Контрольная работа по "Страховым услугам"

• паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус; 
• бурі всіх видів; 
• землетрус, опускання грунту, зсув, обвал; 
• злом, крадіжка; 
• помилки під час монтажу; 
• халатність, необачність, необережність, злий намір; 
• коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги; 
• підвищений і знижений тиск, пошкодження внаслідок дії відцентрової сили; 
• інші аварійні події, наприклад пошкодження частинами, що обвалюються чи падають, проникнення чужорідних частинок, збитки, до яких призвели перевезення на монтажному майданчику, тощо. 
   Винятки.

 Міжнародною практикою передбачені такі винятки: 
• пошкодження внаслідок воєнних чи подібних до війни подій, суспільних хвилювань, арешту майна будь-яким органом влади; 
• пошкодження внаслідок страйків чи заколотів (іноді після ретельної перевірки обставин події страхове відшкодування може виплачуватися); 
• пошкодження, спричинені впливом ядерної енергії;

• пошкодження, завдані  з наміром чи в результаті грубої необачності страхувальника або  його представника; 
• збитки, що виникли через недоліки в конструкції, дефекти матеріалу чи помилки при виготовленні; 
• несправність машин та пристроїв внаслідок експлуатації монтажного обладнання (тобто пошкодження, спричинені не зовнішніми факторами); 
• претензії за неустойками та недоліками наданих послуг. 
Термін страхування.

   Термін дії страхування всіх монтажних ризиків починається, як правило, після вивантаження матеріалу на монтажному майданчику та закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об'єкта та пробного його пуску. Отже, цей вид страхування охоплює ризик зберігання під час монтажу та пробний пуск, котрий здебільшого обмежується чотиритижневим строком. Поряд з цим є можливість поширити страховий захист і на період технічного обслуговування. 
   Страхова сума.

   Страховою сумою є вартість установок згідно з договором про постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу. Якщо в разі настання страхового випадку страхова сума виявиться заниженою (що можливо при зростанні цін і підвищенні заробітної плати), то при відшкодуванні збитку враховується факт неповного страхування. Тому про зміни у страховій сумі рекомендується негайно повідомляти страховика. 
  Страхові тарифи.

   У страхуванні всіх монтажних ризиків використовуються лише посібники з тарифікації, які при проведенні масових страхових операцій передбачають звичайні ризики, ступінь яких не збільшений. Немає змоги встановити тверді ставки премій за всіма видами монтажних робіт та ризиків. Тому премію з кожного конкретного ризику доводиться обчис-лювати окремо з урахуванням особливих умов відповідного випадку. При цьому береться до уваги така інформація: технічний опис споруджуваного об'єкта, його вартість, виробничий процес, план місцевості, геологічні, гідрологічні та метеорологічні дані про місце монтажу, наявність охорони, засобів пожежо-гасіння, досвід монтажної фірми з монтажу аналогічних об'єктів і т. ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 9 .Страхування фінансово-кредитних ризиків

Організаційні форми страхування кредитів.

   Повне розуміння суттєвих сторін страхування кредитів також потребує врахування механізму реалізації страхових інтересів сторін-учасниць кредитних відносин у кожному конкретному випадку. Зокрема при делькредерній формі організації страхових відносин вірителі (чи кредитори) завжди є у ролі страхувальників, при іншій – страхувальниками виступають дебітори. Таким чином, принципова, хоч і несуттєва відмінність між названими видами страхування кредитів, полягає у тому, хто виконує роль страхувальника, хто виступає ініціатором укладення договору страхування. При першій формі страхувальник, а часто є ним банк, котрий, крім того, є одночасно і застрахованим, безпосередньо захищає свій інтерес з допомогою механізму страхування. Схематично відносини, які складають цю форму страхування кредитів. 
   Ці відносини сторін, крім суто схематичних пов’язань , характеризуються певним переліком обов’язків і прав, які належать реалізувати кожній із сторін:

