Роль фінансового менеджменту в розвитку страхового бізнесу

Міністерство  освіти і науки України

Донецький державний університет управління

 

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

з навчальної практики „ Вступ до фаху”

за  темою:

" Роль фінансового менеджменту в розвитку страхового бізнесу "

 

 

 

 

Виконав:

студент групи Ф-13-1

Селіщева Х.В.

 

Керівник:Одинцова Н.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк  2013

ЗМІСТ

 

 

Вступ………….…………………………………………………………….….3

Особливості  управління фінансами в страхових організаціях...............4

Управлінський менеджмент в страхових організаціях………….…...…5

Форми страхових організацій.…………………………………….……......5

Структури управління страхових  організацій………………….……......9

Ризик - менеджмент - система  управління ризиками страховика....…11

Система управління економічним  ризиком……………………….….…13

Комплекс  заходів  ризик – менеджменту……………………….…..……14.

Елементи управління ризиком основної діяльності страховика……...17

Висновки………….…………………………………………………..………26

Список використаної літератури..................................................................28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

    Необхідність забезпечити себе при настанні несприятливого випадку створює потребу в страхуванні , а можливість покриття збитку ініціює страховий інтерес у особи , що прагне до страхового захисту . Так з'являється потреба в страховій послузі , яку може надати страхова організація, що має свій інтерес - доходи від страхової діяльності .

    Страхування з позицій ринку менеджменту означає процес , при якому фізичні та юридичні особи вкладають певні кошти (страхові внески) до страхові компанії , а в разі непередбачених втрат ( збитку їх майновим інтересам ) отримують визначенну договором страхування компенсацію у вигляді страхових виплат.

     Згідно з чинним законодавством , страхування є відношення по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів , що формуються шляхом сплати ними страхових внесків (страхових премій). Таке визначення страхування дозволяє зробити висновок , що страхування - це відносини , в яких беруть участь як мінімум дві сторони. У страхових відносинах може брати участь і більше число сторін , якщо це обумовлюється в договорі страхування .

     Крім того , надання страхового захисту - вид фінансових послуг , які виробляють і продають страхові підприємства . Займаючись цим специфічним виробництвом , страхові компанії повинні звіряти свою діяльність до потреб клієнтів , з вимогами динамічно розвиватися.

    Актуальність теми обгрунтована тим , що в умовах ринкових відносин і світової економічної кризи страхування займає не останню роль , як в економічному житті населення , так і в повсякденному . Саме тому йому необхідно приділяти більше уваги , зрозуміти його сутність і необхідність у сучасному житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ  В СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

     Страхування являє собою відносини по захисту інтересів фізичних і юридичних осіб України , суб'єктів України і муніципальних утворень при настанні певних страхових випадків за рахунок грошових фондів, що формуються страховиками із сплачених страхових премій (страхових внесків) , а також за рахунок інших коштів страховиків .   

     Економічна сутність фінансів страхової організації обумовлена ​​насамперед основними завданнями даного виду організацій , серед яких виділяють :

• надання страхових послуг підприємствам , установам і населенню в індивідуальному  і груповому порядку;

• забезпечення своєчасних гарантованих виплат страхового відшкодування;

• здійснення страхової діяльності на принципах фінансової стійкості  і рентабельності страхових операцій .

   Всі перераховані вище завдання підпорядковуються , у свою чергу , головної мети страхування як економічної категорії, що має своїм кінцевим призначенням задоволення потреб людини через систему страхового захисту від випадкових небезпек .

   Однією з необхідних умов для успішного існування організації є наявність ефективного контролю за фінансовими засобами . Саме вирішенню даної задачі присвячена система управління фінансами , яка дозволяє спланувати , проконтролювати доходи і витрати підприємства , максимально ефективно використовувати як свої власні оборотні кошти , так і залучені з боку інвестиції , що не може не позначитися позитивно на рентабельності всього підприємства. При цьому процес управління фінансами не однозначний , він включає не лише управління об'єктами , але і вдосконалення діяльності , організації самих суб'єктів управління .

    У системі управління фінансами можна виділити наступні конкретні методи:

• фінансове планування ;

• фінансовий контроль ;

• фінансове прогнозування .

 

Управлінський менеджмент в страхових організаціях

Для ефективної діяльності та фінансової стійкості страхової компанії велике значення мають її організаційна  форма і проведена управлінська політика.

 

Форми страхових організацій.

     Існують різні організаційно - юридичні форми страхових організацій . Говорячи про структуру страхової організації , необхідно мати на увазі її внутрішній склад , який може впливати на кругообіг коштів організації і на її стійкість . З цих позицій можна говорити про простих і складних страхових організаціях .    

        Прості страхові організації не мають всередині себе структурних під - розділень , що представляють самостійні юридичні особи. Просторова розкладка збитку забезпечується тільки за рахунок відповідного формування страхового портфеля . Всю відповідальність за прийнятими договорами страхування проста організація несе сама. Кругообіг її засобів визначається сутністю страхування і організаційно - юридичною формою .         

      Страхові організації зі складною структурою - це організації , що мають філії і холдинги. Створення філій викликається , як правило , необхідністю розосередження операцій . Для страхової організації відкриття філії означає не тільки наближення до клієнта , але й додаткову розкладку шкоди , яка досягається як за рахунок відкриваються на новому місці можливостей вибору клієнтів , так і за рахунок розширення охоплюваній території . Додаткові можливості розкладки збитку сприяють формуванню більш стійкого страхового портфеля , що добре видно на прикладі організацій, що проводять страхування ризиків катастрофічного характеру з можливістю на - копления засобів , наприклад страхування на випадок стихійних лих.       

           Грошові кошти філій включені в оборот головний страхової організації , що дозволяє маневрувати ресурсами , « переливати » їх , що також полегшує страховику виконання зобов'язань перед страхувальниками .        

         Переваги організації, що має філії, не обмежуються стійкістю страхових операцій . Якщо філіям надано право самостійно інвестувати кошти , то відбувається своєрідна додаткова диверсифікація портфеля компанії , що позитивно відбивається на її стійкості.    

            Існують чотири основні типи об'єднань страхових компаній: картелі , синдикати , трести , страхові холдинги.   

          Компанії , об'єднані в картелі , виробляють загальну угоду про тарифні ставки , умови винагороди агентів і брокерів , видах страхування , порядку виплат по збитках , про інвестиційну діяльність та обмін інформацією .    

          Синдикат в страховій справі створюється тоді , коли кілька компаній укладають угоду для спільного проведення вигідних операцій . Зазвичай це робиться з метою підвищення конкурентоспроможності на міжнародному страховому ринку .         

       Трести представляють собою повне злиття декількох компаній , котрі позбавляються своєї самостійності .             

      Під холдингом розуміється акціонерне товариство, яке володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних організацій .

           У страховому бізнесі можна виділити два типові варіанти холдингу : страхової та змішаний . При страховому варіанті холдингові зв'язку концентруються суто в сфері страхування: холдингова компанія володіє контрольним пакетом акцій однієї або декількох страхових компаній , які в свою чергу можуть контролювати ще які-небудь страхові товариства . Тут немає виходу в інші сфери підприємництва у формі холдингу. Тим не менш, страхові організації, включені в цей ланцюжок , можуть мати акції найрізноманітніших підприємств . У страховій практиці даний варіант холдингу зустрічається не так вже часто , в основному представляючи собою проміжний стан на стадії акціонування страхової компанії з філіями .     

       Змішана холдингова страхова компанія може володіти контрольними пакетами акцій як страхових , так і не страхових підприємств . Страхова холдинг - компанія може контролювати компанії будь-яких галузей підприємництва , якщо тільки це не суперечить прийнятим у країні правилам регулювання інвестиційної діяльності страховика .                     

     В умовах ринку холдинги можуть мати досить складну структуру. Наприклад , холдинг може входити до складу страхового концерну.                      

