Контрольная работа по "Страховым услугам"

   Страхувальниками в системі обов’язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські) господарства; особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві; для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, що зареєстровані в установленому порядку) — органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації.

   Застраховані — це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування.

   Медичні установи як суб’єкти обов’язкового медичного страхування являють собою ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов’язкового медичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичної допомоги). Ліцензія — це державний дозвіл медичній установі на здійснення нею певних видів діяльності і послуг за програмами обов’язкового медичного страхування. Ліцензію повинна мати будь-яка медична установа незалежно від форми власності. Крім того, вона має пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам.

   Медичні установи здійснюють свою діяльність на підставі договору зі страховими медичними організаціями, який передбачає обов’язок медичної установи надавати застрахованому контингенту медичну допомогу певного обсягу та якості в конкретні строки (у межах програми обов’язкового медичного страхування). У договорі встановлюються обсяг лікувально-діагностичної допомоги і нормативи відшкодування витрат. За надання медичних послуг медичні установи одержують плату.

Медична установа несе відповідальність за відмову в наданні медичної допомоги застрахованому, невідповідність  медичних послуг за обсягом та якістю умовам договору зі страховою медичною організацією.

   Розрахунки з медичними установами здійснюються страховими організаціями за фактично надану застрахованим медичну допомогу чи послугу. Це забезпечує контроль за якістю медичної допомоги та використанням коштів, дає можливість створити економічні стимули для поліпшення обслуговування застрахованих громадян у медичних закладах.

Система обов’язкового  медичного страхування зобов’язує страхувальників укладати відповідні договори із страховиками, згідно з  якими застраховані мають право  на одержання медичних послуг, перелік і обсяг яких установлюється програмами обов’язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи обов’язкового медичного страхування. При укладенні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому — страховий поліс, який має силу договору. У договорі обов’язкового медичного страхування визначається, що страхова організація бере на себе зобов’язання з оплати медичних та інших послуг, що їх буде надано застрахованому згідно з програмою обов’язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов’язується сплачувати внески страховій організації. У договорі обумовлюються розмір, строки і порядок внесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий поліс обов’язкового медичного страхування підтверджує право громадянина на одержання медичної допомоги за програмою обов’язкового медичного страхування.

Обов’язкове медичне  страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 6.Страхування майна та відповідальності підприємств.

Види  полісів страхування майна від  иогню та їх особливості

 

  Страхування майна від вогню є найпоширенішим видом страхування підприемницьких ризиків. Якщо ці норми не витримуються, випадки, що призвели до збитків не вважаються страчовими.

За к-тю риз від яких застраховано майно в рамках вогн. можна виділити 3 види договоріів стр.:

1 - чисте страхування від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене  страхування від вогню та інших небезпек;

3 - страхування майна від всіх ризиків.

  Страхування від вогню та інших небезпек може включати в себе , крім ризиків вогню, вибуху, удару блискавки ще й інші: стихійні лиха, протікання води із водопроводних мереж, вибух котлів та інших сосудів, випадків вандалізму, крадіжка зі зломом, викрадення.

  По вогневому страхуванню страхова сума - це вартість, у яку страхувальник оцінює своє майно. Страхова сума за договором визначається в залишковій вартості або в певній її частині. В разі стр-я майна на повну вар-ть воно вважається застрахованим:

- будівлі, споруди,  передавальні пристрої, машини, обладнання, ін. основні засоби - в розмірі залишкової вар-ті;

- товарно-матеріальні  цінності - в розмірі фактичної  собівартості або за цінами придбання;

- продукція в процесі виробництва або переробки вважаються застраховані на вартість сировини, матеріалів та вкладеної праці.

   Якщо майно прийняте на страхування на певну частку, то усі об'єкти вважаються застраховані в тій же частці. Договір страхування укладається на основі довідки-розрахунка встановленої форми або опису майна згідно з даними бухгалтерського обліку і звітності стр-ль-ка та анкети оцінки ризику. Також в договорі стр. необх. вказати особливі умови і механізм вирішення суперечок.

