Роль фінансового менеджменту в розвитку страхового бізнесу

    Страховий портфель у значенні кількості договорів , сукупної страхової суми та обсягу страхових премій характеризує зобов'язання страховика.

      Найважливішим завданням менеджменту у страхуванні є формування раціонального страхового портфеля , оскільки на цьому етапі закладається фундамент подальшої діяльності СО.У реальних ринкових умовах на страховий портфель впливає ряд економічних , юридичних , психологічних та інших факторів. Однак існують певні принципи формування портфеля страховика .

      Головний з них - облік страховиком закону великих чисел і закону вибірки. Перший закон означає, що чим більше застрахованих об'єктів, тим більше реальні статистичні обчислення. Це означає, що висновки та узагальнення, зроблені на основі страхової організації з невеликим портфелем, можуть бути невірними. У той же час статистика досить великих портфелів не може бути використана для портфелів, які не досягли теоретичного мінімуму.

      Закон вибірки вимагає, щоб вибірка була однорідною, інакше в ній не діють статистичні закономірності, без чого неможливо сформувати зобов'язання страховика і страхувальника, а також планувати і прогнозувати кругообіг коштів страхового фонду. Досягнення однорідності вибірки можливо шляхом відповідного підбору ризиків та їх вирівнювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

    В умовах ринкової економіки фінансовий менеджмент займає основне місце у внутрішній діяльності страхової організації.                

    Оскільки ринковій економіці притаманний ризик, то відповідно її суб'єкти схильні до ризику підприємницької діяльності. У діяльності страхових організацій виділяють страхової та фінансовий ризики. Управління страховими ризиками базується на ризик-менеджменті, що охоплює регулювання тарифної резервної політики і перестрахування.          

    Фінансовий менеджмент ставить метою оптимізацію та ефективне використання власного капіталу і коштів страхувальників. Основою такого управління виступає аналіз результатів страхової та інвестиційної діяльності. Він проводиться на базі рейтингової оцінки фінансового стану страховика. У ході аналізу оцінці підлягають основні фінансові характеристики - об'єднані в кілька груп коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансової ефективності, ділової активності та інвестиційної привабливості.

    На основі експертних оцінок встановлено модельне значення кожного коефіцієнта , виражене в балах. Залежно від кількості набраних балів фінансовий стан страхової організації може бути віднесено до одного з чотирьох класів: вищої, середньої, нижчого і вимагає зовнішнього втручання. Згідно приналежності певного класу страховик виробляє комплекс заходів поточного управління , що дозволяють йому стабілізувати своє внутрішнє фінансове становище і стан на страховому ринку . За результатами аналізу можливе складання інформаційного банку даних , які можна використовувати при складанні прогнозних планів стратегічного розвитку компаній .   

    Контролінг страховика дозволяє виробити заходи внутрішнього управління і здійснювати контроль над їх реалізацією. Оскільки склалася в Росії практика страхування істотно відрізняється від західної , аудит у страхових організаціях дозволяє контролювати діяльність з позицій правової та економічної доцільності , виразом якої виступає податкове планування . Останнє дозволяє за допомогою допустимих законодавством можливостей оптимізувати базу оподаткування страховика і ефективно використовувати ресурси , наявні в його розпорядженні .    

    Податкове планування багато років успішно застосовується в зарубіжних країнах, тому фінансовим можливостям традиційних і нових форм страхового бізнесу за кордоном приділено увагу в цій книзі. Так , з метою здешевлення вартості страхового продукту в конкурентній боротьбі зарубіжні страховики широко використовують переваги розміщення фінансових ресурсів в офшорних зонах , а також застосовують ефективні організаційно - правові форми страхових організацій .

    Як відомо , страхова організація може мати доходи в основному від страхових операцій і від інвестиційної діяльності . Доходи від страхової діяльності формуються на основі страхових платежів .

    Страхові платежі являють собою ціну продажу страхового продукту , яка визначається за спеціально розрахованим тарифом. Страховий тариф складається з нетто - ставки і брутто - ставки . Якщо нетто-ставка обчислюється виходячи з ймовірності настання страхового випадку , то брутто-ставка включає витрати на ведення справи , аквізиційні витрати і прибуток страхової компанії .   Страхові платежі - первинний дохід страхової організації та основа подальшого кругообігу коштів , джерело фінансування інвестиційної діяльності . Інвестиційна діяльність базується на імовірнісний характер кругообігу коштів в процесі страхової діяльності , бо від моменту надходження платежів страхувальників на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування проходить певний час.   

    Якщо припустити , що наступ страхових подій протягом року підпорядковується нормальному закону розподілу ймовірностей , то можна розрахувати величину резервних і запасних фондів таким чином , щоб найбільша кількість коштів знаходилося в звороті . На сьогоднішній момент в Україні найбільш успішну політику в інвестиційній діяльності ведуть фінансові об'єднання , куди входять різноманітні виробничі структури , страхові організації , пенсійні та інвестиційні фонди тощо , які утворюють пул , або холдинг.

    Участь страховика в інвестиційної діяльності надає великий вплив як на джерело і обсяг страхових резервів , так і на їх склад .  

      По-перше , успішна інвестиційна діяльність дозволяє страхової організації використовувати частину доходу від неї для покриття від'ємного фінансового результату від страхових операцій , який може бути наслідком як підвищеної збитковості даного року , так і найвищої конкуренції на страховому ринку . У зарубіжній практиці доходи від інвестиційної діяльності можуть брати участь також в покритті надзвичайних збитків і нарощуванні обсягу страхових резервів .    

    По-друге , участь в інвестиційній діяльності дає страховику можливість передавати частину прибутку страхувальнику. Як правило , зобов'язання такого роду передбачаються при укладенні договору. З метою накопичення коштів для виплати страхувальникам формуються спеціальні резерви .  

      По- третє , інвестиційний дохід служить для страховика джерелом приросту власного капіталу , який в надзвичайних обставинах може використовуватися для покриття страхових зобов'язань , будучи для страхової організації своєрідним фондом самострахування .  

      У процесі викладу ми приділили достатньо уваги злиттю страхових і банківських послуг.

    Слід зазначити, що лінія поведінки страховиків відповідає економічному етапу розвитку країни. Тому стратегії страховика в умовах розвивається економіки та розвинутого ринку істотно розрізняються за характером заходів державного регулювання: «жорсткого» для розвиваються страхових ринків і «ліберального» - для розвинених. Нами дана оцінка ролі і значення фінансового управління в страхових організаціях в умовах «жорсткого» державного регулювання, що відповідає сучасному стану українського страхового ринку.  

      Залишається сподіватися на посилення уваги держави до страхової сфері та надання їй заходів підтримки державних інвестицій і прийняття пільгового податкового законодавства.   

   Безумовно, в поєднанні з грамотним управлінням фінансовими ресурсами страхових організацій підтримка держави, як нам представляється, призведе до нового етапу розвитку страхового ринку України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Воблый, К.Г. Основы экономики страхования/Репринтное издание. – М.: Издательский центр «Анкил», 1995 – 232с.;

  2. Володин, А.А. Управление финансами (Финансы предприятия)/Володин А.А. – М.: ИНФРА, 2004. – 504с.;

3. Гвозденко А.А. Основы страхования. – М.: Финансы и статистика, 2000.

4. Грищенко, Н.Б. Основы страховой деятельности/Н.Б. Грищенко.- Барнаул.: Изд-во Алт. ун-та, 2001.- 274с.

5. Ефимов С.Л. Энциклопедический словарь. Экономика и страхование. М.: Церих-ПЭЛ, 1998

6. Жеребко, А.Е. Совершенствование финансового менеджмента рисковых видов страхования/Жеребко А.Е. – М.: «Анкил», 2003. – 128с.;

7. Журавлев М Ю. Методы проведения перестраховочных операций. Виды перестраховочных договоров. — М., 1997.

8. Кагаловская Э.Т. Страхование жизни. — М.: Сов.Ит.Ас., 1994

9. Шахов В.В. Введение в страхование: экономический аспект. — М.: Финансы и статистика, 1999.

10. Щербаков В.А. Страхование/ В.А. Щербаков, Е.В. Костяева. – М.: КНОРУС, 2007. – 312с.;

11. Шихов, А.К. Страхование: учебное пособие для вузов/Шихов А.К. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. -431с.

12. Юрченко, Л.А. Финансовый менеджмент страховщика: учебное пособие/Л.А. Юрченко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 199с.;