Суспільна свідомість

^{Політична свідомість включає  в себе ідеологічну  і психологічну сторони. Політична ідеологія  – це система поглядів, ідей, які відображають інтереси соціальних угруповань, націй, держав. Політична психологія поєднує в собі несистематизовані погляди, а також почуття і настрої конкретних соціальних груп стосовно інших груп, націй чи держав. Певне соціальне угруповання реалізує свої інтереси, цілі і завдання шляхом діяльності політичних установ і організацій, тобто через діяльність держави та партій. Політична ідеологія обґрунтовує цілі й засоби реалізації групових інтересів і виступає як сукупність поглядів на державу, її побудову та політику. Слід розрізняти політичну ідеологію як систему поглядів на політику і політичні відносини.}

^{Важливу роль у регулюванні  відносин між людьми відіграє правосвідомість. Адже політичні та інші відносини в  суспільстві немислимі  без фіксації їх у  законах. Правосвідомість  – це сукупність поглядів, що відображають ставлення людей  до існуючого права. Відомо, що право  є системою загальнообов’язкових норм і правил поведінки людей у суспільстві. Ці норми і правила, зазвичай, відображають політичні відносини, які залежать від інтересів різних груп суспільства. Оскільки інтереси, як правило, в сучасному суспільстві протилежні, то і правова свідомість має суперечливий характер. Важливе у зв’язку з цим стремління до побудови демократичного, по – справжньому справедливого суспільства. В такому суспільстві панівною правосвідомістю буде відповідність уявлень людей про законність, порядок, справедливість існуючим державним правовим нормам та законам.}

^{Важливе місце серед форм суспільної свідомості належить моральній  свідомості. Мораль – це система норм і правил, що склалася історично і регулює  поведінку людини, її ставлення до інших  людей, до суспільства  в цілому і яка  підтримується силою  суспільної думки, традицій і виховання.}

^{Моральні  норми мають історичний характер, немає якоїсь абстрактної, вічної, незмінної моралі. Мораль з’явилася як відповідь на суспільну потребу регулювання людських відносин. Регулятивна функція моралі подібна до функції права, яке теж регулює відносини між людьми. Проте, якщо право спирається на державну владу, державний примус, то норми моралі контролюються громадською думкою, а також совістю кожної окремої людини. Суспільна думка, моральна відповідальність за доручену справу, усвідомлення обов’язку перед суспільством мають велику силу. Нерідко людина, яка скоїла якийсь проступок, воліє отримати покарання в суді, ніж почути осуд з боку колективу, колег по роботі.}

^{Особливою формою суспільної свідомості є естетична свідомість. Формування останньої  здійснюється, як правило, мистецтвом. Мистецтво  – це специфічний  спосіб практично–духовного освоєння світу, в якому відображення дійсності і вплив на людей здійснюється в формі художніх образів. Саме цим мистецтво відрізняється від наукового пізнання, де буття відображається в формі логічних понять і теорій. Мистецтво, естетична свідомість здійснюють суттєвий вплив на розвиток суспільних відносин.}

^{Значне  місце в життєдіяльності  суспільства займає релігійна свідомість. Вона є надзвичайно  складним, різнобарвним утворенням, яке проявляється в релігійних психології та ідеології. Психологія охоплює такі елементи, як віру в надприродне, релігійний культ, релігійні  почуття, емоції, звичаї, уявлення тощо. Формується релігійна психологія в основному стихійно, під впливом повсякденного  життя людини. Релігійну  ідеологію розробляють  і поширюють теологи. Ставлення людства до релігії неоднозначне. Воно значною мірою залежить, зокрема, від стану суспільства на тому чи іншому етапі його існування. Суспільні потрясіння, природні катаклізми, як правило, активізують релігійні вірування. В сучасній Україні спостерігаються зміни в ставленні до релігії [11].}

^{Отже, можна зробити висновок,що злиття чуттєвих образів, емоційних станів, їх передача від одного покоління до іншого відбувається за допомогою мистецтва, яке виступає однією з форм суспільної свідомості. Наука і мистецтво супроводжують діяльність з боку взаємодії суб’єкта з об’єктом, у яких знаходить відображення сам об’єкт через призму його освоєння суб’єктом. Проте духовне забезпечення умов діяльності не обмежується ідеальним зняттям об’єкта у формі науки і мистецтва. Виразом суспільної природи діяльності постає необхідність її регуляції з боку міжсуб’єктних відносин засобами моралі, політики, права. Люди – інтегровані одиниці соціуму, в який вони об’єднуються за допомогою моральних і політико – правових ругулятивів. Отже, політика, право і мораль постають умовами взаємодії людей, іх процесом здійснення яких утворюються і певні відносини.}