   Обчислення стр. платежів здійсн. виходячи із: розміру страхової суми; франшизи; розміру тарифної ставки. Договір стр. вступає в силу після сплати 50% від річної суми платежів. Якщо страхувальник вирішив сплатити страху-вальні платежі відразу то йому надається знижка. Дія договору страхування припиняеться, якщо закінчився термін на який він був укладений, якщо страхова компанія виконала свої зобов’язання в повному обсязі; якщо страху-вальникк не сплатив платежі у встановлені терміни; якщо прийняте судове рішення про те, що договір вважається не дійсним з моменту укладання. Не можуть бути об'єктами страхування: будівлі, споруди строк експлуатації яких минув; майно яке перебуває в аврійному стані; документи; цінні папери; готівка; акти; плани; бухгалтерскі звіти та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 7.  Сільскогосподарське страхування.

Добровільне сільськогосподарське страхування.

   Об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані зі збитками, що виникли внаслідок страхового випадку. Страховим випадком визнають будь-яку подію, передбачену договором страхування, внаслідок якої виникає зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

   На страхування приймають:

— урожай сільськогосподарських  культур і багаторічних насаджень (крім урожаю природних сінокосів  та пасовищ);

— дерева та кущі плодово-ягідних та інших багаторічних дерево-кущових насаджень;

— свині, хутрові звірі  та кролі у віці від 4 місяців, домашня  птиця яйценосних порід — у  віці від 5 місяців (птиця на птахофабриках, що спеціалізуються на виробництві  бройлерів — у віці від 1 місяця); велика рогата худоба, вівці, кози — у віці від б місяців; коні, верблюди, віслюки, мули та олені — у віці від 1 року, а також сім'ї бджіл (у вуликах);

— будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, ловецькі судна, обладнання, продукція, товари та інше майно.

   На страхування не приймається:

— урожай сільськогосподарської  культури, яку господарство (фермер) висівало три - п'ять років, але жодного року не отримало врожаю;

— урожай багаторічних насаджень  плодоносного віку, коли господарство (фермер) протягом п'яти років, що передують укладенню договору страхування, не отримало урожай цих насаджень;

— багаторічні насадження, знос яких складає 70% і більше, що знаходяться  в садах з розрідженістю 70% і  більше процентів, які підлягають списанню з баланса у зв'язку з плановою реконструкцією і розкорчовуванням, природним відмиранням, псуванням, пошкоджені хворобами рослин (філоксера, чорний рак тощо);

— ділова деревина і дрова  на лісосіках і під час сплаву;

— документи, готівкові  гроші та цінні папери. Договір страхування може бути укладений:

— при страхуванні  врожаю сільськогосподарських культур  та багаторічних насаджень — у  певній частці, але не більше 70% від  вартості. Вартість урожаю сільськогосподарських  культур визначається виходячи із середньої урожайності за останні 5 років на 1 га і відповідної ціни в розрахунку на площу, з якої заплановано отримання урожаю. На вибір господарства (фермера) середня урожайність також може бути визначена виходячи з трьох кращих по урожайності років із п'яти останніх років або з планової урожайності. У будь-якому випадку, при визначенні урожайності ставки повинні бути диференційовані.

— при страхуванні  тварин — у певній частці, але  не більше 80% від вартості. Вартість тварин визначається: для господарств  — відповідно до їх балансової вартості; для фермерів — відповідно до оцінки таких тварин у господарствах на перше число місяця, в якому подана заява на страхування. У випадку, коли окремі господарства або фермери спеціалізуються на вирощуванні чи відгодівлі даного виду тварин, вартість їх визначається, виходячи із середнього поголів'я;

— при страхуванні  багаторічних насаджень — на балансову  вартість або на певну її частку (процент). При цьому вартість багаторічних насаджень у плодоносному віці визначається за вирахуванням зносу;

— при страхуванні  будівель, споруд та іншого майна —  на балансову, договірну вартість або  на певну її частку (процент).

   При страхуванні основних та оборотних засобів на повну вартість вони вважаються застрахованими в наступному розмірі:

— для обладнання, машин, інвентаря — на вартість, необхідну  для придбання цих предметів, які є цілком аналогічними тим, що загинули, за вирахуванням зносу згідно з даними бухгалтерської звітності;

— для будинків та споруд — на вартість зведення будівлі в даній місцевості, цілком аналогічної тій, що загинула, з урахуванням зносу й експлуатаційно-технічного стану знищеної або пошкодженої будівлі, споруди згідно з даними бухгалтерської звітності;

— для товарно-матеріальних цінностей, як незавершених, так і готових, які виготовлені страхувальником, крім сільськогосподарської продукції, — на вартість виробництва, необхідну для нового виготовлення знищених або пошкоджених предметів, але не вище ціни продажу;

— для сільськогосподарської  продукції власного виробництва — на фактичну собівартість, але не вище вартості за державними закупівельними цінами;

— для товарно-матеріальних цінностей, які страхувальник придбав, крім сільськогосподарської продукції  — на вартість, необхідну для  повторної їх закупівлі, але не вище вартості, за якою вони могли бути продані на дату укладення договору страхування.

