Розуміння як виконування завдання

Залежно від специфіки  сприймання виділяють чотири типи конфліктних ситуацій:

1. конфліктна ситуація об'єктивно існує, але її не усвідомлюють, не сприймають учасники; конфлікт як явище не існує;
2. конфліктна ситуація існує об'єктивно, і сторони сприймають її як конфліктну, однак, з певними відхиленнями від дійсності (випадок неадекватного сприймання конфлікту);
3. конфліктна ситуація об'єктивно відсутня, але відносини сторони помилково сприймають як конфліктні (випадок хибного конфлікту);
4. конфліктна ситуація об'єктивно існує, її більш-менш адекватно сприймають учасники (випадок об'єктивного конфлікту).

Конфлікт виконує різні функції - руйнівну, конструктивну і діагностичну. Руйнівна (деструктивна) функція виявляється в негативних наслідках конфлікту - емоційній напруженості, психічних травмах, порушеннях закону, дисципліни тощо. Конструктивна функція полягає в подоланні труднощів, криз; конфлікт сприяє закріпленню норм спілкування, приводить до підвищення рівня організованості, поліпшення психологічного клімату. Діагностична функція пов'язана з розумінням причин протиборства, мотивів його учасників.

7.4. Динаміка конфлікту

Конфлікт - соціально-психологічне явище, яке характеризується певним розвитком у часі. Динаміка розвитку конфлікту - це раптова або поступова зміна взаємостосунків між учасниками взаємодії, що залежить від специфіки їхніх міжособистісних стосунків, характерологічних особливостей учасників і значущості цілей, які вони переслідують, з урахуванням чинників реальної дійсності, що на них впливають.

Динаміка конфлікту має такі стадії:

1. Виникнення конфліктної ситуації.

Виникненню конфлікту  зазвичай передують приховані або  відкриті соціально-психологічні процеси між особистостями або у групі, іншими словами, виникає конфліктна ситуація.

Конфліктна  ситуація - це відносно стійке на певному проміжку часу поєднання намірів людини з умовами їх досягнення. Вона містить дві основні частини: наміри й умови, зміни в яких ведуть до зміни ситуації.

Конфліктна ситуація може виявлятися в напруженості стосунків, підкресленій офіційності, поділі спільноти на групи. Емоційні переживання особистості можуть характеризуватися підвищеною тривожністю, страхом, ворожим відчуттям, бажанням чинити опір, упередженістю, агресивністю тощо. Ці внутрішні стани і переживання породжують неврівноваженість системи "особистість - навколишнє середовище", що, у свою чергу, викликає неузгодженість внутрішнього і зовнішнього стану особистості, негативно впливає на її сприйняття оточення.

2. Усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації.

Коли суперечності стають усвідомленими і протилежна сторона  відповідає реальними діями, то конфлікт стає реальністю, адже лише усвідомлення ситуації як конфліктної породжує відповідну поведінку. Для того, щоб конфлікт став усвідомленим, необхідний інцидент, тобто ситуація, за якої одна зі сторін починає діяти проти іншої сторони.

Після того, як конфлікт усвідомлено, сторони переходять до конфліктної поведінки, яка спрямована на блокування досягнень протилежної сторони, її прагнень, намірів, цілей.

3. Інцидент, мотив конфлікту.

Обставини, які сприяють виникненню конфлікту, можуть бути різними. Поштовхом для вступу особистості в конфлікт, може виступати внутрішнє або зовнішнє спонукання, викликане власною реакцією на основі ставлення особистості до навколишнього світу. Це може бути зневажливий жест, міміка, різке слово, образливі інтонації, фізична чи моральна образа, недоброзичливий погляд, приниження гідності особи, упереджене ставлення до неї, необ'єктивна оцінка результату діяльності особистості чи групи, формалізм, бюрократизм тощо.

Слід зазначити, що слово  й інтонація, з якою воно висловлене, - це найактивніші подразники, що спонукають людину до конфліктного протиборства. Негативна реакція на слова свідчить про напружені стосунки між людьми. Вона виявляється в міміці, жестах, погляді, настороженості, підкреслено  неуважній і нетактовній поведінці, байдужості.

4. Розростання й ескалація конфлікту.

Ця стадія супроводжується  зіткненням сторін, що протидіють, у  формі демонстративної поведінки, висловів, а іноді й фізичних дій. Це зіткнення має гострий емоційний  характер і відрізняється високою мірою напруженості сторін, що конфліктують.

Необ'єктивне або неповне  розв'язання конфлікту викликає повторний конфлікт. Слід при цьому зважати на те, що часом, якщо навіть конфлікт розв'язано об'єктивно, вистачає зневажливого погляду, пози, жесту для виникнення нового конфлікту. Це спричинено тим, що раніше негативні настанови у стосунках сторін, що конфліктують, продовжують ще діяти певний час, і людина може мимовільно виявляти упередження щодо свого партнера, зберігати про нього упереджену думку, навіть діяти на шкоду йому.

Негативний вплив на функціонування групи мають як сильні, так і  слабкі конфлікти, що повторюються і  є наслідком недостатньої уваги  до їх розв'язання. Слід прагнути того, щоб не допускати повторних конфліктів, оскільки конфліктні стосунки мають  тенденцію закріплюватися у вигляді стереотипів поведінки.

Коли конфлікт перетворюється з потенційного на актуальний, то він  може розвиватися як прямий, опосередкований, конструктивний або, навпаки, непрямий, безпосередній, неконструктивний.

Конструктивним уважають конфлікт, під час якого опоненти не виходять за межі ділових аргументів, стосунків і не зачіпають особистісних рис протилежної сторони.

Неконструктивним ("комунальним") уважають конфлікт, коли один з опонентів  вдається до етично засуджених методів  боротьби, прагне пригнічувати партнера, дискредитувати і принижувати його в очах оточуючих. Це, природно, викликає опір іншої сторони, спілкування супроводжується взаємними образами, руйнуються міжособистісні стосунки.

Конфлікт може розвиватися  як у конструктивному, так і в  деструктивному напряму. Відхилення в бік ескалації або уникання свідчить про наявність деструктивних процесів. Уникання - це результат того, що учасники конфлікту втомилися і не бажають продовжувати обговорення проблеми, що може викликати різні психологічні наслідки, зокрема може сприяти ухваленню неефективних і недосконалих рішень.

Іншим деструктивним явищем стає входження конфлікту у фазу ескалації, яка настає, якщо зафіксовано фрустровані базові потреби учасників конфлікту, зокрема потреба в безпеці або в ідентичності. Процеси ескалації ускладнюють ухвалення взаємоприйнятних рішень, сприяють затягуванню конфлікту і вимагають значних зусиль для його розв'язання.

Виникнення і продовження  конфлікту, зростання його інтенсивності супроводжується змінами у психології його учасників, які перешкоджають досягненню згоди. З'являється прагнення покарати, завдати шкоди іншому учаснику, причиною чого є переживання гніву й інших негативних емоцій щодо іншої сторони.

Уявлення про іншу сторону  конфлікту й ставлення до неї  набуває негативного характеру, людину починають оцінювати як неповноцінну в моральному плані. Виникає очікування негативної поведінки з боку іншого учасника, що викликає вороже ставлення до нього. Розрив спілкування створює підстави для збереження негативних настанов, оскільки обмежується надходження позитивної інформації про партнера. Під час розв'язання конфліктів слід насамперед виявити і нейтралізувати вплив цих механізмів і лише після цього обговорювати власне причини конфлікту.

5. Розв'язання конфлікту - це розв'язання та усунення проблемної ситуації.

Останній етап конфлікту  можливий за рахунок зміни об'єктивної конфліктної ситуації, а також  через перетворення її образів, які  сформувалися в учасників конфлікту.

Нерідко для повного розв'язання конфлікту необхідне втручання  третьої сторони з метою пошуку варіанта, який задовольнив би обидві сторони.