Методика використання арттерапії з метою ре соціалізації безпритульних дітей у притулку для дітей

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Января 2014 в 21:06, курсовая работа

Краткое описание

Мета дослідження: обґрунтувати методику використання арттерапії з метою ре соціалізації безпритульних дітей у притулку для дітей
Завдання дослідження:
Проаналізувати стан дитячої безпритульності в Україні та виявити причини її поширення.
Проаналізувати основні напрямки соціальної роботи з дітьми в притулку для дітей.
Обгрунтувати можливості використання арттерапії з метою ресоціалізації безпритульних дітей
Розробити методику використання колажу у роботі з безпритульними дітьми

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ДИТЯЧА БЕЗПРИТУЛЬНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ...................................................................................................….6
Стан та закономірності розвитку дитячої безпритульності в Україні………………………………………………………………..6
Причини та наслідки дитячої безпритульності в Україні………10
Особливості соціалізації безпритульних дітей………………….15
Технології соціального захисту безпритульних дітей в Україні.18
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ В ЗАКЛАДАХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ…………………………….24
2.1 Основні напрями і зміст соціальної роботи з дітьми в притулку для дітей……………………………………………………………………….24
2.2 Арт-терапія як метод ре соціалізації безпритульних дітей…….32
2.3 Методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями…………………..37
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….41
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….45

Вложенные файлы: 1 файл

ДИПЛОМ.docx

— 114.73 Кб (Скачать файл)

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Одним з небезпечних соціальних явищ є дитяча безпритульність. З урахуванням сутності безпритульності, під дитячою безпритульність ми розуміємо стан дитини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право, що зумовлює залишення сімї чи дитячих закладів і приводить до відсутності місця проживання.

Безпритульність є латентним  явищем, тому точних даних, які дозволяють оцінити його стан немає. Орієнтовно кількість безпритульних дітей  складає 126 тисяч.

На основі теоретичних  узагальнень було виокремлено закономірності розвитку дитячої безпритульності  є: передумовою безпритульності  є бездоглядність; безпритульність  зростає зі зменшенням емоційних взаємозв’язків в сім'ї; безпритульність є латентним явищем.

Передумовою  уходу дитини з сімї є безвідповідальне ставлення батьків до виховання дітей, алкоголізм і асоціальна поведінка батьків та бідність сімей з дітьми, невміння організувати дозвілля, функціональна неадекватність сім'ї. як фактор посилення безпритульності дітей. Узагальнюючи існуючи причини дитячої безпритульності можна поділити їх на соціально-економічні, соціально-психологічні, організаційні, правові.

 Наслідками дитячої  безпритульності є: погіршення  здоров’я, розвитку дітей, утруднення  нормального процесу соціалізації, засвоєння необхідних правил та норм,  виникнення дитячої злочинності.

У другому розділі дипломної  роботи розглянули основні напрями  соціальної роботи з безпритульними дітьми в закладах соціального захисту, а саме, у притулку для дітей. Традиційно робота в притулку передбачає здійснення психодіагностики та проведення виховних заходів, проте останні є неефективними, оскільки не враховують особливості соціалізації безпритульних дітей, а саме їх опір педагогічному впливу. З іншого боку, обмеженість терміну перебування у притулку та недостатня методична компетентність працівників, обмежують арсенал методів, які можуть бути використані з метою ре соціалізації та наступної соціальної адаптації безпритульних дітей.

Одним зі шляхів, який може допомогти  подолати зазначену суперечність є  використання методу арт-терапії. Існує багато різних арт-терапевтичних методик, таких як колаж, малювання, бібліотерапія, драмо терапія, але постає завдання відібрати ті з них, які є придатними для роботи саме з дітьми, які втратили соціальні навички, соціальні якості та у яких, як правило, відсутня мотивація повернення до соціально схвалюваного способу життя. Такою методикою є техніка колажу.

У роботі розроблено методичні рекомендації працівникам притулку для дітей щодо використання техніки колажу в роботі з вихованцями. Колаж як арттерапевтична методика, володіє рядом переваг: економічна у часі та матеріалах, дозволяє будь-кому отримати успішний результат та сформувати позитивну установку на подальшу творчу діяльність, дозволяє розкрити потенційні можливості людини, передбачає велику ступінь свободи, засновується на позитивних емоційних переживаннях людини, підвищує самооцінку, розвиває уміння виражати свої думки та почуття. З соціальної точки зору важливо, що цей метод може виступати засобом познайомитись друг з другом, знайти спільні інтереси, почати взаємодію, встановити психологічний контакт.

Виготовляти колажі можна  індивідуально або групою. Після виконання роботи передбачається їх обговорення. Це дає можливість висловити те, що давно накопичилось, що було обдумане і відчуте раніше. Предметом обговорення можуть стати: переваги та недоліки зображення; соціальний і психологічний портрет особистості, що виконує ту чи іншу роль; ставлення до інших людей; причини соціально-психологічних явищ; розуміння соціальних ролей; відмінність ролей чоловіків і жінок, дітей і батьків; втрати особистості, якщо хтось не виконує свої ролі і функції. Робота над колективним колажем передбачає також специфіку групової діяльності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Анатолієва О.І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УРСР у 20 -х роках ХХ століття/  О. І. Анатолієва. – К.: Нац. академія внутрішніх справ, 2003. – 20 с.
  2. Болтівець С. Дитяча безпритульність набула характеру епідемії / С. Болтівець//Директор школи. – 2001. - № 18. – С. 1- 3.
  3. Будник А. Ситуація з „дітьми вулиці” у регіонах/А. Будник // Надання допомоги „дітям вулиці” та соціально незахищеним дітям та підліткам: Інформаційно-методичний збірник. – 2002. –№1. – С. 27-33.
  4. Волинець Л.С. „Діти вулиці” в Україні: ситуаційний аналіз.[Текст]/ Л.С.  Волинець, О.О.  Січкар.– К.: Сфера, 2004. – 80 с.
  5. Волинець Л. С. Щодо соціального феномену „діти вулиці” в Україні / Л. С. Волинець //Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : Зб. наук. пр. – К., 1998. – С.170-175.
  6. Воронова Е. Социальная работа с уличными детьми/ Е. Воронова // Социальная педагогика. - 2004. - №5. - С. 91 - 96.
  7. Городня  О.  Безпритульність  дітей  як  соціальний  феномен / О. Городня //  Українське слово. – 1997. – №4. – С. 3.
  8. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року: Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні.-К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2003.-195 с.
  9. Державна доповідь про становище дітей в Україні: Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Ю. Г. Антіпкін, Л. В. Балим, Л. С. Волинець та ін.- К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. -165 с.
  10. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2007 року.-К.: Укр. ін-т соц. досліджень,2008.-242 с.
  11. Дитяча бездоглядність та бродяжництво : причини, наслідки та шляхи запобігання: Матеріали наук.-прак. Конф.,вересень 2005 року/Одеська обласна держ адміністрація. Служба у справах неповнолітніх-О.:ОРІДУ НАДУ,2005.-168с.
  12. Діти вулиці: хто вони і як їм допомогти / Упоряд. О.Главник Н.Комарова. - К.: Главник, 2006. - 112 с.
  13. Довженко В. Сироти... при живих батьках: /В. Довженко/ Уряд. кур'єр. - 2003. - №7. - С.16.
  14. Дубровина И. В. Семья и социализация ребенка / И. В. Дубровина// Мир психологии. – 1998. – № 1. – С. 54–59.
  15. Закон України від 21 грудня 2010 року    N 2823-VI «Про основи соціального захисту бездомних   осіб і безпритульних дітей»
  16. Закон України від  26 квітня 2001 року  №2402 - III. «Про охорону дитинства»
  17. Закон України  від 24 січня 1995 року N 20/95-ВР «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх»
  18. Закон України  від 21 червня 2001 року   N 2558-III «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю»
  19. Закон України від 05.10.2006  N 230-V ( 230-16 ) від  «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.»
  20. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посібник / К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна та ін.; Заг. ред. К.Б. Левченко та О.А. Удалової. – К.: "ВЕРСО-04", 2005. – 210 с.
  21. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч. –метод. комплекс / За ред. І.Д. Звєрєвої, Ж.В. Петрочко. – К.,2007.-231 с.
  22. Лагідний Д. Діти вулиці і під'їздів: [Де бере початок дитяча бездоглядність? Де корінь цього зла?] ,/Д. Лагідний// Українська газета. — 2002. — №15. — С.2.
  23. Лукашевич М. П. Соціалізація: виховні механізми і технології /М. П. Лукашевич.-Л.: Аверс, 2000.-135 с.
  24. Мостова Т. По той бік дитинства: [Берпритульні діти]/ Т. Мостова // Освіта України. — 2002. — №8. — С. 6.
  25. Міністерство соціальної політики :Департамент сім'ї та дітей. Статистична інформація [Електронний ресурс] .- К.-2012 .- Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua
  26. Надання допомоги "дітям вулиці" та соціально иезахищешшм дітям та молоді. / за ред. С.Толстоухової, К. Акстмаіш // Іиформаційно-методичний збірник. — К.: Ліга соціальних працівників України, Інтернаціональний Союз Німеччини, 2003. — № 3.- С.5.
  27. Нечаєва А.М.   Дитяча безпритульність - небезпечне соціальне явище [Текст]/ А.М.   Нечаєва//К.: Держава і право, 2001.- № 6. -С. 59.
  28. Організація і технологія соціальної роботи з дітьми вулиці/за ред.. пров. А.Й. Капської.-К.:Інтернаціональний союз.Ліга соціальних працівників України,2003.-260 с.
  29. Основи батьківської компетентності: Навч. посіб./ За ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: <span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times N

Информация о работе Методика використання арттерапії з метою ре соціалізації безпритульних дітей у притулку для дітей