Правові норми

За результатами розгляду законопроекту  у третьому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

1. прийняття закону  в цілому і направлення його  на підпис Президенту України. 

2. перенесення голосування щодо законопроекту в цілому;

3. схвалення тексту  законопроекту в цілому і винесення  його на всеукраїнський референдум.

В такому випадку винесення законопроекту на всеукраїнський референдум та визначення його результатів здійснюються відповідно до положень Конституції України та законів, що регулюють питання про проведення всеукраїнського референдум;

     4. відхилення законопроекту, у разі якщо Верховною Радою не прийнято жодного з передбачених рішень.

 

1.4. Підписання, офіційне оприлюднення  закону та набрання ним чинності.

Ця стадія, яка передбачає механізм набрання законом чинності, може бути поділена на дві відносно самостійні, однак тісно пов'язані між собою стадії: 
 1. підписання закону (або його відхилення, накладання вето);

2. опублікування (оприлюднення) закону.

Текст прийнятого Верховною Радою закону не пізніш як у десятиденний строк оформляється головним комітетом і подається на підпис Голові Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон в п'ятиденний строк з дня його подання і невідкладно направляє його Президентові України².

Президент України протягом п'ятнадцяти  днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон  зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду.

Конституцією України передбачено можливість відкладального вето, тобто права Президента України відмовити, в затвердженні прийнятого Верховною Радою України закону (крім законів про внесення змін до Конституції України). Повторний розгляді закону, повернутого Президентом до Верховної Ради, є невідкладним.

У теорії конституційного права  розрізняють такі різновиди права  вето:

- абсолютне (резолютивне)  вето, яке означає, що не підписаний главою держави законопроект вважається неприйнятим. Як правило, має місце в монархічних державах;

- відносне (суспенсивне)  вето (закріплене в Україні) означає,  що у разі відмови глави  держави від підписання законопроекту  останній повертається до парламенту і може бути повторно ним прийнятий, після чого президент зобов'язаний його підписати.

Вето також може бути:

- загальним, коли акт  відхиляється в цілому;

- частковим (вибірковим), коли відхиляється частина акта.

Таким чином, крім основних стадій законодавчого процесу на єптпі підписання та оприлюднення, може виникнути потреба в додатковій стадії — обговорення вмотивованих пропозицій Президента України в разі повернення ним прийнятого закону до Верховної Ради України (повторний розгляд).

Відкриття процедури повторного розгляду законопроекту у Верховній Раді є наслідком того, що Президент України застосував право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону і повернув закон до Верховної Ради зі воїми вмотивованими і формульованими пропозиціями, при цьому скасовуються результати олосування за закон у цілому.

Пропозиції Президента України  до поверненого ним закону подаються у вигляді таблиці та розглядаються в порядку голосування пропозицій і поправок з урахуванням особливостей, встановлених главою 23 Регламенту.

Розгляд пропозицій Президента України  починається з доповіді стосовно цих пропозицій посадовою особою, визначеною Президентом України. Відсутність цієї посадової особи не перешкоджає розгляду питання. Після доповіді заслуховується співдоповідь головного комітету. Доповідач та співдоповідач відповідають на запитання народних депутатів.

Обговорення окремих  пропозицій Президента України до поверненого  ним закону проводиться лише за процедурним  рішенням Верховної Ради.

У разі якщо Президент України пропонує відхилити прийнятий закон, голосування проводиться щодо відхилення закону в цілому. Якщо пропозиція про відхилення закону в цілому підтримана більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, закон вважається відхиленим.

У разі якщо пропозиція Президента України  про відхилення закону в цілому не підтримана Верховною Радою, голосування проводиться щодо повторного прийняття закону в цілому (долання вето), і він вважається прийнятим у цілому, якщо на його підтримку отримано не менш як дві третини голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, після чого закон підписується Головою Верховної Ради України і направляється на підпис Президенту України.

Якщо пропозиція Президента України не підтримана більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, вона вважається відхиленою. Текст статті, до якої вносилася пропозиція Президента України, залишається у попередній редакції. Якщо Верховна Рада під час повторного розгляду частково прийняла пропозиції Президента України і проголосувала за закон не менш як двома третинами голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, він вважається знову прийнятим з подоланням вето.

У разі прийняття всіх пропозицій Президента України закон вважається прийнятим у цілому , якщо за нього проголосувала більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Уразі, якщо Президент України не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний ним та офіційно оприлюднений.

Як зазначалося, вето Президента може бути подолане кваліфікованою більшістю  Верховної Ради України: якщо під  час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України (в попередній редакції) не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі, якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.

Офіційне оприлюднення законів  здійснюється після їх підписання Президентом України. Офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, не пізніше як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є  “офіційний вісник України” і газета “Урядовий кур’єр”. Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною³.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної ради України, є також газета “голос України”, “Відомості Верховної ради України”. офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Ппрезидента України, є також інформаційний бюлетень “офіційний вісник президента України”. В окремих випадках акти Верховної ради, президента та Кабінету Міністрів України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, названих вище. при цьому варто зауважити, що нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Нормативно-правові акти Верховної  ради і президента України набирають  чинності через десять днів з дня  їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти ж уряду, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

 

2.   Всеукраїнський референдум як окремий законодавчий процес.

Окремим шляхом прийняття законів  в Україні є все український  референдум. Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі - громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом.4.

