Зв’язок особистісного егоцентризму, рефлексії й емпатії у студентів

У дослідженні  І. М. Коган підкреслюється, що емпатія як глибинний психологічний механізм встановлення толерантних та конгруентних форм міжособистісної взаємодії перетворює первісно байдужу для особистості іншу людину на емоційно значущу особистість, забезпечує перехід від абстрактного уявлення про "Іншого" до значущого "Ти-образу" [13].

Таким чином, у дослідженні  проблеми емпатії виокремилося декілька напрямків, згідно з якими:

• емпатія – це емоційний стан, що виникає у людини як відгук на переживання іншої особи, як здатність перейматися емоційним станом іншої людини;
• емпатія – це інтелектуальний процес пізнання іншої людини через аналіз її особистісних якостей;
• емпатія – як процес, у якому емоційні й інтелектуальні сторони складають органічну єдність;
• емпатія, окрім когнітивного та емотивного, має діяльнісний компонент – активне сприйняття, допомога іншій особі.

 

Децентрація як механізм емпатії розглядається низкою авторів (Т. П. Гаврилова, О. І. Цвєткова) як розумова дія, завдяки якій індивід здатний встати в позицію іншого, сприймати життєві ситуації інших людей з їхнього погляду.

Децентрація має суспільне походження, тому що формується в спільній діяльності й розглядається як пізнавальний компонент співчуття. В онтогенезі здатність співчувати іншим приводить до формування афективної децентрації, що у свою чергу створює передумови для формування інтелектуальної децентрації.

Відмінність емоційного виду децентрації від рефлексивної, перцептивної, комунікативної полягає в тому, що людина, у позицію якої ставить себе індивід, не міркує, не сприймає об'єкти предметного світу, не веде діалог, а переживає щось, пов'язане з його власними проблемами або проблемами інших людей.

У дослідженні Т. І. Пашукової розглядалися механізми міжособистісного розуміння у підлітків та юнаків: емпатія, рефлексія та ідентифікація. Пізнавальні функції, що ними виконуються, можливі в тому випадку, якщо індивід у взаємодії з іншими людьми орієнтується на їх позиції чи точки зору. Така орієнтація відбувається за допомогою децентрації, яка трактується як психологічний механізм врахування і координації індивідом точок зору інших людей з своєю власною. Структура пізнавальної і соціальної децентрації є принципово однаковою. Відмінність полягає лише в змісті задач, що розв’язуються: фізичної (просторової) або соціальної взаємодії [25].

Децентрація має місце  у процесі взаєморозуміння людей, а на її актуалізацію чинить вплив  тип взаємодії: кооперативний або  конкурентний, причому конкурентна  взаємодія здійснює вагоміший вплив, ніж кооперуюча.

Егоцентрична і децентрована спрямованість особистості, на думку  Т. І. Пашукової, можуть перебувати у стані гармонійного або дисгармонійного співвідношення. Повинна існувати рівновага між її потребою відстоювати себе, свою думку, погляд, бажання та потребою орієнтації в позиціях, поглядах, думках і бажаннях інших людей, керуватися ними у своїй поведінці.

Децентрація надає деякі  переваги тим, у кого вона зріліша, і  тому відображається на статусі індивіда в малій групі. Децентрація є  основою емпатії і рефлексії  як способів міжособистісного розуміння [23].

І. М. Юсупов описує егоцентрацію й децентрацію як функціональні механізми емпатичного розуміння. Афективне регулювання стану суб'єкта, як реакція на емпатогенну ситуацію, протікає у формі співпереживання. Емпатія протікає у формі співчуття, якщо в емоційне відбиття включаються когнітивні процеси, покликані зняти невизначеність, пов'язану з невідповідністю моделі й реальності. І в тому й в іншому випадку має місце егоцентрація ситуації суб'єктом емпатії.

При усвідомленому ототожненні  себе з об'єктом, при проектуванні себе в ситуацію відбувається децентрація "Я". Емпатичне розуміння при цьому може протікати як у формі рефлексивного логічного міркування через складний логічний висновок, зроблений на основі зовнішніх спостережуваних проявів об'єкта, так й у вигляді інсайту, інтуїції, коли логічні міркування не приводять до результату.

Змістом проекції при децентрації суб'єкта є прийняття на себе ролі об'єкта емпатії, входження в позицію іншого при збереженні своїх власних психологічних особливостей (темпераменту, характеру, волі) [37].

Таким чином, рефлексія та емпатія мають спільний знаменник  з децентрацією. Одним з механізмів емпатії є децентрація, як здатність людини стати на позицію партнера по взаємодії і координувати її зі своєю власною позицією.

