Правопорушення: поняття,ознаки,склад та види

2.1. Суб’єкт правопорушення

Суб’єкт  правопорушення – це особа,що вчинилв правопорушення. Така увага зумовлена насамперед тим,що правопорушення чи будь-яке діяння не існує саме по собі ,а може відбутись  лише за наявності того,хто його чинить.Суб'єкт діяння не може розглядатися як ознака правопорушення. Але без суб'єкта немає правопорушення, і в той же час не кожна людина може бути визнаний суб'єктом протиправного винного діяння. Отже, кваліфікація правопорушення залежить від поняття його суб'єкта.²⁰ Суб’єкти  поділяють на індивідуальні так колективні.

Індивідуальний суб’єкт – це фізична особа,яка є осудною і досягла певного віку .Фізичних осіб поділяють на  громадян ,осіб без громадянства, іноземних громадян. Ще одна класифікація виокремлює приватну особу,службову особу та спеціальний суб’єкт. Осудність фізичної особи характеризується тим,що особа розуміє  характер своїх дій,сама приймає рішення і керує своїми діями²¹.

Для того,щоб бути  суб’єктом правопорушення фізичні особи повинні володіти деліктоздатністю, тобто  мають бути здатними нести юридичну відповідальність за свої діяння. Така здатність приписується людині з набуттям нею певного віку, який  в окремих галузях законодавства різний.

В основі деліктоздатності лежить дієздатність (здатність своїми діями здійснювати закріплені законом права та обов'язки). Тому недієздатна особа завжди і неделіктоздатна. Не є суб'єктом правопорушення, а отже, не залучаються до юридичної відповідальності малолітні та особи, визнані судом недієздатними (у цивільному праві) і неосудними (у кримінальному праві).Повна цивільна дієздатність ( в отже і деліктоздатність) настає з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку. У кримінальному праві у разі вчинення певних злочинів - найбільш тяжких - суб'єктом злочину визнаються особи, які досягли чотирнадцяти років. При цивільно-правових проступках , якщо вони вчинені малолітніми (особами, які не досягли п'ятнадцяти років) або недієздатними особами, майнову відповідальність несуть батьки або опікуни, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Особа, яка вчинила злочин і визнане судом на момент його вчинення неосудним, залучається не до кримінальної відповідальності, а піддається примусового лікування.²²

Колективний суб’єкт правопорушення- це  юридична особа,держава громаляська організація, установа,організація. Його дії пов’язані з  колективним прийняттям рішенням.Юридична особа  має здатність  нести  юридичну відповідальність з моменту своєї реєстрації.

«Суб'єктами правовідносин, тобто правоздатними суб'єктами суспільного життя, носіями юридичних прав і обов'язків можуть бути об'єднання: як державні (держава в цілому, державні органи, установи, підприємства), так і громадські (громадські організації, політичні партії, рухи, органи громадської самодіяльності, громадські установи, підприємства).Всі підприємства, установи, організації виступають суб'єктами правовідносин як юридичні особи.»²³

Юридична особа - це державна, громадська або приватна організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих нємайнових прав та виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. Докладніше сутність юридичної особи розкривається у таких її властивостях та ознаках. 

Це,по-перше, організаційна єдність,цілісність,самостійність та незалежність установи чи організації,а отже незалежність у прийнятті рішень та здійсненні діяльності.  По-друге,  юридична особа має відокремлене майно, яке належить їй на прві власності або на основі права оперативного управління, майнова відокремленість від майна її учасників і фундаторів (самостійний баланс кошторис витрат, статутний фонд і банківський рахунок). По-третє, юридична особа характеризується наявністю власного статуту,в якому визначається її статус, характер діяльності,її основні засади, права та обов’язки працівників.

Наступною ознакою,яка є життєво необхідною для юридичної особи є офіційна реєстрація в органах влади і наявність дозволу займатись певним видом діяльності,який передбачений в статуті, а також правоздатність і дієздатність такої особи, можливість виступати від свого імені і нести юридичну відповідальність (правоздатність громадських організацій визначається метою і завданнями створення організації).²⁴

 Проте варто пам’ятати, що правопорушення чиняться  людьми. Відповідно до окремих законодавств, суб'єктом правопорушень є юридична особа, однак у кінцевому рахунку і ці види правопорушень вчиняються людьми - працівниками підприємств, установ.