Референдумові належить особлива роль у системі народовладдя в Україні  як найбільш органічній і природній  формі народовладдя, формі безпосередньої демократії через яку здійснюється народне волевиявлення⁵. За своєю суттю референдум є правом реальної суверенної і верховної волі народу. «Референдум у конституційному праві — це звернення до виборців з метою прийняття остаточного рішення щодо Конституції, законів або з питань внутрішньополітичного і зовнішньополітичного значення». Відповідно до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» референдум може бути визначений як спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Метою референдуму є прийняття рішення по суті винесеного на нього питання, тобто воля народу знаходить свій вияв у формі референдуму і не передбачає подальшого делегування владних повноважень.

Роль референдумів у регулюванні  суспільних відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції. По-перше, референдум є одним із основних інструментів реалізації права народного суверенітету і легітимізації Владних рішень. Легітимізація рішень здійснюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до виняткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням, по-друге, референдум є однією з основних форм реалізації права національного суверенітету, оскільки, умов виконання певної конституційної процедури одо всеукраїнського референдуму, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни.

Проведення всеукраїнського референдума також можливо розділити на стадії його проходження, які звісно ж схожі із стадіями загального законодавчого процесу.

1.    Призначення референдумів -      Всеукраїнський  референдум  призначається Президентом України (внесення змін до конституції), Верховною Радою України (зміни територіального устрою),  народною ініціативою - можливо назвати цю стадію правом законодавчої ініціативи.

2. Організація та проведення референдуму - створення відповідних виборчих комісій, визначення округів, агітація.

3. Порядок голосування і визначення підсумків - також як і прийняття законів Верховною радою України, прийняття законів референдумом здійснюється голосуванням. При референдумі голосування є прямим волевиявленням народу і рішення приймається також більшою кількістю голосів.

4. Опублікування, введення в  дію - закони, інші рішення, прийняті  референдумом, оприлюднюються Центральною виборчою комісією не пізніше ніж на третій день з дня офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму шляхом опублікування в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" та оприлюднюються в інших засобах масової інформації. Закон України, схвалений на всеукраїнському референдумі, набирає чинності з дня оголошення Центральною виборчою комісією результатів всеукраїнського референдуму, окрім випадків, коли дата набрання чинності таким Законом прямо передбачена положенням цього Закону.

ВИСНОВОК:

Для кожної стадії законодавчого процесу  обов'язковими є такі вимоги: 
- спрямованість на досягнення визначеної мети;

- документальне закріплення  правових дій;

- юридичний характер  процесуальних дій;

- фіксація правового  результату.

Дослідження та висвітлені основних понять, видів та стадії законодавчого процесу, дозволило зробити наступні висновки: 
 Законодавчий процес це процес, який можна визначити як нормативно регламентований порядок послідовно здійснюваних дій, пов'язаних з поданням до законодавчого органу проекту закону, його розглядом (за процедурою трьох читань), прийняттям, набранням законом чинності через його підписання та оприлюднення, внесенням змін, припиненням чинності, а також формуванням єдиної системи законодавства України. 
 Ефективне здійснення Верховною Радою України законодавчої функції вимагає розроблення більш досконалого механізму  і порядку прийняття законів парламентом.  Цілком очевидно, що  реформування законодавчого процесу слід починати з перегляду основних засад законодавчої діяльності Верховної Ради України. Проведене  дослідження принципів законодавчого процесу, дозволило виявити найбільш важливі напрямки, вихідні засади розвитку законодавчого процесу, зокрема: принцип легалізму, принцип колегіальності, принцип політичного різноманіття та принцип відкритості. 
 Реалізація вищезазначених принципів є важливою передумовою подальшого удосконалення законодавчого процесу. Здійснення законодавчої діяльності у відповідності з вищенаведеними принципами сприятиме зростанню авторитету Верховної Ради й створенню якісного законодавства в Україні. 
 Головними недоліками сучасного законодавчого процесу є відсутність чіткої системи планування законопідготовчих робіт,  достатньої координації між органами державної влади, що задіяні у законодавчому процесі, наявність колізій у законодавчому регулюванні питань щодо законодавчого процесу. 
 Для підвищення якості підготовлених законопроектів, усунення множинності законодавчих актів, колізій, які виникають між нормами права держава повинна створити всі умови, щоб планування в Україні здійснювалось на високому рівні розвинутої правової держави. 
 Підготовка законів – це вид юридичної діяльності, що здійснюється уповноваженими на то суб’єктами, які володіють відповідними спеціальними та практичними знаннями. Головним завданням укладача проекту повинні стати перенесення наукової концепції у площину єдиної системи нормативних правил. 
 Законодавча ініціатива – це звернення суб’єкта права законодавчої ініціативи, визначеного Конституцією України, до Верховної Ради України стосовно прийняття нового закону, припинення чинності або зміни чинного закону, яке здійснюється шляхом подання проекту закону на розгляд парламенту. Необхідно посилити гарантії реалізації права законодавчої ініціативи шляхом недопущення втручання у текст законопроекту до розгляду його у першому читанні, надання суб’єктам права на спрощений порядок відкликання законопроекту, права на представництво експерта при розгляді проекту в комітеті та Верховній Раді України. 
 Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що комплексне дослідження законодавчого процесу надало можливість визначити важливість, необхідність і актуальність такого явища як законодавчий процес, він являє собою інтерес як для розробки загальних основ теорії права, так і для всіх інших видів правової діяльності.