^{2.2. Особливості маніпуляційного  впливу на формування  суспільної свідомості} 

^{Кінець XX – початок XXI століття, людство – учасники і свідки подій космічного масштабу. На очах одного покоління вдалося підірвати і зруйнувати величезну цивілізацію, що з’єднувала і врівноважувала два головних блоки людського світу – Захід і Схід. «По тому, що відбувається навколо можна зробити висновок, що смута – надовго, і людей чекають ще неймовірні пригоди, – усе, що з ними зробили, називається терміном: «маніпуляція суспільною свідомістю» (МСС) [4]. Цей факт можна характеризувати як: деяка впливова частина людства якимсь чином домоглася того, що наше суспільство активно діяло і діє за програмою, що приносить величезні вигоди цій групі та величезні втрати нам самим. За своїми масштабами, витратами, тривалістю і результатами ця програма не має аналогів в історії. Вона змінила вигляд не тільки географічної карти, вигляд світу, але і торкнулася майже всіх жителів планети.}

^{Люди, незалежно  від їх ідеології  та політичних вподобань, поділяються на два  типии:}

• ^{перші вважають, що людина – це велика дитина і маніпуляція її свідомістю (МС) освіченим і мудрим політиком – «прогресивний засіб». Адже не потрібно примушувати і змушувати людину, а тільки правильно маніпулювати її свідомістю, приводячи її до потрібних дій. Батіг – це боляче, а духовний наркотик – приємно;}
• ^{другі вважають, що воля людини – величезна цінність. Вони відкидають МС, вважаючи, що фізичне насильство менш руйнівне для роду людського, ніж «зомбування» , роботизація людей.}

^{Ці дві  позиції визначаються цінностями, ідеалами людини [ 3].}

^{Я вважаю,що сперечатись про те, яка позиція вірна,а яка – ні, даремно. Це все одно, що сперечатися про те, що важливіше – душа чи тіло. Краще говорити про справи – їх можна і потрібно оцінювати з позицій совісті, оскільки вони торкаються нашого життя.}

^{«Коли людина, яка себе поважає, чує про маніпуляцію свідомістю, вона думає, що її вже неможливо надурити» [ 5].}

^{В ситуації МСС увагу привертає не стан спокою, а ситуації руйнування стабільної системи. Справляє сильне враження те, що маленький, навіть по крапельці, струмочок може розмити величезну греблю. І якщо люди хочуть щось зберегти, ні в якому разі не можна допускати такого струмочка, тому що він запустить ланцюговий процес, що спричинить руйнування усіх зусиль,щось зберегти. Головний інтерес процесу МСС – Людина. Вона – не просто соціальна істота, вона має розум, здатний до абстрактного мислення, і мову. Має складну психіку, важливою частиною якої є уява. Вона розвинута настільки, що людина живе одночасно у двох вимірах – дійсному та уявному. Уявний світ здебільшого визначає поведінку людини, але він в свою чергу хиткий і податливий, що впливаючи на нього зовні можливо так,що сама людина на яку діється цей вплив,геть цього не помітить. У цьому пункті я спробую встановити, який саме вид впливу визначається як маніпуляція.}

^{Оксфордський  тлумачний словник  англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо зі зневажливим підтекстом, як приховане керування чи обробка» [6]. Метафора «спритність рук і ніякого шахрайства» заснована на сприйнятті й увазі, на знанні психології людини. Якщо фокусник – маніпулятор володіє майстерністю, то помітити маніпуляцію дуже важко, хоча всі дивляться дуже пильно. Першою книгою, присвяченою МС, була книга соціолога Гербера Франка «Маніпульована людина» (1964). Він дав визначення маніпуляції як «психічний вплив, що виробляється таємно, а отже на шкоду тим людям, на яких він спрямований. Найпростішим прикладом цьому може служити реклама. Маніпуляція, як зауважив американський теоретик Герберт Шиллер, повинна залишатися непомітною. Для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися. Тому приховування, утаювання інформації – обов’язкова ознака, хоча деякі прийоми містять у собі граничне саморозкриття (гру в щирість, коли політик рве на собі сорочку і пускає по щоці сльозу) [4]. Отже, маніпуляція – це не насильство, а спокуса. Люди найчастіше не слухають розумних доведень – вони начебто бажають бути обдуреними і стають ними,по власній волі.              Головна умова маніпуляції – небажання людей витрачати час й розумові сили на сумнів у вірогідності інформації,частіше легше пасивно зануритися в       потік інформації, ніж її критично переробити. Таку «лінь» можна поясними тим,що на процес переробки і перевірки вірогідності інформації у кожній ситуації не вистачить жодних сил, якщо ж людина не володіє певними «розумовими інструментами», що самі собою, без зусиль свідомості і волі, аналізують інформацію зі сторони: чи містяться в ній симптоми МС? Тобто необхідно виявити те повідомлення, яке несе елементи маніпуляці, щоб саме використати їх на  визначеному об’єкті і подумати над запитанням – а хто той маніпулятор, кому це вигідно? Виходячи з цього, можна зробити висновок,щоб не бути жертвою маніпуляції свідомістю потрібно завжди мислити критично. Критичне мислення – це вид (тип) мислення, який характеризується детальним розглядом об’єктів (оточуючого та внутрішнього світу людини), їх аналізом, порівнянням, співставленням, обґрунтованими оцінками і висновками [7]. Пошук прихованого змісту – психологічно важкий процес. Люди, які мають владу і вплив на маси (в основному вони мають потребу в маніпуляції суспільною свідомістю), ці особи завжди мають можливість найняти для передачі потрібного їм повідомлення повідомлення улюбленого артиста, шановного академіка чи непідкупного бунтаря ,тобто особи яка має авторитет і тут звичайно для кожної категорії населення – свої ідеали.}

