Стан та шляхи вдосконалення внутрішньої роздрібної торгівлі в Україні

●  установлення особливостей розвитку роздрібної торгівлі;

●  виявлення проблем  розвитку роздрібної торгівлі;

●  визначення перспектив розвитку роздрібної торгівлі.

Отже, до чинників, які  впливають на розвиток роздрібної торгівлі, потрібно віднести не так конкретні  чинники, як їхні групи: виробничі, транспортні,  демографічні,  соціально-економічні,  торгові,  містобудівні,  технологічні, управлінські, фінансові, політико-законодавчі. Наповнення цих груп може відрізнятися як у межах України, так і в окремих регіонах, що потребує відповідних досліджень конкретних регіонів із подальшим узагальненням конкретизованих чинників.

Михайлова О.  поділяє  умови  розвитку  роздрібної  торгівлі  на  чотири групи:

а) місце розташування й імідж (реальне та віртуальне розташування магазину, імідж роздрібного торговця, позиція й репутація);

б) внутрішнє середовище та базовий продукт (внутрішнє середовище магазину, атмосфера, дизайн, асортимент  товарів);

в)  стимули  всередині  магазину  (сприйняття  співвідношення "ціна-якість", ефективність подання товарів, рівень наданих послуг);

г) політика роботи з клієнтами  та залучення постійних клієнтів (розвиток та закріплення відносин із клієнтами) [3].

При   цьому   автор   враховує   тільки   умови   розвитку   торгових   під-приємств  як  структурного  елементу  всієї  галузі,  не  зупиняючись  на  умовах розвитку  роздрібної  торгівлі  як  галузі,  що  потребує  відповідного  уточнення.

Зазначимо,  що  умовою  розвитку  роздрібної  торгівлі,  як  галузі  національної економіки, є державне регулювання та наявність  збалансованої програми розвитку роздрібної торгівлі.

Своєю чергою, особливості розвитку торгівлі визначає О. Гвоздик. Це: ди-версифікація бізнесу (в мережевий бізнес приходять гуртові компанії); розвиток моноформатних мереж за умов обмеження мультиформатних, оскільки організація кожного формату потребує свого підходу до асортименту, логістики, технології; перехід конкуренції із цінової площини у сферу сервісу; криза в торговельній мережі настає після відкриття п'ятнадцятого магазину незалежно від формату.

Знову ж таки особливості  розвитку необхідно розглядати стосовно кон-кретних регіонів і підприємств роздрібної торгівлі, що функціонують у цих регіонах. Тому Д. Калько виділяє такі тенденції розвитку роздрібної торгівлі:

1. високі  темпи  зростання  магазинів  сучасних  форматів;
2. істотні  темпи  збільшення  кількості  магазинів  на  заправних станціях; 
3. переважання  магазинів змішаного типу;
4. зменшення кількості великих продовольчих магазинів старого типу та спеціалізованих магазинів;
5. скорочення торгових точок на ринках;
6. орієнтація традиційно змішаних магазинів, а також сучасних форматів, на продаж товарів продовольчої групи.

Колмиков А.  визначає  причини  неефективності  традиційних  роздрібних торгових підприємств: неефективний мерчандайзинг, незручні години роботи,  недостатній  рівень  культури  обслуговування,  низька  капіталомісткість, занедбані  приміщення,  невідповідність  професійних  навичок,  корпоративний характер управління, неефективність заходів щодо контролю витрат [4].

За результатами узагальнення цих проблем розвитку торгівлі запропонуємо основні шляхи розвитку роздрібної торгівлі в Україні. На наш розсуд, необхідно здійснити оптимізацію роздрібної мережі, покращити структуру товарообігу,  збалансувати  попит  і  пропозицію,  легалізувати  "тіньовий  сектор" роздрібної торгівлі. Це потребує:

а) сприяння розвитку сучасних типів магазинів (гіпер-, супермаркетів, Cash & Carry), проте на плановій основі;

б) розвитку спеціалізованих  підприємств, дисконтних магазинів, посилкової торгівлі;

в) інтенсивного розвитку віртуальних магазинів та електронної  комерції;

г) детінізації роздрібної торгівлі в неорганізованому секторі.

Зауважимо, що більшість  з цих напрямів має соціальну  спрямованість і економічний  зміст,  тому  вони  повинні  реалізовуватися  комплексно  в  межах ефективної системи управління і державної політики.

