Напрямки оптимізації соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї

 ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї.................................................................................................................

1.1. Стан дослідження проблеми насилля в сім’ї в сучасній науці………

1.2. Уточнення змісту понять: «сім’я» «соціальне обслуговування», «насильство», «люди, що зазнали насильства в сім’ї»…………………………………………………………………………………

1.3. Принципи та методи  дослідження соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї…………………………

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї.…

2.1. Насильство в сім’ї  як соціальна проблема………………………….

2.2.Технології соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї…………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї……………………………………………………………………….

3.1 Організація надання допомоги, діяльність соціальних служб в Україні ……………………………………………………………………………………

3.2. Напрямки оптимізації  соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї  ……………………………………………….

ВИСНОВКИ ………………………………………………

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………….

 

 

 

 

ВСТУП

         Актуальність дослідження. Проблема викорінення насильства в сім’ї є актуальною для нашої країни і кожного громадянина, оскільки її суть у порушенні прав людини і прав члена родини у сім’ї.

Роль сім'ї в сучасному суспільстві і життя людини незрівнянна за своїм значенням, ні з якими іншими соціальними інститутами. Сім'я як основний осередок суспільства виконує найважливіші соціальні функції, відіграє значиму роль у житті людини, його захисту, забезпеченні соціалізації, формуванні і задоволенні індивідуальних потреб.

Сучасна ситуація в Україні (економічна криза, нагнітання соціальної та політичної напруженості, міжетнічні конфлікти, зростаюча матеріальна і соціальна поляризація суспільства тощо) загострила проблеми сім'ї. У значної частини сімей різко погіршилися умови реалізації основних соціальних і особистісних функцій, вони виявилися у складних життєвих обставинах. Слід відзначити, що дана проблема лише стає предметом широкого громадського та наукового обговорення в Україні.

Усередині сімейного насильства можна виділити окремі категорії, такі як: жорстоке поводження з дітьми; насильство, спрямоване проти дружини (чоловіка); насильство щодо людей похилого віку та інше. Особливість насильства в сімейному контексті - і для ґвалтівника, і для жертви - полягає в необхідності продовжувати спілкування, зберігати і підтримувати систему міжособистісних взаємин.

Причини (фактори) насильства в сім'ї поділяються на: психопатичні (схильність до насильства батьків і дітей); соціальні - вплив зовнішніх (соціальних) факторів: бідність, безробіття, соціальна ізоляція, низький освітній та культурний рівень тощо; психосоціальні (фактори насильства поділяються на структурні, ситуативні і комунікативні; комунікативні фактори є визначальними). 
       Виділяють чотири основних види домашнього насильства це психологічне,  фізичне, сексуальне та економічне.

Конкретний випадок домашнього насильства може включати в себе всі чотири види, кілька або один з них. Дані види також можуть чергуватися у часі і переходити від одного до іншого. [22,  с 337]

За офіційними даними, насильство в сім'ї – досить поширене явище в Україні. Статистика показує, що 30-40% всіх насильницьких злочинів відбуваються у сім'ї за свідченнями дітей, з жорстокістю вони зустрічаються вперше у власній сім'ї, з боку батьків та старших сестер і братів, приблизно в 45-49% сім'ях має місце насильство над дітьми. Якщо врахувати всі погрози, залякування, побиття, то практично кожна дитина хоч один раз зіштовхувалася з проявами жорстокості, тиску або насильства зі сторони своїх батьків.  

  Останнім часом в  Україні активізувалася робота  з попередження насильства стосовно  жінок як на державному рівні, так і зусиллями громадських  організацій. В Україні відбуваються  перші спроби запровадження й  реалізації певних моделей роботи: превентивної, навчально-тренінгових програм, роботи з правоохоронними органами, організації притулків для жінок та дітей, кризових консультативних центрів (очних та заочних), центрів реінтеграції, груп взаємопідтримки чи самодопомоги, психотерапевтичних програм (індивідуальних та групових).

Об'єкт дослідження виступає насильство над людьми, як актуальна проблема соціальної роботи.

Предмет дослідження є форми та методи роботи з людьми, що зазнали насильства в сім’ї.

Мета дослідження – визначити механізми соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї.

Основними дослідницькими завданнями є:

1. Аналіз  ставлення основних  етапів становлення соціального  обслуговування людей, які зазнали  насильства в сім’ї

       2. Уточнення основних понять дослідження: «сім’я», «соціальне обслуговування», «насильство», «люди, що зазнали насильства в сім’ї»

3. Розгляд основних принципів  та методів дослідження соціального  обслуговування людей, які зазнали  насильства в сім’ї

4.     Дослідження існуючих моделей соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї.

5.  Аналіз існуючих  механізмів соціального обслуговування  людей, які зазнали насильства  в сім’ї.

       6. Дослідити  стан соціального обслуговування  людей, які зазнали    насильства в сім’ї в Україні.

7.  Виявлення напрямків  оптимізації реалізації соціального  обслуговування людей, які зазнали  насильства в сім’ї.

Виходячи із вищенаведеного, гіпотезою дослідження є те, що соціальне обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї потребує вдосконалення через впровадження інноваційних технологій соціального обслуговування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

 

1.1. Стан дослідження проблеми насилля в сім’ї в сучасній науці

Феномен насильства в сім’ї з’явився не сьогодні. З позиції соціальної філософії, на думку В. М. Зуєва, насильство – це будь-яке приниження людини, що веде до обмеження фізичного та духовного потенціалу індивіда, заважає оволодіти реально заданою повнотою можливостей особистісного розвитку, це панування волі однієї людини над волею іншої. Тому пряме застосування сили або загрозу її застосування потрібно розуміти під насильством лише у вузькому значенні. За останні десятиліття спостерігається психолого-педагогічний пошук і розробка окремих питань сімейного насильства в дослідженнях Ю. Якубова, Н. Лавриненко, М. Московка, О. Балакірєвої [22, с 337].

