Піднесення Східної Азії та його конфлікти: Досвід Японії

Далі він наводить Польщу та Туреччину, теж пояснюючи потенціал  цих країн.

«Не ждите от XXI века чего-то необыкновенного, – сказал Габриель Гарсия Маркес. – Это необыкновенное XXI век ждет от вас». Вот эти слова – лейтмотив

 для всех кого волнует судьба человечества и планеты.²⁰

Світ вступає в новий  період історії, суть якого в двох основних характеристиках. Перша - це кінець епохи домінуючого впливу Заходу на хід світової історії. Друга - повернення Азії на світову авансцену.

Прем'єр-міністр Малайзії Наджіб Разак висловив наступну фразу, яка облетіла світ: «19-те століття належало Великобританії, 20-те століття належало США, а в 21-му лідером стане Азія». З його слів, «статистика розвитку Китаю вказує на те, що він стане найвпливовішою країною в світовій економіці. Не менш сильними є Японія та Індія і вже зовсім скоро, завдяки цим трьом країнам, Азія стане такою сильною, що її не можна буде залишати без уваги ».

На чому ж будуються такого роду передбачення і прогнози світового порядку до кінця поточного сторіччя ? Як правило, вони засновані на зростанні виробництва і обсягів торгівлі, або бумі валютних резервів. Головним козирем у великій грі стали не ядерні арсенали, авіаносці і чисельність армії, а економічні показники. В опублікованій торік доповіді Азіатського банку розвитку «Азія 2050 - усвідомлюючи азіатське століття» зазначається, що якщо провідні економічні суб'єкти Азії збережуть темпи зростання, то ВВП Азії в 2050 році зросте до 148 трлн. доларів США порівняно з 16 трлн. доларів США в 2010 році і частка Азії перевищить половину від загального обсягу ВВП світу.

Очікується, що тоді більше 3 млрд. людей перестануть жити за межею бідності і настане Азіатський століття. Згідно з доповіддю, існує  шість ключових галузей, які можуть сприяти сталому зростанню Азії: технічний прогрес, накопичення капіталів, демографічна структура і трудові сили, підйом середнього класу, уповільнення кліматичних змін і комунікаційна реформа. Провідна роль у справі пришестя Азіатського століття віддається в доповіді Китаю.

Та й узагалі, зараз  найбільші ставки робляться саме на Піднебесну країну, сусіда Японії –  на Китай. Більш того, політологи та економісти остерігаються того, що свою гегемонію вищезгаданий гігант буде доводити не тільки економічним  зростанням, а й воєнним потенціалом.

Конфронтація між блоками  не обов'язково повинна вести до військового зіткнення (тобто до світової війни), хоча локальні війни  не виключені. Конфронтація, швидше за все, буде відбуватися на економічних  і політичних фронтах, і виграє її той блок, економіка якої виявиться  історично перспективною. Іншими словами, структура системи міжнародних відносин буде змінюватися від нинішньої одно полюсності через короткочасну багатополярність до системної і досить тривалої біполярності.

Та у всіх теорій є й  опозиційна думка, отож на думку опонентів  Східного панування Азія багатолика і роз'єднана. Так, Китай, Японія, Корея, В'єтнам і країни Південно-Східної Азії мають деякі загальні культурні характеристики і подібну економічну стратегію. Але Індія, є зовсім іншою Азією, між Близьким і Далеким Сходом – «дистанція величезного розміру», не в географічному сенсі. В Азії немає ні загального центру прийняття рішень, ні організацій порівнянних з НАТО або Європейським Союзом. У той час як Захід живе в інтегрованій системі, в Азії немає ще всеосяжної структури пан-азіатської безпеки.

Аргументи «pro» і «соntra» на користь і проти наступу азіатського століття можна наводити нескінченно довго. Але у всіх спробах порівняння сил Заходу і Сходу, використовуються застарілі терміни і підходи 20-ого століття, критерії належать минулому. У XXI столітті поділ країн на великі і другорядні, ведучі та ведені цивілізаційно вже застаріло. Інерція домінування одних над іншими не служить прогресу, тому необхідно створити таку систему глобального управління, яка буде враховувати інтереси як розвинених, так і країн, що розвиваються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Шлях японської нації  до її теперішнього становища у світовій картині подій був досить швидкий, порівняно з іншими країнами, які  вели відокремлений спосіб життя, або  ж самоізолювалися від світу.

Завдяки реформам епохи Мейдзі, які дозволили інтегрувати ідеї заходу в економічну та політичну сфери життя японської нації, ця східно-азійська країна в рекордні строки модернізувала свій техніко-економічний ринок.

Досвід світових війн вилився  у протекцію Сполучених Штатів Америки, що привело до демократизації японської  політики та, більш того, прийняття  Конституції, до всього ж – повна  демілітаризація та роззброєння  японської армії.

Подальший вклад США та закордонні «місії» патентування дозволили  статися тому самому японському «економічному  диву».

Не можна відкидати  і морально-ментальну складову цієї напрочуд працьовитої та соціально-ієрархізованої нації. Завдяки практичному злиттю релігійних цінностей та повсякденних реалій японці досить серйозні та працьовиті, і головне – повністю підкоряються вищим органам влади.

Довгий час вони вчились  у Заходу керуючись гаслом: «східний дух, західні технології». Тим не менш в останній час японці домоглися  таких відчутних успіхів не тільки в технічному та економічному розвитку, але і в збереженні своєї унікальної національної духовної культури, що і  дух, і технології тепер по праву  вважаються і називаються Японськими, саме так, з великої літери. 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Боченкова А., Горбатько В. Кодекс БУСИДО. Хагакуре (Сокрытое в листве). — М.: ЭКСМО, 2008.
2. Ванденберг,  Х. Историческое развитие Японии / Х.  Ванденберг // История Японии / [сост.: С. А. Шумов, А. Р. Андреев]. – М., 2002.
3. Гаджиева. Е.А. Страна Восходящего Солнца. История и культура Японии. М.: Феникс, 2006 г. – 249с.
4. Говоров Ю. Л. История стран Азии и Африки в новейшее время. Основы лекционного курса. - Кемерово: Кемеровский госуниверситет, 1997.
5. Григорьев С.И., Растов Ю.Е. Основы современной социологии. Учебное пособие. - М.: Педагогическое общество России, 2002. - 256 с.
6. Давлетшина Н.В., Кимлика Б.Б. и др. Демократия: государство и общество. – М.: 1995. – 302 с.
7. Ким Герман. НА ПОРОГЕ НОВОГО АЗИАТСКОГО ВЕКА, 2012. – 815с.
8. Конрад Н.И. Япония. Народ и государство. Исторический очерк. — Пг., 1923. — 168 с.
9. Кутуєв П.В. НОВІТНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ: МОДЕРН У КОНТИНУУМІ «СХІД-ЗАХІД». Навчальний посібник – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012. – 292с.
10. Михалев А. А. Япония: социальная рефлексия в модернизированном обществе (50-70-е гг. XX столетия); Рос. акад. наук. Ин-т философии. - М.: ИФ РАН, 2001. - 157 с.
11. Мошняга П.А. Глобализация японской культуры. – М.: МАКС Пресс, 2010. – 248с.
12. Накамура Кооя. История Японии. М., 2002
13. Поспелов Б.В. Очерки философии и социологии современной Японии. – М.: Наука, 1974. – 304с.
14. Пронников В. А., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: ВиМ, 1996. — 400 с.
15. Самарин И. А. Путь богов по островам: синтоистские храмы Южного Сахалина и Курильских островов. — Хабаровск: Приамурские ведомости, 2005. — 62 с.
16. Судзуки Д. Основы дзэн-буддизма. М., 2000.
17. Типпельскирх К. История Второй мировой войны. СПб.:Полигон; М.:АСТ,1999.
18. Фридман Джордж, «Следующие 100 лет: Прогноз событий XXI века», М.: Эксмо, 2010 — 336 с.
19. David S. Landes. «The Wealth and Poverty of Nations: Why Some Are So Rich and Some So Poor».  Published May 17th 1999 by W. W. Norton & Company  (first published January 1st 1998), 531p.
20. Mark T. Berger, Douglas A. Borer . “The Rise of East Asia: Critical Visions of the Pacific Century”. Publisher: Routledge, Place of publication: London, Publication year: 1997. –  320 pages.
21. http://www.japan-guide.com/e/e641.html
22. http://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Midway
23. http://en.wikipedia.org/wiki/G8
24. http://en.wikipedia.org/wiki/Japanese_people
25. http://en.wikipedia.org/wiki/Vichy_France