— для заготовленої та закупленої сільськогосподарської  продукції та сировини — не вище вартості по закупівельних цінах  зі встановленими накладними витратами;

— для об'єктів у стадії незавершеного будівництва — у розмірі фактично здійснених матеріальних та трудових затрат до моменту страхового випадку, виходячи із затверджених норм та розцінок на будівельні роботи;

— для продукції (крім сільськогосподарської) у процесі  виробництва або переробки — у розмірі вартості затраченої сировини, матеріалів та праці, здійснених на момент страхового випадку, виходячи із затверджених цін, норм та розцінок для даного виду робіт.

Вартість основних та оборотних засобів розраховується з урахуванням цін, які діють на дату укладення договору страхування.

   Якщо страхова сума, встановлена в договорі страхування, виявиться меншою вартості застрахованого об'єкта на момент настання страхового випадку, сума збитку і витрати відшкодовуються пропорційно співвідношенню страхової суми і дійсної вартості застрахованого об'єкта. Відповідність страхової суми дійсній вартості встановлюється окремо для кожного застрахованого об'єкта, або сукупності об'єктів, вказаних у страховому полісі.

   Страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень проводиться на випадок їх загибелі або пошкодження внаслідок засухи, недостатньої кількості тепла, надмірного зволоження, вимокання, випрівання, заморозків, вимерзання, граду, зливи, бурі, урагану, повені, селя, поводдя або маловоддя в джерелах зрошення і внаслідок інших незвичних для даної місцевості метеорологічних або інших природних явищ, а також від хвороб, шкідників рослин, пожежі, знищення дикими тваринами, перелітними птахами та гризунами. Крім того, страхування урожаю сільськогосподарських культур, що вирощуються в закритому ґрунті, проводиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок припинення подачі електроенергії, яке викликане стихійними лихами, аваріями та пожежами.

   Страхування плодово-ягідних, технічних, лісозахисних та інших багаторічних дерево-кущових насаджень проводиться на випадок їх повної (100%) загибелі всіх або частини дерев (кущів) цих насаджень унаслідок засухи, морозів, незвичних для даної місцевості сильних снігопадів, повені, бурі, урагану, зливи, граду, обвалу, зсуву, вибуху, аварії, дії підґрунтових вод, селя, землетрусу, просадки ґрунту, пожежі, хвороб та шкідників тварин.

При цьому до повної загибелі належать такі випадки:

— у дерев або кущів  відмирають підземна та надземна частини;

— крона (лоза) або коренева система пошкоджуються настільки  сильно, що ці насадження підлягають викорчовуванню;

— пошкоджена підземна частина  кореневласних і привитих виноградних  кущів, а також деяких цитрусових і субтропічних культур при збереженні їх кореневої системи обрізується на зворотній ріст.

   Страхування тварин проводиться на випадок:

— їх загибелі (падежу, вимушеного забою або знищення) внаслідок  хвороб, пожежі і таких стихійних  лих — удару блискавки, дії  електричного струму, вибуху, сонячного або теплового удару, бурі, бурана, граду, землетрусу, зливи, повені, обвалу, селя, урагану, внаслідок задушення (асфікції), нападу звірів і бродячих собак, замерзання (переохолодження організму, в тому числі через зливу, незвичний снігопад), отруєння отруйними травами або речовинами, укусу змій або отруйних комах, а також якщо тварина втонула, попала під транспорт, впала в ущелину або загинула від інших травматичних пошкоджень тощо. Страхування тварин проводиться також і на випадок вимушеного забою (знищення), якщо він проведений за розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби з причин, передбачених умовами страхування, або у зв'язку із заходами по боротьбі з інфекційними тваринами.

— їх крадіжки.

   Страхування будівель, споруд та іншого майна (крім ловецьких та інших суден та знарядь лову, що знаходяться в експлуатації) проводиться на випадок: