Напрямки оптимізації соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї

5. Виникає нагальна необхідність  на державному рівні у створенні  у кожній області України спеціалізованих  закладів – кризових центрів  та притулків, у яких би надавалася  допомога жертвам насильства  і здійснювалася профілактична робота з тим, хто чинить насильство.

Отже, практика останніх років свідчить про концептуальне осмислення в Україні явища насильства в сім'ї як соціальної проблеми. Свідченням цього є і прийняття нової законодавчої бази в Україні, і створення кризових центрів, і розширення мережі громадських організацій, що надають допомогу жертвам насильства, і організація науково-практичних семінарів та конференцій.

3.2. Напрямки оптимізації  соціального обслуговування людей, які зазнали насильства в сім’ї

В Україні на цей час існує низка державних і громадських організацій, що надають допомогу особам, які зазнали насильства в сім’ї. Оскільки переважна кількість проявів цього виду насильства має гендерне підґрунтя, більшість з них надають допомогу жінкам. Передусім це центри соціальних служб для сімей, дітей та молоді, установи, що підпорядковані управлінням у справах сім’ї та молоді, а також різноманітні заклади громадських організацій. На сьогодні в Україні створено багато різноманітних центрів соціально-психологічної допомоги. Метою діяльності цих закладів є надання психологічної, юридичної, інформаційно-консультативної, соціальної та іншої допомоги, а також, у разі потреби – надання тимчасового притулку жінкам і дітям, які потерпіли від насильства в сім’ї [21, с 334].

Однак зазначені організації та установи не надають спеціалізованої медичної допомоги. Практика реалізації Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» дала нам підстави вважати, що на рівні владних структур є проблема недооцінки потреби надання жертвам насильства спеціалізованої кваліфікованої психотерапевтичної та психіатричної допомоги. Водночас дослідження доводять, що більшість жертв насильства, у тому числі й діти, мають ознаки порушення психічного здоров’я різного ступеня (гостра реакція на стрес, пост травматичний стресовий розлад, розлади адаптації, тривожно-фобічні та депресивні розлади тощо), адже вони неодмінно перенесли тяжку психічну травму. Такі розлади віднесено за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду до розділу V«Психічні розлади та розлади поведінки», тому створювати систему медичної та психологічної допомоги жертвам насильства в сім’ї повинні лікарі-психіатри та медичні психологи [21, с 334].

Отже, зважаючи на зазначене вище, нагальною потребою сьогодення є розвиток державної служби медико-соціальної допомоги жертвам насильства в сім’ї.

Проблема сімейного насильства в Україні обтяжена тим, що дана тема досі не стала об'єктом відкритого громадського обговорення; жертви домашнього терору не вірять у можливість реального захисту з боку держави, проводиться недостатня кількість дослідницьких робіт, відсутня система соціального захисту населення від насильства. Щоб докорінно змінити ситуацію з проявом насильства, необхідна перш за все консолідація зусиль правоохоронних органів і населення з питань профілактики та попередження цього ганебного для нашого суспільства явища.

Для подолання насильства на перше місце серед правових засобів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму населення України. В країні вже здійснюються певні заходи в цьому напрямку розроблена Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини [21, с 334].

Суспільство повинно бути об'єктивно та суб'єктивно підготовленим для втілення прав і свобод людини й громадянина. 3 точки зору суб'єктивної підготовки, як і в самому утвердженні людських прав, велику роль відіграє формування нової молодої української генерації, всебічне моральне виховання, поглиблена та фундаментальна фахова підготовка, де положення «Прав і свобод людини й громадянина» повинно стати фундаментом професіоналізму науково-практичних кадрів та правоохоронних органів України [21, с 334].

У разі реальної небезпеки для життя та здоров’я жертви сімейного насилля можуть скористатися притулками-стаціонарами, кризовими центрами, притулками з комплексом соціальних послуг. Гострі економічні негаразди надають право звертатися по адресну соціальну або екстрену допомогу. Підтримка соціального функціонування може забезпечуватися соціально-психологічною реабілітацією у важкій життєвій ситуації, заходами з перепідготовки або перенавчання їх потрібнішим професіям, консультаціями або іншою правовою допомогою для захисту їхніх прав. Усі ці завдання, як правило, фахівці із психолого-соціальної роботи виконують спільно з працівниками соціального комплексу, правоохоронними органами, службами зайнятості, медичними й освітніми установами тощо. Захист від насильства може відбуватися як в умовах стаціонарного спостереження, так і поза стаціонаром. Робота нестаціонарних установ поєднує, як правило, діяльність правоохоронних органів і установ соціального обслуговування. Перші припиняють насильство, другі — надають реабілітаційну, юридичну та інші види допомоги його жертвам (морально-психологічна реабілітація, інформування, консультування, надання соціальних ресурсів для їхнього захисту) [23, c 43-46].

