Дослідження особливостей емоційної сфери особистості

Емоційна сфера молодших школярів. Відвідування школи змінює емоційну сферу дитини у зв´язку з розширенням змісту діяльності й збільшенням кількості емоціогенних об´єктів. Ті подразники, які спричинили емоційні реакції в дошкільників, на школярів молодших класів уже не діють. Хоча молодший школяр бурхливо реагує на події, які його зачіпають, у нього виникає здатність придушувати вольовим зусиллям небажані емоційні реакції. Внаслідок цього спостерігається відрив експресії від пережитої емоції як в один, так й в інший бік. Він може як не виявляти наявну емоцію, так і зображувати емоцію, яку він не переживає.

Характеристики емоційної сфери  молодших школярів:

- швидка реакція на події і виразне сприйняття;

- безпосередність, відвертість  вираження своїх переживань - радості,  суму, страху, задоволення або невдоволення;

- очікування афективного страху - в процесі навчання дитина  переживає страх як передчуття  неприємностей, невдач, непевності  у своїх силах, неможливість  упоратися із завданням; школяр  відчуває загрозу своєму статусу в класі, сім´ї;

- значна емоційна нестійкість,  зміна настрою (на загальному  тлі життєрадісності, бадьорості, веселості, безтурботності), схильність  до короткочасних і бурхливих афектів;

- емоціогенними факторами для  молодших школярів є не лише  ігри й спілкування з однолітками,  а й успіхи в навчанні та  оцінка цих успіхів учителем і однокласниками;

- власні та чужі емоції й  почуття усвідомлюються погано; міміка та вияви почуттів інших  людей нерідко сприймається хибно,  що зумовлює неадекватні реакції  молодших школярів. Винятком є  базові емоції страху й радості.

Школярі молодших класів легше розуміють  емоції, які виникають у знайомих їм життєвих ситуаціях, але не завжди можуть виразити емоційні переживання  словами. Краще розрізняють позитивні  емоції, ніж негативні. Їм важко відрізнити страх від подиву. Невпізнаною виявилася емоція провини.

У молодших школярів виникає здатність  до співпереживання при сприйнятті драматичних конфліктів.

До третього класу в школярів виявляється захоплене ставлення  до героїв, спортсменів. У цьому віці починає формуватися любов до Батьківщини, почуття національної гордості, формується прихильність до товаришів.

На другій стадії (від 7 до 9 років) діти починають перейматися ідеєю  взаємності й усвідомлювати почуття  іншого. Для встановлення дружніх  відносин важлива суб´єктивна оцінка вчинків іншого.

На третій стадії (від 9 до 11 років) дружба заснована на взаємодопомозі. Вперше з´являється поняття зобов´язання одного перед одним. Зв´язки дружби дуже сильні, поки мають місце, але вони, як правило, недовговічні.

На четвертій стадії (11-12 років) дружба розуміється як тривалі, стійкі взаємини, засновані на обов´язковості й взаємній довірі.

Найчастіше дитяча дружба переривається: друзі можуть перейти в іншу школу  або виїхати з міста. Тоді обоє переживають почуття втрати, почуття  горя, поки не знаходять нових друзів. Іноді дружба переривається через  появу нових інтересів, внаслідок  чого діти звертаються до нових партнерів, що можуть задовольнити їхні потреби.

Друзі є не у всіх дітей. У такому разі виникає небезпека зіткнутися із проблемами соціальної адаптації  таких дітей. Деякі дослідження  говорять про те, що наявність навіть одного близького друга допомагає  дитині перебороти негативний вплив  самотності й ворожості з боку інших дітей.

Емоційна сфера підлітків. Емоції підлітків значною мірою пов´язані зі спілкуванням. Тому особистісно-значуще ставлення до інших людей визначають як зміст, так і характер емоційних реакцій.

У підлітків порівняно зі школярами  молодших класів поліпшується вербальне  позначення базових емоцій страху й  радості. Починаючи з підліткового віку, знання про емоції стають усе ближчими до цих емоцій.

