Собівартість вирощування зерна пшениці озимої за різними технологіями

 

Головною умовою одержання  стабільно високої урожайності  озимої пшениці, що вирощується за високоінтенсивними типами технологій є повне задоволення  потреб ценозу посіву в елементах  живлення рослин, а також ефективний їх захист від шкідливих організмів та інших несприятливих факторів навколишнього середовища. Виробничі  витрати за цими елементами займають левову частку в структурі собівартості вирощування озимої пшениці за новітньою  та  інтенсивною технологіями (рис. 1).

Рис. 1. Питома вага вартості добрив і засобів захисту рослин у структурі собівартості вирощування пшениці озимої за різними технологіями

Витрати на мінеральні добрива, які потрібно внести на 1 га посіву культури, щоб сформувати урожай 9−10 тонн, досягають  за новітньої технології 5,1 тис. грн. Інтенсивна технологія, яка забезпечує одержання 7 – 8 тонн зерна з 1 га посіву передбачає витрати на добрива в  сумі 3,0 тис. грн. Це відповідно у 3,4 і 2,0 раза більше порівняно із традиційною  технологією, а порівняно з фактичною  вартістю добрив, що внесені сільськогосподарськими підприємствами в 2012 р.  –у 7,4 і 4,4 раза.

У структурі виробничих витрат вартість добрив при вирощуванні  озимої пшениці за новітньою технологією  сягає 48,7 %, за інтенсивною −    41,6%, за традиційною – 30,6 %. При вирощуванні  пшениці у 2011 році вартість мінеральних  добрив на 1 га посіву в середньому по сільськогосподарських підприємствах  країни становила 695 грн або 21,5% в  структурі собівартості. Таким чином, фактичні витрати сільськогосподарських  підприємств на добрива далеко не відповідають вимогам не тільки новітніх високоінтенсивних технологій, але  навіть традиційних технологій вирощування  озимої пшениці. Тому, нарощування темпів використання мінеральних і органічних добрив є сьогодні одним із найважливіших  завдань аграрних підприємств.

Широке запровадження  сучасних технологій вирощування зернових культур на основі покращення ресурсного забезпечення виробництва, удосконалення  регуляторної політики держави на ринках продовольства і  матеріально-технічних  засобів для сільського господарства, підвищення рівня концентрації і  спеціалізації зерновиробництва, удосконалення  його розміщення дозволить не тільки значно збільшити валовий збір зернових культур, а також суттєво підвищити  економічну ефективність виробництва зерна (табл. 4).

4. Економічна ефективність  вирощування пшениці озимої  
за різними  технологіями

 

Показники	Типи технологій
	новітня	інтенсивна	традиційна	екстенсивна
Урожайність, т/га	9	7	5	2
Валовий дохід, грн/га	20250	14700	10000	3800
Повна собівартість урожаю, грн/га	12076	8414	5650	2683
Прибуток,грн/га	12446	8784	6020	3053
Рівень рентабельності, %	62,7	67,3	66,1	24,5

 

Дані таблиці 4 свідчать, що найвищий рівень урожайності озимої пшениці і прибутковість виробництва  досягається лише при умові вирощування  культури за новітньою технологією. Вона передбачає зростання затрат ресурсів на 1 га посіву порівняно з фактичним  їх рівнем у сільськогосподарських  підприємствах держави більше ніж  у три рази. Це дозволяє максимально  реалізувати генетичний потенціал  культури і за рахунок  росту урожайності  і якості зерна значно збільшити  валовий дохід з 1 га посіву.

 

Висновки

Основним заходом щодо припинення й запобігання розвитку негативних процесів та кризових явищ у землеробстві є науково обґрунтоване розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах.

Завдяки раціонально побудованій сівозміні, з урахуванням особливостей дії та післядії сільськогосподарських культур, продуктивніше використовуються угіддя, добрива, краще реалізуються потенційні можливості сортів рослин, знижується забур’яненість, зменшується дія шкідників та хвороб у посівах сільськогосподарських культур з мінімальним використанням хімічних препаратів.

Ефективність вирощування сільськогосподарських культур значною мірою залежить від попередника, який впливає на агрохімічні, агрофізичні й біологічні властивості ґрунту, а також на ріст і розвиток наступних сільськогосподарських культур. Кращим є попередник, що залишає ґрунт чистим від бур’янів, хвороб і шкідників і з достатньою кількістю вологи і поживних речовин. Після збирання попередника має бути достатньо часу для проведення обробітку грунту, удобрення і своєчасної сівби наступної культури. Виконання усіх цих вимог позитивно впливає на стан довкілля, відкриваєдодатковіможливостізбільшенняобсягівотриманнязерновоїпродукціїзізменшеннямвитрат на її виробництво.

Підвищення економічної  ефективності господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції рослинництва при  одночасному зменшенні затрат праці  і матеріальних засобів на одиницю  продукції.

Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна озимої пшениці, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції  і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних  
заходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне  
використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. 1.Алімов Д.М. , Шелестов Ю.Т., Технологія продукції рослинництва : - К: Вища школа, 1995. – 271 с.
2. 2.Алімов Д.М,, Шелестов Ю.Т., Технологія вирощування продукції рослинництва: Практикум :навчальний посібник. – К; Вища школа 1994 р. –     301 с.
3. Бляхєров Р.М., і другі Пшениця : Колос 1983 р – 211 с.
4. Ґудзь В.П., та інші Землеробство. Підручник для агрономічних спеціальностей сільськогосподарських вузів 3 – 4 рівні та навчальний посібник для навчальних заходів 1 – 2 рівня. – К: Урожай, 1996 р. – 176 с.
5. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво: - К: Аргарна освіта 1992р. -  591 с.
6. Лесик Б.В., Трисвятський Л.О., Сніжко В.Л., Сабуров М.В. Зберігання і технологія сільськогосподарської продукції. – К: Вища школа, 1980 р – 240 с.
7. Подпрятов Г.І., Скалецька Л.Ф., Сеньков А.М., Хилевич В.С.:Зберігання та переробка продукції рослинництва: Навч. посібник – К: Мета, 2002. 495 С.
8. Полоцький М.Я., Василівський С.П.,Князюк В.І, Селекція і насінництво польових культур. – К: Вища школа 1994 р – 456 с.
9. Скалецька Л.Ф., Духовська Т. М., Сєньков А.М. Технологія зберігання і переробка продукції. : Практикум. К: Вища школа 1994 р. – 301 с.

 

 

 

 

 

 

.