 

Отже, теоретичний огляд положень про особистісний егоцентризм, рефлексію й емпатію дозволяє нам зробити наступні висновки:

• егоцентризм як спрямованість особистості – це система відносин, у якій особистість вважає основною цінністю себе, а інших приймає в тій мірі, згідно якої вони не суперечать її поглядам й інтересам;
• егоцентризм мислення поступово перетворюється в особистісну рису людини і нерідко служить причиною ускладнень міжособистісних контактів;
• феномени центрації суб'єкта на собі проявляються, як в афективно-особистісній, так і в когнітивній сфері;
• рефлексія забезпечує самоорганізацію й самомобілізацію особистості в різних умовах її існування та виступає як процес осмислення особистісних змістів; емпатія сприяє встановленню толерантних та конгруентних форм міжособистісної взаємодії з дотриманням психологічної рівноправності та самореалізації учасників спілкування;
• децентрація є основою рефлексії й емпатії як способів міжособистісного розуміння, завдяки чому індивід здатний сприймати життєві ситуації інших людей з їхнього погляду.

Тому в ході нашого дослідження ми намагатимемося виявити особливості зв’язку особистісного егоцентризму, рефлексії й емпатії у студентів.

 

 

РОЗДІЛ 2 ОПИС ПРОЦЕДУРИ ТА МЕТОДІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1 Мета та завдання дослідження

 

Виходячи з теоретичного аналізу положень про особистісний егоцентризм, рефлексію й емпатію, метою нашого дослідження є вивчення особливостей зв’язку між особистісним егоцентризмом та рефлексією й емпатією у студентів.

Спираючись на мету дослідження  нами були сформульовані наступні задачі:

1. визначення рівню та особливостей особистісного егоцентризму студентів;
2. вивчення особливостей рефлексії й емпатії студентів;
3. визначення особливостей зв’язку особистісного егоцентризму, рефлексії й емпатії у студентів молодших та старших курсів.

 

2.2 Соціально-демографічний  опис вибірки

 

В ході дослідження було опитано  дві групи досліджуваних. Першу групу представили 53 студента 1 курсу, з них: 47 дівчат і 6 юнаків. Віковий діапазон її представників – від 17 до 18 років. 2 дівчини та 2 юнака навчаються на радіофізичному факультеті, 14 дівчат – на хімічному факультеті, 15 дівчат та 2 юнака – на юридичному факультеті, 16 дівчат та 2 юнака – на факультеті психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Другу групу досліджуваних представили  53 студента 4 та 5 курсів, з них: 39 дівчат й 14 юнаків. Віковий діапазон її представників – від 20 до 25 років. 12 дівчат та 6 юнаків навчаються на 4 курсі біологічного факультету, 9 дівчат – на 5 курсі механіко-математичного факультету, 5 дівчат та 2 юнака – на 5 курсі економічного факультету, 4 дівчини та 3 юнака – на 5 курсі соціологічного факультету, 9 дівчат та 3 юнака – на факультеті психології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

 

2.3 Опис процедури  та загальна характеристика методів  дослідження

 

Дослідження проводилося  в три етапи з використанням відповідних методів до кожного етапу окремо.

Перший етап дослідження  також складався з трьох кроків та був спрямований на виявлення особливостей особистісного егоцентризму.

Для досягнення цієї мети на першому кроці нами був обраний тест егоцентричних асоціацій Т. І. Пашукової (додаток 1), що містить 40 незакінчених речень [39].

Особливістю даного завдання є те, що досліджувані не повинні знати мети дослідження. У якості "підставної" мети було назване визначення швидкості виникнення асоціацій на словесний стимульний матеріал.

Ціль обробки результатів  – одержання індексу егоцентризму. По величині індексу можна судити про рівень егоцентричної спрямованості особистості. Індекс егоцентризму визначається шляхом виявлення й підрахунку пропозицій, що містять інформацію, що вказує на самого суб'єкта, тобто досліджуваного. Ця інформація виражається займенниками й власними займенниками, утвореними від нього.

Дослідження проводилося із групами студентів, що складалися з 2-7 чоловік. Кожен учасник тестування був забезпечений бланком, ручкою, зручно розміщувався за столом на відстані 1,5-2 м від сусідів й експериментатора.

Після ознайомлення з текстом  інструкції: "Тест містить 40 незакінчених речень. Вам необхідно доповнити кожне з них так, щоб вийшли речення, у яких виражена закінчена думка. Одразу записуйте перше, що прийшло в голову, закінчення незакінченого речення. Намагайтеся працювати швидко. Час виконання завдання фіксується", - досліджувані перейшли до виконання запропонованого їм завдання. У процесі заповнення тесту експериментатор нічого не пояснювала досліджуваним крім інструкції. Ми не давали оцінки й не висловлювати відношення до їх суджень, лише стежили за строгою індивідуальністю роботи.

