Піднесення Східної Азії та його конфлікти: Досвід Японії

ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ І ПРАВА

КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ

Реєстраційний №_______________

 

 

Курсова робота

З дисципліни: Конфліктологія

На тему: «Піднесення Східної Азії та його конфлікти: Досвід Японії»

 

 

 

Студентки 3-го курсу

Групи СЛ-11

Шевчук Дарини Олегівни

Захищено з  оцінкою

Перевірив

Науковий  керівник

Д. соц.наук, професор

Кутуєв Павло Володимирович

 

 

 

 

 

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

1. Розділ. Історико-політичне підґрунтя стрімкої появи Японії на світовій арені 5

1.1. Зняття ізоляції та початок міжнародної співпраці в епоху Мейдзі. 5

1.2. Світові війни та конфлікти,  як сходинки до політико-соціальних реформацій 8

1.3. Основні фактори модернізації країни, або ж «японське економічне диво», наприкінці ХХ соліття 11

2 Розділ. Соціокультурна база японської гегемонії на Сході 14

2.1. Релігія синтоїзму у ментальності японської нації 14

2.2. Взаємодія традицій та новацій у соціальному та культурному просторі японського соціуму 16

3. Розділ. Японія на сучасній світовій арені 18

Висновки 23

Список літератури: 24

Вступ

Перед тим, як почати писати свою роботу, звичайно мені необхідно  було визначитися з темою. Недовго  думаючи я одразу обрала тематику Сходу, а точніше Східної Азії, та вирішила писати саме про Японію, адже вона є потужною державою цієї частини світу, і має чималий  влив на інші державні утворення.

 

Актуальність теми.

Вплив японської хвилі  на світову спільноту наразі досить вагомий. Ця країна за 45 років,  перебуваючи  у самоізоляції на протязі близько двох століть, спочатку досягла рівня розвитку Європи, а потім його перевершила. Вже наприкінці ХІХ-го століття Японія входить в Велику Вісімку – групу із економічно високорозвинених країн світу¹. На сьогоднішній день вона випереджає США по експорту техніки та машинобудівної продукції, яка характеризується досить високою якістю та інноваціями. Звичайно, без зовнішньо політичної допомоги острівна країна не досягла такого стрімкого піднесення, тут має глибоке значення історичний досвід, який пов’язаний з специфікою японського менталітету. Основні риси якого є дещо схожими на наші українські це: працелюбність, старанність та відданість своїй праці. Неповне запозичення деяких рис інших цивілізацій (конфуціанство у Китаї, буддизм у Індії, зброя та кораблі у Португалії та Нідерландів) зі збереженням японської індивідуальності було основною тактикою. У системі цінностей японського народу на першому місці їхня духовність, на друге посідає китайська мудрість та філософія, третє відведено європейським знанням. Психологічні аспекти, наприклад – повага до старших (мається на увазі не тільки вік, але й ієрархія у суспільних відносинах), та колективна свідомість також є причиною налагодженої системи японського розвитку.²

Об’єктом дослідження в моїй роботі виступає японська нація, її історія, соціокультурні та економічні надбання.

Предметом дослідження я обрала моделі постання Японії як самостійної та впливової східно-азійської держави та причини загально відомого японського «економічного дива».

Моєю метою в даній роботі буде дослідити історичні, економічні, політичні та соціокультурні причини японської гегемонії на Сході. Я ставлю перед собою завдання:

• опрацювати літературні джерела
• проаналізувати інтернетні наукові статті та зробити певні висновки, з них виокремити докази та факти, які будуть свідченнями могутності японської держави
• узагальнити основні теорії, які стосуються моєї теми
• розкрити основні чинники, які призвели до перемог та поразок Японії в східно-азійському регіоні світу

Методом свого дослідження я вирішила обрати систематичний підхід. Розглянувши історичні чинники, соціальні та культурні особливості та економічні досягнення японців в контексті їх інтеграції та взаємодії, об’єднати положення, що будуть прописані в основній частині роботи в єдину систему висновків та аналізу теорій, які стосуються обговорюваної в моїй курсовій темі.

На основі нижче прописаного  та проаналізованого тексту можливо  в подальшому зрозуміти та зробити  прогноз розвитку Японської держави  та з’ясувати її положення на світовій арені у майбутньому.

