Теорії виникнення людської свідомості

    Для дослідження  проявів ж свідомого використовують  метод вільних асоціацій та  метод аналізу сновидінь.

   У своїх роботах  Фрейд встановив, що несвідоме  проявляється у витісненні інфантильних  і заборонених переживань, що  зберігають свій енергетичний  потенціал і виявляються у  вигляді психічних порушень. Загалом  теорія Фрейда розкриває несвідоме,  як дію природжених інстинктивних  потягів в психічному житті  людини, що в свою чергу ще  й біологічно детермінуються, забуваючи при цьому про соціальні та природні чинники в детермінації людської життєдіяльності.

   Відомо, що навіть  при ясній свідомості людина  не завжди усе усвідомлює, тому  що існує світ несвідомого.  Ясперс писав, що у рамках несвідомого суб'єкт та об'єкт переживаються як окремі сутності, але особистість не усвідомлює розходження між ними скільки-небудь чітко. Без свідомості психічна субстанція не може проявити себе (її і немає без свідомості в зазначеному розумінні).

   Говорячи про несвідоме,  слід розрізняти події, дійсно  пережиті особистістю, але залишені  непоміченими, та події, що відбувалися  за межами свідомості і, значить,  не пережиті. Перші при сприятливих  умовах можуть бути помічені  й таким чином можуть довести  свою реальність. Другі ж ніколи  не можуть бути помічені. Отже, перед психологією та психопатологією  стоїть важлива задача: висвітлити  непомічені події психічного  життя і тим самим зробити  їх доступними усвідомленню та  пізнанню. Таке прагнення до осяяння несвідомих глибин особистості стало одним з магістральних шляхів психотерапії.

   Дослідження останніх  років поглибили знання про  несвідоме. А.В.Петровський (1996) вважає, що нижчий рівень психіки утворює  несвідоме - сукупність психічних  процесів, актів і станів, обумовлених  діяннями, у впливі яких людина  не дає собі звіту. Будучи  психічним, несвідоме являє собою  таку форму відбиття дійсності,  при якій втрачається повнота  орієнтування у часі та місці  дії, розладжується мовне регулювання  поведінки, неможливі цілеспрямований  контроль за скоєними діями  та оцінка їх результатів.

   До області несвідомого  входять сновидіння, «субсенсорні» реакції, неусвідомлювані рухи, деякі безцільні спонукання до діяльності, марення, галюцинації тощо.

   Несвідоме не можна  прирівнювати до тваринної психіки,  тому що воно  відрізняється  суспільними умовами існування  людини, виступаючи як часткове, недостатньо адекватне відбиття  світу в мозку людини.

   З.Фрейд під несвідомим  розумів потяги людини, які їй  не вдалося реалізувати, оскільки  вони виявилися суперечними соціальним  нормам. Це, за Фрейдом, призводило  до їх витискування до сфери  несвідомого. Своє існування ці  потяги виявляють у обмовках, застереженнях, сновидіннях.

   У духовному світі  несвідоме достатнього ступеня  виражене у менталітеті — сукупності прийнятих і, в основному, ухвалених суспільством поглядів, форм та способів поведінки, яка відрізняє його від інших людських спільностей. Він має надсвідомий характер, тому що «не закріплений у матеріалізованих продуктах, а розчинений у атмосфері суспільства». Тут діє механізм установки, свою залежність від якої людина не усвідомлює, тому що установка склалася незалежно від її волі та діє на несвідомому рівні. Саме тому менталітет не дає можливості суб'єкту здійснити рефлексію. Носій його перебуває в переконанні, що він сам сформував свої позиції та погляди. У цій обставині полягають величезні труднощі перебудови свідомості людини у світі, що змінюється.

   Також до неусвідомлених  явищ в життєдіяльності людини  належить група надсвідомих процесів.

   Інтуїція — спосіб прийняття рішення шляхом аналізу, при якому результат ґрунтується головним чином на здогаді.

   Інтуїція близька  до станів (натхнення, духовного  бачення, відвертості), які знаходяться  в несвідомому рівні психіки  людини. На сьогоднішній день  ніхто не заперечує, що інтуїція - це прояв несвідомого у людині.

   Відомо, що більшість  наукових відкриттів здійснюється  самим непередбаченим шляхом. Інтуїція  дійсно тісно пов'язана з творчим  проривом. А.Ейнштейн любив грати  на скрипці. І за цим заняттям  він нерідко намагався знайти  емоційний підйом для подолання  труднощів мислення. Не навмисно  кажуть, що його теорія ймовірності  - плід геніальної інтуїції.

   Однак інтуїція  взагалі не є «вихлопним клапаном»  для пізнаючого розуму. Вона служить достатньо самостійним і самодостатнім засобом світосприйняття.

   Інтуїція — базисний  природний дар людини. Випереджаючи  обставини та явища життєдіяльності,  вона реалізує особистішу природу.

   Несвідоме проявляється  і в так званих імпульсивних  діях, коли людина не дає собі  ради в наслідках своїх учинків.  Наші наміри далеко не завжди  виражаються в наслідках наших  дій адекватно, так, як нам  би цього хотілося. Іноді, здійснивши  той або інший вчинок, людина  сама не може зрозуміти, чому  вона вчинила саме так. І  досить часто саме про такі  імпульсивні вчинки, коли їхні  наслідки не прогнозувалися усвідомлено, нам і доводиться шкодувати.

   Несвідоме проявляється  в тій інформації, що накопичується  протягом усього життя й осідає  у пам'яті як досвід. З усієї  суми наявних у нас знань  у кожний даний момент у  центрі свідомості осідає лише  невелика їх частка. Про деякі  знання, що зберігаються в нам'яті,  люди навіть не підозрюють. Проте  спеціальні дослідження показали, що в регулюванні поведінки  людини значну роль відіграють  враження, отримані в ранньому  дитинстві і закладені в глибинах  несвідомої психіки.

   Формою прояву  несвідомого є й так звана  психологічна установка. Цей психічний  феномен являє собою цілісний  стан людини, який виражає динамічну  визначеність її психічного життя,  спрямованість особистості на  активність у якомусь виді  діяльності, загальний нахил до  дії, стінку орієнтацію на певні  об'єкти, що зберігається доти, доки  очікування людини виправдовуються. 
   Проявляється несвідоме і в інших психічних процесах. Навіть мислення людини може протікати на несвідомому рівні. Що ж до уявлення або таких явищ, як інтуїція і творчість, то їх без участі несвідомих компонентів навіть важко собі уявити.

 

          ІV. Співвідношення свідомого і несвідомого

 

   Одним із перших  в історії науки розв'язати  проблему співвідношення свідомого  й несвідомого намагався австрійський  психолог і психіатр З.Фрейд  . Він дійшов висновку про суттєво  важливу, а часом і вирішальну  роль несвідомого (особливо щодо  психічних захворювань). Фрейд казав,  що свідоме – це лише вершина  айсберга людської психіки, що  лише несвідома психіка керує  нашою поведінкою. Тобто, несвідоме – головний елемент і джерело заряду мотиваційної енергії; саме воно становить суть психіки. На мій погляд, концепція Фрейда лежить у руслі тієї філософської традиції, яка робить акцент на несвідомому (А.Шопенгауер, Е.Гартман, А.Бергсон та ін.).

   Перехід від несвідомого  до свідомого - інсайт - момент осяяння, в ході якого людина раптово приходить до рішення тієї чи іншої проблеми.

   Вважається, що момент  інсайту не можна побачити  зовні. Те, що він відбувся, спостерігач  може зрозуміти тільки в результаті  його прояву в поведінці людини. Раніше розрізнені елементи психічного  життя людини об'єднуються завдяки  інсайту в єдине ціле. Людина  не народжується зі здатністю  до інсайту, вона набуває її.

   Разом з тим  багато філософських напрямків,  орієнтуючись на дані психології, фізіології, медицини та інших  наук, на противагу Фрейду, дійшли  висновку, що у поведінці людини, її практичній і пізнавальній  діяльності провідну роль відіграє  все ж таки свідомість.

   Якщо звернутись  до генезису людської психіки,  то несвідоме виступає першим  етапом її розвитку, а свідоме  - другим. У зв'язку з цим можна  припустити, що несвідоме і свідоме  є двома відносно самостійними  сторонами психіки людини, вони  взаємодіють між собою, активно  впливаючи одне на одного. До  того ж несвідоме містить у  собі багаті можливості, які стимулюють  раціональні аспекти людської  життєдіяльності та творчих дій  суб'єкта.

   Отже, спосіб буття  людини у світі завжди передбачає  наявність свідомості, яка буквально  «пронизує» людську діяльність, бо вона є необхідною умовою  її організації й відтворення.  Свідомість як суб'єктивна реальність  виступає нічим іншим, як трансформованою  в ідеальний план діяльністю, узагальненим досвідом матеріально-предметного  перетворення світу людиною, моментом  теоретичної і практичної взаємодії,  ставленням до світу, формою  діяльності людства. 

   Таким чином, проблеми, які були розглянуті вище, не  мають однозначного вирішення  та трактування. Вони складні,  багатогранні, важкодоступні для  наукового з’ясування. Як у філософії,  так і в науці, вони розглядаються  в основному на рівні припущень,  наукових гіпотез та релігійних  концепцій. 

 

                Список використаної літератури:

 

1. Фрейд З. "Я и Оно". Хрестоматия по истории психологии, М.,

2. Фрейд З. "Психология бессознательного". Сборник произведений. Составитель М. Г. Ярошевский. М., 1989;

3. Фрейд З. Психология бессознательного. - М., 1984;

4. Немов Р. С. "Психология"Кн.1.-М., 1995; 
5. "Общая психология" (под. ред. А.В. Петровского).-М.,1986;

6. Загальна психологія: навч. посібник (О. Срипченко, Л.Долинська, З. Огороднійчук, та ін.- К.: "А.П.Н.", 2001);

7. Введение в психологию (под. ред. А.В.Петровского.-М., 1997); 
8. Годфруа Ж. "Что такое психология".-М.,1992;

9. Рубинштейн С.Л. "Основы общей психологии".Т.1.-М.,1989;

10. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник.- К., 2004.