Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Января 2014 в 21:06, курсовая работа
Мета дослідження: обґрунтувати методику використання арттерапії з метою ре соціалізації безпритульних дітей у притулку для дітей
Завдання дослідження:
Проаналізувати стан дитячої безпритульності в Україні та виявити причини її поширення.
Проаналізувати основні напрямки соціальної роботи з дітьми в притулку для дітей.
Обгрунтувати можливості використання арттерапії з метою ресоціалізації безпритульних дітей
Розробити методику використання колажу у роботі з безпритульними дітьми
ВСТУП………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧА БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ...................................................................................................….6
Стан та закономірності розвитку дитячої безпритульності в Україні………………………………………………………………..6
Причини та наслідки дитячої безпритульності в Україні………10
Особливості соціалізації безпритульних дітей………………….15
Технології соціального захисту безпритульних дітей в Україні.18
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ В ЗАКЛАДАХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ…………………………….24
2.1 Основні напрями і зміст соціальної роботи з дітьми в притулку для дітей……………………………………………………………………….24
2.2 Арт-терапія як метод ре соціалізації безпритульних дітей…….32
2.3 Методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями…………………..37
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….45
ВИСНОВКИ
Одним з небезпечних соціальних явищ є дитяча безпритульність. З урахуванням сутності безпритульності, під дитячою безпритульність ми розуміємо стан дитини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право, що зумовлює залишення сімї чи дитячих закладів і приводить до відсутності місця проживання.
Безпритульність є латентним явищем, тому точних даних, які дозволяють оцінити його стан немає. Орієнтовно кількість безпритульних дітей складає 126 тисяч.
На основі теоретичних узагальнень було виокремлено закономірності розвитку дитячої безпритульності є: передумовою безпритульності є бездоглядність; безпритульність зростає зі зменшенням емоційних взаємозв’язків в сім'ї; безпритульність є латентним явищем.
Передумовою уходу дитини з сімї є безвідповідальне ставлення батьків до виховання дітей, алкоголізм і асоціальна поведінка батьків та бідність сімей з дітьми, невміння організувати дозвілля, функціональна неадекватність сім'ї. як фактор посилення безпритульності дітей. Узагальнюючи існуючи причини дитячої безпритульності можна поділити їх на соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційні, правові.
Наслідками дитячої безпритульності є: погіршення здоров’я, розвитку дітей, утруднення нормального процесу соціалізації, засвоєння необхідних правил та норм, виникнення дитячої злочинності.
У другому розділі дипломної роботи розглянули основні напрями соціальної роботи з безпритульними дітьми в закладах соціального захисту, а саме, у притулку для дітей. Традиційно робота в притулку передбачає здійснення психодіагностики та проведення виховних заходів, проте останні є неефективними, оскільки не враховують особливості соціалізації безпритульних дітей, а саме їх опір педагогічному впливу. З іншого боку, обмеженість терміну перебування у притулку та недостатня методична компетентність працівників, обмежують арсенал методів, які можуть бути використані з метою ре соціалізації та наступної соціальної адаптації безпритульних дітей.
Одним зі шляхів, який може допомогти подолати зазначену суперечність є використання методу арт-терапії. Існує багато різних арт-терапевтичних методик, таких як колаж, малювання, бібліотерапія, драмо терапія, але постає завдання відібрати ті з них, які є придатними для роботи саме з дітьми, які втратили соціальні навички, соціальні якості та у яких, як правило, відсутня мотивація повернення до соціально схвалюваного способу життя. Такою методикою є техніка колажу.
У роботі розроблено методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями. Колаж як арттерапевтична методика, володіє рядом переваг: економічна у часі та матеріалах, дозволяє будь-кому отримати успішний результат та сформувати позитивну установку на подальшу творчу діяльність, дозволяє розкрити потенційні можливості людини, передбачає велику ступінь свободи, засновується на позитивних емоційних переживаннях людини, підвищує самооцінку, розвиває уміння виражати свої думки та почуття. З соціальної точки зору важливо, що цей метод може виступати засобом познайомитись друг з другом, знайти спільні інтереси, почати взаємодію, встановити психологічний контакт.
Виготовляти колажі можна індивідуально або групою. Після виконання роботи передбачається їх обговорення. Це дає можливість висловити те, що давно накопичилось, що було обдумане і відчуте раніше. Предметом обговорення можуть стати: переваги та недоліки зображення; соціальний і психологічний портрет особистості, що виконує ту чи іншу роль; ставлення до інших людей; причини соціально-психологічних явищ; розуміння соціальних ролей; відмінність ролей чоловіків і жінок, дітей і батьків; втрати особистості, якщо хтось не виконує свої ролі і функції. Робота над колективним колажем передбачає також специфіку групової діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