Реферування

           Вивчення досвіду створення та функціонування великих інформаційних систем дозволило визначити їх основні особливості:

• створення потужних центрів збирання та обробки інформації, що супроводжується утворенням мережі сумісних з ними органів безпосереднього інформаційного обслуговування. Роль центральної служби полягає у збиранні та розповсюдженні інформації між локальними службами, розробці методик та програм обробки документів, удосконаленні інформаційних мов;
• комплексність обслуговування користувачів, забезпечення їх різними формами інформаційного обслуговування;
• висока оперативність, яка досягається за рахунок використання сучасних ЕОМ та засобів зв’язку.

            Викладені особливості функціонування міжнародних систем реферування та специфіка організації вітчизняної системи документальних комунікацій зумовили необхідність проведення теоретичних досліджень для розробки науково-обгрунтованих засад побудови Національної системи реферування наукової літератури. Основним результатом цих досліджень стали два запропоновані нами концептуальні положення, що мають бути покладені в основу створення цієї системи. Головною концептуальною засадою побудови цілісної системи реферування в Україні повинно стати поєднання принципів розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання потоку вітчизняної наукової літератури з централізованим формуванням загальнодержавної реферативної БД і підтримкою багатоаспектного використання її інформаційних ресурсів. Друге положення визначає організаційні засади технології безпосереднього опрацювання наукової літератури, згідно з яким до робіт з реферування публікацій слід залучати, насамперед, індивідуальних і колективних авторів (учених, фахівців, наукові установи, навчальні заклади), оскільки вони зацікавлені у включенні відомостей про результати своїх досліджень і розробок до національного інформаційного ресурсу, а через нього — до світової системи наукової комунікації.

          З викладених концептуальних положень випливає наступна тріада технологічних циклів, які слід послідовно виконувати в процесі практичної реалізації запропонованої моделі реферування української наукової літератури:

• одноразове семантичне опрацювання всього вітчизняного потоку наукових публікацій розподіленими автоматизованими системами у видавництвах і видавничих організаціях, бібліотеках та інформаційних центрах, переважно, на основі використання авторських рефератів і анотацій;
• кумуляція та централізоване формально-логічне опрацювання кооперативно створених масивів реферативної інформації з формуванням загальнодержавної реферативної БД;
• багатоаспектне використання інформаційних ресурсів цієї БД шляхом доведення їх до споживачів у вигляді галузевих серій УРЖ, електронних копій журналу на компакт-дисках, а також засобами корпоративних і глобальних комп'ютерних мереж.

            У викладеній технологічній тріаді загальнодержавна реферативна БД є ядром Національної системи реферування. Інформаційні потоки з ланок підготовки публікацій, їх видання, розповсюдження, бібліографування та зберігання надходять до цієї бази для централізованого опрацювання (конвертування вхідних файлів у внутрішньосистемний формат БД, авторитетного контролю ряду елементів бібліографічних даних, наукового та літературного редагування отриманих записів) і наступного зберігання. Використання створених реферативних ресурсів також здійснюється на основі загальнодержавної БД.

           Вирішення проблеми створення Національної системи реферування кооперативними зусиллями суб'єктів і об'єктів системи документальних комунікацій України — багатоетапний процес, до якого послідовно підключатимуться всі зацікавлені інституції. На першому етапі основні роботи зі створення загальнодержавної реферативної БД взяли на себе НБУВ та ІПРІ.

Було визначено  методику розподіленого аналітико-синтетичного опрацювання обов'язкового примірника документів і розроблено ресурсозберігаючі (з використанням принципу одноразового вводу даних) комп'ютерні технології реалізації цієї методики. Обгрунтовано архітектуру Національної системи  реферування наукової літератури й  форматне та лінгвістичне забезпечення загальнодержавної реферативної БД. Значну увагу приділено вирішенню  комплексу питань стосовно підготовки до видання УРЖ (склад і тематичне  наповнення галузевих серій, періодичність  їх випуску тощо) на паперових носіях та компакт-дисках і підтримки доступу  до національних реферативних ресурсів засобами глобальних комп'ютерних мереж.

           На основі теоретичних розробок 1999 р. почалося формування загальнодержавної БД “Україніка наукова”, яке здійснюється шляхом реферативної обробки обов'язкового примірника книжкових наукових видань, що надходить до НБУВ, та статей з серіальних видань, які розписуються в ІПРІ. Сьогодні БД розкриває зміст лише 30% українських наукових журналів. Включення всього репертуару потребує організації галузевих та/або регіональних центрів первинної кумуляції інформації, які крім перетворення на електронну форму вже прореферованих матеріалів можуть здійснювати також самостійне реферування, систематизацію та підготовку до друку галузевих випусків УРЖ у рамках інтегрованого технологічного циклу.

           Використання інформаційних ресурсів БД “Україніка наукова” має 5 напрямів. Перший з них пов'язаний з генерацією в автоматизованому режимі текстових файлів трьох галузевих серій УРЖ “Джерело”:

• Сер. 1. Природничі науки. Медицина
• Сер. 2. Техніка. Промисловість. Сільське господарство
• Сер. 3. Соціальні та гуманітарні науки. Мистецтво.

1999—2000 рр. всі  серії виходили щоквартально, 2001 р. здійснено перехід до їх  випуску 6 разів на рік. У  перспективі планується більш  детальна диференціація серій  (зокрема, виокремлення масивів  медичної та сільськогосподарської  тематики) і забезпечення їх оперативної  щомісячної підготовки.

          Другий напрям використання ресурсів загальнодержавної реферативної БД — випуск електронних копій РЖ на компакт-дисках. Перший комплект CD-ROM-копій УРЖ створено ІПРІ 1999 р. у вигляді структурованого текстового файла у форматі PDF (Portable Doсument Format). Надалі передбачено також підготовку і випуск копій БД “Україніка наукова”, що дозволить користувачам здійснювати багатоаспектний пошук інформації.

          Ефективним є й підтримка он-лайнового доступу до БД засобами глобальних комп'ютерних мереж, що здійснюється НБУВ з 1999 р., оскільки цей напрям використання реферативної складової національних інформаційних ресурсів забезпечує максимальну оперативність отримання даних. Інформація в БД поновлюється щомісячно і стає доступною користувачам мережі Internet ще до виходу з друку УРЖ “Джерело”.

           Відзначено особливу важливість використання БД для створення на її основі Національної електронної бібліотеки України, що здійснюється методом повнотекстового розширення реферативної БД (встановленням гіпертекстових посилань на наявні електронні версії публікацій). Адже кінцевою метою звертання читачів у бібліотеку є отримання повних текстів документів. Електронна бібліотека та реферативна БД як система-навігатор, що допомагає здійснювати пошук необхідної інформації — це саме ті інформаційні ресурси, яких вимагає сучасний читач від сучасної бібліотеки.

           Значну увагу приділено також п'ятому, перспективному напряму використання реферативних ресурсів — включенню вітчизняної наукової інформації до світової системи документальних комунікацій. Він передбачає виділення галузевих фрагментів БД і їх наступну передачу до відповідних міжнародних реферативних БД (MEDLINE, CAS, INIS тощо). Для цього слід організувати співпрацю Національної системи реферування з відповідними службами в інших країнах, а зацікавленим вітчизняним учасникам процесу кооперативного опрацювання наукової інформації перейти до підготовки рефератів українською, російською й англійською мовами, що сприятиме більш повному відображенню результатів наукових робіт українських учених і фахівців у світовому інформаційному просторі.

Висновок

          В основу організації робіт з реферування покладено принцип зацікавленості індивідуальних і колективних авторів (учених, наукових установ, навчальних закладів тощо) у включенні своїх творів до національного інформаційного ресурсу — загальнодержавної реферативної БД “Україніка наукова” — і, таким чином, ознайомлення світової спільноти з вітчизняними виданнями.

1. На початку 90-х рр. XX ст. в Україні існувала історично обумовлена система бібліографування та реферування наукових (друкованих, рукописних і архівних) документів. Впродовж останнього десятиріччя відбувався перехід від випуску розрізнених і обмежених у видовому та галузевому аспектах реферативних видань до формування цілісної системи аналітико-синтетичного опрацювання всієї наукової літератури держави, який завершився становленням Національної системи реферування. Українську модель побудови такої системи можна рекомендувати до використання і в інших країнах, які приступають до створення власної інформаційної інфраструктури.
2. Головним напрямом розвитку Національної системи реферування слід вважати координацію зусиль провідних бібліотечних, інформаційних, наукових та видавничих установ України з її удосконалення та наповнення дійсно вичерпною інформацією щодо результатів діяльності українських учених і фахівців у галузі соціальних та гуманітарних і природничих та технічних наук.
3. Система реферування має стати основою для підготовки широкого спектра науково-інформаційних матеріалів (сигнальних, бібліографічних, власне реферативних, а також оглядово-аналітичних і прогностичних).
4. Важливою формою використання значних потенційних можливостей БД “Україніка наукова” є започатковане створення на її основі Національної електронної бібліотеки України, що здійснюється методом повнотекстового розширення реферативних записів.
5. Серед перспективних форм використання загальнодержавної реферативної БД потрібно відзначити можливість організації на базі її інформаційних ресурсів Служби електронної доставки документів.
6. Національна система реферування має розглядатися як основний інструмент інтеграції України до світової системи документальних наукових комунікацій. Реалізація такої функції потребує налагодження міждержавного обміну інформацією та участі в кооперативному наповненні міжнародних реферативних БД.

Список використаної літератури

1. Автоматизация индексирования и реферирования документов [// Итоги науки и техники. Сер. Информатика. Т.7 / Под ред. проф. В.И.Горьковой. – М.: ВИНИТИ, 1983. – 246 с.
2. Аналітико-синтетична обробка документів: Підруч. для студ. ін-тів культури / Е.Т.Карачинська Є.А.Медведєва В.К.Удалова Л.Г.Хромченко. – Х.: Харк. держ. ін-т культури, 1996. – 257 с.
3. Блюменау Д. И. Информационный анализ: синтез для формирования вторичного потока документов: Учебно-практич. пособие. - СПб.: Профессия, 2002. - 235 с.
4. Брискман М.А., Леонов В.П. Современное состояние теории и практики реферирования // Науч. и техн. б-ки СССР. – 1976. – Вып. 4. – С. 29-33.
5. Вейзе А.А. Реферирование текста. – Минск: Изд-во Белорус. ун-та 1978. – 128 с.
6. Гончаренко А.П. Проблемы и перспективы развития общегосударственной системы научно-технической информации Украины //НТИ-99: Материалы конф. – М. 1999. – С. 85-86.
7. Дубровіна Л.А. Національна архівна інформаційна система України «Архівна та рукописна україніка» //Актуальні проблеми сучасного джерелознавства: Матеріали укр.-рос. наук. семінару. – К. С.Пб. 1999. – С. 81-86.
8. Ефременкова В.М. Хачко О.А. Отражение периодических изданий Украины в Реферативном журнале и Базах данных ВИНИТИ // НТИ. Сер.1.- 1999. – № 3. – С. 18-22.
9. Жданова Г.С. О научных основах методики реферирования // НТИ. Сер.2. – 1967. – № 2. – С. 12-16.
10. Зайченко Н. Реферативні ресурси - інформаційний продукт сучасної наукової бібліотеки //Бібліотечний вісник. - 2005. - №1. - C. 28-35.