Педагогическая психология

2)Лінійна  система програмного навчання  Берес Фредерік Скіннер-коли студени  проходять усі кроки навчання  послідовно  дотримуючисьпрограми  навчання.

Принципи 1 інформація подається певними блоками 2 покрокове навчання 3дозування інформації4завершеність кожного кроку 5 наявність програми 6 контроль наприкінці обов’язковий 7 після того як навчився переходиш до іншого блоку

+ зручний темп, логічна послідовність,  легко запам’ятовується, структурованість,контроль ----обмежена пізнавальна діяльність, багабо часу, відсутність самостійності,  акцент на пам'ять.

Режими підкріплення за Скіннером 1с постійним піввідношенням(більше зробив більше отримав)2сс постійним  інтервалом за певний період часу(стипендія) 3з варіативним співвідношенням 4з варіативним підкріпленням (неочікувано)

Види підкріплення покарання за Скіннером
підкріплення	Предявлення позитивного стимулу(дати)	Вилучення негативного стимулу
покарання	Предявлення негативного стимулу(посварити)	Позбавлення позитивного стимулу(некупити)

 

1Реакція(поведінка)-2(Оточення)-стимул

3)Теорія соціального  научіння А. Бандури (виник  ла з біхевіоризму)Механізм навчання-імітація, наслідування , іденифікація♫2 види наслідування-чисте наслідування(характерне для раннього розвитку дитини)вікарне научіння(суб’єкт усвідомлює і очікує позитивні наслідки дій які він наслідує) ♫Научіння через спостереження –увага( до дії моделі-людини),пам'ять яка зберігає інформацію про дії модеді,наявність у дитини відповідних сенсорних можливостей і рухових навичок для відтворення.-мотивація (підкріплення)♫ самопнаучння-самопідкріплення-самопокарання♫поведінка↔оточення↔людина↔…

13.Теорія научіння Торндайка(поч. 20ст)

 

Проводив досліди  на тваринах

 

Е. Торндайк на початку XX ст. є автором однієї з теорій научіння — теорії "спроб та помилок".

 

 Згідно цієї теорії тварина  (це стосується і діяльності  людини, коли у неї відсутній  досвід, що може зумовити процес  розв'язування нової задачі) випадково  виходить (шляхом спроб та помилок)  на реакцію, яка відповідає  стимулу. Цей зв'язок стимулу  з реакцією викликає задоволення  та зміцнюється. З повторною  дією стимулу з'являється потрібна  реакція. В цьому полягає перший  закон Е. Торндайка, який називається  законом ефекту. Другий закон  — закон вправлянь полягає  в тому, що реакція на дію  стимулу залежить від кількості  повторень, сили та від довготривалості  дії стимульного матеріалу. Третій  закон — закон готовності до  реакції полягає у підготовленості  до виконання дії. На думку  Е. Торндайка, є й інші фактори  впливу на научіння, як результат  навчання, наприклад, "фактор ідентичних  елементів". Пізніше це положення  співвідноситься з принципом  перенесення навичок.

 

Закони Торндайка

 

1 закон-Закон вправи( зв'язок повторюється, щоб закріпилося)

2 закон-Закон   готовності(навчилися-полегшує поведінку реакції)

3 закон-Закон асоціативного  зсуву(білий халат-боляче-реакція)

4закон-Закон ефекту(“+підкріплення”-посилює звязок S-R , ”-  підкріплення ”-зменшує  звязок S-R)

Механізм навчання -метод спроб і помилок

 

14.Лінійна система програмованого навчання Б.Скіннера(сер.20ст)

 Покрокове навчання Скіннер  розбив по певним блокам 

Принципи 

-Покроковість навчання (блоки  певні)

-Дозування навчання(розбити по  частинам блоки)

-Контроль навчання(перехід до  іншого блоку) 

 

Лінійна система програмованого навчання -це студенти                  проходять усі кроки послідовно дотримуючись                                              програму навчання

 

Режим підкріплення (за Скіннером)

1.З постійним співвідношенням  (більше зробив-більше получив)

2.З постійним інтервалом(за певний  період часу)                                                                                                                     

3.З варіативним співвідношенням  (азартні ігри)

4.З варіативним інтервалом(не  системним  підкріпленням)

 

+ таблиця з зошита

 

Лінійне навчання(програмне навчання)

+

  Темп зручний для учнів

Легко запамятовується

Логічна послідовність матеріалу

Структорованість  матеріалу

Контроль  знань

-

обмеження пізнавальної дфяльності(акцент на память)

відсутність  самостійності,ініціативності

займає  багато часу

 

15.Теорія соціального научіння Альберт Бандура(70-80рр)

 Форми навчання(механізми навчання)

-Імітація

-Наслідування

-Ідентифікація

 

2 види научіння

1вид- Чисте наслідування (ранній  розвиток дитини)

2вид-Вікарне научіння(навчання)-субєкти  усвідомлюють і очікують  позитивні  наслідки дій,які вони наслідують

 

Модель-людина(самовиховання,самонавчання,самопокарання)

 

Научіння через спостереження

 

1.Увага(дитина-модель-дії цієї моделі)

2.Память(дитина-зберігає інформації про дії  моделі)

3.Наявність у дитини  сенсорних можливостей і рухових навичок для відтворення

4. Мотивація (бажання дитини виконувати дії моделі-підкріплення)

 

 

16.Гештальтпсихологія про  процес навчання; поч. 20ст.

 Виникла в Німеччині  завдяки зусиллям Т. Вертгеймера  , В. Келера і К. Левіна , які  висунули програму вивчення психіки  з точки зору цілісних структур ( гештальтів )1. людина- цілісна структура. 2.Інсайт- механізм розуміння суті, виникає в проблемній ситуації3.структурований матеріал краще запам’ятовується ніж неструктурований 4.Навчання – ☺початкове наслідування подальше розуміння ☺розуміння-наслідування.

Придбання досвіду у вченні відбувається або в ситуації самостійного індивідуального  спонтанного взаємодії з об'єктами , або через наслідування іншим  людям. Тут у свою чергу виділяються  два різновиди вчення: початкове  відтворення зразка і його подальше розуміння або , навпаки , спочатку розуміння  зразка , а потім наслідувальне  дію. Досвід індивіда розглядається  як спочатку цілісне і структурне утворення . На основі такого підходу до психологічним механізмам пізнання перша фаза - виникнення нового досвіду у складі спонтанного навчання - протікає як переструктурування , реорганізація колишніх структур , друга фаза - відкладення нових структур - протікає на основі слідових процесів . 

 Фази переструктурування (психологічні механізми пізнання)1закон подібності(засвоюються всі гештальти) 2 закон черговості, 3закон завершеності 4закон прегнантності- формування я кісних гештальтів .♫ Розуміння-завершення гештальту- новий етап. Переструктурування , що мають місце в першій фазі навчання , відбуваються відповідно з низкою законів : законом подібності ( формуються гештальти , найбільш подібні з гештальтами , відповідними цієї ситуації) , законом черговості (пізніше сформовані гештальти превалюють у формуванні нових ) , законом завершеності (структурування йде до завершення гештальта ) , законом прегнантності ( формуються найкращі гештальти , тобто регулярні , прості , симетричні , впорядковані ) .

 

 Поняття про гештальте (від нім. «Форма» ) зародилося при вивченні сенсорних утворень , коли виявилася « первинність » їх структури по відношенню до вхідних в ці утворення компонентів ( відчуттях) . Наприклад , хоча мелодія при її виконанні в різних тональностях і визиваегг різні відчуття , вона впізнається як одна і та ж . Аналогічно трактується і мислення : воно складається в розсуді , усвідомленні структурних вимог елементів проблемної ситуації , і в діях , які відповідають цим вимогам (В. Келер ) . Побудова складного психічного образу відбувається в інсайті - особливому психічному акті миттєвого схоплювання відносин ( структури) в сприйманої полі.Головна ідея цієї школи полягала в тому, що в основі психіки лежать не окремі елементи свідомості, але цілісні фігури - гештальти, властивості яких не є сумою властивостей їх частин. Принцип гештальт-психології - холізм (цілісність). Організм, взаємодіючи з середовищем, миттєво створює гештальти-цілісні автоматизовані образи. Представник гештальтпсихології К. Коффка відмічав, що повторення без розуміння дії, її схеми, структури не приведе до якісного научіння. Такий підхід до організації навчання людини не підходить. К. Коффка велику роль у навчанні відводив наслідуванню. Він розглядає два можливих варіанти його використання: наслідування без розуміння, а потім осмислення —або ж розуміння зразка передує наслідуванню. Він робить акцент на другому варіанті наслідування у навчанні, вважає, що наслідування полегшує процес учіння, але при цьому потрібно бути вимогливими до зразків наслідування. К. Коффка правильно показує залежність між розумінням дії та її виконанням, але великого значення надає наслідуванню.

Гештальтісти пропонують групувати навчальні елементи в цілісні і логічно зв'язкові гештальти , перш ніж пропонувати навчальні тексти учням . Передбачається , що учень , як би , « схоплює » такий гештальт одномоментно , і в його голові закарбується цілісна картина об'єкта чи явища . 
 
Вчитель повинен вказати учневі ті речі і явища , на які він повинен реагувати , а також навчити виділяти на перший погляд схожі , але розрізняються по якимось значущим показниками ознаки , будь то алгебраїчні знаки «плюс» і «мінус» , позначення музичних «ключів» , зміна кольору хімічних розчинів або ознаки, що відрізняють кошеня від цуценя.Схожий процес , названий « переструктурування поля» , лежить , на думку гештальтпсихологов , в основі рішення інтелектуальних завдань. Миттєве переструктурування поля (воно переживається як « Ага ! » - Реакція ) веде до розсуду прихованого до цього рішення задачі . Таке явище було названо инсайтом (від англ. Insight - проникнення в суть ) .Закон константності сприйняття , що фіксує той факт , що цілісний образ не змінюється при зміні його сенсорних елементів ( ви бачите світ стабільним , незважаючи на те , що постійно змінюється ваше положення в просторі , освітленість і т.д.) .

17.Когнітивно-генетична теорія  Ж. Піаже; 50-60р. 20ст.

 Представники її розглядають психічний розвиток як якісний процес, обумовлений внутрішніми законами саморуху. Детермінантами становлення людини є розвиток інтелекту, пізнавальних процесів, здатності здійснювати логічні операції:- розумовий розвиток детермінований і має власні закономірності;- природа інтелекту (сенсомоторні, конкретні, формальні операції);- відкриття егоцентризму (центрації на собі) як своєрідності дитячої логіки, мовлення, уявлень про навколишнє середовище;- обґрунтування значущості соціалізації;- психічний розвиток зумовлений спадковістю, тому завдання навчання полягає в пристосуванні до психічного розвитку дитини.Основне досягнення когнітивно-генетичної концепції в тлумаченні природи психічного: розвиток інтелекту людини полягає в переході від егоцентризму через децентрацію (зосередження на ситуації, на іншій особі) до об'єктивної позиції щодо зовнішнього світу і себе;Згідно з когнітивно-генетичною теорією розумовий розвиток і його стадії детерміновані та підлягають певним закономірностям. Особливо важливо зрозуміти механізми пізнавальної діяльності особистості, приховані за зовнішньою картиною її поведінки..Ж. Піаже, вивчаючи проблеми розвитку інтелекту дитини, дійшов виснов ку, що джерелом її інтелектуального розвитку є дії з речами в процесі соціалізації. Ці дії, поступово інтеріоризуючись (із зовнішніх, реальних дій із предметами перетворюючись на внутрішні, ідеальні), утворюють інтелектуальні структури. У розвитку інтелекту Піаже виділяє три послідовні етапи: 1) сенсомоторний, 2) конкретних і 3) формальних операцій. . Стадії - це ступені або рівні розвитку, які послідовно змінюють один одного1) сенсомоторних структур, тобто системи обернених дій, що виконуються матеріально і послідовно;2) структури конкретних операцій - системи дій, що виконуються "в умі", але з опорою на зовнішні, наочні дані;3) структури формальних операцій, пов'язаних з формальною логікою, гіпотетико-дедуктивним міркуванням. Послідовний перехід від попереднього етапу до наступного відбувається в міру оволодіння дитиною певними внутрішніми операціями. Піаже навіть перші предметні дії дитини тлумачить як її зустріч із навколишнім світомРозвиток розглядається Ж. Піаже як еволюція, що керується потребою в рівновазі. Ж.Піаже вважав, що, як будь-який розвиток, інтелектуальний розвиток прагне до стабільної рівноваги, тобто до встановлення логічних структурСуб'єкт, за Ж. Піаже, спадково наділений пристосувальною активністю, за допомогою якої він здійснює структурування дійсності. Інтелект - окремий випадок такого структурування. Характеризуючи суб'єкта діяльності, Ж.Піаже виокремлює його структурні і функціональні властивості.Функції - це біологічно властиві організму способи взаємодії з середовищем. Суб'єкту властиві дві основні функції: організація і адаптація. Психічний розвиток у розумінні Ж. Піаже - це зміна розумових структур. Оскільки ці структури формуються на основі дій суб'єкта, то Ж. Піаже дійшов висновку, що думка - це стисла форма дії, внутрішньо виникає з зовнішнього, а навчання повинне випереджати розвиток.Відповідно до таких положень Ж. Піаже вибудував логіку психічного розвитку. Він розглядав дитину як істоту, яка асимілює речі, відбирає і засвоює їх згідно власної розумової структури.

 
18. Гуманістична теорія. середина  ХХ століття 

Представники: Абрахам Маслоу, Карл Роджерс, Гордон Олпорт. Ідея: особистість – складна, індивідуальна цілісність, неповторність та найвища цінність, яка має потребу в самоактуалізації Особистість учня здатна розвивати свої природні ресурси, розум, серце, допитливість, робити вибір, приймати рішення і відповідати за них, виробляти власні цінності в процесі навчальної та іншої діяльності..

Головним  вважають принцип «розвиваючої допомоги». Суть: не робити за людину, не вказувати їй, що робити, не вирішувати її проблеми, а допомогти їй усвідомити себе і пробудити власну активність та пробудити власну активність та внутрішні сили, щоб вона сама робила вибір, приймала рішення та відповідала за них. Завдання вчителя (К.Рождерс): розбудити пізнавальну активність учня, що проявиться у виборі змісту, цілей, методів роботи, поведінки і цінностей. Потрібно ввести інший тип навчання: «дослідне учіння», при якому учні вчаться у вільній самостійній діяльності, на власному досвіді, у процесі дискусій і прийняття рішень. Мета дослідного навчання: розвиток самосвідомості особистості, її самореалізація. Знання, шкільна програма є засобом розвитку. Створення такого учіння потребує зміни позиції вчителя, створення атмосфери «свободи учіння» в класі, використання методів, які стимулюють активність учня та його розвиток. Позиція вчителя-позиція психотерапевта, консультанта.Вільне (проектне) навчання у школі Монтесорі

Методи які використовуються- використання різних джерел знань(аудіокниги, люди, техніка)-самопізнання- організація роботи в группах різног складу, організація учіння як дослідження ексерименту, спец.заняття саопізнання і міжособової взаємодії, постановка проблеми реальна, емоційно забарвлені методи(ігрові, раціональні, посібники, метод. вказівки)

Карл Роджерс Впливовий американський психолог і один з засновників гуманістичної психології. Роджерс стверджує, що процес викладання є менш цінним, ніж учіння. Людина повинна бути сама собою, відчувати почуття адекватності. Учень повинен бути суб’єктом навчання. Автор виділяє наступні практичні методики, що полегшують процес навчання:

• Надати школярам свободу вибору учбової діяльності;
• Спільне прийняття вчителем і учнем рішення щодо визначення обсягу та змісту учбової роботи, з виділенням конкретних учбових задач;
• Альтернатива механічному заучуванню – метод навчання шляхом відкриття, метою якого є розвиток здатності до учіння;
• Особистісна значущість класної роботи учнів може бути досягнута шляхом імітації на уроці реальних життєвих ситуацій;
• Широке застосування в школі різних форм групового тренінгу, метою якого є допомога учням в аналізі свого емоційного життя і техніки міжособистісного спілкування;
• Використання програмованого навчання