Правопорушення, суб'єктом якого  є юридична особа, являє собою  не що інше, як винну дію конкретних фізичних осіб, яка призвела до заподіяння певної шкоди. Хоча суб'єктом відповідальності в таких випадках виступає юридична особа, це не виключає можливості відшкодування збитків, заподіяних організації внаслідок притягнення її до юридичної відповідальності, самою винною фізичною особою. ²⁵

Говорячи про юридичних та фізичних осіб ,як суб’єктів правопорушення важливо роль відіграє  їхнє розмежування відносно різних галузей законодавства. Так суб'єктами кримінального, дисциплінарного, матеріального правопорушення виступають лише фізичні особи, цивільного - фізичні і юридичні особи, адміністративного - переважно фізичні особи, а в окремих випадках, встановлених у законодавстві, й юридичні особи (порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці, порушення законодавства про захист прав споживачів та ін.)²⁶

Юридична особа не може бути суб'єктом кримінального  злочину. Ним може бути посадова особа підприємства, організації, установи або особа, яка виконує функції керівника організації.Така особа іменується в юридичній літературі спеціальним суб'єктом правопорушення. Вона може виступати суб’єктом матеріального або адміністративного правопорушення

Український законодавець визначає  поняття органів юридичної особи, дії яких вважаються діями самої  юридичної особи  у статті 92 «Цивільна дієздатність юридичної особи «Цивільного Кодексу України ²⁷ .

Суб'єкт кримінального права збігається з «суб'єктом кримінальної відповідальності». У цивільному праві такого збігу немає. Суб'єкти цивільного права наділені певними правами і обов'язками і можуть активно брати участь у різних правовідносинах, стимульованих або що допускаються нормами цивільного законодавства.²⁸

2.2. Об’єкт правопорушення

  Об’єктом правопорушення є певні  блага ,суспільні відносини,суспільні цінності ,які охороняються чинним законодавством  і на які правопорушення здійснює посягання.

Петро Мойсейович Рабінович  визначає об’єкт правопорушення,як благо,на пошкодження ,знищення чи позбавлення якого спрямоване  винне протиправне діяння Він зазначає,що об’єктом правопорушення  можуть бути  всі явища,які визнаються об’єктами правовідносин,тобто матеріальні та нематеріальні  цінності особистого або загальносуспільного характеру. ²⁹

Проте тут варто підкреслити особливість, через яку можна помилково визначити об’єкт правопорушення .Адже ним є охоронювані правом  відносини,а не конкретні речі .Наприклад у випадку крадіжки  автомобіля об’єктом правопорушення  будуть відносини ,пов’язані з здійсненням права власності громадянина на автомобіль, а саме авто – це предмет правопорушення.³⁰

Об'єкт правопорушення - коло суспільних відносин. регульованих і охоронюваних правом, у якому  відбулося діяння, що спричинило цим відносинам шкоду. Будь-яке правопорушення, навіть якщо воно і не набуло зримих шкідливих наслідків, наносить шкоду правопорядку, заподіюючи втрату суспільної правосвідомості, вносячи безладдя в урегульовані правом відношення. Особливо шкідливі правопорушення, що залишилися безкарними.³¹

Розрізняють загальний, родовий та безпосередній об'єкт  правопорушення .У деяких правопорушеннях виділяються предмет правопорушення, тобто матеріальне благо, з приводу якого чиниться правопорушення.

Загальний об’єкт правопорушення --  це ті суспільні відносини,які охороняються правом і яким правопорушення завдає шкоди. Коло таких суспільних відносин у кожному випадку різне і залежно від нього утворюється певний вид правопорушення. Наприклад,в загальний об’єкт кримінального правопорушення( злочину)  входить одне коло суспільних відносин ,а в адміністративне правопорушення(проступок) – інше.

Родовий об’єкт – це більш-менш широке коло однорідних і взаємопов’язаних відносин,на яке посягає цілий ряд правопорушень. Наприклад злочини проти життя,гідності і свободи особи або адміністративні правопорушення у галузі охорони праці і здоров’я населення.

Безпосередній об’єкт - це конкретні суспільні відносини,проти яких безпосередньо одне або декілька правопорушень.³²

2.3. Суб’єктивна сторона  правопорушення

Суб’єктивна сторона  – форми провини. Вона вказує на психічний стан особи в момент здійснення правопорушення. У відношенні складів, де діяння кваліфікуються без  зв’язку з його наслідками, діє  загальний принцип: “незнання офіційно опублікованого закону не звільняє від відповідальності за його недотримання”³³

Суб'єктивну сторону правопорушення характеризують також сукупність ознак, які характеризують суб'єктивне (психічне) ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою серед них є вина — безпосередній вияв психічного ставлення до вчиненої шкідливої дії (або бездіяльності) та її негативних наслідків.

У складних складах, що містять  опис діяння і його наслідків, поверх того важлива диференціація форм провини. Розрізняються намір(умисел) і необережність. Правопорушення визнається зробленим навмисне, якщо особа, що його зробила, передбачала його шкідливі чи небезпечні наслідки і бажала їхнього настання (прямий намір) чи свідомо припускала настання цих наслідків (непрямий намір)³⁴

Умисел(намір):

• прямий — усвідомлення особою протиправності своєї поведінки та бажання настання шкідливих або небезпечних наслідків
• непрямий — усвідомлення протиправності своєї поведінки, але байдужне ставлення до настання можливих негативних наслідків.

Правопорушення визнається зробленим по необережності, якщо особа  передбачала можливість настання шкідливих  чи небезпечних наслідків свого  діяння, але без достатніх до того основ самовпевнено розраховувало на їхнє запобігання (легкодумство або самовпевненість) або не передбачало можливості настання таких наслідків, хоча повинно було і могло їх передбачати (недбалість) ³⁵. 

При самовпевненості (легковажності) особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його шкоду і небезпечний результат, але без достатніх для того підстав самовпевнено розраховує на їх запобігання (наприклад, водій автомашини на слизькій дорозі значно перевищує швидкість) ³⁶

Необережність:

• протиправна самовпевненість - усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можливість запобігання негативним наслідкам
• протиправна недбалість — усвідомлення протиправності своєї поведінки та небажання настання негативних наслідків, які в силу професіоналізму та посадового становища можна і треба було передбачити.

Мотив (наприклад, вбивство з корисливих і хуліганських мотивів) і мета (наприклад, вбивство з метою  приховання іншого злочину) враховуються при кваліфікації правопорушення, визначенні міри покарання.

Слід враховувати, що вина не вичерпує всього змісту психічного відношення правопорушника до протиправного  діяння і його результатів. Законодавець нерідко називає і інші психічні явища як суб'єктивна сторона  правопорушення. Так, в Кримінальному  кодексі називаються мотиви злочину (користь, особиста зацікавленість), цілі злочину (усунення з ринку інших суб'єктів економічної діяльності, надання впливу на результати конкурсів або змагань), емоції, що спонукали до здійснення злочину. Названі і інші аспекти психічного полягання правопорушника враховуються при кваліфікації правопорушення, при визначенні міри покарання. Проте для визнання протиправного діяння правопорушенням необхідне встановлення тільки вини.

      Аналіз суб'єктивної сторони правопорушення,як форми провини у відношенні складів, де діяння кваліфікується без зв'язку з його наслідками, діє загальний принцип: «Незнання офіційно опублікованого закону не звільняє від відповідальності за його недотримання».

У законодавстві склади правопорушень викладаються по-різному. У карному праві детально описані умови застосування кримінальної відповідальності і покарання, ознаки кожного злочину, вид і розміри покарання, якому підлягають ті, хто зробить цей злочин. ³⁷

У цивільному праві допускається можливість залучення до відповідальності і без вини. В такому порядку відшкодовують шкоду юридичні особи і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих: використовування транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги, вибухових речовин, сильнодіючих отрут, здійсненням будівельної і іншої пов'язаної з нею діяльності і ін. Проте, відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки за випадок, незалежно від його вини, не коливає загального принципу вини як необхідного елементу цивільного правопорушення. Бо підставою відшкодування шкоди власником джерела підвищеної небезпеки за випадок виступає не правопорушення, а інші юридичні факти³⁸

2.4. Об’єктивна сторона правопорушення

Шкідливу дію на об'єкт  правовідносин дії правопорушника, які складають четвертий елемент правопорушення – його об'єктивну сторону.

Об'єктивна сторона правопорушення — сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення.

Протиправна дія як акт  вольової поведінки деліктоздатної особи може виражатися у формі активної дії (грабіж, вихід на роботу в нетверезому стані, порушення правил дорожнього руху) або ж бездіяльності (халатність, невихід на роботу, втрата паспорта). Бездіяльність вважається протиправною у випадках, коли обов'язок активної дії витікає з договору, з попередніх дій особи, з професійного або службового обов'язку³⁹.