Методи вивчення особистості. Складання характеристики

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

 

Інститут економіки, менеджменту  і права в будівництві”

Кафедра «Менеджмент організацій»

 

КОНТРОЛЬНА(МОДУЛЬНА) РОБОТА

з дисципліни «Психологія управління»

на тему: «Методи вивчення особистості. Складання характеристики.»

 

Студентки  6 курсу  групи ЗМО 43 «б»____

спеціальності «Менеджмент організацій»__

Никульникової Ю.В_____________________

Керівник доц. Гончарова Л.О.____________

Національна шкала______________________

Кількість балів_______Оцінка ECTS_______

Члени комісії: ___________ _______________________

 (підпис)   (прізвище та ініціали)

___________ _______________________

 (підпис)   (прізвище та ініціали)

___________ _______________________

 (підпис)   (прізвище та ініціали)

 

Макіївка 2013

ЗМІСТ:

 

Введення……………………………………………………………………….…3

1. Методи вивчення особистості………..………………………………………..3

2. Оцінка особистості…………………..………………………………………..16

3. Особливості створення  психологічного портрету………………...………..18

Складання характеристики…………………………………………...…………20

Висновки…………………………………………………………………………24

Список використаної літератури………………………………………………..26

 

Введення

 

Спілкування керівника з  підлеглими багато в чому визначається його знанням особливостей людини, таких як характер протікання психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), структура спрямованості особистості, її характер, мотиви діяльності і багато іншого. Ось чому будь-який керівник до процесу спілкування і в ході його постійно вивчає і оцінює свого співрозмовника. Це дає йому зрозуміти можливості, вчинки і дії людини, з'ясувати причини зміни її поведінки, правильно будувати взаємостосунки, визначати шляхи і способи психологічного впливу, приймати рішення і т.п.

В даній роботі розглядаються методи вивчення особистості в практиці управління, дається оцінка особистості, висвітлюються особливості створення психологічного портрету.

1.Методи вивчення особистості

 

Ця група методів спрямована передусім на збір інформації щодо підбору і розподілу персоналу  в організації, вивчення психологічних  особливостей взаємин між людьми.

Метод самоспостереження. У  психології тривалий час вважали  єдиним методом пізнання психічних  явищ суб´єктивний метод (інтроспекція, лат. introspecto — заглядаю всередину), який виявляється у самоспостереженні.

Самоспостереження — безпосереднє спостереження людиною за власними психічними процесами.

Самоспостереження, самоаналіз передбачають вияв здатності особистості  усвідомлювати себе, свої якості, дії, вчинки, ставлення до суспільства, до інших людей, до себе. Однак сучасний розвиток психологічної науки показав неспроможність цього методу дослідження психіки, неможливість за його допомогою відкрити закономірності психічних явищ. Тому самоспостереження не може бути основним методом вивчення психіки. Але це не означає, що при вивченні психічних процесів зовсім не потрібно брати до уваги висловлювання людини про те, що і як вона переживає. На цій підставі метод самоспостереження при вивченні особистості керівника в управлінському процесі розглядають як допоміжний. Його результати у комплексі з іншими методами дають цінний матеріал про досліджуваний об´єкт. На основі самоспостережень формується самооцінка керівника, яка може бути завищеною, заниженою або адекватною.

Метод спостереження. Це найпоширеніший із системи об´єктивних методик метод вивчення феноменів управлінської діяльності, особистості керівника.

Метод спостереження — навмисне, систематичне й цілеспрямоване сприймання і фіксація психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання у практичній діяльності.

Спостереження дає змогу  одержати цікаві відомості про людину, манеру її поведінки, характер взаємин  з іншими людьми, особливості її спілкування, впливу на інших тощо.

Значення й цінність цього  методу полягають у безпосередньому  спостереженні за психічною діяльністю людей (у їхніх рухах, діях, вчинках, висловлюваннях). Цей метод характеризують як один з емпіричних методів психологічного дослідження, що виявляється в чуттєвому  пізнанні досліджуваного явища, предмета. Крім спостереження як наукового  методу (воно завжди цілеспрямоване, сплановане та систематизоване і є методом  психологічного вивчення людей тоді, коли від опису переходить до пояснення  психологічної природи явищ), існує  і життєве спостереження.