 Таким чином, активізація  процесів ефективного і раціонального розвитку роздрібної торгівлі сприятиме вирішенню цієї проблеми на інноваційно-інвестиційних  засадах,  що  потребує  планового  структурно  збалансованого  розвитку  сучасних  об'єктів  торгівлі.  Необхідне  застосування  еконо-мічних  важелів  державного  впливу  на  розвиток  торгівлі,  таких  як  посилення позицій  державного  підприємництва  у  сфері  торгівлі,  державне  інвестування об'єктів  торгівлі,  створення  передумов  для  зростання  розвитку  внутрішнього споживчого ринку та торгівлі. Йдеться про створення передумов для зростання платоспроможного попиту, сприяння розвитку ринкових інститутів, які повинні забезпечувати підприємницьку активність, подолання технологічної відсталості торгівлі, створення сприятливого клімату для розвитку малого бізнесу в торгівлі. Все це може забезпечити сталий розвиток торгівлі та економіки України загалом

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

 

Складність та важливість такого явища як внутрішня торгівля, вимагає розробки науково-обґрунтованих підходів до можливостей удосконалення внутрішньої торгівлі в Херсонській області.

Головне завдання перед  розвитком цього краю та збільшенням  внутрішньої торгівлі – необхідно  забезпечити стимулювання споживчого попиту на послуги з урахуванням рівня доходів незахищених верств населення, а також створення мережі об’єктів служби побуту підвищеної комфортності для обслуговування населення з високим рівнем забезпеченості, що задовольнить потреби області у різноманітних послугах і забезпечить поповнення місцевих бюджетів.

Одним з головних моментів в такому процесі є забезпечення правової бази внутрішньої торгівлі. Звичайно необхідно враховувати  закордонний досвід. Наприклад, я  пропоную зменшити податкові стягнення  з підприємств, що розвиваються при умові забезпечення роботою певної кількості населення краю, це дасть змогу розвиватися підприємствам, збільшувати кількість виготовляємої продукції, збільшенню зайнятості населення та їх оплати праці. А коли підприємство вже досягне певного розвитку, то можна збільшити рівень податків, що будуть не так гостро відчуватися на бізнесі підприємства.

В Україні останнім часом  спостерігаються деякі небезпечні симптоми внутрішньої торгівлі. Тут  мається на увазі процес накопичення  взаємного «невдоволення» між суб’єктами, які здійснюють торгову діяльність, і державними органами. Перші – невдоволені тенденцією до суворішого обліку торгової діяльності (наприклад, пропозицією встановлювати на ринках касові апарати). Державні органи, зокрема податкова адміністрація, не можуть знайти реальних засобів для забезпечення податкової дисципліни, оскільки багато продавців взагалі не сплачують податків або сплачують не в повному обсязі, приховуючи дійсний товарообіг. Тому такі спірні питання необхідно вирішувати шляхом законодавчого вдосконалення.

При цьому можна навести  цілу низку й інших сучасних проблем, які існують нині в торгівлі, наприклад, вимога щодо підвищення рівня освіти продавців, яка, безумовно, мала б сприяти  підвищенню загальної культури в  сфері торгівлі, підвищенню якості обслуговування, що має позитивно впливати на результати торгової діяльності продавців та інтереси покупців.

Одним з головних завдань  процесу правового забезпечення внутрішньої торгівлі в Україні  є необхідність обґрунтування та визначення загальних напрямів кодифікації законодавства, що регулює правовідносини в сфері торгівлі.

Однією із проблем  є захист українського виробника. Більшість  країн світу імпортує ті товари, яких не має на власному ринку. Крім того, встановлюються квоти на імпорт таких товарів, які виробляються в країні. У нас існує нагальна потреба в розробці таких законів.

З такої концепції  випливає висновок про доцільність  участі в процесі створення законопроекту  не тільки науковців, але й провідних  фахівців, які на практиці стикаються з проблемами внутрішньої торгівлі.

Аналізуючи рівень внутрішньої  торгівлі Херсонської області, можна  визначити ще декілька проблем, які  мають великий вплив на стан торгівлі області. Звичайно кількість продукції  на внутрішній ринок залежить від кількості виробленої продукції і від її якості.

По-перше, недостатнє фінансування для відродження та розвитку більшості  організацій;

По-друге, погане технологічне оснащення працюючих підприємств;

По-третє, неосвічений  та не кваліфікований персонал;

Підвищення якості продукції, що повинна відповідати європейським стандартам, тому що Україна прямує до ЄС та СОТ.

Для розвитку виробництва  більшості товарів харчової промисловості, на якій спеціалізується Херсонська область, є необхідність розвитку сільського господарства та тваринництва.

Однією з проблем  є також негативний процес міграції населення та демографічний процес.

Завдяки тому, що зменшується  населення області (міграції та великий  відсоток смертності і малий народжуваності), виникає проблема трудових ресурсів в області.

Ці процеси відбуваються завдяки слабкому розвитку економіки  Херсонської області.

Великі перспективи  відкриваються перед Херсонською  областю після вирішення перелічених  проблем. Основними же являється  вдосконалення законодавства та недостатнє фінансування для розвитку підприємств харчової промисловості.

Тому вирішення всіх проблем можна здійснити на державному рівні. Надавати пільги підприємствам, що забезпечують роботою населення, в свою чергу підприємства навчають працівників всім особливостям роботи шляхом відправлення на спеціалізовані курси або навчання на підприємстві висококваліфікованим спеціалістом. Завдяки цьому збільшиться економічний розвиток краю, зменшаться міграційні процеси, і, можна стверджувати, що емігранти повернуться до України, потужність підприємства буде набирати обертів завдяки високій кваліфікації працівників, які зможуть пропонувати ефективні пропозиції або варіанти вирішення проблем, в межах їх кваліфікації. Пільги держави нададуть змогу не тільки збільшити штат працівників, але й можливість технологічного переоснащення, завдяки якому підніметься якість продукції та розшириться відсоток внутрішнього ринку.

Таким чином, для розвитку торгівлі як внутрішньої так і  зовнішньої та розвитку економіки України  взагалі, потрібне лише державне втручання, що допоможе вирішенню багатьох проблем.

Вже сьогодні приблизно  понад 1700 різних за ієрархічним значенням  документів використовують термін «торгівля» і у 50 законодавчих актах даний  термін має місце. Але така ситуація викликає неузгодженість у регулюванні внутрішньої торгівлі, забезпеченні прав усіх суб'єктів правовідносин тощо.

 

 Отже, навіть поверхове  порівняння юридичної науки з  технічними свідчить про більшу  складність суспільних наук і  неможливість лише теоретично  створити модель поведінки суб'єктів торгових правовідносин. Тому для визначення меж дослідження планується піддавати аналізу можливу поведінку суб'єктів торгових правовідносин, яка передбачається нормативними акти як України, так і найбільш розвинених країн.

Для того, щоб запобігти наступним постійним змінам у законодавстві, автором зроблена спроба запропонувати новий метод створення законодавства на науково-практичному рівні, який орієнтований на всі існуючі методи та має глибоко продумані власні позитивні риси. Шлях обґрунтованого запозичення як окремих норм, так і цілих інститутів із правових систем найбільш розвинених країн — загальновідомий спосіб, і нехтувати цією можливістю не слід. Але процес запозичення має враховувати особливості економічного стану України, менталітет суспільства тощо. Тому планується досвід інших розвинених правових країн проаналізувати і запроваджувати лише після широкого обговорення і адаптації до правової системи України. Наприклад, у Торговому укладенні Німеччини велику увагу приділяють правовій класифікації суб'єктів, що здійснюють торговельну діяльність (друга книга), ведення торгового реєстру судом тощо[8]. Тобто запровадження першого положення дублюватиме норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. А реєстрація суб'єктів торговельної діяльності судом суперечитиме загальному принципу його компетенції щодо вирішення спірних правових ситуацій тощо. Таких прикладів можна навести доволі багато, коли формальне запозичення західноєвропейського досвіду призведе до не передбачуваних правових наслідків — неузгодженості системи права, а в майбутньому її нестабільності. Отже, потрібні значні аналітичні дослідження доцільності запозичення окремих норм або інститутів із законодавства інших країн.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, сучасна торгівля розвивається під впливом радикальних змін, що відбуваються в Україні в цілому. Ця галузь в своєму розвитку відстає від рівня 1990 р.

Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без  яких розміщення й розвиток виробництва  неможливі. До передумов відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великі блоки: природні, демографічні, економічні.

Одними з передумов розміщення внутрішньої торгівлі є історичні передумови. Розвиток та виникнення внутрішньої торгівлі на території сучасної України сягає найдавніщих часів. На розвиток та розміщення внутрішньої торгівлі важливий вплив чинять також демографічні показники. На сьогодні демографічна ситуація є досить складною, що зумовлено складним соціально-економічним становищем у державі, зростанням урбанізації та пов'язаним із нею промисловим розвитком держави.

Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2004-2005 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки. Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2003 р. складав всього 31,9 % порівняно з 1990 р.