1. Розділ. Історико-політичне підґрунтя стрімкої появи Японії на світовій арені

1. Зняття  ізоляції та початок міжнародної співпраці в епоху Мейдзі.

Wealthy we do not at all think Japan will ever become: the advantages conferred by nature, with the exception o f climate, and the love o f indolence and pleasure o f the people themselves, forbid it. The Japanese are a happy race,

and being content with little, are not likely to achieve much.³

—Japan Herald, 9 April 1881

Після двохсотлітнього відмежування від світу, своєї самоізоляції, епохи, яку всі історики та науковці називають  Едо, або ж Едо Бакуфу, чи за назвою правлячої родини - сьоґунатом Токуґава, у 1853-ому році починаються події, що відкривають нову сторінку в історії японської імперії.

За даними, що наводить історик  Накамура Кооя: «У 1853 році (шостий рік Каей, царювання Імператора Коомей) командор Перрі прибув до Урага (префектура Канагава ) на чолі ескадри Сполучених Штатів Америки і попросив дозволу на торгівлю з Японією. Вся японська нація наче почула гучний дзвін дзвонів, оголошуючий про настання нової ери. У тому ж році російський посланець, на прізвище Путятін, прибув до Нагасакі і також просив про відкриття торговельних зносин. Наступного року, що з японської називався першим роком Ан- Сей (1854), Бакуфу уклало дружній договір з Сполученими Штатами в Йокогама (тоді ще селище поблизу Канагава ) і відкрило Сімо -да (на Ізу) і Хакодате (на Хоккайдоо) для американських судів. Цей договір відомий як «Договір Канагава». Потім Бакуфу уклало подібні ж договори з Великобританією, Росією та Нідерландами. Так, політика ізоляції, яка тривала більше двохсот років, була залишена, і Японія вступила в спілкування з іншими націями.»⁴

Проте, важливо зазначити, що саме торгові відносини, а не просто дружні договори почалися у 1857-ому році. Японія розпочала торгівельну співпрацю  з США, Нідерландами, Росією, Великобританією і Францією. Саме в цей час політична думка нації різко розділилася на два табори: тих, хто привітав відкриття портів, і тих, хто захищав політику ізоляції. Сталося так, що монархічні прагнення злилися з почуттям ксенофобії, і більш захоплені і сміливі прихильники цього напрямку політичної думки заявляли про це Ії Наосуке (першому міністру сьогуната) в такій шаленій формі, що він їх заарештовував і переслідував, поки, зрештою, не був убитий ними . Цей трагічний випадок був сигналом до швидкого і серйозного занепаду престижу сьоґуната.

Так само про доленосне  рішення японського народу висловлюється  Х.Вандерберг: «Редко народ ставится перед решением, которое, как это показало последующее время, имело бы столь великое значение. Речь шла об отказе от замкнутой до тех пор национальной жизни, достигшей своеобразной высокой культуры, и восприятия чуждых элементов культуры, которые должны были вызвать столь глубокие перевороты в стране, какие едва ли когда-нибудь отмечала история.».⁵

Він також зазначає, що з  приходом до острівної країни американських  та російських кораблів, спадає завіса ізоляції та відсторонення монархічної  японської влади.

А Н.І.Конрад взагалі називає  ці події падінням Третьої імперії, і зазначає, що цьому послужили: економічний  та фінансовий крах центральної влади, посиленням третього стану, який прагнув до політичної влади; деградацією військового стану, колишнього оплоту держави, але тепер досягнувшого вже апогею у своєму розвитку і, як наслідок - розчинення в загальній народній масі, загальною еволюцією соціального побуту, що йде до створення більш широких форм державного ладу.

Подальша інтеграція європейських та американських торгово-економічних  відносин в життя японців відкрила нову сторінку в історії – епоху  Мейдзі⁶. 1867-ог року Імператор Мейдзі видав важливий маніфест, сповіщаючи про відновлення древнього порядку управління Тенно, або ж самим Імператором. Він оголосив своє рішення керувати країною на нових засадах, в дусі Імператора Дзімму, який поклав початок Імперії. Іншими словами, він побажав особисто переглядати і контролювати всі найважливіші державні справи. Незабаром після цього всі міжусобні чвари припинилися, і повний мир запанував в країні.

Унаслідок виниклої незабаром жвавої торгівлі, в населення швидко проникло знання європейських прийомів і різноманітних придбань сучасної техніки. Таким великим було прагнення застосувати нову науку на благо країни, що вже в 1871 році був прокладений перший підводний кабель Нагасакі –Шанхай, а наступного року була відкрита перша залізниця Токіо –Йокогама. Протягом небагатьох років країна покрилася мережею телеграфних ліній і залізниць. Житло, одяг і звички життя також зазнали різноманітні зміни за європейським зразком. У великій кількості були засновані банки і страхові товариства. У 1871 році була введена нова монетна система, в якій грошовою одиницею став ієн, а пізніше було встановлено золотий обіг. З 7 січня 1878 був введений грегоріанский календар. Пошта була влаштована за європейським зразком, а 6 квітня 1886 Японія долучилася до поштового союзу. Були засновані великі пароплавні суспільства, що вступили в конкуренцію з іноземними товариствами. Відкриті вищі народні школи та введено обов'язкове навчання. З нечуваною ретельністю і з гідною подиву здатністю пристосування працювали мужі прогресу, щоб надбання чужої цивілізації змусити служити їх вітчизні.

 

2. Світові війни та конфлікти, як сходинки до політико-соціальних реформацій

В епоху слабкого імператора Тайсе (1912-26), політична влада перейшла від олігархічної еліти (Генро) до парламенту і демократичних партій. У Першій світовій війні, Японія приєдналася до союзних держав, але відігравала лише другорядну роль у боротьбі з німецькими колоніальними силами в Східній Азії. Наступної Паризької мирної конференції, що відбулася 1919-ого року пропозиція Японії про внесення поправок до «расового пункту про рівність» до Пакту Ліги Націй була відкинута США , Великобританією та Австралією. У 1924 році, Конгрес США прийняв Закон про винятки, що забороняє подальшу імміграцію з Японії. Після WW1⁷, в Японії погіршилася економічна ситуація. Великий землетрус Канто 1923 року i, світова економічна депресія 1929-го загострила кризу. У 1930-ті, військові встановили майже повний контроль над урядом. Багато політичних ворогів були вбито, і комуністів переслідували. Ідеологічна обробка і цензура в освіті та засобах масової інформації ще більше посилилася. Військово-морський флот і армійські офіцери незабаром зайняли більшу частину важливих посад у офісах, у тому числі одного з прем'єр-міністрів. Ще раніше, про це згадує Накамура Кооя,  Японія наслідувала приклад західних країн і змусила Китай підписати економічні та політичні договори на невигідних умовах. Крім того, неухильно зростає вплив Японії над Маньчжурією ще з кінця російсько-японської війни 1904-05 років. Коли ж китайські націоналісти почали серйозно оскаржувати позицію Японії в Маньчжурії в 1931 році, Квантунська армія⁸ окупувала Маньчжурію. Наступного року, «Маньчжоу-Го» був оголошений незалежною державою, але контролювався Квантунською армією через маріонетковий уряд. У тому ж році, японська авіація обстріляла Шанхай, щоб захистити японських жителів від протипіхотних японських рухів. У 1933 році Японія вийшла з Ліги Націй , так як вона сильно критикували за її дії в Китаї. У липні 1937 року відбулася друга китайсько-японська війна. Невеликий інцидент незабаром переріс в повномасштабну війну Квантунської армії, яка діяла досить незалежно від більшості поміркованого уряду. Японським військам вдалося зайняти майже усе узбережжя Китаю та скоїти серйозні військові злодіяння проти китайського населення, особливо під час падіння столиці Нанкін. Проте, китайський уряд все ж не здався повністю, і війна тривала на більш низькому рівні до 1945 року. У 1940 році Японія окупувала Французький Індокитай (В'єтнам ) за погодженням з французьким урядом Віші⁹, і приєдналася до Німеччини та Італії.¹⁰ Ці дії активізувалися конфлікт Японії зі Сполученими Штатами і Великобританією, які відреагували з масляним бойкотом. У результаті дефіциту нафти і своє невдачі, щоб вирішити конфлікт Японія вирішила захопити багату нафтою Голландську Ост-Індію (Індонезія) і почати війну з США і Великобританією. У грудні 1941 року Японія напала на союзні держави (в тому числі і на Перл- Харбор) і кілька інших точок по всьому Тихому океану. Японія змогла розширити свій контроль над великою територією, що простягалася до кордонів Індії на заході, і Нової Гвінеї на півдні, протягом наступних шести місяців. Поворотним моментом в Тихоокеанської війні була битва за Мідуей¹¹ в червні 1942 року. З тих пір, союзні війська повільно відвойовували території, окуповані Японією. У 1944 році почалися інтенсивні повітряні нальоти над Японією. Навесні 1945 року американські війська вторглися в Окінаву ы це називають однією з найкривавіших битв цієї війни. 27 липня 1945, союзні держави поставили Японії ультиматум в Потсдамській декларації беззастережно капітулювати, або знищення триватиме. Проте, військові не прийняли здачу на таких умовах, після такої заяви збройні сили США скинули дві атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі 6 і 9 серпня, а вже 8 серпня Радянський Союз вступив у війну проти Японії. 14 серпня, однак, після таких потрясінь, імператор Хірохіто, нарешті, вирішив беззастережно капітулювати. А вже 2 вересня 1945 Японія підписала акт про беззастережну капітуляцію, що стало останньою подією у війні на Тихому океані і в Другій світовій війні.