В управлінні за допомогою  методу спостереження з´ясовують професійно значущі особливості різних психічних  процесів шляхом вивчення і порівняння зовнішніх виявів діяльності людини, її міміки, жестів, комунікативних властивостей, результатів праці. Наукове спостереження  підпорядковане таким правилам і  вимогам:

— визначення досліджуваних  фактів і їх спостереження;

— вибір способу спостереження;

— складання плану і  програми дослідження;

— спрямованість спостереження  на істотні явища, відокремлення  істотного від неістотного, головного  від другорядного;

— об´єктивна і точна  реєстрація фактів, формулювання з  них певних висновків;

— ведення журналу спостережень і реєстрації подій, стенографічних записів, протоколів тощо, в яких фіксують не тільки факти, що характеризують дії, вчинки, поведінку, а й умови, в  яких вони відбуваються;

— проведення спостережень у природних умовах без втручання  у хід подій;

— виконання повторних  аналогічних спостережень (на тому самому об´єкті і в тих самих  умовах) для перевірки обґрунтованості  й надійності одержаних результатів;

— повторення спостережень у різний час, у різних умовах і  ситуаціях.

Під час використання методу спостереження можуть виникати такі труднощі:

— ризик одержання необ´єктивної, викривленої інформації про досліджуваний  об´єкт;

— неможливість відокремлення  випадкових фактів від закономірних;

— суб´єктивність одержаних  даних (на результати спостереження  впливають особисті якості дослідника, його життєвий досвід, установки, емоційні стани тощо);

— відсутність можливостей  для дослідника змінити хід, зініціювати  повторення психічного явища, змушеність чекати певних процесів;

— необхідність значних  витрат часу;

— неможливість аналізу  зібраного матеріалу кількісно.

Перевага цього методу полягає в тому, що психіка виявляється  в природних умовах, тобто спостереження  дає інформацію про дії індивідів  незалежно від їх установок на бажану, схвалювану поведінку. Найпоширенішими  його феноменами є включене спостереження (передбачає, що дослідник сам на певний час належить до групи —  об´єкта дослідження) та невключене спостереження (спостереження “збоку”, тобто дослідник не є учасником  групи — об´єкта спостереження).

Залежно від позицій спостерігача щодо об´єктів дослідження виокремлюють відкрите (досліджувані особи, групи  знають, що вони є об´єктом спостереження) і приховане спостереження (досліджувані особи, групи не поінформовані й  не здогадуються про спостереження  за їх поведінкою і діяльністю).

За регулярністю спостереження  поділяють на систематичне (дослідник  постійно відвідує досліджуваний об´єкт протягом певного часу) та епізодичне (дослідник відвідує певний об´єкт не систематично, а час від часу). Спостереження може також бути суцільним, коли фіксуються всі вияви психологічної  діяльності протягом певного часу, і вибірковим, коли реєструються тільки ті явища, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається (наприклад, стиль  відносин працівників і керівника; індивідуальний підхід керівника до підлеглих тощо).

Метод спостереження має  такі різновиди:

— метод узагальнення незалежних характеристик. Необхідний при узагальненні даних спостережень управлінського складу (вищої й середньої ланок, колег, підлеглих), проведених незалежно  один від одного в різний час, у  різних умовах і видах діяльності;

— психологічний аналіз продуктів діяльності. Допомагає  вивчати не саму діяльність, а її продукт;

— метод опису значущих ситуацій. Передбачає спостереження  за найважливішими для організації  подіями.

У керівника, який постійно вдається до методу наукового спостереження, поступово формується психологічна спостережливість, а вміння спостерігати за людьми і використовувати дані цих спостережень в управлінській  роботі є складовою професійної  майстерності керівника.

Методи опитування. Їх застосовують, щоб з´ясувати, чи розуміють досліджувані певні завдання, життєві ситуації, а також з метою одержати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості.

Метод опитування — отримання  інформації про об´єктивні чи суб´єктивні  факти із слів респондентів (опитуваних).