¹http://en.wikipedia.org/wiki/G8

²http://en.wikipedia.org/wiki/History_of_Japan

³ Ми багатії зовсім не думали, що Японія коли-небудь постане: переваги, надані нам природою, за винятком клімату, і любов до ліні та задоволення від самих людей, не давали цього. Японці щаслива раса,і  задовольняючись малим, навряд чи багато чого досягнуть.

⁴ Накамура Кооя. История Японии. М., 2002 с.130-140

⁵ Ванденберг,  Х. Историческое развитие Японии / Х.  Ванденберг // История Японии / [сост.: С. А. Шумов, А. Р. Андреев]. – М., 2002.

⁶ Період в історії Японії з 1868 по 1912 роки. Тривав від початку реставрації Мейдзі до вступу на трон імператора Тайсьо.

⁷ World War I – Перша Світова війна

⁸ Японські збройні сили в Маньчжурії

⁹ Режим Віші (фр. Régime de Vichy), офіційна назва Французька держава (фр. État français) — колабораціоністський уряд Франції, сформований після поразки у війні з нацистською Німеччиною (1940). Існував з 1940 по 1944 рік.

¹⁰ Типпельскирх К. История Второй мировой войны. СПб.:Полигон; М.:АСТ,1999.

¹¹ Битва за Мідвей (англ. Battle of Midway) — морська битва на Тихому океані, що відбулася 4-7 червня 1942 року, приблизно півроку після початку війни між Японією і США і через місяць після битви у Кораловому морі. Військово-морські сили США взяли верх над об'єднаним флотом Японії, що атакував атол Мідвей (розташований на північний захід від Гавайських островів), визначивши тим самим поворотний пункт в війні на Тихому океані.

¹² «Вели́ка Ві́сімка» або G8 (від англ. Group of Eight, у минулому G6 (Група Шести) та G7 (Група Семи) — група із семи економічно високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада) та Росія, економіку якої Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року відносить до числа тих, «що розвиваються».

¹³ Доцент, зав. кафедрою історії Кемеровського державного університету, кандидат історичних наук 1985р.

¹⁴ Енциклопедія японських релігій

¹⁵ Імператор Дзімму (яп. 神武天皇, じんむてんの), дзінму тенно; 13 лютого 711 до Р.Х. — 9 квітня 585 до Р.Х.) — перший Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний полководець. Роки правління — 11 лютого 660 до Р.Х. — 9 квітня 585 до Р.Х. Перший правитель японського архіпелагу, якого найстаріша історична хроніка країни, «Записи про справи давнини», називає тенно — «Небесним господарем», Імператором Японії.

¹⁶ Знову ж таки синтоїзму.

¹⁷ Пронников В. А., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). — Изд. 3-е, испр. и доп. — М.: ВиМ, 1996. — 400 с.

¹⁸ Бонза (фр. bonze, від яп. 坊主, бодзу, "голова храму") — настоятель буддистського храму чи монастиря у стародавній Японії.

¹⁹ Джордж Фрідман (англ. George Friedman) - американський політолог, засновник і директор приватної розвідувально-аналітичної організації «Стретфор». Автор кількох книг, серед яких «Секретна війна Америки».

²⁰ Герман Ким. НА ПОРОГЕ НОВОГО АЗИАТСКОГО ВЕКА

Київ-2013