1) страхувальник (банк): 
- отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань; 
- залишає частину ризику на власну відповідальність (майже 20%); 
- бере зобов'язання щодо кредитів, які страхуються, віддавати їх тільки під звичайний банківський процент; 
- стежить та інформує страховика про усі випадки, які сталися з кредитом і боржником, внаслідок яких може змінитися ступінь ризику; 
2) страховик (страхова установа): 
- вживає санкцій при порушенні страхувальником взятих зобов’язань аж до повної відмови виплати відшкодування при страховому випадку; 
- пропонує, як правило, форму договору, типу „загального покриття” страховим захистом; 
- залишає за собою право перевірки і самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків; 
- переймає від кредитора право подання регресного позову до позичальника. 
    При другій формі страхування кредитів страхувальник-боржник захищає право свого фінансиста чи кредитора (вірителя), котрі стають застрахованими сторонами. При заставному (гарантійному) страхуванні, коли боржник виступає у ролі страхувальника, то застрахованим, як правило, виступає кредитор або навіть кредитор кредитора. Тобто це страхування є типовим страхуванням „на чужу користь”, котре давно знайшло глибоке відображення у спеціальній страховій літературі. При реалізації цієї форми страхування взаємовідносини між сторонами набувають такого змісту.  
   Спеціалісти зазначають, що конструкція страхової угоди на користь третьої особи є такою, що часто помилково сприймається як страхова гарантія , видавана на користь позикодавця на підставі розпорядження позичальника. 
   Кожна з наведених форм страхування кредитів (делькредерна або заставна) безумовно повинна бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких мусить залежати від форм кредитування та умов надання кредитів. Однак, незалежно від техніко-організаційного механізму здійснення цих страхових операцій, їх економічна суть є настільки єдиною, наскільки близькою є суть тих кредитних і страхових відносин, що лежать в основі страхування кредитів. Тому в усіх випадках суть страхування кредитів зводиться до покриття негативного результату, який кредитори отримують через неплатоспроможність своїх боржників. 
   Наступний ряд характерних рис, якими повинні наділятися страхові відносини цього виду. 
1. Повинна існувати різниця у часі між виплатами кредитодавця і його боржника, тобто в основі страхової операції повинна лежати типова кредитна операція 
2. Сторонами страхової угоди є кредитодавець і страховик. 
3. Кредитодавець завжди бере певну участь у кредитному ризику 
4. Страхування не повинно охоплювати ризику, який може виникнути після закінчення терміну розрахунків. 
5. Ризики, охоплені страхуванням, мусять бути зазначені у страховій угоді. 
6. Страхуванням може бути охоплений весь господарський оборот або лише його окремі операції. 
7. Оцінка ризику оцінюється у розрізі кожної окремої операції. 
8. Масовість операції спирається не на кількість страхувальників, а на кількість укладених угод. 
9. Страховик контролює поведінку кредитного ризику протягом усього кредитного періоду. 
10. Страховий період не може бути меншим від тривалості кредитної угоди. 
11. Страхування кредитів проводиться здебільшого централізовано або через спеціалізовані брокерські фірми. 
    Таким чином, характерною рисою страхування фінансових (кредитних) ризиків є те, що воно відбувається як неодноразова дія, а як наскрізний процес: аналіз ризику здійснюється не тільки у попередньому режимі, а й після укладення страхової угоди. Страховик, по суті, виступає у ролі менеджера ризиками свого клієнта, його фінансовим консультантом. Сектор делькредерного страхування у багатьох країнах є провідним в галузі страхування кредитів. Значно простішим, а тому привабливішими стали відносини по страхуванню відповідальності позичальників та непогашення ними кредитів, оскільки страховий поліс розглядався як своєрідний вид гарантійного листа страхової організації, виданий банку по фінансових зобов’язаннях його клієнтів, які здебільшого не володіли ніяким майном.  
   Наші банки поки на це йдуть неохоче. Напевно тому, що для них страхування не знижує нормативу резервування.  
   Таким чином, страховий договір може істотно скоротити "розриви" по платежах з постійними клієнтами. 
    Важливим моментом в процесі страхування фінансових ризиків є укладання страхового договору, який є офіційним документом щодо виконання зобов’язань страхувальником і страховиком. 
   У страховому полісі визначаються: страховий тариф, страхова сума, страховий випадок, термін дії договору та ін.. 
   Страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, або особі, призначеній страхувальником для одержання страхового відшкодування. Однак, зауважимо, що кожна страхова компанія у договорі страхування може визначати страхові випадки при настанні яких вона не відшкодовує страхувальнику понесені ним збитки. 
    Страховий договір передбачає фактичне невиконання (неналежне виконання) боржниками своїх платіжних та інших майнових зобов’язань перед страхувальником внаслідок: 
- зупинки виробництва, скорочення обсягу виробництва, втрати, загибелі, пошкодження майна боржника, виконання робіт, платежів, необхідних для задоволення зобов’язань боржника перед страхувальником внаслідок дії обумовлених договором страхування причин і явищ; 
- повна або часткова втрата чи пошкодження товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються на складі внаслідок подій, що зазначені у договорі страхування; 
- банкрутства або неплатоспроможності боржника, встановленого відповідно з чинним законодавством; 
- призупинення роботи банків-тримачів рахунків боржників або страхувальника; 
- фінансових операцій, які виконані страхувальником на підставі документів, що потім було визнано фальшивими; 
- законної діяльності страхувальника з цінними паперами, що потім виявилися фальшивими, або з підробленими підписами, або були шахрайськи підмінені, або загублені, або вкрадені. 
   Важливим моментом є встановлення страхової суми, з якої розраховуються розміри страхового внеску і страхових виплат. Іншими словами, страхова сума - це обсяг страхової відповідальності, прийнятої на себе страховиком. У міжнародній практиці вона називається страховим покриттям. 
    Розмір страхової суми може встановлюватися на суму кредиту або кредиту плюс проценти, або на повну чи частину вартості майна, що страхується, в залежності від бажань страхувальника. У деяких випадках можливість самостійного визначення страхувальником страхової суми може обмежуватися вигодонабувачем, як це відбувається при страхування кредитів. Однак, аксіомою є те, що страхова сума не повинна перевищувати дійсної вартості застрахованого об’єкта.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 10 .Автотранспортне страхування

