Страх остракізму як чинник міжособистісних стосунків

Більшість респондентів є амбівертами, їм властиві риси як екстраверсії, так і інтроверсії.

Варто зазначити, що дуже малий відсоток досліджуваних проявляють високий рівень товариськості та врівноваженості.

 

Методика діагностики  міжособистісних стосунків Лірі

У респондентів, в  яких «страх відторгнення»  переважає над «прагненням до прийняття» виділяються наступні типи відносин.

Таблиця 2.3.3

Результати вираження характерних для студентів-психологів 2-го курсу  1-ї групи типів міжособистісних відносин

Тип відносин/ Кількість респондентів	Рівень вираження				Частка у %
	0-4	5-8	9-12	13-16	0-4	5-8	9-12	13-16
авторитарний	12	11	6	1	40	36,7	20	3,3
егоїстичний	13	14	2	1	43,3	46,7	6,7	3,3
агресивний	12	13	5	0	40	43,3	16,7	0
підозрілий	13	11	6	0	43,3	36,7	20	0
підкорюваний	15	9	4	2	50	30	13,3	6,7
залежний	21	5	3	1	70	16,7	10	3,3
дружелюбний	14	9	6	1	46,7	30	20	3,3
альтруїстичний	14	8	7	1	46,7	26,7	23,3	3,3

Рис. 3. Вираження типів  міжособистісних стосунків у  студентів-психологів 2-го курсу 1-ї  групи

 

Результати даної методики вказують на те, що екстремальний рівень вираження типів міжособистісних  стосунків проявляється у одного чи двох респондентів, а за деякими шкалами й зовсім не має вираження. Всі типи відносин  у досліджуваних мають низький і помірний рівень прояву.

Вони довірливі, полюбляють захоплюватися  оточуючими. Респонденти  схильні  по співтовариства, кооперації, гнучкі і компромісні при вирішенні проблем в конфліктних ситуаціях, прагнуть бути у згоді з оточуючими. Вони є ініціативними, ентузіастами в досягнення цілей групи, прагнуть допомагати, відчувати себе в центрі уваги, проявляють теплоту і дружелюбність у відносинах.

 

Методика діагностики  домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні В. В. Бойко

Для шкал «Миролюбність», «Уникнення» та «Агресія» окремо визначається сума балів, отриманих  досліджуваними.  

Результати за вказаними  шкалами відображені у табл. 2.3.4.

Таблиця 2.3.4.

Результати вимірювання провідної стратегії захисту у спілкуванні з партнерами у студентів-психологів 2-го курсу

 

Шкали	Кількість респондентів	Частка у %
миролюбність	8	26,7
уникнення	14	46,7
агресія	8	26,7

 

Для кращого візуального сприйняття перенесемо дані на діаграму.

 

Рис. 4. Вираження рівня  домінуючої стратегії захисту у  спілкуванні студентів-психологів 2-го курсу 1-ї групи

 

У досліджуваних 1-ї групи  домінуючою  стратегією психологічного захисту є уникнення, яка основана на економії інтелектуальних і емоційних ресурсів. Досліджувані, зазвичай, обходять чи без бою залишають місце конфліктів і напруги, коли їхнє Я опиняється під загрозою. При цьому вони у відкриту не розтрачують енергію емоцій і мінімально напружують інтелект.

Миролюбність та агресія  у респондентів проявляються  в  однаковій мірі, залежно від ситуації.

Методика діагностики  комунікативної установки В. В. Бойко

 

Для шкал «Завуальована  жорстокість», «Відкрита жорстокість», «Обґрунтований негативізм у судженнях  про людей», «Бурчання» та «Негативний досвід спілкування» окремо визначається сума балів, отриманих досліджуваними.  

Результати за вказаними  шкалами відображені у табл. 2.3.5

Таблиця 2.3.5

Результати вимірювання комунікативної установки у студентів-психологів 2-го курсу

 

Шкали	Частка вираження у %
Завуальована жорстокість	63,3
Відкрита жорстокість	50
Обгрунт. негатив. у суджен. про людей	40
Бурчання	26,7
Негативний досвід спілкування	40

 

Для кращого візуального  сприйняття перенесемо дані на діаграму.

 

Рис.5. Вираження рівня  деструктивних установок студентів-психологів 2-го курсу 1-ї групи

 

Спостерігається найвищий рівень прояву у студентів-психологів 2-го курсу 1-ї групи  завуальованої жорстокості у відношенні до людей, також їм властива відкрита жорстокість у ставленні до оточуючих. З отриманих даних методики  можна зробити висновок про те, що респонденти мають негативний досвід спілкування з людьми та негативно їх оцінюють.

 

Визначення  впливу страху остракізму на міжособистісні стосунки

 

Для визначення того, чи впливає страх остракізму на міжособистісні стосунки, нам необхідно зробити  множинний регресійний аналіз.

За допомогою кореляційного  аналізу, визначимо змінні, які мають  зв’язки з мотивацією «страху відторгнення». Це «депресивність» (0,386, при p > 0,05);  «сором’язливість» (0,612, при p > 0,01) і «підкорення» (0,621, при p > 0,01) (додаток В). Тобто, чим вищий рівень розвитку у людини мотиву «страх відторгнення», тим більше при спілкуванні з оточуючими, у її міжособистісних стосунках,  вона буде проявляти сором’язливість, у її стратегії поведінки переважатиме підкорення, а емоційний стан супроводжуватиметься схильністю до депресії,  і навпаки, чим нижчим у людини буде рівень розвитку мотиву «страху відторгнення», тим менше у неї будуть проявлятися зазначені вище особливості поведінки та емоційного стану.

Проведемо власне множинний  регресійний аналіз, з метою встановлення того, чи впливає мотивація «страху  відторгнення» на формування таких  показників як «депресивність», «сором’язливість», «підкорення» (додаток С). Отже, незалежною змінною виступатиме мотивація «страх відторгнення», а залежними: «депресивність», «сором’язливість», «підкорення».

Показник F (критерій Фішера) та його значимість (Sig) є меншою за 0,05 («депресивність» - 0,035; «сором’язливість» - 0,000; «підкорення» - 0,000), що вказує на те, що отримані нами регресійні моделі можуть бути інтерпретовані, а результати передбачення прийняті до уваги.

Коефіцієнт Вета вказує на те, що мотивація «страху відторгнення» є найбільш значимою для передбачення таких залежних змінних як «сором’язливість» (0,612) і «підкорення» (0,621). Для «депресивності» цей показник рівний 0,386.

Проведемо регресійний  аналіз для другої групи, з метою  виявлення того, чи мотивація людини на «прагнення до прийняття» не впливає на її «депресивність», «сором’язливість», «підкорення».

У другій групі розподіл даних є рівномірним, про що уже  зазначалося вище, тому для кореляційного  аналізу ми будемо застосовувати  критерій Пірсона, який використовується в кореляції для даних з рівномірним розподілом.

Визначимо змінні, які  мають значимі кореляції з  мотивацією «прагнення до прийняття». Це «сором’язливість» (-0,406, при p > 0,05) – обернена кореляція, тобто чим більше людина мотивована на «прагнення до прийняття», тим менше їй властива сором’язливість, і навпаки, чим більш сором’язливою вона являється, тим нижчий рівень розвитку мотиву у неї «прагнення до прийняття». 

Проведемо власне множинний  регресійний аналіз, з метою встановлення того, чи впливає мотивація «прагнення до прийняття» на низький рівень сором’язливості особистості.

Показник F (критерій Фішера) та його значимість (Sig) є меншою за 0,05 (0,049), тому отримана нами регресійна модель може бути інтерпретована, а результати передбачення прийняті до уваги, проте показник лише на 0,001 менший від вказаного значення критерію (0,05), що може вказувати на неповну достовірність даних.

Коефіцієнт Вета вказує на те, що мотивація «прагнення до прийняття» є значимою для  передбачення  такої залежної  змінної як  «сором’язливість»  (-0,406).

Отже, можна зробити  висновок, що страх остракізму здійснює вплив на міжособистісні стосунки: при спілкуванні з оточуючими людина, яка мотивована на «страх відторгнення», буде проявляти сором’язливість, у її стратегії поведінки переважатиме підкорення, а емоційний стан супроводжуватиметься схильністю до депресії. Ці висновки підтверджені тим, що коли в людини рівень розвитку мотиву «прагнення до прийняття» є вищим за мотивованість на «страх відторгнення», то дані психологічні особливості, особливості поведінки та емоційного стану не проявляються.

Отже, регресійна функція  прогнозу матиме наступний вигляд:

Сором’язливість =  -6,063 + 0,082 × «страх відторгнення»;

Підкорення = -14,368 + 0, 146 × «страх відторгнення».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок до розділу II

 

В результаті поділу респондентів на групи за показниками теста-опитувальника для вимірювання мотивації афіліації  (А.Мехрабіана), до першої групи  входять  досліджувані, у яких мотивація «страху відторгнення» переважає над мотивацією «прагнення до прийняття», відповідно, до другої – респонденти, у яких вищий рівень розвитку мотиву «прагнення до прийняття», над мотивом «страх відторгнення».

Між порівнюваними змінними існують статистично значимі відмінності між двома групами.

Респонденти першої групи  являються більш тривожними, схильні  до швидкого емоційного виснаження, мають  знижений фон настрою, занурені у  власні переживання. Також вони є  більш сором’язливими, нерішучими та невпевненими у собі, усього бояться, уникають ризикованих ситуацій, від будь-яких змін чекають тільки неприємностей. Вони намагаються зберігати дистанцію у взаємовідносинах, легко дезорганізуються у спілкуванні та втрачають душевну рівновагу. Їм часто не вистачає сміливості, рішучості та настирливості. Вони пасивні, залежні, уникають суперництва, легко поступаються, підкорюються, схильні до хвилювань, самоаналізу та самокритики.

Досліджувані другої групи є більш спокійними, емоційно зрілими, адекватними в оцінці себе та оточуючих, постійними у планах. Їм властива життєрадісність, енергійність, впевненість у своїх силах, непослідовність. Вони є більш сміливими, рішучими, схильними до ризику, швидко приймають рішення, у колективі тримаються вільно і незалежно; мислять більш тверезо і реалістично. Респонденти мають широке коло друзів і знайомих, легко сходяться з людьми. У товаристві відчувають себе затишно і спокійно.

В результаті проведеного  множинного регресійного аналізу виявлено вплив страху остракізму на міжособистісні стосунки: при спілкуванні з оточуючими людина, яка мотивована на «страх відторгнення», буде проявляти сором’язливість, у її стратегії поведінки переважатиме підкорення, а емоційний стан супроводжуватиметься схильністю до депресії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Переживання людиною  страху остракізму впливає на формування у неї сором’язливості, такої  стратегії поведінки як підкорення, а також депресивного стану. Слідування практичним рекомендаціям допоможе контролювати прояв цих характеристик  у міжособистісних стосунках.

Усвідомлення людиною  того, що саме переживання нею страху відторгнення може бути однією із причин прояву зазначених вище особливостей, покликане сформувати у неї впевненість  у встановленні контактів з іншими людьми, знизити тривогу та напруженість, занепокоєння та відчуття дискомфорту при взаємодії з оточуючими.