^{Основними видами маніпуляцій  є:}

• ^{міжособистісні;}
• ^{масові;}
• ^{політичні [8].}

^{Основні засоби маніпуляції  суспільною свідомістю є:}

^{1. Мовні  – використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше.}

^{2. Немовні – блокування чи затримання «невигідної» інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.}

^{3. Активні  – насадження стереотипів і цінностей.}

^{4. Пасивні  – фрагментарність інформації.}

^{Особливого  значення маніпуляція  набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій  і тактик. Головними стратегіями МСС є вербальні і невербальні, їхньою метою є формування позитивного чи негативного сприйняття інформації, що подається. Прикладний аспект маніпуляції свідомістю має важливе значення для соціології, оскільки фактичні результати опитування громадської думки у ЗМІ можуть бути сфальсифіковані в інтересах зацікавленої сторони. Питання маніпуляції свідомістю є предметом вивчення і таких сучасних галузей наукового знання, як політичний маркетинг, іміджеологія, паблік рілейшнз. Методи впливу на підсвідомість грунтовно вивчаються також психологами і лінгвістами.}

^{Сьогодні  засоби МСС набувають  все кольоровішого  забарвлення завдяки  використанню новітніх її механізмів.}

^{Якими симптомами й ознаками прихованої маніпуляції  може скористатися наша свідомість для запуску самозахисту? Головними ознаками прихованої маніпуляції є:}

• ^{Активізація стереотипів – почувши у зверненні явну чи приховану апеляцію до якихось укорінених почуттів чи установок, корисно швидко пробігти в розумі своєму «Я» і прикинути, на яку мою реакцію розраховано дане повідомлення і до чого мене навмисно схиляють.}
• ^{Повторення – головний засіб несумлінної пропаганди. Якщо щодня мусолять ту ж саму тему – справа нечиста}
• ^{Мова – як тільки політик чи диктор починають говорити на «пташиній мові», вставляти малозрозумілі фрази і слова – йде маніпуляція.}
• ^{Емоції – якщо тиснуть на почуття – пахне підступом. Краще тимчасово «зачерствіти» і не піддаватися на тремтячий голос чи сльозу, що блиснула, а намагатися зрозуміти, що за цим ховається.}
• ^{Сенсаційність і негайність (терміновість) – створює шум, нервозність, підриває психологічний захист; так повідомляють про трагедії заливчастим голосом, шукають «чорні шухляди», тріскотять після кожної катастрофи, а коли знайдуть – мовчання. Навіщо тоді про це говорити? Найчастіше в такий спосіб відволікають увагу від більш важливих подій.}
• ^{Тоталітаризм рішення – нав’язування аудиторії, що «іншого не дано! Коней на переправі не міняють!»}
• ^{Тоталітаризм джерела повідомлення – відсутність діалогу, можливості порівняти різні точки зору (новини–близнюки по різних телевізійних каналах).}
• ^{Змішування інформації та власної думки – це настільки грубий прийом маніпуляції, що в європейських законах проти нього введені обмежувальні норми. Хочемо слухати факти, а нам нав’язують думки про них.}
• ^{Вилучення з контексту – ознака, споріднена дробленню (на міжнародній конференції криміналістів, присвяченій наркобізнесу і відмиванню грошей, у головній доповіді було сказано, що кращий спосіб відмивання грошей – купівля землі. Було прямо сказано, що світовий наркобізнес чекає закону про вільний продаж землі в країнах СНД).}
• ^{Прикриття авторитетом – маніпуляція груба і примітивна (актори, співаки, учені) [4].}