Сім’я, як фактор соціалізації особистості

 

ВСТУП

 

 

В даній роботі ми розглядаємо сім’ю, як фактор соціалізації особистості.  

Важливу думку висловлює О. Брім: «соціалізація — процес, який відбувається протягом всього життя людини», і розкриває відмінності у ході даного процесу з дорослими та дітьми. Так, він вважає, що соціалізація дорослих проявляється в основному в їх зміні зовнішньої поведінки, тоді, як дитяча соціалізація коригує базові ціннісні орієнтації. Адже дорослі спроможні оцінити норми, діти здатні лише засвоювати їх. Соціалізація дорослої людини спрямована на те, щоб допомогти їй оволодіти певними навичками, відповідним використанням ролей. У процесі соціалізації дітей в основному формуються мотиви їх поведінки.

П. Бергер і Т. Лукман розглядають  соціалізацію як «всебічне і послідовне входження індивідів в об'єктивний світ суспільства чи в окрему його частину. В цьому входженні вони розмежовують первинну соціалізацію, яку людина проходить в дитинстві і стає членом суспільства, та вторинну соціалізацію, завдяки чому індивід уже включається в нові частини суспільства».

Нове визначення соціалізації, підкреслює, що це двосторонній процес, який включає, з одного боку, засвоєння індивідом соціальною досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків, з другого боку, процес активного відтворення системи соціальних зв'язків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище. При цьому індивід, оволодіваючи новими ролями і правилами, оволодіває водночас спроможністю створити щось нове, удосконалювати і перетворювати себе і світ. А отже, є закономірним і необхідним процес демократизації механізмів соціалізації особистості, що є передумовою і важливим напрямком становлення громадянського суспільства в Україні. Тому такою актуальною є обрана тема дослідження.

Об'єкт дослідження – сім’я, як фактор соціалізації особистості.

Предмет – процес соціалізації особистості в сім’ї.

Мета – дослідження процесів в сучасній сім’ї, яка є фактором соціалізації особистості.  

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Опрацювати функції та типологію сучасної сім'ї.
2. Дослідити соціальні проблеми сучасної сім’ї.
3. Розглянути виховання дітей в сім’ї та особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків.
4. Дослідити   методи   соціальної   підтримки дітей-сиріт та дітей,

які залишилися без батьківського  піклування.

Методологічною основою дослідження  є системний та хронологічно-проблемний методи. Їх використання дає змогу  комплексно дослідити проблему. Опора  на принципи об'єктивності, науковості дозволили об'єктивно висвітлити, викласти процес соціалізації в логічно завершеній і послідовній формі.

База дослідження – місто  Ізмаїл, школа № 3, 9-А клас, вчитель Іллєнко Андрій Олексійович.

Дане дослідження можна використовувати  на семінарських заняттях, при подальшому вивченні теми, а також при соціальній роботі у школі, інформаційно-методичному центрі та інших соціально-виховних інститутах. В цьому полягає практичне значення роботи.

 Робота складається з вступу, двох розділів, шістьох підрозділів,  висновків, списку літератури та додатків.

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Сім’я – провідний  інститут соціалізації

1. Функції та основні параметри сучасної сім'ї

 

 

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей [17; с. 194].

Розглянемо функції сім'ї.           

Матеріально-економічну функцію сім’ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім'я повинна брати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил.

Житлово-побутова функція — це забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов'язана з попередньою.

Репродуктивна (демографічна) функція сім'ї полягає у відтворенні життя, продовженні людською роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій).

Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючою мікро- і макросередовнща, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї — це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самих членів сім'ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки). Характерні ознаки сприятливою сімейного мікроклімату -  згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сім'ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім'ї наявне бажання разом проводити вільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

Знервованість, відсутність побутових  вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні етапи, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями, заради ближньою.

Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціальною досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічною здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція — одна з найважливіших. Її мета — передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання.

Рекреативна функція  сім'ї — це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Рекреативна діяльність сім'ї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується або виконується частково.

Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла  своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист [6; с. 54]. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді створених на початку 90-х років.

1.2. Типологія сімей

 

 

Успішність соціальної роботи з  молодого сім'єю забезпечується завдяки  врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить  погребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді [7; с. 117].

Ми вважаємо за доцільне визначати  типи сімей залежно від функцій, яку виконує сім'я. І у той  же час слід зазначити, що якусь конкретну  сім'ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сім'ї, можна назвати такі типи сімей:

1) Залежно від виконання матеріально-економічної функції:

— за рівнем матеріальної забезпеченості — бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті;

— за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя — сім'ї робітників, службовців, акторів, вчителів та інші; студентські сім'ї; неповнолітніх; баптистів, мусульман; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та інші.

2) Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання:

— за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі — у  різних варіантах); великі (батьківська  пара, декілька дітей зі своїми сім'ями  — три і більше подружніх пар);

3) Залежно від виконання демографічної функції:

— за кількістю дітей в сім'ї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років);

— за однорідністю соціальною складу: однорідні (сім'я складається з представників однакових соціальних прошарків — робітничі сім'ї, сім'ї інтелігентів, сім'ї вчених і т.п.)   Їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сім'ї (члени сім'ї мають різну освіту, професію. У таких сім'ях у її членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом: (міські, сільські);

— за тривалістю подружнього життя: сім'ї молодожонів (до 1 року);

сім'ї з тривалістю подружнього  життя від 1 до 3 років;

«        «          «         від 3 до 5 років;

«        «          «         від 5 до 10 років;

«        «          «        від 10 до 20 років;

«        «          «        від 20 до 25 років;

«        «          «        від 25 до 30 років;

«        «          «        від 30 років  і більше.

Деякі автори таку типологію розглядають  дещо інакше і виділяють етапи  життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини; молоді сім'ї, сім'ї з дітьми певною віку, сім'ї пенсіонерів [2; с. 78].

В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сім'я двокар'єрна (чоловік і жінка  — професіонали); сім'я середнього класу, сім'ї кольорових (в США), міжнаціональні сім'ї, сім'ї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін.;

5) залежно від виконання комунікативної функції:

— сім'ї за типом керівництва  — гелітарні (рівноправні, демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому);

— за типом юридичних взаємостосунків  — побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридично, але проживають окремо;

— за юридичними взаємостосунками батьків  та дітей — чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сім'ї;

— за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї; гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили);

— соціально неблагополучні (мають  негативні взаємостосунки з морально-правовими  органами суспільства);

— сім'ї зі специфічними проблемами — сім'ї з психічними та фізичними  захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї  з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів:

6) залежно від виконання виховної функції:

— благополучні;

— неблагополучні (в тому числі  зовні благополучні);

— сім'ї групи ризику [7; с. 118].

Таких типологій можна назвати  значно більше. Крім того, у межах кожною типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.