Вплив оцінки на ефективність навчальної діяльності молодших школярів

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ОЦІНЮВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1. Оцінювання в ситуації уроку……………………………………….6
2. Орієнтуюча та стимулююча роль оцінки в процесі формування особистості молодшого школяра……………………………………12
3. Вплив педагогічної оцінки на формування шкільної співоцінки і самооцінки молодших школярів……………………………………17

 

РОЗДІЛ  ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОЦІНКИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Завдання  та опис методик дослідження……………………………21

2.2. Обробка отриманих  результатів…………………………………….29

2.3. Напрямки  корекційної роботи………………………………………36

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….40

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………43

 

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………45

 

. 
ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Виховна дія педагога за допомогою оцінки є початковим моментом затвердження активності педагога і його впливу на розвиток школяра.

Ця активність педагога розкривається у всьому розвитку його виховної діяльності, яка керує психічним розвитком дитини, формує його світогляд і систему знанні,  впливає на розвиток індивідуальних, характерологічних  якостей. Сучасна психологія довела, що навчання є основна форма керівництва психічним розвитком, що воно своїм психологічним результатом має виховання психічних процесів молодшого школяра. Але виховна дія навчання тим більше активна, що воно не обмежується лише дією через предмет, але здійснюється всією системою відносин, що створюють умови для засвоєння школярем знань. У цій системі вчитель, навчання, педагогічна дія, розвиток дитини і перетворення його вікових особливостей складають нерозривну єдність, обумовлену класовою системою виховання. Тут центральною фігурою є вчитель, що перетворює предмет на живе знаряддя виховання. Саме внаслідок цього в різноманітну і відповідальну діяльність педагога включається завдання формування характеру, виховання особи.  Звідси очевидне те  значення, яке саме тепер набуває розробка проблеми відношення вчителя до школяра, проблеми підходу вчителя до цих відносин, які самі є ланкою в загальній системі виховання. 

Розумовий розвиток дитини в школі здійснюється вчителем не тільки через предмет і методи навчання, але і за допомогою оцінки, яка є фактом  безпосереднього  керівництва учнем. Характер педагогічної оцінки впливає на розвиток школяра. Аналіз фактів переконує в тому, що вплив оцінки на розвиток школяра різноманітний.

Оцінка - може бути розглянута в різних проявах:

• орієнтуюча, така, що впливає на розумову роботу школяра, сприяє усвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню ним власних знань;
• стимулююча,  така, що впливає на афектно-вольову сферу за допомогою переживання успіху або неуспіху, формування домагань і намірів, вчинків і відносин.

Завдяки цьому оцінка впливає і на інтелектуальну і на афектно-вольову сфери, тобто на особу школяра в цілому. Під її безпосереднім впливом відбувається прискорення або уповільнення темпів розумової роботи, якісні зрушення (зміна прийомів роботи, зміна в структурі апперцепції, перетворення інтелектуальних механізмів). У психологічному плані особливо важлива саме ця сторона  виховної функції педагогічної оцінки.

Педагогічна оцінка, діючи  в цих умовах, що володіють «фабулою»  і «персонажами», з безліччю відносин і дійових осіб (педагоги, шкільний клас, сім'я; школяр), зазнає ряд перетворень. Ці дійові особи залежно від стадії розвитку відносин поперемінно виступають то в ролі об'єктів, то в ролі суб'єктів психологічної ситуації. Педагогічна оцінка впливає на зміну відносин і думок, що існують в школі між класом і школярем. Зміна думок про школяра і відносин усередині класу під впливом педагогічної оцінки є перше перетворення педагогічної оцінки на нову оцінну форму, звану самооцінкою шкільного класу.

Друга видозміна оцінки відбувається в сім'ї. Педагогічна оцінка і тут проводить зрушення у відносинах. Змінюючи взаємини між школярем і сім'єю, педагогічна оцінка тим самим впливає на взаємини між сім'єю і школою, в позитивному випадку - виховуючи ці відносини, в негативному - вносячи колізії між школою і сім'єю.

Безпосередня дія педагогічної оцінки прямо на учня або побічно  через самооцінку товаришів і  сім'ї викликає активні відносини  з боку самого школяра. Наслідком  цього є взаємооцінка педагога,  сім'ї, товаришів самим школярем. Ця взаємооцінка є зворотною стороною найважливішого із наслідків педагогічної оцінки - самооцінки школяра. Даний ряд перетворень педагогічної оцінки розкриває вплив виховної дії педагога через оцінку на формування характерологічних якостей школяра.

Всі ці зовнішні перетворення педагогічної оцінки пов'язані з внутрішніми змінами самої педагогічної оцінки. Існує зв'язок між окремими оцінками педагога на уроці під час опитування з урахуванням успішності учення що вчаться і педагогічними характеристиками на них. Виявилось, що кожна з них є лише стадією єдиного процесу розвитку  педагогічної оцінки в свідомій діяльності самого вчителя. Зрозуміло, що розвиток цієї психологічної ситуації і всіх її оцінних відносин протікає в конкретних соціально-педагогічних умовах, пов'язаних з предметом і методом викладання, кваліфікацією педагога, етапом розвитку школи, з дією безліччю інших великих і малих причин.

Об’єкт дослідження – роль оцінки в процесі учбової діяльності молодших школярів.

Предмет дослідження – психологічна ситуація оцінки на уроці.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні про те, що оцінка вчителя впливає на рівень самооцінки молодших школярів, що детермінує рівень шкільної успішності.

Мета дослідження - виявити вплив та оцінки педагога на ефективність учбової діяльності молодших школярів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даного питання.
2. Розкрити психологічну ситуацію оцінки на уроці в класі.
3. Експериментально дослідити вплив оцінки вчителя на ефективність учбової діяльності молодших школярів.

База дослідження – ЗОШ № 24 м. Рівне

Структура дослідження – курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ОЦІНЮВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

1. Оцінювання в ситуації уроку

 

Учбову діяльність доцільно розглядати як активну діяльність школярів по засвоєнню знань, способів їх самостійного набуття. Управління навчанням є  формування цієї  діяльності   школярів.

Навчання - це складна діяльність, що обов'язково включає в розгорнутому або згорнутому вигляді ланку створення готовності, ухвалення учбового завдання, орієнтування в ньому, ланку учбових дій, перетворень учбового матеріалу (а пізніше і своєї діяльності), ланку контролю, оцінки своєї учбової роботи [29,c.56].

Слід пам'ятати про  те, що в ході активної діяльності учень  перетворюється на її суб'єкта, а це означає, що у нього складаються  нові особливості психічного (розумового, етичного) розвитку; їх психологи називають  психічними новоутвореннями. Навчання - це не тільки і не стільки техніка учбової роботи, але - головне - виховання особи кожної конкретної дитини, яке вирішує свої завдання, що випливають з його індивідуально неповторного досвіду шкільного і позашкільного життя. В ході учбового процесу вчитель не тільки учить, але і виховує, формує особу, що розвивається в ході навчання. Якщо по якихось причинах цього немає, то навчання з складного виховуючого процесу може перетворитися на деякий набір прийомів і навиків учбової роботи, що ніяк не зачіпає внутрішньої суті людини. Отже, навчання - це активна цілісна діяльність самого учня в єдності її компонентів (учбового завдання, учбових дій, самоконтролю і самооцінки) і зміни, що відбуваються у дитини, в психічному розвитку, в характеристиках її особи. Необхідно також мати на увазі, що учбова діяльність школяра завжди є сумісною (з вчителем, з учнями).  Головною формою учбової діяльності є урок.

Психологічна  ситуація на уроці характеризується:

• змістом розумової роботи школярів відповідно до характеру висловлюваного матеріалу і методу викладання;
• дією педагога на школярів і організацією за допомогою цих дій  дисциплінуючих моментів уроку;
• внутрішньокласним спілкуванням між педагогом і окремим школярем (викликаним опитуванням або зауваженням), педагогом і колективом класу, окремими школярами [1,c.45].

Психологічна  ситуація істотно змінюється у зв'язку з типом уроку. Прийоми дії  і взаємоспілкування на уроці, де часто педагог висловлює навчальний матеріал, демонструючи наочну допомогу, досліди і т. д., істотно відрізняються від таких же прийомів на уроці, де відбувається узагальнення вже засвоєного матеріалу шляхом перевірки знань, опитуванням і обліку.

В уроці, змістом  якого виступає лише виклад знань, завдання педагога зводиться до методичного  здійснення заздалегідь спланованого викладу певних знань і формування навиків, до контролю над станом класу і у зв'язку з цим звернень і зауважень до класу в цілому і окремим учням [1,c.56].

Провідним моментом в його психічній діяльності на уроці  є слухання - складність сприйняття, мислення, заучування, вправи, їм внутрішніх взаємин між окремими моментами слухання. Ці зміни можуть привести у ряді випадків до порушення слухання. Напруга психічних; функцій при викладі нового матеріалу викликає стомлення, коливання уваги, насичення роботою, і відповідну зміну швидкості і точності роботи, сприйняття, мислення і пам'яті в цьому процесі. Зовні цей вихід з «поля слухання» виражається у ряді порушень класної дисципліни: у внутрішньокласному спілкуванні (листування, переговори, переглядання), в сторонніх заняттях на уроці (стороннє читання, малювання, рухи) і, нарешті, в змозі переключення (уявне і емоційне перемикання в цікавішу для школяра обстановку), Педагог в ході викладу контролює цей процес, не допускаючи виходу з поля слухання. Вже сам факт необхідності такого оперативного контролю виховує у педагога спостережливість, вольові якості, що дозволяють організувати поведінку школярів, прийоми спілкування і дії.

Дії на уроці  є одним з найважливіших чинників, що виховують у школярів свідому дисципліну. Особливо це  відноситься до активізації уваги, інтересу, мислення і пам'яті. Процес розумової роботи школярів на такому уроці стимулюється діями педагога. Недолік абстрактно-педагогічних і психолого-педагогічних досліджень уроку полягає в тому, що вони виносили за рамки цю стимуляцію в той час, коли вона складає нерозривне ціле зі всім процесом уроку.

У педагогічній теорії і практиці методика опитування  з метою обліку знань достатньо  розроблена. Для педагога в такій  ситуації є зміна викладу опитуванням тобто контролем знань, стимулюючим всю можливу відповідальність школяра перед педагогом, сім'єю і школою і орієнтуючим школяра як засвоєння ним шкільних знань[1,c.78].

Ланки цієї нової  роботи педагога такі:

• звернення до всього класу і до окремого, виділеного для опитування учня;
• питання, за допомогою якого школяр отримує завдання викласти, сформулювати або узагальнити раніше викладений педагогом матеріал;
• оцінка відповіді по ходу опитування.

Кожен з цих  трьох моментів опитування має власні особливості і вимагає спеціальної методичної розробки на основі психологічного аналізу. Дія педагога на клас і школяра здійснюється в такій ситуації в основному лише через ці три моменти, і, зрозуміло, перш за все лише через оцінку, яка в ситуації опитування набуває характеру оцінної дії.

Зміна ситуації від викладу знань до опитування дуже типово відбивається на  структурі  мовлення під час уроку. Зміна  відносин між педагогом і школярем знаходить свій яскравий вираз в  змінах мовлення, що є основним засобом  спілкування у зв'язку з розумовою роботою. Вслід за змінами мови в ситуації опитування  відбуваються інші,  істотні зміни в діяльності самих школярів. Слухання вже не є основною формою їх діяльності і не носить, в ситуації опитування  фронтальної форми. Суб'єкти слухання постійно міняються. Слухає той, хто ще не відповідав або хто вже відповів на питання вчителя. Проте і тут слухання психологічно відрізняється від звичайної ситуації слухання. Той, хто ще не відповів, знаходиться в стані очікування і пов'язаного з ним можливого успіху або неуспіху; той, хто вже відповів, переживає реально цей успіх або неуспіх. Слухання в ситуації опитування тих, хто в даний момент не опитується, носить емоційний характер і зумовлюється значною вольовою напругою. Звідси інтелектуальні дії школяра, якого опитує в даний момент педагог, відображають в собі передуючі   переживання  вольової напруги, можуть підкреслити вольовий характер розумової діяльності школяра  в цій ситуації.  Воля тут знімає суперечність між  мисленням і емоцією і від ступеня її розвитку залежить ступінь активності особи в ситуації опитування[8,c.12].

Важливо підкреслити  це положення у зв'язку з тим, що деякі психологи виступали проти  випробувань, мотивуючи саме тим, що випробування належить до «афектних  ситуацій». Якщо виходити з такого афектного розгляду іспиту, то слідувало взагалі заперечувати проти всякого опитування, природа якого схожа з випробуваннями. Але вся справа полягає в тому, що це розуміння  є помилковим, оскільки воно: