Методика використання арттерапії з метою ре соціалізації безпритульних дітей у притулку для дітей

Арт-терапія покликана  допомогти дитині справитися зі своїми психологічними проблемами, відновити  емоційну рівновагу чи усунути порушення  поведінки.

Найважливіше місце  в терапії дітей, що постраждали  від насильства, займає терапія мистецтвом. Вона дуже різноманітна – від сприйняття творів до їх безпосереднього створення.

Арт-терапія має очевидні переваги перед іншими - заснованими  винятково на вербальній комунікації - формами психотерапевтичної роботи, а саме:

- практично кожна людина (незалежно від свого віку, культурного  досвіду і соціального стану)  може брати участь в арт-терапевтичній  роботі, яка не вимагає від  неї яких-небудь здібностей до  образотворчої діяльності чи  художніх навичок. Немає підстав  говорити і про наявність яких-небудь  протипоказань до участі тих чи інших людей в арт-терапевтичному процесі;

- арт-терапія є засобом  переважно невербального спілкування.  Це робить її особливо цінною  для тих, хто недостатньо добре  володіє мовою, має труднощі  в словесному описі своїх переживань. Символічна мова є однією з  основ образотворчого мистецтва,  дозволяє людині найчастіше більш  точно виразити свої переживання,  по-новому подивитись на ситуацію і життєві проблеми і знайти завдяки цьому шлях до їх вирішення;

- образотворча діяльність  є могутнім засобом зближення  людей, своєрідним «мостом» між  фахівцем і клієнтом. Це особливо  цінно в ситуаціях взаємного  відчуження, при ускладненні в  налагодженні контактів, у спілкуванні  з приводу занадто складного  і делікатного предмета;

- арт-терапія є засобом  вільного самовираження і самопізнання, припускає атмосферу довіри, терпимості  й уваги до внутрішнього світу  людини;

- продукти образотворчої  діяльності є об’єктивним свідченням  настроїв і думок людини, що  дозволяє використовувати їх  для динамічної оцінки стану,  проведення відповідних досліджень;

- арт-терапевтична робота  в більшості випадків викликає  в людей позитивні емоції, допомагає  перебороти безініціативність, сформувати  більш активну життєву позицію; 

- арт-терапія заснована  на мобілізації творчого потенціалу  людини, внутрішніх механізмів саморегуляції  і зцілення. Вона відповідає фундаментальній  потребі в самоактуалізації –  розкритті широкого спектра можливостей  людини й утвердження нею свого  індивідуально-неповторного способу буття у світі [38,с. 54].

Ось деякі види та техніки арт-терапії, які можуть бути використані під час роботи з дітьми.

Малювання - одна з основних технік арт-терапії. Малювати можна  чим завгодно, але слід пам'ятати, що нервовій людині краще використовувати  крейду, тому що акварель, яка розтікається, може спровокувати тривогу. Крейду легше  контролювати, і людина переносить це відчуття на життя. А якщо людина закомплексована, то краще малювати аквареллю - це допоможе їй відчути  себе розкутою. Детально про матеріали та техніки малювання див. Додаток А.

Колаж робиться з газетних і журнальних вирізок, природних  матеріалів, фотографій, кольорового  паперу. При виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю  художніх здібностей, саме тому він  дозволяє кожному одержати успішний результат.

Бібліотерапія. Вибір книг, орієнтованих на коло проблем певної особи чи групи. Після прочитання відбувається спільний аналіз змісту.

Для ліплення використовуються пластилін, глина, тісто. Учасники групи  можуть виліпити свій страх, подивитись і поламати, а потім створити протилежний  стан - радості, щастя.

Драмотерапія. Театральні постановки на різну тематику сприятливо впливають  на пам'ять, волю, уяву, почуття, увагу  та мислення. У спектаклі можуть обіграватися ситуації з життя учасника групи, його взаємини та конфлікти з іншими людьми [28, с.86].

Одна з особливостей дитини полягає в тому, що вона у більшості  випадків має труднощі у вербалізації своїх проблем і переживань. Для  неї природна невербальна експресія, у тому числі й образотворча. Це виявляється особливо значимо, якщо дитина має мовні порушення. Переживання  і почуття дітей безпосередніше і жвавіше «звучать» в образотворчій  продукції, ніж у словах. Відбиті  в ній, вони доступні для сприйняття й аналізу [27, с.59].

Варто враховувати дитячу фантазію і схильність до ігрової  діяльності. В арт-терапевтичному кабінеті необхідно створювати особливу атмосферу для гри і творчості, підбираючи разом з дітьми відповідні сюжети і теми як основу індивідуальної і групової арт-терапії.

Якщо дитина ототожнює  себе з певною групою, ресоціалізаційну роботу з нею слід розпочинати саме з групових форм активної діяльності. Такою группою ототожнення для дітей із сімей найчастіше виступає родина, у підлітковому віці– референтна група однолітків; для соціальних сиріт – люди (діти), що знаходяться у схожій соціальній ситуації.

Істотно і те, що образотворчі матеріали і предмети ігрової  діяльності є для дитини більш  важливими «партнерами» комунікації, ніж арт-терапевт.

Варто враховувати і те, що ігровий простір, образотворчий  матеріал і образ є для дитини засобами психічного захисту і саморегуляції, до яких вона прибігає у важких для  себе обставинах. Це, зокрема, пов’язано  з можливістю образотворчого образа досить тривалий час «утримувати» афекти, не даючи їм «виплеснутися» назовні. Тому образ може виступати для  дитини своєрідним «контейнером» («нагромаджувачем»), усередині якого складні почуття  зберігаються до тих пір, поки дитяча свідомість не зможе їх «побачити» чи «прийняти» [21, с. 123].

Арт-терапевтичні заняття  здатні допомогти їм: в особистому плані, наприклад, завдяки арт-терапії  діти отримують можливість самовираження в досить безпечних для себе умовах, що особливо значимо, якщо мати на увазі почуття гніву. У притулках агресивне поводження є великою проблемою, а його наслідки можуть бути серйозними. Крім того, у безпритульних дуже високий рівень тривожності. Займаючись в арт-терапевтичній групі, вони можуть відчути себе більш вільними. Тут вони можуть розкрити свої творчі можливості і поводитися більш природно і спонтанно. У них формується більше довіри до себе, підвищується самооцінка і розвивається здатність кращого розуміння самих себе.

У соціальному плані завдяки  арт-терапевтичній групі безпритульні вчаться краще розуміти інших і цінувати їхні людські якості, у них розвивається здатність до спілкування і продуктивної взаємодії. У групі вони відчувають підтримку і довіру, причому не тільки з боку ведучого, але й інших учасників [41, с.320].

Отже, після всього вище сказаного  можна зробити висновок, що арт-терапія є одним з найголовніших методик в ресоціалізації безпритульних дітей.Оскільки допомагає у відновленні та формування особистісних якостей. Арт-терапія покликана допомогти дитині справитися зі своїми психологічними проблемами, відновити емоційну рівновагу чи усунути порушення поведінки. Особливо цінною є для тих, хто недостатньо добре володіє мовою, має труднощі в словесному описі своїх переживань. Існує багато різних арт-терапевтичних методик, таких як колаж, малювання, бібліотерапія, драмо терапія, але постає завдання відібрати ті з них, які задовольняють умови ре соціалізації безпритульних дітей. І такою методикою є техніка колажу.

2.3 Методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями

Слово «колаж» походить від  французького колаж – наклеювання. У багатьох дітей і дорослих часто  існує стереотип «Я не вмію рисувати», але вирізати картинки з журналів та наклеїти її на папір може кожен, для цього не вимагається спеціальних  здібностей. Техніка колажу дозволяє будь-кому отримати успішний результат  та сформувати позитивну установку  на подальшу творчу діяльність. Вона економічна у часі та матеріалах. Переваги цього  методу у тому, що це завжди красиво, яскраво, цей метод дозволяє розкрити потенційні можливості людини, передбачає велику ступінь свободи (можна рисувати все що завгодно, можна обговорювати свої і чужі роботи). Це безхворобливий метод роботи з особистістю, що засновується на позитивних емоційних переживаннях людини. Арт-терапія – це оригінальність і творчість, відсутність стандартів, норм і правил, розкріпачення та самовираження особистості. Колаж може бути чудовим засобом познайомитись друг з другом, знайти спільні інтереси, почати взаємодію, встановити психологічний контакт. Також колаж може втрати варіантом непрямої діагностики особистісної сфери. Отже, колаж доступний кожному, може забезпечувати рівність можливостей для кожного, економічний за часом та матеріальними витратами, допускає індивідуальну та групову форму роботи, підвищує самооцінки, розширює творчі можливості, розвиває уміння наявними засобами виражати свої думки та почуття, дозволяє проявити оригінальність та унікальність особистості учасника.

Виготовляти колажі можна  індивідуально або групою. Для  індивідуальної роботи необхідно давати тридцять-сорок хвилин, на виготовлення колективного колажу – біля часу. При  цьому послідовність – спочатку індивідуальний і тільки потім групою – завжди зберігається. В індивідуальній роботі можна обмежитися меншим форматом паперу для основи, ніж в колективній: для індивідуальної роботи найкраще використовувати папір формату  А-3, для колективної – формату  А1. На одному листі ватману зручно буде працювати групі у 5-6 чоловік. Можна також надати самим учасникам  групи вирішувати проблему вибору формату  паперу для майбутнього колажу, але  задаючи певний формат паперу, соціальний працівник забезпечує рівність можливостей  для кожного, що на початковому етапі  роботи, коли невпевненість і тривожність  високі, є дуже важливим.

Для виготовлення колажу потрібні такі матеріали: папір для основи формату А-4, А-3, А-1, ножиці, клей, різноманітні журнали.

На відміну від малюнка  колаж передбачає велику свободу  автора у виконанні, наприклад, наклеєні картинки можуть виходити за край основи, клеїтися друг на друга,с складатися гармошкою. Якщо немає ножиць, то картинки можуть навіть вириватися руками. Головне  в колажі – не акуратність, а можливість виразити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми, це своєрідне запрошення до розмови.

Техніка колажу передбачає, що на паперову або текстильну основу наклеюються картинки, деталі на певну  тему. Колаж можна дорисовувати або  доповнювати різними надписами.

Дуже важливо сформулювати тему колажу так, щоб вона зачіпала своїх учасників, давала простір  фантазії, виявляла різні погляди  та дуки, але разом з тим не актуалізувала б глибинні особисті переживання.

Після виконання роботи передбачається їх обговорення. Це дає можливість висловити  те, що давно накопичилось, що було обдумане і відчуте раніше. Предметом обговорення  можуть стати:

• переваги та недоліки
• соціальний і психологічний портрет особистості, що виконує ту чи іншу роль
• ставлення до інших людей
• причини соціально-психологічних явищ
• розуміння соціальних ролей
• відмінність ролей чоловіків і жінок, дітей і батьків
• втрати особистості, якщо хтось не виконує свої ролі і функції

Робота над колективним  колажем передбачає також специфіку  групової діяльності. Кожна група  виходить на обговорення теми, розподіл функцій (хтось переглядає журнали  та робить вирізки, хтось визначає розташування образів на папері), виникають гострі зіткнення думок у випадку  неоднозначних багатопланових образів, але все ж група приходить  до кінцевого рішення.

У груповій роботі беруть участь 2-3 групи (по 4-5 чоловік). Тема дається  загальна для всіх. При обговоренні  від кожної групи один представник  розповідає, як у них йшов творчий  процес, які ідеї та за допомогою  яких художніх прийомів були втілені  в колажі. Інші члени групи можуть доповнювати, уточняти, ілюструвати  сказане. Поступово в розмову включаються практично всі. Крім змісту бажано обговорити, чим колективне виготовлення колажу відрізняється від індивідуального. У колективній роботі з'являється необхідність організації роботи групи, виявлення кола думок учасників, прийняття рішення відносно змісту та функціональної організації  творчої діяльності. Контроль за часом та результатом. Також колективна робота дозволяє кожному учаснику групи проявити ступінь своєї зацікавленості та активності у роботі. Рекомендується попросити кожного дати зворотний зв'язок: оцінити за десятибальною шкалою ступінь своєї  задоволеності результатом, по-друге, ступінь своєї активності у творчому процесі. Побачивши результат, треба наголосити, хто дуже активний у роботі (іноді навіть настільки, що своєї активністю не дає можливості іншим проявити активність); про тех., хто коли бачить, що є кому виконувати завдання, тихо самоусувається, віддаючи перевагу читанню журналів; про тех., хто сильно відстоює свою думку та не хочу чути душку іншого; про тих, кому не вистачило рішучості та наполегливості відстояти свою думку.

Колаж, незважаючи на простоту, проявляє приховані потреби та бажання  особистості, суперечності між поставленими цілями та обраними стратегіями досягнення, розширює межі бачення людини.

Недоліком даної техніки  є обмеження, які накладають зміст  картинок (якщо для виготовлення використовувати  журнали). Тому важливо робити підбірку з журналів різноманітного змісту, де є фотографії та рисунки природи, тварин, людей, тобто життя живого, справжнього.

Рекомендовані теми для використання техніки колаж у роботі з клієнтами  притулку для дітей:

«Роль батька в сімї»

«Мені подобається, мені цікаво»

«День народження друга»

Таким чином, колаж як арттерапевтична методика , володіє рядом переваг:

• є додатковим психодіганостичним засобом
• дає можливість підібрати тему в залежності від складу, направленості та актуального стану часників, а також цілей та завдань психологічної роботи;
• може використовуватися багаторазово за умови зміни тем та матеріалів, що використовуються (папір, текстиль  тощо)