Страхування автотранспортних засобів та основні

умови його проведення

   Транспортне страхування відноситься до вибіркового страхування як частини майнового страхування. Тому умови страхування мають багато спільного з умовами страхування майна загалом.

Транспортне страхування — сукупність різноманітних видів страхування від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.

   Залежно від виду шляху страхування поділяється на:

— морське;

— річкове;

— наземне;

— повітряне;

— змішане.

 

   Об'єктами транспортного страхування є:

1. Засоби транспорту  без вантажів — каско-страхування.

2. Вантажі без страхування  транспорту — карго-страхування.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (таке страхування відоме як страхування  каско), так і вантаж, який на ньому  перевозиться (страхування карго), водій  та пасажири, а також відповідальність перевізника перед третьою особою.

Нині ринок страхування  транспортних засобів є значним. Завдяки своєму географічному й  економічному становищу транспортна  система в Україні дуже розвинута. У той же час розвиваються інтенсивно й обсяги транспортних перевезень усередині  самої України. Усе це дало великий поштовх для розвитку страхування на транспорті. Почавши впроваджувати транспортне страхування у 1992 р., Україна нині випереджає багато інших країн. Разом із тим, в Україні близько з 10 мли зареєстрованих автотранспортних засобів страхуванням охоплено приблизно 20 %. Отже, можна прогнозувати подальший розвиток ринку автотранспортного страхування.

   Страхування наземного автомобільного та водного (крім окремих видів) транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов'язковій.

    Особливо важливим видом транспортного страхування є страхування наземного автомобільного транспорту, оскільки такий вид транспорту є невід'ємною частиною більшості сфер підприємницької діяльності. Тому є вагомі причини й інтерес до страхування транспортних засобів на випадок різних несприятливих подій. При страхуванні наземного автомобільного транспорту об'єктами страхування є:

— транспортні засоби та причепи до них, які підлягають реєстрації в органах ДАІ та знаходяться  в технічно справному стані (вантажні та легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери, спеціальний автотранспорт, міні-техніка та ін.);

— додаткове обладнання до транспортного засобу.

На страхування приймаються  всі марки автомобілів, яким, зазвичай, не більше 10 років.

   Страховими ризиками при страхуванні засобів наземного автомобільного транспорту можуть бути:

— дорожньо-транспортна  пригода (ДТП);

— пожежа або вибух  у транспортному засобі в результаті самозаймання;

— викрадення або спроба викрадення;

— протиправні дії третіх осіб;

— стихійне лихо (повінь, буря, ураган, землетрус тощо), падіння  дерев, падіння предметів, напад  тварин.

     При страхуванні автотранспортних засобів на практиці існують різні варіанти проведення страхування. За кожним з них визначається різний обсяг відповідальності страховика, які різняться складом ризиків, що становлять зміст страхового покриття — обсяг відповідальності страховика.

Існують обмеження страхових  випадків, за яких страховик не здійснює відшкодування, зокрема, якщо машину знищено під час бойових дій чи масових заворушень; конфісковано на підставі рішень правоохоронних органів; при радіоактивному забрудненні, внаслідок якого транспортний засіб не може бути використаний; гниття, корозії, втрати природних властивостей матеріалів, використаних в автотранспортному засобі, природних хімічних процесів тощо; природного спрацювання транспортного засобу в цілому, окремих деталей і вузлів, втрати товарного вигляду, заводського браку; збитків, що виникли внаслідок участі автомобільного засобу в змаганнях — гонках; збитків, завданих майну водія та пасажирів, які перебували в транспортному засобі під час страхового випадку.

   Розмір страхового тарифу залежить від:

— типу та марки (моделі) автомобіля, його призначення;

— року випуску;

— умов та строку експлуатації;

— технічних та зовнішніх  характеристик автомобіля;

— місця зберігання та наявності пристроїв проти викрадення;

— віку та стажу водія;

— інших факторів.

Залежно від типу обраного ризику страховий платіж може становити 1,5—15 % від страхової суми.

     Транспортний засіб може бути застрахований на повну вартість або на певну частку від повної вартості, але не менше х/ від вартості автомобіля.

Страхова сума визначається на підставі поданих заяви па страхування  і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Вартість автотранспортного засобу визначається за довідкою — розрахунком торговельної організації, біржової ціни або на підставі висновків спеціалістів — товарознавців страхової компанії. При цьому страхова сума не повинна перевищувати діючої вартості транспортного засобу на день укладання договору з урахуванням зносу.

Страховий платіж обчислюється страховиком залежно від страхової  суми та обраних страхувальником  страхових випадків, від яких залежить розмір страхового тарифу.

    Договір страхування укладається, зазвичай, на рік і може бути укладений як на користь страхувальника, так і на користь іншої особи, визначеної страхувальником.

  У разі настання страхового випадку страхувальник повинен повідомити органи ДЛІ та страхову компанію. Страховик після надходження заяви у триденний строк має оглянути транспортний засіб, скласти страховий акт у присутності страхувальника, винної особи та свідків.

   Страхове відшкодування не виплачується у разі:

— якщо страхувальник  був у нетверезому стані, внаслідок  навмисних дій та при невчасному повідомленні страховика про страховий  випадок;

— використання транспортного  засобу та причепів до нього у заздалегідь  відомому страхувальнику аварійному стані;

— управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення  водія;

- вчинення дій, пов'язаних  з порушенням правил дорожнього  руху;

— порушення правил пожежної безпеки, перевезення та зберігання вогненебезпечних речовин і предметів, що легко займаються тощо.

   Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми з урахуванням пропорційної відповідальності. При частковому ушкодженні автомобіля відшкодування виплачується в розмірі фактичних збитків та в сумі, яка необхідна для ремонту автотранспортного засобу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 11 .Морське страхування

Страхування морських суден.

 

   У зв'язку з тим, що зростає обсяг перевезень пасажирів і вантажів водним транспортом, усе більшого значення набуває морське страхування. До його складу входять такі основні види: страхування суден (каско), страхування вантажів (карго). В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судновласників та особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Через це об'єктами морського страхування виступають:

   1. Судно (як транспортний засіб) — каско.

   2. Вантаж, який перевозиться цим судном, — карго.

   3. Фрахт (доходи від фрахту, які отримує судновласник).

   4. Правова (цивільна) відповідальність судновласника або вантажоперевізника.

   Разом із тим, суто страховий інтерес щодо збереження майна мають два перших види, які можна вважати майновими видами страхування. Решта відносяться до інших галузей страхування, а саме: особистого та відповідальності.

   Особливості морського страхування:

— на страхування приймаються  великі ризики, тому воно проводиться  не окремими страховиками, а об'єднаннями  страховиків, які беруть на себе морські  ризики на принципах співстрахування  і перестрахування. В Україні  в 1998 р. створене Морське страхове бюро України. Членство в бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків;