Причини виникнення суїцидальної поведінки серед підлітків

   Психологічні  особливості підлітків науковці  пояснювали фактом статевого  дозрівання, яке є домінантою  розвитку в цьому віці, вважаючи  кризи неминучими, біогенетично  зумовленими. За таких умов  найраціональнішими, за переконаннями  С. Холла, є методи пасивної  педагогіки, оскільки втручання  в розвиток підлітка для того, щоб змінити, виправити його, є  недоцільними і шкідливими, бо  не можна змінити природу.

   Згідно  з психоаналітичною теорією 3. Фройда неминучість у підлітковому  періоді внутрішніх і зовнішніх  конфліктів є нормою, а випадки  безконфліктного розвитку свідчать  про різноманітні варіанти патологічного  розвитку.

   У  20—30-ті роки XX ст. психологічна наука  зосереджувалася на пізнанні  залежності деяких особливостей  особистості підлітка від його  соціального оточення. З цією  метою було досліджено життя  і психічні особливості підлітків  в умовах примітивної цивілізації  острова Самоа задля встановлення, що в розвитку людини залежить  від природи, а що від культури (конкретних суспільно-історичних  умов). Результати досліджень описані  у працях американського етнографа  Маргарет Мід (1901 —1978). Оскільки  в розвитку підлітків острова  Самоа симптомів кризи не виявлено, це переконливо доводить необґрунтованість  тверджень про біологічне походження  підліткової кризи. Вона пов'язана  не із дозріванням організму,  а з особливостями соціалізації. Однак індивідуальні варіанти  її перебігу певною мірою залежать  від вроджених особливостей нервової  системи.

   На  основі етнографічних досліджень  американський психолог Рут Бенедикт (1887—1948) зробила висновок, що перехід  від дитинства до дорослості  різний у різних суспільствах  і його не можна вважати  природно зумовленим. Вона довела, що конкретні соціальні обставини життя дитини зумовлюють тривалість підліткового віку, наявність чи відсутність кризи, конфліктів, труднощів, особливості переходу від дитинства до дорослості. Згідно з цими дослідженнями у людині природне не може бути протиставлене соціальному, оскільки природне в ній теж є соціальним.

   У  дослідженні підліткового віку  важливо, на думку Л. Виготського,  виокремити основне новоутворення  у психіці підлітка, з'ясувати  соціальну ситуацію його розвитку, яка у кожному віці передбачає  неповторну систему стосунків  дитини і середовища. А суть  кризи перехідного віку полягає  у перебудові цієї системи.  Психологічний зміст підліткової  кризи пов'язаний з виникненням  почуття дорослості, розвитком самосвідомості, ставлення до себе як до  дорослої особистості, до своїх  нових можливостей і здібностей. Підліткам властиві прагнення  до ідеалів, максималізм, значні  фізіологічні зміни.

   Враховуючи різні теорії, можна стверджувати, що особливості проявів і перебігу підліткового періоду залежать від конкретних соціальних обставин життя і розвитку підлітка, його соціальної позиції у світі дорослих. Вирішальна роль у його психічному розвитку належить передусім системі соціальних відносин (відносин із навколишнім світом). Біологічний чинник впливає на підлітка опосередковано — через соціальні стосунки з оточенням.

Як засвідчують  дані А.Г. Амбрумової, найбільший відсоток суїцидентів складають підлітки. Вона визначила певні групи підлітків, які можуть покінчити життя самогубством [2]:

• підлітки, які вже намагалися покінчити  з собою (підлітки, які один раз  спробували, повторюють спробу декілька разів).

• підлітки із залежністю (алкоголь, наркотики, токсини), що призводить до запаморочення свідомості, порушенням психіки та дипресивним  станам.

• підлітки, в родині яких є самогубці.

• фізично  неповноцінні підлітки, діти, які хворіють невиліковними хворобами

• психічно хворі підлітки, які страждають афективними  розладами та тяжкими дипресіями.

• підлітки, які пережили важку втрату(смерть батьків)

 Слуцкий  О.С., та Занадворнов М.С до характерологічних  особливостей молодих суїцидентів  відносять [5] :

1.       Підвищену напруженість потреб, що виражається в необхідності  неодмінного досягнення поставленої  мети.

2.       Підвищену потребу в емоційній  близькості, залежність від близької  людини, коли власне «я» розчиняється  і сприймається лише в парі  «я – вона» або «я– він», а все життя будується на  надзначимих стосунках. 

3.       Низьку здатність особи до  утворення будь-якого роду компенсаторних  механізмів, невміння ослабити фрустрацію.

4.       Застрягання на власних невдачах, гостре їх переживання, песимістичний  настрій на майбутнє.

5.       Егоцентризм; зануреня підлітка  в себе, зосередженість на своєму  внутрішньому світі. Підлітки, з  порушенням сфери міжособистісних  стосунків. «Одинаки», замкнуті  і нетовариські підлітки. Особливо  з IQ вище середнього.

6.       Аутоагрессивні підлітки – негативне  відношення до себе, прагнення  завдавати собі шкоди і заподіювати  біль.

  А.Є. Лічко,  працюючи з підлітками, вказував  на певний зв'язок суїциїдальної  поведінки з типом акцентуації  характеру. 

За даними Лічко, при демонстративній суїциїдальній  поведінці (без дійсного наміру убити  себе), 50% підлітків мали істероїдний, істероїдно-нестійкий і гипертімно-істероїдний  типи особистості. Підлітки з емоційними порушеннями також в деякій мірі можуть бути схильні до суїциду (особливо імпульсивному) [5].

 

 

2.4 Особливості проведеної роботи  із підлітками (діагностування та  обробка результатів)

 

При аналізі літератури з проблеми суїциду, було визначено і вибрано  дві тестові методики покликані  визначити рівень схильності особистості  до самогубства. Дані методики було проведено  в Христинівській спеціалізованій  школі І-ІІІ ст..№1 ім. О.Є.Корнійчука. Вибірка склала 20 чоловік з потоку 9 класів. При аналізі отриманих  результатів було отримано наступні дані:

 

№	Тест №1	Рівень брехні (тест№1)	Тест №2
1.	0.57 середній рівень	0.3 низький рівень	7 вищий середнього
2.	0.29 нижчий середнього	0.5 середній рівень	2 низький рівень
3.	0.23 низький рівень	0.5 середній рівень	2 низький рівень
4.	0.14 низький рівень	0.6 середній рівень	3 нижчий середнього
5.	0.17 низький рівень	0.3 низький рівень	1 низький рівень
6.	0.26 нижчий середнього	0.7 вищий середнього	3 нижчий середнього
7.	0.14 низький рівень	0.4 нижчий середнього	0 низький рівень
8.	0.11 низький рівень	0.2 низький рівень	0 низький рівень
9.	0.14 низький рівень	0.2 низький рівень	0 низький рівень
10.	0.2 низький рівень	0.4 нижчий середнього	1 низький рівень
11.	0.6 вищий середнього	0.7 вищий середнього	7 вищий середнього
12.	0.4 середній рівень	0.4 нижчий середнього	3 нижчий середнього
13.	0.14 низький рівень	0.6 середній рівень	0 низький рівень
14.	0.29 нижчий середнього	0.4 нижчий середнього	0 низький рівень
15.	0.4 середній рівень	0.6 середній рівень	1 низький рівень
16.	0.2 низький рівень	0.7 вищий середнього	0 низький рівень
17.	0.14 низький рівень	0.6 середній рівень	0 низький рівень
18.	0.26 нижчий середнього	0.5 середній рівень	3 нижчий середнього
19.	0.23 низький рівень	0.5 середній рівень	0 низький рівень
20.	0.31 нижчий середнього	0.8 високий рівень	2 низький рівень

 

 

Отримавши дані по тестам можна зробити наступні висновки:

За тестом №1 1) 65% дітей з низьким рівнем схильності до самогубства, 2)15%-з нижчим середнього, 3) 15% - з середнім, 4) 5% - вищий середнього, 5) з високим рівнем схильності відсутні діти. 

 

 

 

 

За тестом №1( шкала  брехні ) 1)20% дітей з низьким рівнем, 2) 20% - нижчий середнього рівень, 3) 25% - середній рівень, 4) 30% - вищий середнього, 5) 5% - високий.

За тестом №2: 1) 65% - з низьким рівнем, 2) 25% - рівень нижчий середнього, 3) 0% - середній, 4) 10% - вищий середнього, 5) 0% - вищий.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

“Ідея самогубства  рідко буває випадковою, вона визріває тривалий час. Самогубці — зазвичай, психічно здорові люди, які, не знайшовши  підтримки в людському суспільстві, заграють зі смертю. На жаль, українці ще не звикли звертатися за порадою  до психолога. Саме він у хвилини  незлагоди із самим собою зміг би справді допомогти”.

Самогубство в загально–психологічному аспекті  трактують як поведінку людини, спрямовану на її знищення .Суїцид, як вважає А.Г. Абрумова,  – це форма насилля, спрямованого на себе, це смерть, що наступає  внаслідок  довільного самоушкодження або самоотруєння. До суїцидальної поведінки відносять будь-які внутрішні чи зовнішні форми психічних актів, що мотивуються уявленнями про позбавлення себе життя.

