Підвищення ефективності свиней та зниження собівартості виробництва свинини

Для утилізації тепла  витяжного повітря потрібно встановлювати  теплообмінне обладнання «Прана-5», що дає змогу використовувати близько 70% біологічного тепла тварин припливному повітрі. Це обладнання дозволяє до 45-50% зменшити потребу в енергетичних ресурсах і за рахунок цього скоротити експлуатаційні і приведені витрати.

Для  зменшення  енергоємності виробничих процесів у  свинарстві  за рахунок їх теплофікації у зимовий період доцільно також здійснити такі заходи:

– ущільнення поголів’я  свиней в приміщеннях, довівши їх кількість до оптимального значення;

–  зменшення  втрат  енергії  через огороджувальні конструкції будівель шляхом підвищення  теплового  захисту;

– заміна водонагрівальних котлів на твердому паливі електроводонагрівачами та електропароутворювачами.

Основними напрямами підвищення ефективності використання електроенергії є також впровадження автоматичної системи управління із застосуванням мікропроцесорів та мінікомп’ютерів, оптимізація завантаження електродвигунів, заміна ламп розжарювання на лампами економного освітлення тощо.

Збільшення обсягу виробництва  продукції  свинарства  можливе при широкому впровадженні високоефективного обладнання, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, правильній експлуатації та технічному обслуговуванні машин, мотивації обслуговуючого персоналу до дотримання лімітів і норм  витрат   енергії  в розрахунку на одиницю продукції.

Впровадження енергоощадних  технологій і машин на всіх етапах виробництва свинини дає можливість знизити собівартість продукції, збільшити прибутковість галузі.[20]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Господарство працює рентабельно, але як і всі інші не є досконалим. Ефективність свинарства в ТОВ «Агропродукт» залежить від генетики, технології вирощування, здоров’я тварин і кормів. В структурі собівартості свинини найбільшу частку складають витрати на корми (до 70-80%). Пріоритетність галузі визначається її важливими біологічно – господарськими особливостями. Це – багатоплідність, скоростиглість, всеїдність та економне використання кормів.

Головним  напрямом підвищення економічної ефективності свинарства в господарстві є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі, удосконалення механізації, впровадження індустріальних  технологій. 

Значного підвищення продуктивності свинарства досягають на основі схрещування  спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведені свиней явище гетерозису. В результаті плодючість свиноматок зростає більш як на 10%, підвищується життєдіяльність і прискорюється ріст поросят.

На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку свинарства в господарстві вибирають галузь, яку доцільно виробляти, а саме виробництво свинини.

На особливу увагу в ТОВ «Агропродукт» заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування раціональної структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп свиней даного виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кількість високоякісної продукції при найменших затратах праці й коштів.

Структура стада свиней у першу  чергу залежить від напряму свинарства в господарстві. За м’ясної і беконної відгодівлі питома вага свиноматок вища, ніж за сальної і напівсальної. У першому випадку питома вага свиноматок не перевищує 5-6%. Більш високий рівень цього показника свідчить про низьку інтенсивність використання маток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Арнаутов В.Й. Технологія механізаційних робіт на репродуктивних       свинофермах. – М.: Колос, 2002. – 207 с.
2. Березовський М.Д. «Селекційно-технологічна система виробництва свинини в Україні».
3. Борисенко Е.Я. Розведення сільськогосподарьських тварин. – М/. Сельхозвидат, 2003. – 486 с.
4. Волкопялов Б. Свинарство. П. 2007.
5. Василенко Д.Я., Меланчук О.І. Свинарство i технология виробництва свинини – К.: Вища школа, 2005.
6. Герасимов В.І., Рибалко В.П., Цицюрський Л.М. та інші. Свинарство i технологія виробництва свинини. – К: Урожай, 2004. – 352 с.
7. Герасимов В.І., Цицюрський Л.М., Домашенко І.М. та iншi. Практикум із свинарства i технологія виробництва свинини. – К.: Урожай, 2003 – 176 с.
8. Доброхотов Г.Н., Нетеса А.Й. Навчальна книга свинаря. – М.: Колос, 2005. – 287 с.
9. Іванов М.Ф. Свиноводство: Посіб. – М.: Сельхозгиз, 2007. – 304 с.
10. Ладан П.Е., Козловський В.Г., Степанов В.Й. Свиноводство: Посібн. – М.: Колос, 2008. – 304 с.
11. Мисик А.Т. Свиноводство. – М.: Колос, 2004. – 443 с.
12. Очеретько Ф. І. Породи свиней. – К.: Держсильгоспвидав УРСР, 2004. – С. 38.
13. Офіційний сайт. Агропромисловий комплекс України.
14. Поліщук А.А., Прогресивна система годівлі свиней // Тваринництво України. – 1996. – № 12. – С.23.
15. Пшеничний П. Д. Основи вчення про виховання сільськогосподарських тварин. – К.: Госсельхозвидат УРСР, 2005. – 143 с.
16. Рогов И.А. Общая технология мяса и мясопродуктов – М.: Колос, 2000.
17. Смислов А., Картусь М. Економіка свинарства. К. 2006.
18. Томін Є.Ф. Особливості росту та розвитку поросят різних генотипів у підсисний період. – 2007. – Т. 8. – № 3–4. – С. 82–88.
19. Ухтверов М.П., Назарк Г.М. Селекція свиней. М.: Рос-агропромвидат, 2008. – 155 с.
20. Фоломеєв В.З., Коваленко В.Ф., Смислов Ю. «Модульна технологія у свинарстві».