     Страхова холдингова компанія має з позиції фінансової стійкості ті ж переваги , що й страхове товариство з філіями . Незважаючи на те , що кругообіг коштів дочірніх фірм на відміну від філій повністю відокремлений , в критичних ситуаціях перекидання коштів можлива . Однак для холдингової компанії основна можливість підвищення фінансової стійкості страхових операцій полягає в можливості формування єдиних запасних фондів або хоча б запасних фондів перестрахувального характеру . Значно більш висока і стійкість інвестиційної діяльності за рахунок розширених можливостей диверсифікації портфеля .             

        Окремо слід згадати про діяльність страхових брокерів і маклерів. 

        Страховим брокером чи маклером може бути фізична або юридична особа, яка виступає в ролі консультанта страхувальника при виборі страхової компанії , виходячи з фінансової стійкості її операцій , привабливості умов договору для страхувальника та інших факторів. В Англії , наприклад , на частку брокерів доводиться 70 % всіх укладених договорів , у Франції - 18%. Маклери більшою мірою зустрічаються в Німеччині , Австрії та інших європейських країнах.                 

Послуги брокерів поступово набувають  популярності і в Росії. Число  вітчизняних брокерів , за різними  джерелами , становить від двох десятків до сотні. На жаль , сьогодні більшість  діючих на ринку вітчизняних страхових  брокерів обмежуються чисто посередницькими  функціями - переконують клієнта  застрахуватися в тій чи іншій  страховій компанії. У той же час  головна відмінність брокера від страхового агента полягає в тому , що він повинен виступати в якості незалежного кваліфікованого експерта для страхувальника , багато в чому визначає його подальші дії.       

 Володіючи великим банком даних про оперативно -фінансової діяльності страхових компаній, що діють на страховому ринку , систематизуючи , зіставляючи і аналізуючи цю інформацію , брокер рекомендує страхувальникові саме ту страхову компанію , яка найбільшою мірою відповідає його інтересам . І якщо договір буде укладено з даним страховиком , то останній оплачує працю брокера на комісійних засадах ( у відсотках від страхової суми). У зарубіжній практиці комісійну винагороду брокера носить назву брокередж .               

      При настанні страхового випадку брокер виступає як консультанта страхувальника , надаючи сприяння в отриманні страхової суми або страхового відшкодування .

      Виходячи з викладеного, до основних функцій брокера слід віднести:

1) оцінку предмету страхування,  тобто в якому саме страхуванні  потребує клієнт і від яких  саме ризиків;

2) проведення порівняльного аналізу  послуг і фінансового стану  ряду страховиків;

3) підбір клієнтові найбільш  підходящого, з точки зору брокера,  страховика;

4) оформлення договору страхування  документально (за згодою страхувальника);

5) контроль за своєчасним надходженням  страхових внесків від страхувальника  страховикові;

6) надання консультації та сприяння  в отриманні страхувальником  страхових сум або страхових  відшкодувань при настанні страхового  випадку. Практика свідчить, що провести вірну оцінку страхового ризику можуть тільки кваліфіковані фахівці, що мають довголітній досвід роботи в системі страхування.

 

Структури управління страхових організацій

В умовах ринкової економіки страхові організації будь-яких форм власності  самостійно визначають свою організаційну  структуру , порядок оплати та стимулювання праці працівників .

     Проте , специфіка  страхової діяльності диктує  використання двох категорій  працівників :

1) кваліфікованих штатних фахівців, що здійснюють управлінську , економічну , консультаційно - методичну та іншу  діяльність ;

2 ) нештатних працівників, які  виконують аквізиційні (придбання  ) та інкасаторські функції ( збір  і виплата грошей).

         До штатним  працівникам відносяться: президент  СК , віце - президент ( гол. економіст  ) , генеральний директор , виконавчий  директор (менеджер) , головний бухгалтер  , референти , експерти , зав. відділами  за напрямами ( видами страхування) , інспектора , працівники обчислювального  центру , співробітники відділів , обслуговуючий  персонал (загальний відділ , секретар -референт та ін.)

         До нештатним  працівникам ставляться страхові  агенти , брокери ( маклери ) , представники (посередники ) СК , медичні експерти  та ін