Розробленість даної теми досить обширна. У дослідженнях Н.Середи аналізувалася діяльність державних і громадських організацій, які надають допомогу жертвам домашнього насильства. У роботах Шведової Н. розглядалися питання, пов’язані з проблемами зростання насильства у всіх його формах, в тому числі насильство в сім’ї. У практичному дослідженні А. Карева  і Е.Забалдикіной розглядається такий вид допомоги постраждалим від домашнього насильства, як телефонне консультування [20,с 396].

Проблема насильства в сім’ї довгий час була прихованою областю, і до теперішнього часу зберігається опір соціуму зверненням до цієї проблеми: сімейне насильство розглядається як суто особисте, а його вивченням займаються тільки фахівці в рамках своєї професійної діяльності. У суспільній свідомості та ЗМІ проблема насильства представляється в дуже усіченої та трансформованому формі «жахів окремого випадку». З цієї причини існує багато міфів про проблему сімейного насильства, таких як: насильство має місце тільки в соціально неблагополучних сім’ях, існує певний зовнішній вигляд і соціальне становище громадян, що піддаються насильству і т.п.

Таким чином, насильство існує в усіх соціальних групах незалежно від рівня доходу , освіти , становища в суспільстві, класових, расових, культурних, релігійних аспектів, тобто поширеність різних видів і форм насильства в сім’ї  така що охоплює всю популяцію.

Перші наукові публікації, що розкривають соціальну природу насильства, в нашій країні в стали з’являтися лише в 90-ті роки, одночасно з цим з ініціативи громадських організацій стали створюватися телефони довіри, кризові центри, притулки та притулки для постраждалих від домашнього насильства [19,с 25].

      Л.Г. Захарова, у своїй роботі виділяє чотири відмітні особливості сімейного насилля:

1) повторювані в часі  інциденти (патерни) множинних видів насильства (фізичного, сексуального, психологічного та економічного).

Наявність патерну – важливий індикатор відмінності домашнього насильства від просто конфліктної ситуації в сім’ї. Для того щоб сімейний конфлікт міг потрапити в категорію домашнього насильства, необхідно, щоб це повторилося хоча б двічі. Якщо конфлікт має локальний ізольований характер, то насильство має системну основу і складається з інцидентів, наступних один за одним.

2) особливості відносин  між об’єктом і суб’єктом насильницьких дій. На відміну від злочину, скоєного на вулиці незнайомцем, домашнє насильство відбувається у відносинах між близькими людьми, які включають в себе подружжя або близьких партнерів, колишнього подружжя, батьків, дітей, інших родичів;

3) домашнє насильство  має чіткі обриси гендерної проблеми. Найчастіше жертвами цього виду насильства стають саме жінки. Жінка вдається до насильства в основному після того, як сама тривалий час неодноразово опинялася в становищі жертви свого чоловіка або партнера. Нерідко жінки застосовують насильство щодо чоловіків як засіб самозахисту або в цілях припинення насильства чоловіків щодо їх самих. Лише деякі жінки систематично застосовують насильство, щоб панувати над чоловіком; рідкісна жінка володіє необхідною для цього фізичною силою. До того ж жінки, на відміну від чоловіків, позбавлені культурного схвалення застосування сили;

4) кажучи про небезпеку, яку представляє собою насильство  в сім’ї, і про масштаби його впливу, необхідно враховувати, що навіть якщо насильницькі дії спрямовані лише проти однієї людини, то всі інші члени сім’ї все одно опиняються схильні до того, що позначається дослідниками як «вторинна виктимизация» і полягає в переживанні свідками насильства тих же психологічних наслідків, що відчуває жертва. Особливо важкі переживання відчувають діти, що спостерігають за тим, як батько знущається над матір’ю.

Також, вона говорить про те, що домашнє насильство являє собою повторюваний зі збільшенням частоти цикл. Одного разу почавшись в сім’ї, з кожним наступним разом збільшується за частотою і ступенем жорстокості; насильство чергується з обіцянками змінитися і вибаченнями, які приносить кривдником; при спробі порвати відносини спостерігається ескалація небезпеки для жертви [19, с 38].

Антокольская М.В говорить про те, що насильство в сім’ї порушує цілу низку визнаних на міжнародному рівні прав людини – право на рівний захист перед законом і захист від дискримінації за ознакою статі; право не піддаватися жорстокому поводженню; право на життя і фізичну недоторканність; найвищі стандарти фізичного і психічного здоров’я.

Також важливими джерелами законотворчості і контролю за дотриманням прав людини на національному рівні є міжнародні правові стандарти, закріплені в прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини, рекомендаціях, доповідях про дотримання прав людиниьООН [11, с 336].

За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім’ї – це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю» [13].

      Згідно з чинним українським законодавством насильство в сім’ї розглядається як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї щодо іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Ми розглядаємо насильство як реальну дію або погрозу навмисного фізичного, сексуального, психологічного або економічного впливу, змушення з боку однієї особи по відношенню до іншої, з метою контролю, залякування, навіювання почуття страху. Може проявлятися в словесних образах, фізичних нападах, побоях, погрожуваннях тощо.

Насилля  в сім’ї  має  чотири  форми  прояву:

- фізичне насильство в сім’ї

- умисне нанесення одним  членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та гідності;

- сексуальне насильство в сім’ї - протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;