Кримінальне право України

    Суспільна небезпека діяння характеризується якісною та кількісною сторонами. Якісна сторона суспільної небезпеки (її характер) — це спрямованість діяння на певні правоохоронювані відносини; певні об'єктивні впливи та суб'єктивні прояви діяння. Кількісна сторона суспільної небезпеки (її ступінь) - це рівень заподіяної злочином шкоди. Продемонструємо характер і ступінь суспільної небезпеки діяння на прикладі крадіжки. Характер суспільної небезпеки крадіжки проявляється в направленості цього діяння на власність, у способі поведінки особи (таємному викрадення чужого майна), у корисливому мотиві, меті наживи. Ступінь суспільної небезпеки крадіжки виражається в кількісному показнику заподіяної шкоди - значна шкода, великий розмір, особливо великий розмір викраденого.

    3.  Кримінальна протиправність - це забороненість діяння відповідною нормою КК. Кримінальна протиправність означає: а) що діяння описані в нормі КК (наприклад, крадіжка — ст.185 КК), б) що за ці діяння в нормі передбачене певне покарання (наприклад, у санкції ч. 1 ст. 185 КК зазначено, що таке діяння карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Кримінальна протиправність - це юридичне вираження суспільної небезпеки діяння в КК. КК 2001 року забороняє аналогію закону. В ч. 4 ст. 3 КК 2001 року вказано - застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Аналогія закону - це поширення дії КК на випадки прямо ним не передбачені, а схожі.

    4. Злочин — це не будь-яке діяння, а тільки винне. Інакше кажучи, діяння є злочином, коли воно вчинюється умисно або необережно, тобто винно. Невинне заподіяння будь-якої шкоди в КК не карається.

    5.Злочином визнається лише таке діяння, яке вчинюється суб'єктом злочину (див.нижче).

    He є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

    Класифікація  злочинів. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини:.

• невеликої тяжкості, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
• середньої тяжкості – за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
• тяжкі – за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
• особливо тяжкі, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

    § 4. Кримінальна відповідальність та її підстави

    Поняття кримінальної відповідальності. В КК це поняття не розкривається. В теорії кримінального права його трактують по-різному.

    Кримінальна відповідальність - цв обов'язок особи, покладений на неї КК, не вчиняти злочин, а у разі вчинення - зазнати на собі впливу КК.

    Кримінальна відповідальність є двох видів: позитивна та негативна (ретроспективна).

    Позитивна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи, покладений на неї КК, не вчиняти злочинів. Виникає позитивна кримінальна відповідальність із набранням чинності КК. Heвчинення особою злочину означає реалізацію позитивної кримінальної відповідальності.

    Негативна (ретроспективна ) кримінальна відповідальність — це обов'язок особи бути відповідальною за вчинений нею злочин і перетерпіти передбачені законом заходи реаґування. Виникає негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність із моменту вчинення особою злочину. Ознаки негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності є об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних ознак негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності віднесемо такі: наявність кримінально-правової заборони не вчиняти злочин; наявність в діянні особи складу злочину; перетерпіння особою заходів, передбачених КК. До суб'єктивних ознак негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності віднесемо наступні: обов'язок особи, в діянні якої є склад злочину, зазнати на собі заходів, передбачених КК. Завершується негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність у повному своєму розвитку фактом погашення або зняття судимості за вчинений злочин. Можуть мати місце вкпадки реалізації негативної (ретроспективної) кримінальноїі відповідальності і раніше, Наприклад, фактом звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

    Підстави  кримінальної відповідальності (тобто чому особа повинна нести кримінальну відповідальність). Серед таких підстав виділяють: філософські, правові, фактичні.

    Правові підстави кримінальної відповідальності. В ч. 1 ст. 2 КК визначено наступне: підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Інакше кажучи, правовою підставою кримінальної відповідальності є положення ч.1 ст. 2 КК.

    Фактичні  підстави кримінальної відповідальності. Це безпосереднє вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК.

