Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Августа 2014 в 22:28, курсовая работа
Пенсійне забезпечення – необхідний елемент системи соціального захисту, важлива умова економічної та соціальної стабільності держави. Гідне забезпечення добробуту своїх громадян у тому числі тих, хто втратив працездатність за віком або за інвалідністю, а також з настанням інших страхових випадків – кінцева мета економічної діяльності держави. Пенсія – це соціальний контракт між різними поколіннями населення щодо забезпечення пенсіонерам достатнього рівня і якості життя. Тому створення сучасної моделі системи пенсійного забезпечення можливо з врахуванням контрактної природи економічних процесів.
Найбільш розповсюдженим методом управління ризиками є пенсійне страхування як різновид соціального страхування, що займається питаннями захисту від специфічного виду соціально-економічного ризику – втрати працездатності в результаті настання старості, інвалідності, або втрати годувальника. Тому завдання системи пенсійного забезпечення полягає в акумулюванні соціально-економічних ризиків шляхом їхнього страхування та амортизації. Однак слід враховувати, що через страхування можливо амортизувати лише частину ризиків, оскільки є ризики, яким важко запобігти (інвалідність, утрата годувальника).
Формування національної моделі пенсійного забезпечення – результат соціального контракту стосовно принципів побудови, способів здійснення соціальної політики, який складається під впливом економічного стану країни, її культурних та національних традицій. Обов’язковою умовою організації пенсійної системи є створення правової, економічної та організаційної бази, яка б забезпечувала закріплення нових правил та пенсійних норм. Нова трирівнева пенсійна система, що формується в Україні, потребує вдосконалення багатьох складових та показників соціально-економічного розвитку: ринку праці, заробітної плати, соціального партнерства, дієвості соціальної, податкової, банківської, цінової та інших політик. В Україні необхідне подальше реформування пенсійної системи, яке передбачає наступні моменти:
По-перше, має бути створена єдина пенсійна система з розрахунком рівня пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи.
По-друге, стратегічною метою ще одного можливого напрямку реформування пенсійної системи має стати трирівнева система пенсій. Вона має включати: страхову пенсію, яка повинна забезпечувати її рівний (або ж з відносно незначною диференціацією) розмір; додаткову пенсію - для реалізації особливих умов надання пільгових пенсій, за якими видатки мають покриватися страхувальниками на основі сплати диференційованих за розміром пенсійних внесків; добровільну пенсію, що забезпечуватиметься на основі індивідуального договору та накопичувального принципу формування фондів, тобто це передбачає створення недержавних пенсійних фондів.
Діяльність Пенсійного фонду України має бути і надалі спрямована на забезпечення реалізації державних соціальних гарантій та соціального захисту населення, фінансової стабільності пенсійної системи та посилення дії страхових принципів у солідарній системі. Велике значення має ефективна організація та управління формуванням та виконанням бюджету Фонду, координація роботи головних та районних управлінь з виконання відповідних бюджетів, забезпечення надходження усіх визначених законодавством доходів та цільового і ефективного витрачання коштів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р. //Податки та бухгалтерський облік.– 2003.– № 70.
2.Закон України «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні»: Указ Президента України від 3 квітня 1998 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №2.
4.Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-ІV від 09.07.2003р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №7-8.
5. Андріїв В. Соціальне страхування: історія, проблеми //Соціальний захист.– 1999.– №2.– С. 43-51.
6. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: навч. посіб / Н.Б. Болотіна. – К.:Знання, 2005. – 615 с.
7.Губар О.Є. Організаційні та правові засади соціального страхування в Україні //Формування ринкових відносин в Україні.– 2003.– № 7-8. С. 155-162.
8.Гура М. Пенсійна реформа: виклик для України / [за ред. М. Свєнчіцкі, І. Чапко,А. Єрмошенко]. – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2008. –68 с.
9.Зайчук Б.О., Нікітенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. – К: Формат.– 2004.– 352с.
10.Зайчук Б. Річниця Пенсійного фонду України // Вісник Пенсійного фонду України.- 2004.- № 12.- C.4-6
11.Орел М. Накопичувальна система: необхідно прийняти спеціальний закон / М. Орел//Пенсійний кур’єр. – 2010. – 12 лютого. – № 7. – С. 3.
12.Трубич С.Ю., Швець В.Є. Формування системи соціального страхування // Фінанси України.– 2000.– №2.– С. 110.
13.Томенко М. Україні необхідна справедлива пенсійна реформа, а не підвищення пенсійного віку / М. Томенко / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kz.com.ua/12072.
14.Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор.– 2004.– 464с.
15.Програма економічних реформ
на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна
економіка, ефективна держава” / [Електронний
ресурс].Режимдоступу:http://
16.Стратегія розвитку пенсійної системи, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 року № 525-р / [Електронний ресурс]. –Режим доступу:www.rada.gov.ua.
17.Концепція подальшого проведення пенсійної реформи, затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 р. № 1113 // Пенсійний кур’єр. – 2009. – 30 жовтня. –№ 44. – С. 1-3.