Оглянувши попередньо історичні  події з усіма наслідками для  японської держави можна сказати, що у результаті – Японія була окупована американськими військовими. Вона тимчасово позбулася самостійності в питаннях дипломатії і торгівлі. Крім того, будь-які зовнішньополітичні зносини вона була змушена здійснювати за посередництвом Америки. Японія не тільки позбулася всіх своїх колоній і якого б то не було впливу в Китаї,, але і на деякий час втратила владу на островах Окінава, де розташувалися американські війська. Генерал Макартур, який стояв на чолі окупації, став фактичним правителем Японії, незважаючи на формальне збереження всіх японських урядових органів. Американський вплив на японські події зберігався аж до 1951 року, коли був підписаний мирний договір між Японією і західними країнами. Згідно з цим договором Японії поверталася її національна незалежність, але зберігалися деякі заходи, вжиті для запобігання нової хвилі японської військової агресії.

Проте саме під егідою США  східно-азійська країна стала потужним гравцем на світовій арені. Тут вже  точно: ніколи не знаєш, де знайдеш, а  де загубиш. І за висновками, наприклад, Гадживої Є.А та Говорова Ю. Л., саме допомога та реформи, що проводилися в Японії під контролем Штатів призвели до реструктуризації політичної та економічної сфер японської країни.

 

3. Основні фактори модернізації країни, або  ж «японське економічне диво», наприкінці ХХ соліття

Як зазначалося у попередньому підрозділі, зміни, що дозволили Японії входити наразі у Велику Вісімку¹², відбувалися під прицільним наглядом західно-американського гіганту – США.

Тож згідно з вимогами Потсдамської декларації, Японія була зобов'язана направити свої сили на демократизацію внутрішньої політики. Були скасовані деякі закони, прийняті за час правління фашистських сил, а також проголошено встановлення демократичних прав і свобод. Зокрема, в Японії було встановлено загальне виборче право. Усі військові сили Японії були розформовані, а всі військові управлінські інститути ліквідовані. Проте в країні ще досить довго зберігався вплив профашистських елементів, які частково зберегли свої позиції у віддалених провінціях. Після всіх цих заходів, в Японії знову виникли демократичні партії. 9 листопада 1945 була створена партія Дзиюто, ліберальна за своїм політичним спрямуванням, потім так звана прогресивна партія – Сімпото, лідер якої - Кідзюро Сідехара - був поставлений Макартуром на чолі японського уряду, правління якого тривало не довго: після виборів 1946 він пішов у відставку. Уряд, обраний за новими законами, прийняв 3-го травня 1947 нову конституцію країни, де парламент був проголошений вищим і єдиним законодавчим органом країни. У нову конституцію була включена стаття, яка декларує відмову японського народу від війни і забороняє Японії мати власні збройні сили.