Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з неповних сімей

Чинниками, що впливають на наслідки розлучення батьків для підлітка, є клімат в сім'ї, поведінка батьків, наявність або відсутність турботи по відношенню до дітей до і після розпаду сім'ї, переживання батьків, обставини і причини розлучення, те, в якій формі проходило розлучення, як позначився розпад сім'ї на батькові і матері і їх нових взаєминах, ступінь залученості дитини в конфлікт між батьками, вирішення питання про опіку.

Діти, що пережили розлучення, або розлучення і повторний шлюб батьків, підлягають більшому ризику зіткнутися з психологічними проблемами, ніж діти з міцних сімей. Проведене дослідження виявило, що підлітки, які не стикалися з розлученням батьків, оцінюють клімат в сім'ї (теплоту відносин і рівень конфліктності, а також стиль батьківської опіки) позитивніше, ніж підлітки, що пережили відхід один з батьків. Підлітки, що живуть з прийомними батьками, говорили про поблажливе до них відношення значно рідше, ніж ті, хто живе з нерідними матерями. Конфліктний сімейний клімат частіше спостерігається в сім'ях з прийомною матір’ю, а холодні взаємини - в сім'ях з прийомним батьком. У неповних сім'ях (де відсутній один з батьків) частіше, ніж в звичайних сім'ях, присутні авторитарні або дуже ліберальні відносини [53, c. 42].

Характер розлучення батьків може по-різному впливати на підлітка: найбільш травмує ситуація, коли батьки залучають дитину до конфлікту, намагаючись змусити його прийняти чиюсь сторону. Buchanan, Maccoby & Dornbush показали, що у підлітків, що живуть час від часу то у батька, то у матері, між якими відсутнє взаєморозуміння, часто виникає відчуття залученості в конфлікт; коли ж батьки діють погоджено, вірогідність того, що їх діти виявляться учасниками конфлікт, невелика - навіть якщо підліток знаходиться в близьких відносинах з обома батьками. Якщо розлучення проходить мирно, то він може надати позитивну дію на батьків і дітей-підлітків, знизивши рівень конфліктності в сім'ї.

На адаптацію підлітка до розлучення батьків рішучим чином впливає уміння батьків пристосуватися до нової ситуації: чим більше неспокою випробовують батько і мати, тим вірогідніше, що душевна рівновага у дитини також буде порушена. Проте у випадках, коли розлучення приносить полегшення подружжю, воно позитивним чином позначається і на їх дітях [58, c. 61-63].

Дослідження впливу розлученого подружжя на адаптацію дітей-підлітків виявило, що чинниками, найтісніше пов'язаними із здатністю підлітка звикнути до нових умов, є:

а) наявність близьких відносин між дитиною і тим з батьків, з яким він живе, який піклується про нього і бере участь в його повсякденних справах;

б) відсутність у підлітка відчуття залученості в конфлікт між батьками.

Ступінь дії розлучення на підлітків значною мірою залежить від того, як батькам вдається справлятися з конфліктами і в якому ступені підліток відчуває себе втягнутим в ці події.

Багатьма авторами було виявлено, що схильність до розлучень передається від покоління до покоління, тобто люди, чиї батьки розлучилися, розлучаються частіше за тих, хто виріс в міцній сім'ї. Одне з пояснень даного факту полягає в тому, що діти розлуених батьків, одружуючись, мають уявлення, що вже склалося, об можливості розлучення і знижене відчуття відповідальності по відношенню до подружніх обов'язків [30, c. 70].

На думку багатьох авторів, втрата дитиною одного з батьків приводить до зростання вірогідності виникнення у нього психічних і особистих проблем, підвищеної схильності до самогубства, алкогольної або наркотичної залежності, невисокого відчуття власної гідності і заниженої оцінки власних здібностей, негативного відношення до батьків і підвищеної необхідності звернення за консультацією до психіатра. Автор відзначає, що відсутність в сім'ї батька або матері впливає на розвиток чоловічого і жіночого начала у підлітків. Хлопчиків, виховані матерями, більшою мірою є володарями слабо вираженого чоловічого начала, невиразно усвідомлюють свою чоловічу роль в сім'ї і суспільстві, схильні до залежності від інших, рідко проявляють агресивність і невпевнено відчувають себе в спілкуванні з однолітками. Вплив відсутності батька на підлітка зменшується у міру його дорослішання. На дівчаток відсутність батька надає прямо протилежний вплив; воно може створювати певні труднощі в сексуальному житті дівчат. Якщо ж дівчинка виховується одним батьком, вона може ідентифікувати себе з чоловічим типом поведінки і в тій чи іншій мірі втратити жіночність.

Ф. Райс наводить дані, згідно яким існує взаємозв'язок між конфліктами в сім'ї і схильністю підлітків до здійснення правопорушень, а також зниженням їх шкільної успішності, низьким рівнем професійних стремлінь. Розлучення батьків примушує підлітка по-новому поглянути на себе і на своїх батьків. Його власне "Я" сильно страждає в такій ситуації - особливо, коли підліток починає винити себе за те, що трапилося в сім'ї, або стикається з труднощами, пов'язаними з відношенням тих, що оточують до подібних ситуацій. Щоб відновити самоповагу, що постраждала в результаті розпаду сім'ї, а також справитися із стресом, викликаним домашніми конфліктами, діти розлучених або таких, що живуть порізно батьків частіші, ніж діти з міцних сімей, здійснюють вчинки, пов'язані з ризиком для їх здоров'я (паління, вживання алкоголю і наркотиків і тому подібне) [30, c. 74-77].

У дослідженні Needle, Su & Doherty виявилося, що понад усе до пристрасті до наркотиків схильні молоді люди, чиї батьки розвелися, коли діти знаходилися в підлітковому віці. Підлітки ж з міцних сімей і ті, чиї батьки розлучилися, коли вони знаходилися в дитячому віці, менше схильні до шкідливих звичок. На думку дослідників, це пояснюється спробами підлітків, батьки яких тільки що розлучилися, самостійно пристосуватися до несприятливої сімейної обстановки, а також недоліком позитивного впливу батьків. Дослідження показало також, що на підлітків-хлопчиків розлучення впливає більш негативно, ніж на дівчаток. Протее, якщо батько (особливо мати), з яким проживає дівчинка, створює нову сім'ю, то вірогідність звернення дочки до наркотиків зростає. Авторами було зроблено висновок, що вступ до повторного шлюбу батька, що проживає з дітьми, краще впливає на хлопчиків, ніж на дівчаток. Flewelling & Bauman встановили, що вірогідність придбання підлітком досвіду вживання алкоголю, куріння і вступу до сексуальних відносин найнижче в міцних сім'ях.

Дослідження Starter, Stewart & Linn показало, що хлопці в сім'ях, з яких пішов батько, менше конфліктують удома, ніж ті, хто залишився без матері або проживає в повних сім'ях, і мають позитивніше уявлення про самих себе. Сини, що залишилися без батьків, активніше приймають на себе роль "розділу сім'ї", що дає їм новий статус. А дочки, що опинилися в подібній ситуації, починають частіше сваритися з матерями; їх самооцінка помітно знижується. Проте багато дослідників сходяться на думці, що дівчатка пристосовуються до наслідків розлучення набагато краще, ніж хлопчики. Реакція підлітка на втрату батька залежить і від того, чим вона викликана: розлученням або смертю. Підлітки, чиї батьки померли, як правило, виховуються в теплій, дбайливій обстановці. У розведених же сім'ях і мати і підліток часто почувають провину за те, що трапилося і відчувають взаємне відторгнення [58, c. 23-25].

Giles-Sims & Crosbie-Burnett встановили, що якщо  підліток виховується тільки  одним батьком, то, як наслідок, в  нім розвивається сильне прагнення  до автономії. Інше дослідження  показало, що вступ до повторного браку батька, що виховує підлітка, часто будить в дитині надмірну тягу до незалежності, що, у свою чергу, приводить до порушення взаємин в сім'ї. За спостереженням авторів, під час розлучення слабшає батьківський контроль за дитиною, взаємні відчуття і потреби в спілкуванні один з одним, що, у свою чергу, будить у підлітка раннє прагнення до автономії, переконує, що в житті потрібно покладатися тільки на себе. Ф. Райс, на основі даних фактів, робить наступні висновки. З одного боку, підлітки з неповних сімей відповідальніші, незалежні від батьків і рішучі, ніж ті, хто росте в звичайних сім'ях; з іншої - підлітки з неповних сімей можуть дуже рано почати активно віддалятися від будинку, добиваючись поведінкової і емоційної автономії.

По спостереженню психологів, при повторних шлюбах головну проблему являють діти. Положення в сім'ї вітчимів і мачух куди складніше, ніж рідних батьків і матерів, оскільки діти зазвичай насилу сприймають їх як заміну своїм батькам. Відношення підлітка до вітчима багато в чому визначає його відношення до нової сім'ї в цілому. Також взаємини єдинокровних і зведених братів і сестер можуть стати джерелом сімейних проблем.

Одне з проведених досліджень було присвячено оцінці відносин підлітків з вітчимом, сприйняттю ними сімейних проблем і їх адаптації до нових умов, викликаною появою нерідного батька. В результаті вдалося встановити, що адаптація підлітків проходить успішніше в тих сім'ях, де їх менше карають і частіше заохочують; у сім'ях, де уміють досягати взаємної згоди в питаннях виховання; у сім'ях, де в більшості випадків демонструють традиційне відношення до проблем шлюбу; а також в сім'ях, де повторне заміжжя матері не викликало в підлітках різко негативної реакції. Ці висновки підтверджують уявлення, що вже склалося, про те, що сприйняття підлітками багатьох домашніх проблем залежить від їх взаємин з вітчимом. Дослідження Amato показало, що в порівнянні з дітьми із звичайних сімей діти, що проживають тільки з батьком, слабкіше відчувають батьківську підтримку і помічають, що батько їх менше карає і контролює. Такі діти самостійніші і відповідальніші, проте частіше конфліктують зі своїми єдинокровними братами і сестрами і слабкіше прив'язані до будинку. Що стосується дітей з сімей з вітчимами, то останні їх менше підтримують, рідше карають і слабкіше контролюють, чим рідні батьки. Проте у міру перебування вітчима в сім'ї спостерігається посилення його позитивної ролі. У повних сім'ях батьки беруть активнішу участь в повсякденному житті своїх дітей і накладають більше обмежень, чим вітчими, мачухи або самотні батьки [59, c. 21-25].

Якщо дитина під час розлучення і нового шлюбу ще дуже мала, то зазвичай він росте, сприймаючи вітчима або мачуху як адекватну заміну батькові або матери. А в підлітковому віці пасинки і падчерки важко адаптуються до присутності в будинку вітчима або мачухи; підліткам важче налагодити нові відносини з мачухами, чим з вітчимами (Ф. Райс, 2000). Це відбувається головним чином тому, що мачухи відразу починають грати помітнішу роль в житті дитини і проводять з ним більше часу, ніж вітчими.

Багато що в новій сім'ї залежить і від відносин між дітьми від різних батьків. Якщо мати або батько надають явну перевагу своїй рідній дитині, то це може викликати образу і озлобленість у інших малолітніх членів сім'ї. Часто між дітьми різного подружжя виникає гостра конкуренція. Іноді вони проявляють ревнощі, якщо їх рідна мати або батько виявляють турботу і увагу до їх звідних братів і сестер. Нерідко розведена жінка з дітьми, особливо якщо це дівчатка, утворює свого роду "замкнуту соціальну систему", і вітчимові буває дуже нелегко в неї проникнути. За даними Wallerstein & Kelly, звичайні сім'ї, як правило, більш дружні ніж ті, де є вітчим або мачуха. Часто перші роки повторного шлюбу проходять в стресовій, хаотичній обстановці. Ф. Райс пояснює це наступними причинами. Вітчими і мачухи часто схильні прощати дітям дуже багато, оскільки відчувають провину за руйнування їх сім'ї; крім того, їм доводиться мати справу з дітьми, вихованими іншими дорослими людьми; роль і місце вітчима і мачухи в сім'ї визначені не дуже виразно; вони чекають вдячності і подяки за все те, що роблять, а у відповідь нерідко отримують відсіч і неприйняття; вітчими і мачухи стикаються з складним комплексом невирішених психологічних проблем, викликаних попереднім шлюбом і розлученням, а також часто з непростими взаєминами і відчуттями нерідних братів і сестер [35, c. 29-34].

Таким чином, аналіз літератури, присвяченої проблемам розвитку особи підлітків і особливостей взаємин в сім'ях, що переживають кризу, показав наступне. Розвиток автономії і індивідуації - один з основних аспектів особового розвитку підлітка - може порушуватися в умовах кризи сім'ї. Зокрема, у підлітків, що пережили розлучення батьків, може формуватися дуже раннє, надмірне прагнення до автономії, незалежності від батьків, самостійності, що, у свою чергу, може приводити до подальших конфліктів в сім'ї. Деякі автори відзначають, що підліткам з хворою, не функціональною індивідуацією властиві відособленість, відхід в себе, імпульсна поведінка, відторгнення від сім'ї і суспільних норм і потенційна схильність до суїциду. Також встановлено, що чим менше в сім'ї відбувається конфліктів, тим більше підлітки просуваються у напрямку до психологічної зрілості, тобто розвитку автономії і індивідуації.

Тому проведений аналіз літератури дозволив сформулювати наступну гіпотезу дослідження. Якщо обстежувана сім'я є неповною або змішаною (тобто в ній є тільки один батько або один з батьків є прийомним) і в сімейних відносинах спостерігаються конфлікти, то у дітей-підлітків з цієї сім'ї спостерігатимуться порушення в розвитку автономії і індивідуації. Таким чином, завдання даного дослідження - вивчити особливості розвитку автономії і індивідуації підлітків в неповних і змішаних сім'ях, що переживають кризу взаємин.

Розділ 2. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми з неповних сімей

2.1 Методологія та методика  дослідження

З метою проведення дослідження було сформовано 2 групи (по 20 чоловік; у кожній групі 10 дівчаток і 10 хлопчиків) дітей з повних і неповних сімей у віці 13-14 років, 7-8-х класів, що вчаться.

Опис методик

Для дослідження сприйняття сім'ї дітьми з повних і неповних сімей використовувалися наступні методики:

1) метод опиту;

2) формалізована анкета;

3) кінетичний малюнок сім'ї;

4) методика Рене Жиля.

1) Метод опиту. Дитині пропонувалося відповісти на питання, висловив тим самим свої відчуття, відносин до людей, що оточували його: родичів і друзів.

2) Формалізована анкета заповнювалася  на кожну дитину при активній  участі класного керівника. У  анкеті представлена інформація  про сім'ю дитини, особливості  поведінки його в школі, успішності, взаєминах з однокласниками.

3) Кінетичний малюнок сім'ї.