Звіт про проходження практики на базі Білозірської ЗОШ I-III стуренів Лановецького району Тернопільської області

Міністерство освіти  і науки, молоді та спорту  України

Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій

 

Кафедра

соціального управління

 

Звіт

про  проходження практики на базі

Білозірської ЗОШ I-III стуренів Лановецького району Тернопільської області

 

 

                                  Виконала:

  студентка групи СР-41

  Шамоян М. М.

  Керівник практики:

  від інституту

  Поплавський В.В.

  Керівник від бази

  Практики

  Гераймович А.М.

 

 

Тернопіль 2014

Зміст

Вступ

1. Ознайомлення із керівним складом.
2. Проходження техніки безпеки.
3. Основні етичні правила взаємин.
4. Коротка характеристика особливостей робочого місця і посадових обов’язків соціального педагога школи.
5. Відкритий урок-тренінг на тему «Конфлікти».
6. Тренінг  «Ми за здоровий спосіб життя».
7. Тренінг «Небезпека куріння».
8. Тренінг «сила звичок».
9. Тренінг «Тренінг Скажи курінню «НІ»»
10. Профорієнтація класу.
11. Соціальний паспорт школи.
12. Річний план роботи  на 2014-2015рр.

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Свою практику я проходила у Білозірській ЗОШ I-III ступенів Лановецького району Тернопільської області. Вся моя практика тривала, на жаль, дуже мало часу (з 29 вересня по 10 жовтня). За цей невеликий проміжок часу потрібно було здобути якомога більше знань щодо своєї  професії. З місцем проходження практики я визначилась швидко, адже саме у цій школі я навчалася сама, і саме в ній можна якомога  більше удосконалити свої знання, щодо соціальної роботи, та роботи соціального педагога.

За період перебування на практиці я познайомилася з роботою Білозірської школи, дізналася про основну мету її діяльності, основні її  принципи, завдання і функції, і взагалі. Познайомилася з методиками та методами роботи досвідченого соціального педагога, отримала багато порад, які можуть мені дуже сильно знадобитися в подальшому. Я максимально спробувала використати всі свої знання, які здобула в інституті,  на практиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Знайомство з керівним складом

 

  У перший день практики я ознайомилась із керівним складом. Робота працівників навчальних закладів досить важка і відповідальна, тому що вони працюють із однією з найуразливіших категорій  населення – дітьми, до яких має бути до кожного індивідуальний підхід, прагнення надання  їм необхідної допомоги. До складу  педагогічного колективу Білозірської ЗОШ входить 24 вчителя, а до учнівського – 94 учні.

Директор БЗОШ: Гераймович Антоніна Миколаївна. У 1993 році стала на посаду директора.

Заступний директора – Денчик Ярослав Федорович.

Психолог – Кравчук Віта Миколаїна.

Соціальний педагог – Бідна Наталія Василівна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інструктаж по техніці безпеки

 

Після детального ознайомлення, з керівним складом, ми перейшли до інструктажу по техніці безпеки, не пройшовши якого студент, чи працівник не може приступати до роботи. Інструктаж проводився в  приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма і тривалість інструктажу затвердилися керівником організації.

  Інструктаж був проведений індивідуально за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Програма інструктажу розроблялася  керівником організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основні етичні правила взаємин

 

Будь-який працівник, незалежно від виду діяльності,  повинен знати про основні правила взаємин. Тому у професійній етиці існує певна сукупність стійких норм і правил, якими повинен керуватися працівник у своїй діяльності. Так і в соціальній роботі існують певні етичні правила відносин «соціальний працівник-клієнт».

Основні етичні правила відносин «соціальний працівник-клієнт»:

- працівники соціальних служб повинні ставитися до клієнтів з властивою для них професійною гуманістичною спрямованістю;

- інтереси клієнтів є  пріоритетними для працівників  соціальних служб;

- благополуччя клієнта  повинно розглядатися в якості  основного чинника при прийнятті  будь-якого рішення працівником  служби;

- працівники соціальних  служб повинні дотримуватися  конфіденційних відносин з клієнтами  і піклуватися про нерозголошення  отриманої інформації;

- працівники соціальних  служб повинні сприяти вільному, самостійному й усвідомленому  рішенні клієнтом своїх проблем. 

Соціальний працівник, приступаючи до роботи, в першу чергу, повинен піклуватися про те, щоб принести благо своєму клієнту і суспільству. Виконуючи свій професійний обов'язок, він виступає від імені суспільства, що поклало на нього обов'язки щодо вирішення певних завдань, також несе відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Його відповідальність носить більш серйозний характер, ніж відповідальність клієнта (клієнт, як правило, стурбований лише досягненням свого блага).

Соціальний працівник - професіонал, і тому він виступає з позицій можливого, доцільного, належного і бажаного результату, в той час як клієнт може дозволити собі виступати з позицій бажаного, оскільки не володіє такими знаннями, які є у фахівця і не завжди добре уявляє собі, які можливості інституту соціальної роботи. Приступаючи до роботи, соціальний працівник з'ясовує не лише проблеми та потреби свого клієнта, але і його бачення вирішення проблеми, в тому числі і кінцевого результату спільних дій.               Однак у будь-якому разі останнє слово залишається за клієнтом. Прийняття клієнта таким, яким він є. У соціальній допомозі бідують люди, що потрапили у важку життєву ситуацію, причому причини цієї обставини можуть бути різними - як об'єктивними, так і суб'єктивними, не залежними від самого клієнта і криються в його особистості та обраному їм стилі життя. Клієнт може бути сором'язливим або навпаки, грубим, але те і інше заважає йому встановити нормальні взаємини з людьми, він може страждати від нестачі сили волі або наполегливості в досягненні поставленої мети; нарешті, він може бути людиною не цілком здоровою фізично або психічно або поведінку його може бути охарактеризований як девіантна - він такий, який він є, і з ним треба працювати, навіть якщо клієнтом соціальної служби його зробили його ж недоліки. Однак прийняття клієнта таким, яким він є, зовсім не означає схвалення всіх його вчинків. Соціальний працівник не має права пред'являти до всіх клієнтів однакові вимоги і давати однакові рецепти на всі випадки життя без урахування особистісного чинника та обставин - цим він знизить ефективність своєї роботи і образить свого клієнта байдужістю і небажанням зрозуміти.

Конфіденційність - один з провідних принципів співпраці соціального працівника та клієнта. Все, що стосується умов життєдіяльності клієнта, його особистісних якостей і проблем, є конфіденційною інформацією, і клієнт повинен бути поставлений до відома про це. Відомості про клієнта соціальний працівник може повідомити третій особі лише з дозволу клієнта і тільки тим, хто має відношення до вирішення проблем клієнта. Наприклад, практично завжди соціальний працівник ставить до відома своє керівництво про всі значущі обставин справи клієнта - це є необхідним для надання найбільш адекватної обставинам і ефективної допомоги і підставою для залучення до вирішення проблеми інших підрозділів соціальної служби і навіть сторонніх організацій. Але соціальний працівник зобов'язаний при цьому довести до відома клієнта про те, що інформація буде передана працівникам соціальної служби.

Доброзичливість - основа моральної культури соціального працівника, принцип професійної етики і одна з неодмінних умов його успішної взаємодії з клієнтом. Сам зміст соціальної роботи як професійної діяльності грунтується на бажанні людям добра і творенні добра. Безкорисливість - необхідний принцип етики соціальної роботи. Він не входить в протиріччя з тією обставиною, що соціальний працівник, як працівникам, які працюють за наймом, отримує за свою роботу відповідну заробітну плату. Безкорисливість проявляється у відносинах соціального працівника і його клієнта, оскільки клієнт не оплачує послуг фахівця. Якщо клієнтові виявляються платні послуги, то робить це заклад соціального захисту, а не окремий соціальний працівник, хоча виконує роботу саме він, а установа цю роботу оплачує. Такі опосередковані фінансові відносини між соціальним працівником і клієнтом дають право вважати основою їхніх відносин відсутність матеріальної зацікавленості один в одному, безкорисливість з боку соціального працівника. 

Чесність і відкритість у взаєминах соціального працівника і його клієнта є основою їх взаємної довіри і поваги, а значить, і плідного співробітництва.                 соціальному працівнику слід знати, що довіра з боку клієнта до нього - не обов'язок, а наслідок його діяльності. довіра не видається, а заслуховується. тому відносини соціального працівника і клієнта можуть будуватися тільки на засадах відкритості і чесності. соціальний працівник не має права приховувати від клієнта правдиву інформацію, важливу для його життєдіяльності; він повинен бачити в клієнті свого повноправного союзника і партнера, а від партнера приховувати нічого не можна. Соціальна робота як професійна діяльність супроводжується зіткненням типових інтересів і виникненням характерних для неї протиріч. ці протиріччя обумовлені цілями, змістом, методами і організацією системи соціального захисту, її місцем у системі суспільних відносин, всією сукупністю і характером суспільних відносин, що визначають моральну атмосферу в суспільстві. Сам процес соціальної роботи завжди являє собою сукупність об'єктивно обумовлених інтересів його учасників. основні види інтересів, представлених в соціальній роботі, можуть бути об'єднані в п'ять груп. професійна етика як сукупність стійких норм і правил, якими повинен керуватися працівник у своїй діяльності, виникла в далекій давнині, коли вона не могла бути окремою, професійна етика соціальної роботи не є яким-небудь ексклюзивним, що суперечить іншим механізмам, регулятором. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Коротка характеристика особливостей робочого місця і посадових обов’язків соціального педагога школи

 

Робоче місце шкільного соціального педагога розташоване в доступному, зручному місці на першому поверсі школи - це дає можливість оперативно звертатися до нього, а також дозволяє відвідувачам уникнути зайвих контактів і при необхідності дотримати конфіденційність зустрічі.  Кабінет педагога є територіально ізольований.

 Його умовно можна поділити на декілька робочих зон, що мають різне функціональне навантаження:

• зона первинного прийому і бесіди з клієнтом: оснащена робочим столом, картотекою з даними про дітей, вчителів, батьків. Поряд із столом розміщена  шафа з необхідним діагностичним, методичним матеріалом та  іншим інструментарієм для соціально-психологічного обстеження.
• зона консультативної роботи  та релаксації: виділена в стороні від робочого столу на невеликій відстані від нього.
• зона діагностичної роботи: 2 шкільні парти.
• особиста (робоча) зона психолога

Кабінет соціального педагога технічно оснащений комп’ютером та радіо.

Посадові обов’язки психолога школи:

Організовує соціально-психологічне діагностування учнів школи, сталу систему соціально-психологічної освіти вчителів, проведення психолого-корекційної роботи з учнями, допомогу  педагогічним  працівникам  в  опануванні  й  розробці  інноваційних  програм  і  технологій,  консультує  з  питань  соціально-психологічних  аспектів  розвитку,  навчання,  виховання  учнів, просвітницьку  роботу  для  батьків,  приймає  батьків  (осіб,  що  її  замінюють)  з  питань  організації  виховного  процесу, соціально-педагогічну  діагностику  готовності  дитини  до  навчання  в  період  її  переходу  з  однієї  вікової  групи  до  іншої,  допомагає  у  виборі  навчального  закладу  згідно  з  рівнем  психічного  розвитку  дитини, психологічну  експертизу  і  психолого-педагогічну  корекцію  девіантної  поведінки  неповнолітніх.

Сприяє пошуку,  відбору,  розвитку  обдарованих  дітей, вибору  підлітками  професій,  формуванню соціально-психологічної культури  вихованців,  учнів,  педагогів,  батьків, здійсненню  превентивного виховання,  профілактики злочинності,  алкоголізму  і  наркоманії,  інших  узалежнень  і  шкідливих  звичок , забезпеченню здоров’я  і  безпеки  довірених  йому  учнів; 

Контролює перехідні,  переломні,  кризові  моменти  у  фізичному  і  психічному  розвитку  дітей  та  підлітків.

  Розробляє річний,  тижневий  план  роботи,  затверджений  директором  і  узгоджений  з  Центром  практичної  психології  та  соціальної  роботи. Та  впроваджує  розвивальні,  корекційні  програми  навчально-виховної  діяльності  з  урахуванням  індивідуальних,  статевих,  вікових  особливостей  різних  категорій.