Добровільний  вихід з життя — явище, безумовно, негативне і з ним необхідно  боротися. Це з одного боку. А з  іншого — дія суто індивідуальна. Взагалі, самогубство — це хвороблива функція діяльності головного мозку, яка характеризується аутоагресивною поведінкою під впливом внутрішніх або зовнішніх подразників, які  виникають в результаті неадекватної оцінки отриманої інформації або  ситуації. До замахів відносяться  всі суїцидальні акти, котрі не закінчились летально по причині, незалежній від суїцидента.

Суїцидальними спробами вважають демонстративно-установчі  дії, при яких суїцидент частіше  всього знає про безпеку здійснюючого ним акту. До суїцидальних проявів  відносяться думки, вислови, натяки, які не супроводжуються якими-небудь діями, направленими на позбавлення  себе життя.

Депресія  вже давно стала ознакою сучасного  життя, ніби безкоштовним додатком до здобутків цивілізації. Вона перестала  бути відхиленням у психічному здоров’ї — кожен із нас у складній ситуації відчував не просто погіршення настрою, а й фізичне та емоційне знесилення, навіть небажання жити. Головна небезпека  цього стану полягає саме в  тому, що досить часто він наштовхує людину на думки про самогубство. А іноді ці думки втілюються в реальні дії. У такі моменти людина відгороджує себе від оточуючих, думка про невирішену проблему стає нав’язливою, як наслідок — безсоння, втрата апетиту, неможливість самостійно знайти вихід. І зовсім швидко постає питання: чи потрібно жити взагалі? Іронія долі полягає в тому, що в переважній більшості таких випадків є цілком реальна можливість виправити ситуацію, але, зосередившись на проблемі, дуже складно знайти вихід. Звернутися за допомогою до близьких, рідних, друзів або професійних психологів людина, котра знаходиться в стані депресії, не бажає або не може. Їй здається простішим “вийти із гри” шляхом позбавлення себе найдорожчого, що взагалі може мати кожен з нас — життя.

Доцільно  класифікувати мотиви суїцидальних вчинків на слідуючі групи:  

- Особистісно-сімейні  конфлікти,

- Стан психічного  здоров'я,

- Стан фізичного  здоров'я

- Конфлікти,  пов'язані з антисоціальною поведінкою  суїциданта,

- Конфлікти  в професійній чи навчальній  сфері

- Матеріально-побутові  труднощі,

- Інші мотиви.

Неабияке  значення мають фактори та причини, з яких людина покидає життя самогубством. Здійснення людиною раніше спроби до самогубства є сильним попередженням  наступного завершеного суїциду. Спроба до самогубства — один із найкращих  показників намірів людини. Немає  нічого драматичнішого за крик про  допомогу. Деякі суїцидальні спроби не сприймаються, як серйозні

  А.Є. Лічко,  працюючи з підлітками, вказував  на певний зв'язок суїциїдальної  поведінки з типом акцентуації  характеру. 

За даними Лічко, при демонстративній суїциїдальній  поведінці (без дійсного наміру убити  себе), 50% підлітків мали істероїдний, істероїдно-нестійкий і гипертімно-істероїдний  типи особистості. Підлітки з емоційними порушеннями також в деякій мірі можуть бути схильні до суїциду (особливо імпульсивному) [5].

З’ясовано, що домінуючим фактором суїцидальної поведінки у підлітків виступає наслідування поведінкових взірців, які  поділяються субкультурою. В такий  спосіб набувають становлення усі  конформістські мотиви суїцидальності.

Виявлено, що підліткова субкультура, містячи елементи автономності, максималізму, нігілізму, конформізму, посутньої текстуальності, проявляючись в ігрових формах, не тільки не містить пересторог проти  суїцидальності, а навпаки – за своєю структурою сприятлива для  вироблення суїцидальних сценаріїв  та їхньої реалізації. Прояви суїцидальних тенденцій вимагають психокорекційного  впливу.

Доведено, що чинники суїцидальної поведінки  не актуалізуються за наявності високого ступеню розвитку особистісної та соціальної рефлексії у підлітків. Рефлексивний акт уможливлює: а) розуміння відносності  соціальних феноменів; б) вироблення особистісного  соціального ідеалу; в) усвідомлення власного життя як об’єктивного уможливлення наближення до ідеалу. Опосередковування  у мисленні зазначених трьох рефлексивних компонентів перешкоджає становленню  суїцидальної поведінки.

Врахувавши  показники вибірки було підведено  підсумок, що з 20 дітей 4 мали середній або вищий середнього рівень схильності до самогубства, що вказує на необхідність проведення профілактичної роботи з  даною групою підлітків.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