Ці методи передбачають збирання інформації, джерелом якої є словесне повідомлення, судження опитуваного, і  ґрунтуються на безпосередній (бесіда, інтерв´ю) чи опосередкованій (анкетування) соціально-психологічній взаємодії  дослідника і опитуваного (респондента).  Сукупність цих методів становлять:

— соціологічне опитування. Спрямоване на одержання інформації про зовнішній аспект діяльності респондентів, а його результати переносяться на функціонування суспільних груп і  суспільства загалом;

— соціально-психологічне опитування. Передбачає виявлення глибинних  характеристик, внутрішніх механізмів формування вчинків;

— бесіда є способом одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Керівник, використовуючи цей метод, ставить собі за мету з´ясувати певні уявлення працівника, його думки, поняття, цілі професійної діяльності, трудові інтереси, труднощі, зміст переживань, ставлення до праці тощо. Одержана інформація дає змогу точно прогнозувати поведінку особистості в певних ситуаціях, узагальнити практичний досвід і виявити питання, які необхідно піддати спеціальній експериментальній перевірці;

— анкетний метод. На відміну  від бесіди не передбачає особистого контакту. Анкета (опитувальний лист) містить  сукупність упорядкованих за змістом  і формою запитань. Під час анкетування  слід дотримуватися таких вимог: 1) незмінність запитань; 2) інструктаж про порядок заповнення анкети; 3) анонімність; 4) чіткість, лаконічність, поступова ускладненість запитань з урахуванням індивідуально-психологічних  особливостей респондента (рівня освіти, віку, статі, нахилів і переваг  тощо).

Кожна анкета переважно містить  комунікативні компоненти: епіграф, звернення до респондента (це роблять  з метою створення позитивного  емоційного настрою опитуваного, сприяння активізації його розумової діяльності в потрібному напрямі тощо); повідомлення про мету дослідження, умови анонімності  опитування, напрям використання одержаних  результатів та їх значення, правила  заповнення анкети; основна частина  анкети, яка містить питання про  факти, поведінку, продукт діяльності, мотиви, оцінки і думки респондентів; запитання про соціально-демографічні характеристики респондентів (своєрідна візитна картка респондента, його схематичний автопортрет, який можна розмістити як на початку, так і наприкінці анкети).

Перевагою методу анкетування  є можливість зібрати великий  обсяг матеріалу, вивчити значну кількість управлінців, представників  різних категорій управлінського складу. Недоліком його є те, що на об´єктивність  одержаної інформації істотно впливає  наявність чи відсутність в опитуваного  установки на щирість у відповідях і його здатність об´єктивно оцінювати  вчинки людей, ситуації, свої якості та якості інших людей;

— метод тестування (англ. test — екзамен, випробування). За його допомогою визначають певні психологічні якості людини, наявність чи відсутність  певних здібностей (дидактичних, комунікативних, організаційних), навичок, умінь. Як різновид екзаменаційного, вимірювального експерименту, його застосовують з метою діагностики. Тест містить спеціально розроблені завдання і проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної та якісної  оцінки може стати показником розвитку певних психологічних якостей і  властивостей особистості.

Сучасна психодіагностика розрізняє  і використовує такі основні види тестів: тести інтелекту (задачі на логічні відношення, узагальнення, кмітливість); тести досягнень (для  виявлення ступеня конкретних знань); особистісні тести (з метою вивчення характеристик особистості, її психологічних  якостей); проективні тести (до них вдаються під час дослідження властивостей і характеристик, в існуванні  яких людина не впевнена, не усвідомлює або не хоче визнавати їх у себе, наприклад негативні риси, мотиви); тести креативності (за їх допомогою  досліджують розвиток творчих здібностей).

За формою тестові методи поділяють на вербальні (словесні), невербальні та змішані.

Цінність тесту значною  мірою залежить від правильності його використання та дотримання умов психологічного тестування. Правильно  застосований тест дає змогу зібрати  за короткий час багато інформації, цінний матеріал для якісного психологічного аналізу, що підвищує продуктивність дослідницької  роботи.