Для емоційної сфери підлітків характерні такі особливості:

- дуже велика емоційна збудливість,  тому підлітки вирізняються запальністю,  бурхливим виявом своїх почуттів, пристрасністю: вони гаряче беруться  за цікаве діло, жагуче обстоюють  свої погляди, готові «вибухнути» на найменшу несправедливість до себе й своїх товаришів;

- більша стійкість емоційних  переживань порівняно з молодшими  школярами; зокрема, підлітки довго не забувають образи;

- підвищена готовність до очікування  страху, що виявляється у тривожності;  підвищення тривожності в старшому  підлітковому віці, пов´язаної з появою інтимно-особистісних відносин з людиною, яка викликає різні емоції, у тому числі у зв´язку зі страхом видатися смішним;

- суперечливість почуттів: часто  підлітки з запалом захищають  свого товариша, хоча розуміють, що той гідний осуду;

- виникнення переживання не  лише з приводу оцінки підлітків  іншими, а й із приводу самооцінки, яка виникає в них у результаті  росту їхньої самосвідомості;

- сильно розвинене почуття приналежності  до групи, тому вони гостріше  й хворобливіше переживають несхвалення  товаришів, ніж несхвалення дорослих  або вчителів; часто з´являється страх бути зневаженим групою;

- висування високих вимог до  дружби, в основі якої лежить  не спільна гра, як у молодших  школярів, а спільність інтересів,  моральних почуттів; дружба в  підлітків більш вибіркова й  інтимна, більш тривала; під  впливом дружби змінюються й  підлітки, щоправда, не завжди в  позитивний бік; поширена групова дружба;

- вияв почуття патріотизму.

Емоційна сфера старшокласників (юнаків). Основною змістовною характеристикою  емоцій і почуттів у юнацькому  віці є майбутнє. Домінують емоції, пов´язані з очікуванням майбутнього.

Для емоційної сфери старшокласників характерні такі особливості:

- різноманіття пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних;

- більша, ніж у середніх класів, стійкість емоцій і почуттів;

- здатність до співпереживання,  тобто здатності відгукуватися  на почуття інших, близьких їм людей;

- розвиток естетичних почуттів, здатність зауважувати прекрасне  в навколишній дійсності. Розвивається  естетична сприйнятливість до  м´яких, ніжних, спокійних ліричних об´єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м´якості, стриманості;

- більша стійкість і глибина  дружби; друзів вибирають, виходячи  зі спільних інтересів і занять, рівноправності взаємин, відданості  й вірності;

- поява почуття любові; юнацька  любов здебільшого чиста, безпосередня, багата на різноманітні переживання,  має відтінок ніжності, мрійності, ліричності й щирості.

Здебільшого почуття любові зумовлює в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні  якості особистості, розвиватися фізично, щоб привернути увагу об´єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття й прагнення.

Вікові зміни різних виявів емоційності. У всіх вікових групах схильність до вияву радості вочевидь переважає  над схильністю до вияву гніву, страху й суму. Схильність до гніву виражена трохи більше, ніж схильність до страху й суму, а схильність до суму виражена найменше.

Динаміка зміни для трьох  емоцій (радості, гніву й суму) з  віком практично однакова, найбільш виражений їх вияв спостерігається  в 12-13 років, тобто в період статевого  дозрівання. Протилежна тенденція в  цей самий період спостерігається  щодо страху: його виразність зменшується.

Вікові зміни емоційної сфери підлітків виявляються в:

- збільшенні кількості емоціогенних  об´єктів, що мають соціальний характер;

- зростанні диференційованості емоційних переживань;

- виникненні емоційних переживань  не лише з приводу сьогодення, а й щодо майбутнього;

- появі здатності виокремлювати  експресивні засоби від переживань;

- збільшенні здатності розуміння емоцій інших людей.

- переході емоціогенних реакцій  від імпульсивності до довільності.

Особливості емоційної сфери осіб старшого віку. Т.О. Немчин описав загальні зміни в емоційній сфері літньої людини за такими ознаками: зміна динамічності емоційних станів, що виражаються або в інертності, або в лабільності емоцій; зростання ролі й місця, займаного негативними емоціями; висока стійкість вищих емоцій, у тому числі емоцій, пов´язаних з індивідуальною творчістю.

У літньому віці значно зменшується  контроль за виявом емоцій (сміх, радість, сум). Нерідко простежується й  протилежне явище - емоційна черствість, зниження емпатійності.

До ознак емоційної сфери  в людей похилого віку Т.О. Немчин зараховує стійку перевагу тієї чи іншої модальності переживань: тривоги, смутку, роздратованості, невдоволення. Однак є більша категорія осіб, у яких до глибокої старості зберігаються оптимістичний настрій, бадьорість духу.

Багато особливостей емоційної  сфери осіб літнього віку зумовлені  зміною їхньої соціальної ролі в суспільстві  у зв´язку з виходом на пенсію, з необхідністю адаптації до нових умов життя. В одних це зумовлює появу негативних емоційних переживань, в інших - позитивних, коли людина радіє тому, що може вільно розпоряджатися своїм часом і присвятити себе справам, які її цікавлять. Люди, які не хотіли виходити на пенсію, спершу почувають незадоволення, переживають роздратування. Однак за якийсь час ситуація змінюється і їхнє ставлення до свого нового становища стає таким самим, як і в людей, що хотіли вийти на пенсію.

Знак емоційних переживань значною  мірою визначено обраною пенсіонером  стратегією свого пристосування  до нового життя - збереження себе як особистості  з соціальними зв´язками із суспільством, або ж як індивіда, який замикається в межах своєї сім´ї й самого себе. Багато чого залежить і від оцінки людиною свого життєвого шляху.

У людей похилого віку часто виникають  дружні, люблячі взаємини з онуками, останні є для них втіхою та однією з найбільших радостей.

Зміни емоційної сфери пов´язані як із фізичним, так і психічним станом людини. Нездатність літньої людини що-небудь зробити для інших викликає в неї почуття заздрості й провини, що згодом проростає байдужістю до навколишніх. Водночас у них зростає уразливість. Байдужість старих геронтологи й психіатри розцінюють як спосіб захисту від сильних переживань (у тому числі - і позитивних), які можуть скоротити життя. Зокрема, виникає стареча депресія, яка виявляється в ослабленні емоційного тонусу, уповільненні емоційної жвавості, афективних реакцій, збіднення міміки тощо. 
   Для осіб літнього віку характерна хронічна заклопотаність, яку можна розглядати як слабовиражену тривожність. Старші люди стурбовані своїм здоров´ям, майбутнім своїх дітей й онуків, політичним й економічним становищем країни.

З іншого боку, у літніх людей виникає  почуття самотності. Переживання  самотності переростає згодом у відчуття незрозумілого страху, сильного занепокоєння, розпачу. Соціальні контакти, які  люди похилого віку самі не можуть регламентувати, не дають їм задоволення, але породжують неприємне відчуття залежності. Останнє  переживається особливо гостро. Відчуття безпорадності, залежності є тим чинником, який дозволяє людям похилого віку оцінювати цей вік, як нещастя й ганьбу.

Люди похилого віку переживають  меншу тривогу при думці про смерть, ніж відносно молоді.

5. Статеві розбіжності в емоційній сфері.

У перші роки життя немає розбіжностей щодо частоти й тривалості негативних емоційних реакцій у хлопчиків  і дівчаток, але з віком їхня частота й інтенсивність у  хлопчиків зростає, а в дівчаток - зменшується. Це вони пояснюють тим, що дівчатка, маючи ті самі агресивні  тенденції, що й хлопчики, бояться  виявити їх через покарання. Водночас, до агресії хлопчиків навколишні ставляться прихильніше.

Розбіжності в емоційній сфері  чоловіків і жінок багато психологів пов´язує саме з особливостями виховання.

У молодших школярів спостерігають  розбіжності між хлопчиками й  дівчатами за низкою емоційних станів. Показники тривожності в хлопчиків  нижче, ніж у дівчат. У дівчат молодших класів на тлі меншої, ніж у хлопчиків, кількості невротичних реакцій  найчастіше виявляється нестійкість  настрою, примхливість, плаксивість, смуток, туга, сором´язливість, боязкість, схильність до страхів, підвищена вразливість. У хлопчиків семи років домінує міжособистісна тривожність, шкільна тривожність переважає в 8-9-річному віці. При цьому в хлопчиків уже в 9 років показники самооцінної тривожності починають зрівнюватися з показниками шкільної тривожності. На ґрунті більшої кількості невротичних реакцій у хлопчиків молодших класів спостерігають агресивність, забіякуватість, гіперактивність.

Схильність до радості не виявила чіткої вікової динаміки.

Як зазначала К.М. Суханова, чоловіки частіше стримують вияв емоцій, ніж жінки (60% проти 40), і більше мають потребу в емоційній причетності (100% та 60). При цьому представники сильної статі частіше ігнорують емоційні проблеми (80% проти 30). Жінки частіше зберігають емоційну байдужість у взаєминах (60% проти 40).

Серед дівчат, які дружать, відносини  довірливіші, ніж серед хлопчиків. Прагнення до близьких дружніх стосунків  із протилежною статтю у дівчат зав´язуються раніше, ніж у юнаків.

У літературі зазначається більша емоційна чутливість й емоційна нестабільність жінок. Особи жіночої статі приділяють значно більшу увагу емоційним аспектам міжособистісних взаємин і своїх  переживань. Вважається, що вони більш здатні до емпатії.