Психічні процеси

5. Дидактика – це галузь педагогіки яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

6. Методологічні  основи та рушійні сили процесу  навчанні.

Процес навчання - це організована взаємодія вчителя  та учнів для досягнення освітніх цілей. Метод навчання - система цілеспрямованих дій вчителя, що організують навчальну діяльність учнів, яка, в свою чергу, веде до досягнення цілей навчання. Класифікації методів: 1) За характером пізнавальної діяльності:

Пояснювально-наочний (репродуктивний) - проблемний виклад - частково-пошуковий (евристичний) - дослідницький. 2) За дидактичної мети: - методи вивчення нових знань - методи закріплення знань - методи контролю. Словесні методи, наочні методи, практичні методи, методи навчання за характером пізнавальної діяльності.

7. Закономірності, принципи проц. навчання: класифікація, хар-ка.

Закономірності  навчання є об’єктивними, властивими процесу навчання за його суттю, та суб’єктивними, залежними від учителя, його діяльності. Об’єктивні закономірності: 1) Виховний і розвиваючий характер навчання. 2) Зумовленість навчання суспільними потребами. 3) навчально-матеріальна база 4) вікові і реальні навчальні можливості учнів. 5) активність учня,  характер навчально-пізнавальної діяльності й рівень розвитку мотиваційної сфери. 6) цілеспрямована взаємодія вчителя, учня і виучуваного об’єкта. 7) активність учнів. Суб’єктивні закономірності: 1) організована пізнавальна діяльність учнів. 2) Навички за умови організації відтворення операцій і дій. 3) систематичніше організоване пряме й відстрочене повторення. 4) успішне оволодіння попередніми простими видами діяльності. 5) урахування вчителем ступеня значущості для учнів засвоюваного змісту. Принципи навчання: 1) Принцип науковості 2) систематичності і послідовності навчання 3) доступності навчання 4) зв’язок навчання з життям. 5) свідомості й активності учнів у навчанні 6) наочності в навчанні 7) міцності засвоєння знань, умінь, навичок 8) індивідуального підходу до учнів 9) емоційності навчання.

8. Методи навчання  та основні підходи до їх класифікації.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої  на вирішення завдань освіти, виховання  і розвитку в процесі навчання. Підходи до класифікації: за джерелами  передачі й характером сприйняття інформації (словесні, наочні, практичні), за основними дидактичними завданнями (методи оволодіння знаннями, формування умінь та навичок, застосування отриманих знань, умінь, навичок), за характером пізнавальної діяльності (пояснювально-репродуктивні, ілюстративні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі).

9. Поняття «виховання»,  мета і завдання сучасного  виховання.

Процес виховання  – це система виховних заходів, спрямованих  на формування всебічно розвиненої особистості. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню. Ефективність процесу виховання значною мірою залежить від того, наскільки збігаються впливи організованої виховної діяльності та об’єктивних умов. Головною метою процесу виховання є формування всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудової діяльності, але це динамічний, неперервний процес.

10. Принципи  виховання, їх психолого-педагогічна  суть.

Принципами  виховання називають керівні  положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Принципи: 1) Цілеспрямованість виховання. 2) Зв'язок виховання з життям 3) Єдність свідомості та поведінки у вихованні. 4) Виховання в праці. 5) Комплексний підхід у вихованні 6) Виховання особистості в колективі. 7) Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів. 8) Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього. 9) Індивідуальний підхід до учнів у вихованні. 10) Принцип системності, наступності і послідовності у вихованні. 11) Єдність Педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості. Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв’язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов.

11. Основні напрями  змісту виховання, їх хар-ка.

Напрями: 1) Розумове виховання (зміст – система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури, і техніки) 2) Формування наукового світогляду як цілісної системи наукових, філософських, політичних, моральних, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів 3) Моральне виховання (це виховна діяльність школи і сім’ї що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності) 4) Статеве виховання і підготовка до сімейного життя 5) Правове виховання 6) Виховання несприйнятливості до наркогенних речовин. 7) Екологічне виховання. 8) Трудове виховання 9) Економічне виховання 10) Профорієнтаційна робота в школі. 11) Естетичне виховання учнів є важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості. 12) Фізичне виховання.

12. Методи і  прийоми виховання.

Методи виховання  – способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої  на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Прийом виховання – частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації. Методи виховання поділяють на загальні (загальновживані у різних напрямах виховання) і часткові (використав. тільки в одному певному методі). Розрізняють такі групи методів виховання: методи формування свідомості (словесні методи: роз’яснення, лекція, диспут); методи формування суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховуючи ситуацій); методи стимулювання діяльності та поведінки (заохочення, покарання); методи контролю та аналізу рівня вихованості.

Словник

Індивідуальність - неповторність своєрідних рис людини, що відрізняють її від інших людей. 

Задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості організму, головним чином нервової системи й органів чуття, передумова розвитку здібностей людини при певних умовах і діяльності людини в певному напрямі. 

Здібності - стійкі індивідуальні психічні властивості  людини, які зумовлюють успішність її діяльності в певному напрямі й базуються на основі задатків. 

Рівні здібностей: обдарованість, талант, геніальність. 

Талановитість - вищий ступінь спеціальної обдарованості  дитини. 

Геніальність - найвищий ступінь обдарованості, прояву творчих сил людини. 

Творчість - продуктивна  діяльність людини, яка породжує якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. 

Здібності - уміння працювати  в нестандартних ситуаціях, розв'язувати  проблемні ситуації, оригінальність, критичність мислення, уміння робити правильний вибір у різних ситуаціях.