    § 5. Склад злочинута його ознаки

    Склад злочину (латинською мовою - corpus delicti) -це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак (елементів), які утворюють і характеризують суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

    Значення (функцїї) складу злочину. 1. Фундаментальна функція полягає в тому, що склад злочину: a) e законною підставою кримінальної відповідальності (склад злочину описано в КК); б) є єдиною підставою кримінальної відповідальності (будь-яка інша підстава не породжує кримінальну відповідальність, інакше кажучи, аналогія закону заборонена); в) є необхідною підставою кримінальної відповідальності (без встановлення в діянні особи складу злочину її неможливо притягнути до кримінальної відповідальності). 2. Процесуальна функція полягає в тому, що склад злочину встановлює певні межі розслідування. 3. Розмежувальна функція полягає в тому, що склад злочину дозволяє один склад злочину відмежувати від іншого чи від незлочинного діяння. 4. Гарантійна функція  полягає в тому, що встановлення в діянні особи ознак злочину є гарантією прав людини.

    Встановлення  відповідності діяння, вчиненого  особою, складу злочину, описаному в  КК та його юридичне закріплення, називається  кваліфікацією злочину. Кваліфікація є офіційною та неофіційною. Офіційна кваліфікація здійснюється уповноваженими державними органами. її наслідки є обов'язковими. Неофіційна – науковцями. Наслідки її необов'язкові.

    Склади  злочинів розподіляють за певними підставами на групи (види). Цей розподіл називають класифікацією складів злочинів.

    За  ступенем суспільної небезпеки склади злочинів поділяють: а) на основні. Основний - це такий склад, у якому міститься сукупність ознак злочину одного виду без обтяжуючих і пом'якшуючих ознак. Основні склади злочинів - це, як правило, передбачені частинами першими статей Особливої частини КК. Наприклад, крадіжка, передбачена ч. 1 ст. 185 КК; б) кваліфіковані (з обтяжуючими обставинами); в) особливо кваліфіковані (з особливо обтяжуючими обставинами). Кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади злочинів - це склади, які фіксують різновид злочину певного виду. Як правило, це склади злочинів, передбачені частиною другою чи послідуючими частинами статті Особливої частини КК. Наприклад, крадіжка, вчинена повторно (ч. 2 ст. 185 КК) - кваліфікований склад злочину. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло (ч. 3 ст. 185 КК), крадіжка, вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК), крадіжка, вчинена у особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 185 КК), - це особливо кваліфіковані склади злочинів; г) привілейовані (з пом'якшуючими обставинами). Це такі склади, що фіксують різновид злочину з пом'якшуючими обставинами. Наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

    За  способом описання склади злочинів поділяють  на: а) прості. Це такі склади, що характеризуються одномірністю його елементів. Скажімо, один об'єкт, одне діяння, одна форма вини. Наприклад, вбивство, передбачене ч. 1 ст. 115 КК: один об'єкт- життя, одне діяння - вбивство, одна форма вини - умисел; б) складні. Це такі склади, котрі характеризуються багатомірністю його елементів. Наприклад, декілька об'єктів (при розбої (ст. 187 КК) - об'єктами є власність та здоров'я потерпілого).

    За  особливостями конструкції об'єктивної сторони склади злочинів поділяють на: а) матеріальні (це такі склади, у яких момент закінчення злочину пов'язується з настанням суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, вбивство, ч. 1 ст. 115 КК); б) формальні (це такі склади, у яких момент закінчення злочину пов'язується з вчиненням суспільно небезпечного діяння - дії або бездіяльності. Наприклад, державна зрада – ч. 1 ст. 111 KK); в) усічені (це такі склади злочинів, у яких момент закінчення переноситься на стадію готування або замаху на злочин. Наприклад, організація озброєної банди - ст. 257 КК).

    Склад злочину, як зазначалось, утворюють об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Об'єктивними ознаками складу злочину є об'єкт і об'єктивна сторона. Суб'єктивними ознаками складу злочину є суб'єкт і суб'єктивна сторона.

    1. Об'єктп злочину — те, на що завжди посягає злочин і чому він завдає шкоди чи ставить під загрозу заподіяння шкоди. Об'єктом злочину є правовідносини, які охороняються КК від злочинних посягань. Такі відносини перераховані ч. 1 ст. 1 КК. Це – права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, миру і безпеки людства.

    Види  об'єктів: а) загальний — сукупність усіх охоронюваних КК правовідносин (перелік їх дано і ч. 1 ст. 1 КК); б) родовий - частина загального об'єкта, що представляє собою групу однорідних чи тотожних правовідносин, на які посягають однорідні чи тотожні злочини (наприклад, основи національної безпеки, життя громадян, здоров'я громадян; в) безпосередній об'єкт - ті правовідносини, яким безпосередньо завдається злочином шкода. Наприклад, при вчиненні вбивства - це життя конкретної особи. Зазначимо, що безпосередній об'єкт може поділятися на основний і додатковий. Наприклад, при вчинені розбою (ст. 187 КК) основним об'єктом є власність потерпілого, додатковим - здоров'я потерпілого. Зауважимо, що додатковий об'єкт може бути обов'язковим чи факультативним. При вчиненні розбою здоров'я потерпілого є додатковим обов'язковим об'єктом. Це пояснюється тим, що здоров'я потерпілого обов'язково пошкоджується чи ставиться під загрозу пошкодження при вчиненні розбою. Коли ж додатковий об'єкт пошкоджується чи ставиться під загрозу пошкодження не завжди його називають факультативним. Наприклад, при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК). Основним безпосереднім об'єктом при вчиненні хуліганства є громадський порядок, який обов'язкового пошкоджуеться чи ставиться під загрозу пошкодження. У той же час, при вчиненні хулі-ганства може бути пошкодженим чи ставитися під загрозу пошкодження (крім громадського порядку), ще й, наприклад, власність, здоров'я потерпілого, діяльність підприємства. Названі об'єкти, як такі, що не завжди пошкоджуються чи ставляться під загрозу пошкодження, називають факультативними.

    Значення  об'єкта злочину: є ознакою складу злочину; служить правильній кваліфікації вчиненого злочину; родовий об'єкт злочинів є підставою для побудови Особливої частини КК - у кожному з розділів Особливої частини зосереджені злочини, які посягають на однорідні чи тотожні правовідносини. Наприклад, розділ 2 – злочини, які посягають на життя або здоров'я потерпілих.

    При вчиненні окремих злочинів посягання  може спрямовуватись безпосередньо на предмет злочину. Під предметом злочину розуміють речі матеріального світу, впливаючи на які пошкоджується чи ставиться під загрозу пошкодження об'єкт злочину. Наприклад, при вчиненні крадіжки об'єктом злочину є власність, a предметом — та річ, яку викрадають, скажімо гроші. Види предметів злочину: люди, тварини, рослини, речі (у розумінні майно — у них вкладена людська праця). Значення предмета злочину - допомагає визначити об'єкт злочину та показує розмір заподіяної шкоди (збитків).

    2. Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона злочину. Інакше кажучи, як злочин проявляється зовні.

    Основні ознаки об'єктивної сторони злочину  в матеріальних складах  злочинів:

    а) діяння (дія або бездіяльність;

    б) злочинні наслідки (це шкідливі зміни в об'єкті посягання);

    в) причинний зв'язок між вчиненим діянням  та злочинними наслідками (причинний зв'язок - це такий зв'язок між явищами, при якому одне явище породжує інше. Ознаки причинного зв'язку:

    1) діяння повинно передувати наслідку;

    2) наслідок є результатом саме цього, а не іншого діяння;

    3) наслідки з об'єктивною закономірністю виникають у результаті вчиненого діяння.

    Основні ознаки об'єктивної сторони злочину у формальних та усічених складах злочинів:

• діяння (дія або бездіяльність). Наприклад, при вчиненні шпигунства (ст. 114 КК) достатньо передати іноземній державі відомості, що становлять державну таємницю, і об'єктивна сторона злочину вичерпана.

    Факультативні (не обов'язкові) ознаки об'єктивної сторони злочину: місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя, засоби. Коли в диспозиції статті Особливої частини КК є пряма чи опосередкована вказівка на якусь з факультативних ознак, вона автоматично стає основною ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, при вчиненні крадіжки (ст. 185 КК) об'єктивними її ознаками є: дія (саме викрадення), злочинні наслідки (виражаються заподіянням майнової шкоди потерпілому) та причинний зв'язок між вчиненим викраденням та заподіяними збитками. Однак, крім цих ознак, законодавець вказує й на додаткову ознаку об'єктивної сторони, а саме на спосіб викрадення - таємне викрадення. Таким чином, для крадіжки характерно чотири обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.