Експерименту як метод юридично соціального дослідження

 

Львівський  державний університет  внутрішніх справ. 
 
 
 
 
 
 

Кафедра: теорії та історії

держави і  права 
 
 
 

«Соціологія права»

на тему: 

«Експерименту як метод

юридично  соціального дослідження.» 
 
 
 
 
 
 

Львів-2010

 

План 

1. Вступ……………………………………………………………………....2
2. Соціального дослідження…………………………….………………..3-8
3. Значення експерименту в соціології……………………………...….9-13
4. Експеримент як метод юридично - соціального дослідження….…14-16
5. Висновок…………………………………………………………….……17
6. Використана література………………………………………….. ……..18

 
 
 

Вступ 

     Експеримент є головним методом збирання інформації у природничих  науках. Соціальний експеримент – метод отримання інформації про зміну соціального об’єкта у результаті цілеспрямованого на нього контрольо-ваними чинниками (змінними). Його проведення пов'язане з пошуком причинно-наслідкових відносин досліджуваних явищ дійсності. Цей метод є розвитком методу спостереження та логічного аналізу. Але якщо спостереження - це пасивний метод збирання інформації, то експеримент передбачає активний вплив на об'єкт дослідження кількох контрольованих чинників. Суть соціологічного експерименту, його спрямованість на доведення або спростування гіпотез дослідження збігається з природничі науковим експериментом. Але є й відмінність, яка значною мірою звужує царину застосування експерименту в соціології: об'єкт соціологічного дослідження - люди, які складають певні соціальні групи з усталеною структурою та відносинами. Проведення експерименту завжди пов'язане з активним впливом на об'єкт, який веде до його переструктурування, тому планувати експеримент у соціологічному дослідженні можна тільки тоді, коли є певність, що цей вплив ні в якому разі не утискуватиме інтереси учасників експерименту. Цінність інформації, отриманої у результаті проведення експерименту, полягає в тому, що вона не просто описує об'єкт, але й дозволяє пояснити існування й розвиток певних зв'язків, відносин, процесів.

     Цінність  інформації, отриманої у результаті проведення соціального експерименту, в тому, що вона не просто описує об'єкт, а й дає змогу пояснити наявність і розвиток певних зв'язків, відносин, процесів. 
 

Соціального дослідження 

     Соціологія, як і будь-яка теоретична соціологічної діяльності наука включає два елементи: систему нагромаджених знань (насамперед теоретичних) і дослідницьку діяльність. З допомогою соціологічних досліджень здійснюється дальше пізнання об'єктивних законів розвитку і функціонування соціальних організмів і спільностей людей і визначаються шляхи і форми використання нагромаджених знань на практиці. Соціологічні дослідження не можна ототожнювати з економічними, юридичними і іншими видами досліджень подібно тому, як соціологію не можна ототожнювати з політичною економікою, юриспруденцією та іншими науками. Специфіка будь-якого соціального дослідження обумовлюється, насамперед, об'єктом і предметом науки, в межах якої здійснюється. Це означає, що своєрідність соціологічних досліджень лежить в основі специфіки науки соціології.

     Наукове управління соціальними процесами  здійснюється з допомогою нагромадження, переробки і передачі інформації, використовуються різні способи  одержання і перетворення інформації. Це, по-перше, побутова свідомість, що реалізується в процесі повсякденного практичного  життя людей, по-друге, емпіричне  вивчення соціальної діяльності людей  і соціальної дійсності; по-третє, конкретні  соціологічні дослідження. В процесі  конкретних соціологічних досліджень пізнання відновлює безпосередню видиму картину соціальних об'єктів, але  уже на основі знань про закони їх розвитку і функціонування, характеристики об'єктів, що в емпіричному пізнанні відображені як «безпосередні» і  «перші», в конкретних дослідженнях виявляються самими опосередкованими і кінцевими. Здійснення таких досліджень виявляється можливим тільки при  наявності теорії, що правильно відображає суть соціальних організмів, тоді як емпіричні  дослідження можливі завжди, незалежно  від тієї ступені, якої досягло соціальне  пізнання в розкритті закономірних зв'язків. Специфіка конкретного  знання полягає в тому, що в ньому  неповторима своєрідність суспільних явищ зв'язана з специфічними умовами  місця і часу, де вони перебувають, детально відтворюються і пізнаються як особлива форма їх суті, що відображається в чистому вигляді в теорії. Об'єктивною основою, що обумовлює відмінність  теоретичних і конкретних знань, є єдність і багатоманітність суспільного життя. Виступаючи єдиним за своєю суттю, суспільне життя  водночас вкрай різноманітне в формах прояву. На відміну від конкретних емпіричні знання відтворюють в  систематизованій формі зовнішню, поверхневу сторону соціальних об'єктів. Залишається  не розкритою суть об’єктів, що перешкоджають  розумінню емпіричних характеристик суспільних явищ як форм прояву закономірних зв'язків. Саме таке розуміння дозволяє досягти конкретних соціологічних досліджень, їх підсумком виступає знання не лише законів, а й форм їх прояву в певних умовах. Конкретні дослідження починають або з вивчення теоретичних результатів, або самі включають в попередній етап, завданням якого є розкриття закономірних зв'язків об'єкту. Конкретні соціологічні дослідження ніби надбудовуються над теоретичними і пропонують застосування емпіричних методів пізнання, збір та обробіток фактів, даних. Специфіка конкретних соціологічних досліджень своєрідно проявляється в сфері наукового управління. Спільна реалізація соціальних проблем на початку виводиться з теорії на основі знань необхідних зв'язків суспільних явищ. Звичайно, такий висновок ще не дає готового рішення, на основі спеціальних соціологічних теорій розкриваються лише найсуттєвіші властивості соціальних систем.

     Конкретно-соціологічні дослідження викликані потребами  соціальної практики, тому що без них  неможливо перебудувати суспільство  у новому ключі. Починаючи з 90-х  років, відповідно зі змінами умов, посилено розроблялась методологія, методика та техніка конкретно-соціологічних  досліджень. Для використання їх в  практиці управління створюється ряд  переваг. Тоді, мабуть, сучасну форму  конкретних соціологічних досліджень,

де чітко  виділяються етапи програмування, збору інформації, неправильно розглядати як єдино можливу. Необхідно враховувати  досвід їх попереднього історичного  розвитку. Конкретно-соціологічні дослідження  за специфікою суттєво відрізняються  від емпіричних, які істотно обмежуються пізнанням зовнішніх, поверхових зв'язків соціальних явищ. На відміну від емпіричних досліджень конкретні дослідження дозволяють одержати повне і всебічне знання, в якому зовнішні характеристики соціальних процесів зрозумілі як прояв глибинних закономірних зв'язків. Конкретні дослідження не тотожні теоретичним. Завданням теоретичних досліджень є пізнання об'єктивних соціальних законів в їх «чистому вигляді». Конкретні емпіричні дослідження відрізняються від засобів і методів збирання, відбору та опрацювання інформації, що застосовуються в практиці наукового і соціального управління. Аналіз показує, якщо в управлінні соціальними процесами домінують емпіричні методи і способи одержання і перетворення інформації, то в системі наукового управління суспільством основним засобом вироблення управлінських рішень виступають конкретні соціологічні дослідження. В науковому управлінні соціальними процесами конкретно-соціологічні дослідження виконують дві функції: пізнавальну і управлінську. Суть пізнавальної функції полягає в описі, поясненні, прогнозуванні, а суть управлінської - у формуванні конкретної мети, визначенні програм, а також вироблення рекомендацій по корегуванню прийнятих рішень в процесі її реалізації. Аналогічні функції виконуються з допомогою емпіричних способів одержання інформації. Проте, суб'єкт пропонованих заходів в межах певного соціального контексту не знає їх віддалених наслідків. Лише конкретні соціологічні дослідження через гносеологічну специфіку дозволяють суб'єкту соціального управління встановлювати зв'язок конкретної соціальної політики з загальною перспективою історичного процесу, з найвіддаленішою метою перетворюючої діяльності у людей. Конкретні соціологічні дослідження і є найефективніший метод формування, вироблення управлінських рішень в науковому управлінні соціальними процесами.

  Отже, в соціології, в залежності від  предмета дослідження та завдань, які вирішує соціолог, застосовуються різні методи збору інформації. Найпоширенішими з них є метод опитування, метод спостереження, метод аналізу документів та метод експерименту.

  Опитування - це один із найпоширеніших методів  соціологічну о дослідження. Воно, як правило, проводиться у двох формах:

• письмовій (анкетування);

• усній (інтерв'ю).

Анкетне опитування - це один з важливих методів з’ясування сутті тих чи інших явищ, подій, суспільної думки тощо.[8,614] Анкетування - може бути:

а) груповим (коли збирається група людей за місцем роботи чи навчання, їм роздаються анкети, які заповнюються в присутності анкетера);

б) індивідуальне (роздаються анкети, респонденти заповнюють їх індивідуально і здають в зазначений час);

   в) поштове (анкети розсилаються і повертаються поштою). 
Анкета являє собою систему питань, які об'єднані одним замислом і направлені на виявлення суттєвих характеристик об'єкта і предмета аналізу.

  Питання в анкеті можуть бути відкриті і  закриті, прямі і опосередковані. Закритими називають такі питання, у яких наведені варіанти відповідей. Відкриті питання таких варіантів не передбачають, респондент в даному випадку сам формулює свою думку. Прямі питання дають можливість одержати від респондента пряму інформацію. Опосередковані питання передбачають одержання інформації від респондента не прямо, а через додаткові питання.

      Інтерв’ю  - це проведення за певним планом бесіда, що пропонує прямий контакт інтерв’юера з респондентом, причому запис відповідей  на запитання ведеться інтерв’юером або на плівку.[8,614]

Інтерв'ю  може бути:

    а) формалізованим (стандартизованим) - в даному випадку    мається детально розроблений лист опитування, де переважають закриті питання;

      б) фокусованим - коли проводиться збір інформації відносно якогось конкретного явища;

      в) вільним - тут немає ніякого конкретного плану бесіди.

  Спостереження - це направлене, систематичне, безпосереднє 
відсліджування та фіксування явищ, що мають певне соціальне значення.     

  Спостереження може бути структурованим (здійснюється за строгим планом і стандартом), неструктурованим (без такого), включенням (спостерігач сам приймає участь у подіях), невключеним (спостерігач перебуває поза процесом, якій він відсліджує), систематичне й несистематичне. Спостереження може проводитися як відносно самостійно, так і зв’язку з експериментом.[4,78] За метою, характером об’єкта спо-стереження поділяють на монографічні, пошукові, само спостереже-ння.[5,467]

  Метод аналізу документів - це один із широко застосовуваних і ефективних методів збирання первинної інформації. Документи можуть бути письмові, архівні, іконографічні та фонетичні. Крім цього розрізняють також офіційні і неофіційні документи. Методи аналізу документів досить різноманітні, однак у цьому різноманітті виділять два основних типи: традиційний (класичний) та формалізований (кількісний, або конвент-аналіз).

  Традиційний аналіз документа передбачає інтерпретацію  тих фактів, які відбиває документ.

  Формалізований  аналіз документа переслідує мету визначити його походження, ступінь достовірності та наявність помилок.

  Експеримент у соціології передбачає одержання знань про соціальні процеси шляхом зміни контрольованих і керованих умов. Це один із важко засвоюваних методів збирання соціологічної інформації. Експерименти можуть бути польові і лабораторні, лінійні і паралельні. Виділяють такі види експерименту: екологічний, правовий, педагогічний, соціологічний, соціально-психологічний та ін.[9,123-124]

      Після того, як за допомогою тих чи інших  методів необхідних  інформація зібрана, дослідник приступає до її обробки, аналізу та упорядкуванню  результатів. Першим етапом такої роботи є перевірка методичного інструментарію на точність, повноту та якість заповнення( якщо мова іде про опитування).

Наступний етап підготовки методичних документів до обробки полягає в кодуванні  інформації. Дана процедура заклечається у тому що кожному варіанту(наприклад  відповіді) присвоюється умовне число. В практиці підготовки інформації до обробки застосовують два способи кодування: так звану порядкову систему кодування і позиційну систему.

Коли  матеріал готовий до обробки починається  його аналіз. Результати такого аналізу  оформляються у вигляді тексту  і доповнюються наведенням таблиць  і графіків.

     Практична функція соціології тісно зв'язана  з пізнавальною. Єдність теорії і практики - характерна риса соціології. Розкриваючи закономірності розвитку різних сфер суспільства, соціологічні дослідження дають конкретну інформацію, необхідну для здійснення справжнього соціального контролю над соціальними процесами. Практична функція соціології відображає, насамперед, висунення науково аргументованих прогнозів розвитку суспільства. Соціологічні теорії дозволяють передбачити віддалені перспективи соціального розвитку. Особливість соціологічного прогнозу полягає в цілісності, що дає можливість визначити тенденції розвитку суспільства. Прикладна соціологія, зв'язуючи теорію з дійсністю, безпосередньо обґрунтовує практичні рекомендації для складання планів соціального розвитку та ін. Велике практичне значення мають дослідження комплексних соціальних проблем, які дають можливість створити цілісну картину майбутнього розвитку основних сфер життя суспільства, передбачити можливі негативні наслідки, накреслити шляхи і засоби оптимального управління соціальними процесами. Формування соціологічного прогнозу вимагає з'ясування стійких тенденцій розвитку явищ, передбачає повторні дослідження тощо. В соціальному прогнозуванні важливу роль відіграють соціологічні теорії розвитку різних сфер суспільства, їх створення дозволяє сконцентрувати велику масу інформації стосовно широкого кола соціальних явищ і розкрити закономірності їх розвитку. Вивчаючи їх вплив на систему соціальних відносин, соціолог опирається на конкретну інформацію, здобуту в процесі дослідження, і визначає тенденції їх дальшого розвитку. Суб'єктивні явища, аспекти: мотиви, мета, наміри, установки, інтереси, ціннісні орієнтації, суспільна, громадська думка тощо. Досліджуючи їх взаємозв'язок з нормами і цінностями соціальних спільностей, груп, встановлюється ступінь відхилення і розробляються засоби удосконалення міжособових, міжспільнісних відносин.