Основні принципи та функції управління охороною праці

3. Міжнародне співробітництво в  галузі охорони праці. Основні  напрямки співробітництва.

Міжнародне  Співробітництво в галузі охорони  праці охоплює такі напрямки:  
- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов праці та виробничої безпеки;  
- участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів;  
- одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;  
— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах; — підготовка кадрів з охорони праці за кордоном. На перше місце завжди ставиться право людини на життя як найважливіше право ( Всесвітня декларація прав людини, ООН, 1948 р., Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, Рада Європи, 1950 р.). Проте дотримання одного права на життя є недостатнім для повноцінного існування та розвитку особистості в суспільстві. Для цього безумовно потрібним є забезпечення інших прав і свобод.  
Одним із загальновизнаних міжнародною спільнотою прав людини є право на безпечну працю.  
Якщо Україна приймає участь в міжнародних програмах та угодах і при цьому вимоги міжнародних норм по охороні праці є вищими за вимоги законодавства України, то повинні виконуватися міжнародні вимоги по охорони праці.  

Основними інституціями міжнародного співробітництва  в галузі охорони праці являються:  
- Організація об’єднаних націй (ООН);  
- Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ);  
- Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГATE);  
- Міжнародна організація праці (МОП);  
- Європейський Союз (ЄС);  
- Співдружність незалежних держав (СНД)

До компетенції ООН, згідно з її статутом, входить всебічний розгляд проблем у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН приймає з цих питань резолюції (серед них особливо важливе значення мають декларації) і договори. Зазвичай питання, які стосуються прав людини, включаються в її порядок денний за рекомендацією Економічної і Соціальної ради (ЕКОСОС) або за пропозицією держав-членів. Більшість таких питань Генеральна Асамблея передає на розгляд у свій Третій комітет (з соціальних, гуманітарних і культурних питань), який готує щодо них проекти резолюцій, що приймаються Генеральною Асамблеєю.  
Економічна і Соціальна Рада ООН приймає з питань прав людини резолюції або проекти резолюцій (у тому числі декларацій) і договорів, які передає для ухвалення до створених при ЕКОСОС Комісії з прав людини й Комісії з положення жінок.  
Комісія з прав людини складається з 53 держав-членів, які вибираються ЕКОСОС. Комісія приймає резолюції і проекти резолюцій або спеціальних доповідей для розгляду окремих проблем, створює робочі групи.  
Глобальний договір ООН (UN Global Compact) - міжнародна ініціатива Організації Об'єднаних Націй, що поєднує на добровільній основі компанії з різних країн миру з метою підтримки універсальних принципів соціальної та екологічної відповідальності. Учасники Глобального договору ООН активно просувають 10 принципів, що включають норми в галузі прав людини, гідних умов праці, охорони навколишнього середовища й протидії корупції (див. розділ 1, п. 1.2).  
Організація Об'єднаних Націй по промисловому розвитку (United Nations Industrial Development Organization, UNIDO)  
ЮНІДО є спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй, що додає всі зусилля для поліпшення життя людей у країнах, що розвиваються, і у країнах з перехідною економікою на основі розвитку їхньої промисловості.  
Послуги, що надаються ЮНІДО, покликані допомогти цим країнам перебороти труднощі в соціальній й економічній областях і домогтися більше широкої участі на світовому ринку, використовуючи свій власний фундамент довгострокового стійкого розвитку. Вона відіграє роль каталізатора в здійсненні змін і надає промислові послуги, які мають важливе значення для споживачів, допомагають ним забезпечувати власний економічний добробут і розвивати національний потенціал.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) створена у 1946 році на Міжнародній конференції з охорони здоров'я в Нью-Йорку. Статут набув чинності 7 квітня 1948 р. (цей день відзначають як Всесвітній день здоров'я). Штаб-квартира розміщена у Женеві (Швейцарія). У ВООЗ входять 190 держав.  
Метою ВООЗ є «досягнення всіма народами вищого рівня здоров'я». Основні напрямки її діяльності: боротьба з інфекційними хворобами; розробка карантинних і санітарних правил; вирішення проблем соціального характеру. Зокрема, в галузі охорони праці ВООЗ координує розробку нормативів якості виробничого середовища.  
Вищим органом ВООЗ є Всесвітня асамблея охорони здоров’я до якої входять представники усіх країн - членів організації. Вона скликається щороку.  
Виконавча рада ВООЗ, яка складається з представників 31 держави, що вибираються Асамблеєю на 3 роки, збирається не рідше двох разів на рік. Виконавча рада виконує рішення Асамблеї, визначає порядок денний засідань Асамблеї, створює комітети, вживає заходи надзвичайного характеру. Адміністративним органом Виконавчої ради є Секретаріат на чолі з генеральним директором.  
Представники ВООЗ знаходяться в кожній країні - членові ВООЗ -і на місцях відповідають за діяльність ВООЗ у країнах перебування, консультують уряди щодо розробки й реалізації національних програм охорони здоров'я.  
Для того, щоб подолати значні відмінності у показниках стану здоров'я, що існують між країнами Заходу і Сходу Європи, було започатковано програму «Євроздоров'я». її мета - надати суттєву допомогу країнам Центральної та Східної Європи. Для успішного виконання цієї програми у кожній з країн, яким надається допомога, створено бюро ВООЗ.  
Бюро ВООЗ в Україні створене у 1994 році. Впроваджуючи програми співробітництва між Урядом України та Європейським регіональним бюро ВООЗ, бюро ВООЗ в Україні має такі цілі:  
• координація використання технічної допомоги ВООЗ в Україні;  
• розвиток міжнародного співробітництва в сфері охорони здоров'я із широким залученням міжнародного співтовариства, мобілізація ресурсів і оптимізація їх використання;  
• обмін необхідною інформацією;  
• ознайомлення громадськості з проблемами охорони здоров'я. Особливо важливими у роботі ВООЗ є спільні з МОД Декларація і Програма дій, прийняті на міжнародному саміті по соціальному розвитку, що проходив у Копенгагені в 1995 році. Декларація пропонує націям домагатися повної продуктивної зайнятості на основі вільного вибору роботи як основного пріоритету економіки і соціальної політики. Завдання полягає не в тім, щоб створювати нові робочі місця, а в поліпшенні їхньої якості, гарантії основних прав і інтересів працівників. Створення якісних робочих місць включає заходи щодо гарантій здорового й безпечного виробничого середовища, усунення небезпек для здоров'я, пов'язаних з навколишнім середовищем, забезпеченню гігієни і безпеки праці. Гігієна праці допомагає здійснювати активне партнерство в галузі працевлаштування, охорони здоров'я та навколишнього середовища з метою стійкого розвитку.

Міжнародне  агентство з атомної енергії (МАГАТЕ)

Ця міжурядова організація  в галузі, використання атомної енергії  була створена за рішенням ООН на міжнародній  конференції у Нью-Йорку. Статут Агентства був прийнятий 26 жовтня 1956 р. і набув чинності 29 червня 1957 р. Штаб-квартира знаходиться у Відні (Австрія). В організацію входять  понад 120 держав.  
Агентство ставить своєю метою сприяти розвитку міжнародного співробітництва в галузі світового використання атомної енергії і забезпечувати, аби запропонована МАГАТЕ допомога не використовувалася у військових цілях.  
Вищий орган МАГАТЕ - Генеральна конференція, що складається з представників усіх держав-членів, які збираються щорічно на чергові сесії. Генеральна конференція здійснює загальне керівництво політикою й програмами МАГАТЕ. Оперативним керівництвом усією діяльністю МАГАТЕ займається Рада управляючих. До її складу входять 35 держав, з яких 22 вибираються Генеральною конференцією, а 13 обираються Радою з числа найбільш розвинутих країн в галузі технології атомної енергії, включаючи виробництво сировинних матеріалів. МАГАТЕ має два постійних комітети: з адміністративних і бюджетних питань і з технічної допомоги.  
Секретаріат МАГАТЕ здійснює адміністративно-технічне керівництво організацією. Він очолюється генеральним директором, який призначається на чотири роки Радою управляючих та затверджується Генеральною конференцією.  
До МАГАТЕ входить також Науково-консультативний комітет, що складається з 15 авторитетних вчених у галузі атомної енергії. Комітет розроблює рекомендації для генерального директора науково-технічних програм діяльності Агентства.  
Основні напрямки діяльності МАГАТЕ:  
- встановлення стандартів ядерної безпеки і захисту довкілля;  
- організація й координація досліджень і розробок у галузі ядерної енергетики, радіаційної безпеки;  
- надання технічної допомоги державам-членам Агентства;  
- здійснення контролю (гарантій) за світовим використанням атомної енергії;  
- заохочення обміну науковою і технічною інформацією щодо  
ядерної енергії.

Міжнародна  організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжурядових організацій - була створена у 1919 р. і розвивалась спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.  
Штаб-квартира МОП - Міжнародне бюро праці (МБП) - розташована в Женеві, Швейцарія. Сьогодні членами МОП є 170 країн. Україна є членом МОП з 1954 року. Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн.  
Особливість МОП - це її тристороння структура: в діяльності Організації від усіх країн - членів МОП на рівних засадах беруть участь:  
- представники урядів;  
- представники організацій працівників;  
- представники організацій роботодавців.  
До основних завдань діяльності МОП належать:  
- регламентація робочого часу;  
- регламентація набору робочої сили;  
- боротьба с безробіттям;  
- гарантії заробітної платні, яка забезпечує нормальні умови життя;  
- захист трудящих від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві;  
- захист дітей, юнаків і жінок;  
- регламентація питань соціального страхування і соціального забезпечення;  
- організація професійно-технічної освіти.  
Із 370 Конвенції і Рекомендацій, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала 58 Конвенцій, серед яких - найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини.  
В МОП діє система контролю за застосуванням у країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава подає звіти про застосування на своїй території ратифікованих Конвенцій, а також інформацію про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях.  
Вищим органом МОП є Генеральна конференція - Міжнародна конференція праці; виконавчий орган - Адміністративна рада, Україна активно використовує експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства та опрацювання нових законодавчих актів.  
Поліпшення безпеки та гігієни праці є важливим статутним завданням МОП. МОП ухвалила понад 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовано на вирішення суміжних питань - інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування тощо.  
За останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків (цей термін визначається як «джерело небезпеки для життя й здоров'я працівників, із яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій»).  
МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики, кризового стану ринку, праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надає допомогу Урядові України в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.  
Нині МОП здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.  
Цілі МОП в галузі охорони праці включають наступні чотири напрями:  
1. Впровадження програми МОП «За безпечну працю» на рівні компаній, на національному та міжнародному рівнях. Національна програма «За безпечну працю» повинна містить у собі:  
- Національну політику, розроблену і проголошену на найвищому рівні. Керівники держав повинні постійно й привселюдно підтверджувати свою прихильність цій політиці.  
- Національну стратегію, що містить у собі бачення проблеми, завдання, строки, призначення уповноважених осіб й організацій, виділення необхідного фінансування, постійне вдосконалювання роботи й зворотний зв'язок.  
- Національний план або програму дій. Всі перераховані компоненти програми «За безпечну працю»  
необхідно обговорювати й погоджувати із тристоронніми партнерами (працівниками, роботодавцями і урядом). Національну програму можна підрозділити на галузеві і регіональні програми.  
Міжнародна програма МОП "за безпечну працю" сприяє обміну досвідом між 175 державами-членами МОП.  
Програма на рівні підприємств - це створення системи управління охороною праці відповідно до принципів і настанов МОП.  
2. Спостереження, оповіщення та використання показників для того, щоб мати більш чітке уявлення про виникаючі проблеми в галузі охорони праці та усувати причини цих проблем.  
3. Контроль таких, що можуть бути виміряні кількісно, зобов'язань по зниженню числа нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань через усунення причин (наприклад, завдання знизити протягом п'яти років смертність на виробництві на 20 відсотків).  
4. Поступове розширення сфери дії захисних заходів і гарантій компенсації у випадку травми, а також створення служб охорони праці для працівників, що дотепер не підпадали під їхню дію - працівників сільського господарства, неформального сектора та тих, хто сам себе забезпечує роботою.

Європейський  Союз - економічна асоціація країн Європи. В ЄС утворений єдиний внутрішній ринок, зняті обмеження на вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили між країнами, створена єдина валютна система.  
Початково Європейський Союз був заснований по Римському Договору 1957 р. як спільний ринок шести європейських держав.  
Виконавчим органом Євросоюзу є Європейська Комісія - вона складається з двадцяти членів, які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні в виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європарламентом.  
Європейський Парламент - зібрання із 626 депутатів, які напряму вибираються громадянами країн - членів ЄС терміном на п'ять років. Він приймає спільні рішення з Радою Міністрів по конкретним питанням і контролює роботу Рад ЄС і Європейської Комісії.  
Соціальні аспекти розвитку ЄС мають таке саме значення, як і економічні. Про це свідчить схвалений в Страсбурзі в 1989 році «Статут про соціальні права».  
Практичні результати втілення Статуту пов'язані с розробленими програмами дій, у відповідності до яких найбільша кількість обов'язкових директив ЄС була передусім підготовлена саме з питань охорони праці.  
Забезпечення гарних умов на робочому місці - одна із головних цілей Статуту про соціальні права. Статут підкреслює також право працівників на отримання інформації, особливо при зміні трудових умов.  
Європейська Комісія має намір інтенсифікувати роботу з міжнародними організаціями, такими як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) і Міжнародна організація праці (МОП). Крім того, Комісія сприяє роботі Співтовариства в країнах третього світу і виконанню угод, укладених із країнами Центральної і Східної Європи. Щодо останніх, то передбачають наближення їхніх законодавств в галузі охорони праці до відповідних законодавств Європейського Союзу. Комісія Євросоюзу має намір працювати над поліпшенням умов виробничого середовища в цих країнах.  
Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. На саміті «Україна — ЄС» в 2010 р. був підписаний протокол до Угоди, про партнерство і співробітництво по основним принципам участі в програмах ЄС.  
Порядок денний асоціації Україна-ЄС (далі - ПДА) є новим практичним інструментом підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності. Його розроблено на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції, спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки. Документ має гнучкий характер, що передбачає щорічний перегляд та запровадження механізму моніторингу його реалізації:  
В рамках виконання ПДА Держгірпромнагляд спільно з Міністерством соціальної політики та Міністерством охорони здоров'я України визначено відповідальними за виконання положення ПДА: посилення адміністративної та виконавської спроможностей у сфері охорони здоров' я та безпеки праці.

Міжпарламентська  асамблея держав-учасників СНД

Скорочена неофіційна назва - Міжпарламентська асамблея СНД (МПА  СНД). МПА СНД займається прийняттям законодавчих актів, а також приведенням  законодавств СНД під світові  стандарти.  
МПА СНД була заснована в 1992 р. в Алма-Аті як консультативний орган для підготовки проектів законодавчих документів, що являють взаємний інтерес. В 1995 р. глави держав СНД підписали Конвенцію про Міжпарламентську асамблею, відповідно до неї МПА одержала офіційний статус міждержавного органу.  
В 1999 році до Алматинської угоди приєдналася Україна. Штаб-квартира Міжпарламентської асамблеї держав – Таврійський палац у Санкт-Петербурзі.  
У своїй діяльності Міжпарламентська асамблея найбільше значення надає питанням, пов'язаним з гармонізацією та зближенням законодавств держав Співдружності. Ця робота втілюється в прийнятих Міжпарламентською асамблеєю модельних законодавчих актах і рекомендаціях, при створенні яких враховується досвід парламентів країн Співдружності і міжнародних парламентських організацій.

Важливими нормативними актами з питань охорони  праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону “Про охорону праці” передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Переважна більшість міжнародних  договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або  меншою мірою стосуються охорони  праці, можна об‘єднати в чотири групи:

1. Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці;
2. Директиви Європейського Союзу;
3. договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав;
4. двосторонні договори та угоди.

Крім вищезазначених організацій  у справу охорони праці вносять  свій внесок також Міжнародне агентство  з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня  організація охорони здоров‘я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ряд інших.

Значне мicцe серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнародної Організації Праці у галузі поліпшення умов праці та рекомендації щодо їх застосування. До МОП зараз входить 173 країни. Структурно МОП складається з Міжнародної Конференції праці, Адміністративної Ради та Міжнародного Бюро праці.