Після завершення роботи досліджувані здали заповнені бланки тесту. Ми швидко їх переглянули, не вчитуючись у зміст, і в випадку наявності незавершених речень повертали бланк із проханням завершити те або інше речення. По закінченню проведення дослідження експериментатор подякувала студентам за щирі відповіді.

Це дозволило перейти  до другої частини першого етапу дослідження, що передбачав проведення методики "Шкала "Особистий міф"" (New Personal Fable Scale (NPFS), D. K.  Lapsley,1991) в адаптації Т. В. Рябової (додаток 2). Ця методика призначена для діагностики одного з компонентів особистісного егоцентризму - "особистого міфу".

Дана методика містить  три субшкали: "унікальність" (її становлять 13 тверджень), "невразливість" (15 тверджень), "всемогутність" (19 тверджень). При заповненні опитувальника респонденти ранжують запропоновані 47 тверджень за 5-ти бальною системою оцінок:  від 1 (категорично не згодний) до 5 (зовсім згодний). Методика може проводитися як індивідуально, так й у групі.

При обробці результатів  підраховується загальна кількість  балів респондента. Оскільки дана методика не стандартизована для російськомовної  вибірки, отримана сума сирих балів  порівнюється з максимальним (235 балів) і мінімальним (47 балів) значеннями, які може набрати досліджуваний за цією методикою, а також із сумарними балами інших респондентів.

Високі значення за цією шкалою означають, що респондент переживає свої почуття, думки, вчинки, свою життєву ситуацію як унікальну, неповторну, а тому недоступну іншим для розуміння. Респондент вважає себе невразливим для будь-яких небезпек (різного роду неприємності можуть траплятися тільки з ким-небудь іншим), почуває себе здатним перебороти всі труднощі на шляху до мети, не визнає перешкод, не враховує їх.

Методика виконувалася досліджуваними індивідуально в груповій формі  в учбовій аудиторії. Проведенню опитування передував етап мотивування  досліджуваних з метою викликати  в юнаків та дівчат інтерес до участі в ньому, а також отримати щирі відповіді.

Після чого студенти отримали бланки для відповідей на запропоновані  твердження, заслухавши наступну інструкцію: "Люди думають про себе різне. Ми б хотіли, щоб Ви прочитали запропоновані висловлення й відзначили, як Ви ставитеся до кожного з них. Для того щоб позначити вашу відповідь у бланку, виберіть один із п’яти варіантів оцінок, пронумерованих цифрами від 1 до 5, що підходить, на вашу думку:

1 - абсолютно не згодний;

2 - скоріше не згодний;

3 - важко відповісти;

4 - скоріше згодний;

5 - абсолютно згодний.

Обраний вами варіант відповіді  зазначте в бланку для відповідей в графі, що відповідає порядковому номеру висловлювання".

Після ознайомлення з інструкцією  ми перейшли безпосередньо до процедури  опитування, пересвідчившись в тому, що досліджувані ясно й точно сприйняли  мету, завдання та інструкцію. Кожен  з досліджуваних мав комплект питань та самостійно відповідав на них, уточнюючи в експериментатора незрозумілі  питання.

Завершивши це завдання, ми перейшли до третьої частини першого етапу дослідження, що передбачав проведення методики "Шкала "Уявлювана аудиторія"" (Іmagіnary Audіence Scale (ІAS), Walters et al.,1991) в адаптації Т. В. Рябової (додаток 3).

ІAS - методика, запропонована  для визначення ступеня виразності такого компонента егоцентризму як "уявлювана аудиторія". ІAS складається з 10 висловлювань, які респондент повинен оцінити за 4-х бальною шкалою кожне – від 4 - "завжди" до 1 - "ніколи".

Чим сильніше виражені показники за цією шкалою, тим менше сприйняття респондентом реакцій навколишніх на самого себе пов'язане з їхніми реальними реакціями й відношенням до нього. Максимальна кількість балів, що респондент може набрати за цією методикою – 40 балів, мінімальне – 10. Оскільки дана методика не стандартизована для російськомовної вибірки, отримана сума сирих балів порівнюється з максимальним і мінімальним  значеннями, які може набрати досліджуваний за цією методикою, а також із сумарними балами інших респондентів.

Перед проведенням методики досліджувані заслухали наступну інструкцію: "За допомогою даного тесту будуть вивчатися почуття й емоції людей різного віку. В одному віці певна подія викликає деяке почуття, а в іншому віці та ж подія може викликати інше почуття або зовсім залишити людину байдужим. Для того щоб з'ясувати, які почуття в людини  викликають деякі події в різному віці ми й проводимо цей тест. Прочитавши чергове висловлювання опитувальника, примірте його до своїх звичок, свого способу життя й оцінить, якою мірою це висловлення може бути віднесене до вас. Для того щоб позначити вашу відповідь у бланку, виберіть один із чотирьох варіантів оцінок, пронумерованих цифрами від 1 до 4, що підходить, на вашу думку: