Особливості розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР

– за невротичним типом – за умов грубих, жорстоких, агресивних стосунків у сім'ї, коли закономірно формується особистість боязка, нерішуча, малоактивна, несамостійна.

4.ЗПР церебрально-органічного походження – емоції характеризуються відсутністю жвавості, яскравості та бідністю відтінків переживань. Характерні недостатня диференціація емоцій, слабка зацікавленість в оцінках оточуючих людей, одноманітність і обмеженість емоційних контактів.

У цілому в дітей із ЗПР в психічному образі й поведінці О.В.Защиринская зазначає риси незрілості [7].

Е. З. Стерніна показала, що молодші школярі із затримкою психічного розвитку гірше нормально розвиваючих однолітків визначають емоційні стани персонажів сюжетних картин.

У працях Л. С. Маркової вказується, що в дітей із затримкою психічного розвитку недостатньо сформований механізм розуміння емоційних станів інших людей – вони відчувають труднощі щодо емоцій, які неспроможні називати (радість, сум, гнів, страх, подив); недостатньо сформоване вміння передавати власний емоційний стан.

Вона виділила ІІ групи - з проявами психічної нестійкості і психічного гальмування.

І група: на перервах і прогулянках забираються на дерева, катаються на перилах, голосно кричать, намагаються брати участь в іграх інших дітей, але, не вміючи слідувати правилам, сваряться, заважають іншим. З дорослими бувають ласкавими і, навіть, настирливими, але легко вступають у конфлікти, проявляючи при цьому грубість і крикливість. Почуття розкаяння і образи у них неглибокі і короткочасні.

ІІ група: особливо проявляється несамостійність, нерішучість, боязкість, повільність. Симбіотична прихильність до батьків призводить до труднощів звикання до школи. Такі діти часто плачуть, сумують за домівкою, уникають рухливих ігор, губляться біля дошки і часто не відповідають, навіть знаючи правильну відповідь. Низькі оцінки та зауваження можуть викликати у них сльози.

Для всіх молодших школярів із затримкою психічного розвитку характерні часті прояви неспокою і тривоги. У школі спостерігається стан напруженості, скутості, пасивності, невпевненості у собі [4].

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що затримка психічного розвитку характеризується такими основними  особливостями емоційної сфери: недостатність емоційної сфери, її незрілість, що проявляється в ситуативності поведінки; хиткість, нестабільність, нескоординованість емоційних проявів; недостатня диференціація емоційних реакцій, неадекватність і непропорційність реакцій на вплив навколишнього середовища. Фахівці вважають, що психологічний розвиток дітей з ЗПР значною мірою визначається зовнішніми умовами, найважливішими серед яких є спеціальне навчання й правильна організація усього життя.

 

3. 3. Вплив музики на емоційну сферу дітей з ЗПР.

Арт-педагогіка – це синтез кількох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), які забезпечують розробку теорії та практики педагогічного  корекційної - спрямованого художнього розвитку дітей з особливими потребами.

Про ефективність та позитивний вплив на дитину засобів арт-педагогіки  доведено багатьма дослідженнями.

Зокрема, про позитивний вплив мистецтва на розвиток дитини писав Л. Виготський, який підкреслював особливу роль художньої діяльності як у розвитку психічних функцій, так і в активізації творчих  проявів дітей із особливими освітніми  потребами в різноманітних видах  мистецтва (музики, живопису, театру, художнього слова). Психолог розкрив механізм «катарсису» (очищаючої дії мистецтва): «Перетворення  негативних почуттів у мистецтві  полягає у переході їх в свою протилежність, тобто в позитивну емоцію, яку  несе в собі мистецтво»

Американські дослідники М Наумбург, Е. Крамер вказують на процес сублімації – непрямого задоволення  антисоціальних імпульсів. Художня  творчість є одним з видів  сублімації ,коли фантазії «творця» перевтілюються у творчі зорові образи. Оскільки творчість  є невід’ємною часткою в житті  дитини, то саме у мистецтві вона легко відображає те, що для неї  важливо, що її хвилює.

Одним із засобів арт-педагогіки є музика, яка здатна регулювати та розвивати емоційну сферу людини, впливати на психічний розвиток.

Встановлено, що музика впливає  на організм людини через 3 фактори: фізіологічний, вібраційний та психічний. Завдяки  асоціативним зв’язкам, які виникають  під час сприймання та виконання  музики, змінюється психічний стан дитини.

Різноманітні за емоційно-образним складом музичні твори по-різному  впливають на організм людини, викликаючи різноманітні емоції. Так мажорна  музика викликає світлий та радісний настрій, а мінорна – смуток. Крім тональності великий вплив має темп, ритм та динаміка музичного твору.

Музика у своїй сутності емоційна, тому її сприймання є емоційним  пізнанням, дає можливість розвиватися  емоційній сфері.

В роботах Е.А. Медвєдєвої, Л.Н. Комісарової, И.Ю. Левченко відмічається, що в наш час велику увагу приділяють використанню музики як одного з видів мистецтва, що має два аспекти впливу:

• Психосоматичний (в процесі якого відбувається лікувальний вплив на функції організму);
• Психотерапевтичний (в процесі якого відбувається корекція відхилень в особистісному розвитку, психоемоційних станах).

Заняття з дітьми з ЗПР  зі сприймання музики спрямовані на моделювання  у них позитивного емоційного стану. Даний процес допомагає «зробити крок» з реального життя в  уявний світ, світ чудесних образів  та веселого настрою, який допомагає  дитині зняти психоемоційну напругу  та розслабитися; сприяє корекції емоційних  станів ( у дітей, які мають низьку самооцінку, низьку степінь само прийняття, емоційну лабільність, знижений емоційний  тонус, проблеми в розвитку комунікативної сфери) . Класична та народна музика «впорядковує» психіку дітей. Швидкі та веселі твори викликають підняття настрою, неадекватні реакції та безладну активність.

 В працях Є Яхніною,  С. Міловської та І. Євтушенко  зазначається, що в процесі занять  музикою та співом у школярів  з психічними розладами активізується  мислення, формується цілеспрямована  діяльність, стійкість і концентрація  уваги. 

Музика є язиком невербальної комунікації, тому найбільший ефект  досягається у впливі на почуття  та настрій дитини, послаблюючи негативні  переживання в процесі їх катарсистичної розрядки під дією музики.

Під впливом музики дитина може повніше розкрити свої здібності, проявити можливості, активізувати свої пізнавальні здібності.

А.П. Зарін, Е.А. Ложко вказують на особливе значення у розвитку емоційної сфери дітей з ЗПР ритмічних музичних ігор, вправ, танців, в яких діти вчаться передавати музичні образи у русі відповідно до музики,що сприяє не лише розвитку рухових навичок, ритмічності, музичності в цілому, але й впливає на створення бадьорого, радісного, життєвого тонусу дитини [15].

Сила музики  заключаєтся в тому, що  вона здатна передавати зміну настроїв, переживань, динаміку емоційно-психічних станів людини.  Дітям не потрібно довго пояснювати, що відчуває людина, коли їй сумно. Достатньо лише зіграти сумну мелодію і вони починають розуміти стан смутку з перших тактів. Музика допомогає їм засвоїти світ людськиї почуттів, емоцій, переживань.

Отже, використання музики є дуже ефективним засобом в корекційної-розвивальній роботі з дітьми молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку, оскільки сприяє гармонізації особистості, відновленню та корекції психоемоційного стану та психофізіологічних процесів.

 

Висновки до розділу І.

Таким чином, аналіз теоретичних  джерел показав, що в житті дитини із затримкою психічного розвитку роль емоцій у житті відіграє дуже важливу  роль. У дітей даної категорії  емоції більш виражено впливають  на поведінку та пізнавальні процеси, ніж у нормально розвиваючих  однолітків.

Дослідження вітчизняних  вчених дають можливість зробити  висновок, що молодші школярі з  ЗПР мають недорозвинення емоційної  сфери. Це порушення виявляється  в емоційній нестійкості, коливанні  настрою, підвищеній втомі, відсутності  самоконтролю, у невмінні диференціювати чужі емоції та виразно проявляти  свої. У всіх видах діяльності спостерігається  дефіцит досвіду спілкування, порушення  поведінки, проблеми у формуванні морально-етичної  сфери. Проблеми спостерігаються і  в соціальній сфері: діти виявляються  не готовими до емоційно «теплих» відносин з однолітками, можуть також порушуватися взаємовідносини і з близькими, оскільки діти не володіють морально-етичними нормами поведінки.

 Діти постійно відчувають  труднощі з адаптацією в оточуючому  середовищі, що сприяє виникненню  постійного емоційного дискомфорту  та порушенню психічної рівноваги. 

Незрілість емоційної  сфери молодших школярів із затримкою  психічного розвитку потребує спеціально-організованої  роботи для її розвитку, яка включає  в себе накопичення емоційних  образів, вміння їх розпізнавати, проявляти  та контролювати самостійно у будь-якій ситуації.

Дослідження показують, що значний  вплив на розвиток емоційної сфери  дітей з ЗПР має музика. Вона не тільки сприяє зміні настрою, знижує напругу та тривожність, роздратованість  та агресивність, що притаманне дітям  даної категорії, але й позитивно  впливає весь організм вцілому. Музика також сприяє формуванню певних вмінь, необхідних для повноцінного функціонування емоційної сфери дітей.

Корекційно - розвиваюча робота є передумовою  компенсації відхилень в емоційній  сфері, які мають діти з ЗПР  та необхідною умовою їх успішної соціальної адаптації. Музика – суттєва частина, супровід або доповнення даного процесу, яка збільшує зацікавленість та загострює  враження дітей.

Ми дійшли висновку, що завдяки використанню музики, корекційно – розвиваючий процес проходитиме швидше та матиме більш ефективні результати, ніж при традиційній методиці роботи.

Таким чином, ефективність використання музики заключається в її можливості  допомагати досягненню дитиною з  ЗПР необхідного рівня емоційного розвитку, який відповідає або близький віковій нормі, що сприятиме їх успішній соціалізації.

 

 

2. 1. Визначення рівня розвитку емоційної сфери у дітей з ЗПР молодшого шкільного віку.

Експериментальне дослідження  здійснювалося в державній загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів № 4 м. Запоріжжя.

Для проведення дослідження використовувалася методика «Емоційна ідентифікація» Е.І. Ізотової.

В експерименті приймали участь 6 дітей 7-9 років з діагнозом ЗПР.

Методика: «Емоційна ідентифікація».

Мета: визначення рівня розуміння  емоційних станів різної модальності; можливості дітей у показі основних емоційних станів та їх вербалізації.

 Матеріал: картки настрою (додаток 1).

Метод проведення: дітям  показували зображення людських облич  і пояснювали, що на малюнках різні  емоційні стани людей. Пропонувалось  визначити базові емоції - радість, сум, гнів, страх. Досліджуваних просили уважно роздивиться піктограми, визначити настрій та назвати емоцію, яка зображена на обличчі. Після того, як діти виконали завдання, їм запропонували зобразити різні емоційні стани на своєму обличчі.

Оцінювалося розуміння емоційного змісту, ідентифікація, вербалізація та відображення емоцій, актуалізація емоційного досвіду та емоційних уявлень; види педагогічної допомоги: орієнтувальна, змістова, предметно-дійова.

Результати умовно були розділені  на 3 рівні:

• Високий рівень розвитку емоційної сфери. Правильне розуміння та визначення емоцій на піктограмах, їх виразне  зображення. Орієнтувальна допомога педагога.
• Середній рівень розвитку емоційної сфери. Дитина частково виконала завдання зі змістовою допомогою педагога. Недостатнє розуміння емоційного стану.
• Низький рівень розвитку емоційної сфери. Дитина виконує завдання лише при змістовній та предметно-дійовій допомозі педагога. Результати методики зазначені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Рівень розвитку емоційної сфери

 

Емоції	Рівень виконання завдання
	високий		середній		низький
	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%
Радість	6	100	-	-	-	-
Сум	5	83	-		1	17
Гнів	3	50	1	17	2	33
Страх	3	50	2	33	1	17
Середня величина		38		21		41