Отже, слід відзначити, що діяльність соціальних організацій і кризових центрів має бути спрямована на розв’язання проблем жінок і дітей - жертв насильства. Створення і функціонування цих організацій є необхідною умовою існування будь-якого цивілізованого суспільства. Досягнення поставлених завдань реалізується в результаті спільної роботи професійних психологів, дитячих лікарів, фахівців із соціальної роботи. Так сім’ї підходять до розв’язання конфліктних ситуацій, а потерпілі від насильства отримують психологічну підтримку. Створення нових центрів сприяє інформуванню населення, а також ефективнішій адаптації та включенню в нормальне життя жертв насильства [23, c 43-46].

Не менш важливим завданням у наданні допомоги людям, які зазнали сімейного насилля є ефективність створення програм, проектів, моделей боротьби із насильством в сім’ї. Змістовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству [23, c 43-46].

Серед технологій соціальної роботи з жертвами насильства, які є більш ефективними та інноваційними можна вважати арт-терапію. Остання зарекомендувала себе як найбільш доцільна в подоланні наслідків насильницьких дій. Пісочна терапія (sandplay, sandtherapy) - один з психотерапевтичних, психокорекційних, розвиваючих методів, спрямованих на задоволення особистісних проблем через творчість і гру. Цей метод добре використовувати в роботі з дітьми. Він побудована на поєднанні невербальної (процес побудови композиції) і вербальної (розповідь про готову композицію, твір чи казку) експресії клієнтів [26, с 51-60]. Як самостійний напрям, з добре розробленою теоретичною базою і багатим емпіричним матеріалом, пісочна терапія найчастіше застосовується в контексті арт-терапевтичного і ігро-терапевтичних підходів. В якості основних матеріалів використовується пісок, вода і мініатюрні фігурки. З їх допомогою дітям пропонується створювати композиції в спеціальному підносі. Після завершення роботи з піском дитина дає назву своєму творінню і розповідає про нього соціальному працівнику.                     Останній зазначає важливі моменти процесу (особливості поведінки, дії з піском, першу фігурку, поставлену в пісочницю і т. д.), фіксує композицію на фото або слайдплівку, докладно записує розповідь клієнта. У пісочній терапії застосовується принцип «відстроченої інтерпретації», тобто соціальний працівник не дає ніяких коментарів з приводу композицій протягом усього терапевтитичного циклу (від 10 сеансів і більше). Однак він ретельно аналізує кожен піднос, діагностує основну проблематику клієнта, а також динаміку терапевтичного процесу з вибору предметів та їх розташування в просторі пісочниці, характером роботи з піском і водою. [26, с 51-60].

Вважається, що в процесі пісочної терапії здійснюється спонтанна гармонізація психічного життя людини і інтерпретації терапевта зайві для клієнта. Лише по завершенні терапії, переглядаючи разом з клієнтом альбом з фотографіями всіх підносів або добірку слайдів, можна дати необхідні роз'яснення, частково проінтерпретувати символіку композицій і т. д.

Використання пісочної терапії на стику арт-терапевтичної та ігротерапевтичної практики передбачає набагато більш активну позицію фахівця. Композиція, побудована клієнтом, використовується для дослідження його актуальних емоційних станів і почуттів, і терапевтичної роботи з ними. У процесі пісочної терапії можуть коригуватися деякі неадаптівні установки, ірраціональні уявлення. Один з основних механізмів позитивного впливу пісочної терапії заснований на тому, що дитина отримує досвід створення маленького світу, що є символічним виразом його здатності і права будувати своє життя, свій світ власними руками. [26, с 51-60].

Однією з найбільш ефективних форм роботи з жертвами насильства є арт-терапія, спеціалізована форма психотерапії, психокорекції та розвиваючої психології, заснованої на творчому самовираженні за допомогою різних видів мистецтва (живопис і малюнок, ліплення, музика, танець, театр) [26, с 51-60].

Ефективність використання цієї техніки обумовлена ​​низкою особливостей арт-підходу. По-перше, він орієнтований переважно на невербальне спілкування, що особливо цінно в роботі з жертвами насильства, які часто відчувають труднощі в словесному вираженні своїх почуттів і думок, після того як їм довелося пережити глибоку психотравму. По-друге, найважливішим механізмом терапевтичного впливу в арт-підході є відреагування психотравмуючих ситуацій, яке відбувається, хоча і в символічній (створення малюнка, твір казки і т. д.), але все ж експресивної, а не рефлексивної формі. Це дозволяє досягти стану катарсису - звільнення, очищення від негативного емоційного досвіду, дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям, опрацювати думки і почуття, які людина звикла придушувати, і поступово розвинути здатність до саморегуляції. Багато авторів підкреслюють, що арт-терапевтичні методи полегшують процес лікування псіхосоматичних захворювань. По-третє, творча діяльність є потужним засобом зближення людей. Це особливо цінно в ситуаціях порушення сімейної інтеграції - взаємного відчуження, утруднень в налагоджуванні контактів, а також у тих випадках, коли дитина чи дорослий, що є жертвою насильства, знаходиться поза сім'єю, в притулку, лікарні, серед чужих їй людей , і фахівцям необхідно швидко і безболісно налагодити з ним емоційний контакт.

Крім того, арт-терапія викликає у людей позитивні емоції, сприяє подоланню апатії, пригніченості, безініціативності, допомагає сформувати більш активну життєву позицію [26, с 51-60]. Спеціаліст, який використовує арт-терапевтичні технології в роботі з жертвами насильства, зобов'язаний приділяти особливу увагу забезпеченню атмосфери психологічної безпеки. Творчі завдання ні в якому разі не повинні прямо вказувати і навіть побічно натякати на проблеми клієнтів, їх необхідно формулювати у образно-символічній, проективній формі. До творчих видів терапевтичної практики можна віднести методи музикотерапії і бібліотерапії [26, с 51-60].

Також  ефективним методом що до насилля в сім’ї можна виділити методичні поради щодо попередження та подолання насильства в сім'ї (див. додаток Б).

Оскільки сім'я являє собою цілісну систему, тому проблеми діади «батьки – діти» не можуть бути вирішені за допомогою психокорекції тільки дітей або тільки батьків. Причини неефективного батьківського ставлення можуть бути різноманітними. Психологічна корекція дозволяє виправити більшість з них. З цією метою використовуються батьківські групи. Паралельна робота (тобто із дітьми, і з батьками) дозволяє підвищити ефективність занять батьківської групи. Особистісні проблеми обговорюються лише в тій мірі, в якій це необхідно для вирішення батьківських проблем. Основний метод корекції батьківських ставлень – когнітивно-поведінковий тренінг. Основним змістом занять корекційних батьківських груп є обговорення і психодраматичне програвання типових ситуацій внутрішньо сімейного спілкування і особливостей взаємодії з підростаючою дитиною. Можна використати різноманітні допоміжні методи психокорекції [18, с 192].

Метод групової дискусії підвищує психолого – педагогічну грамотність батьків їх загальну симпатію до дитини та їх проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання.

Метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, виробляє вміння аргументувати свої доводи і уважно розглядати думки іншої людини, у тому числі і власної дитини.

Метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різні точки зору батьків на позицію дітей у вирішенні проблемних ситуацій, прислуховуватися одне до одного, обирати найбільш раціональні та ефективні підходи на основі співробітництва.

Метод гри дозволяє моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації. Прикладом таких ігор можуть бути:

«Архітектор і будівельник» - «будівельник» із зав'язаними очима під керівництвом архітектора, якому заборонені будь-які дії руками, повинен розмістити у певній послідовності кубики на великій карті. При цьому кожен з присутніх має побудувати у різних ролях;

«Приємні спогади» - необхідно згадати і поговорити про щось приємне для сім'ї і одного з батьків, та показати як це було;

«Неприємні спогади» - необхідно згадати і програти останню сварку одного з батьків з власною дитиною, а потім поговорити про почуття, що відчували обоє.

Метод спільних дій оснований на виконання дитиною і одним із батьків спільного завдання, після чого проводиться його аналіз [18, с 192].

Спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування. Прикладом таких вправ може бути вправа «Тренінг ефективного вербального спілкування, в комунікації один із батьків – дитина (Як будувати Я – повідомлення)»

Були використані завдання на основі виборів, які здійснюються як дії. Мета таких завдань – відволікти сім'ю від інтелектуальних обговорень, рішень, цінностей і образів, і, одночасно зорієнтувати її на символічну (але також і реальну) взаємодію, яка наочно представляє поведінку у сім'ї. Одним із таких завдань на основі виборів є метод «сімейної скульптури», складаючи «сімейну скульптуру» кожен член сім'ї створює свій образ сім'ї, розташовуючи інших членів на різні дистанції. Члени сім'ї можуть розташовуватись, орієнтуючись не на реальні взаємини, а на ідеальні уявлення про них [18, с 192].

Інший тип виборів – відповіді на питання, що розкривають функціонування сім'ї (наприклад, «З ким із членів сім'ї ви часто…?», «Зким із членів сім'ї ви хотіли б…?»). Вони спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків, розширення і відновлення виховного потенціалу сім'ї, активне включення батьків у процес соціального виховання дітей.