Присвоєння та позбавлення статусу безробітного

 

 

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття безробітного та його правовий статус……………………..6

1. Поняття та зміст правового статусу безробітного………………………6
2. Гарантії прав осіб, які визнані безробітними…………………………...11
3. Підходяща робота для безробітного…………………………………….14

Розділ 2. Присвоєння та позбавлення статусу безробітного…………………17

1. Порядок реєстрації безробітного ДСЗ…………………………………..20
2. Порядок, умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю……..24
3. Зняття з обліку громадян зареєстрованих як безробітні……………….26

Розділ 3. Професійне навчання незайнятих осіб………………………………29

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Актуальність теми. Праця є одним із основних джерел багатства, фактором зростання виробництва, тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили, оскільки доведено, що зростання безробіття на 1% скорочує ВНП на 2%.          

На жаль, дане явище не оминуло Україну. Однією з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці є безробіття. Поглиблення бідності та соціальної нестабільності у суспільстві, зростання злочинності, порушення рівноваги з боку попиту і пропозиції, нераціональне використання суспільних ресурсів.  

Не випадково була вибрана тема нашої курсової роботи - «Правовий статус безробітного». При виборі цієї теми, перш за все ми спирались на своє ставлення до даної категорії громадян, яких держава, так чи інакше, називає «безробітними», а також тому, що майже кожному довидеться мати статус «безробітного». З переходом на механізовані знаряддя праці, де людський фактор просто необхідний як основне знаряддя праці, використання і застосування людської праці стає з кожним роком все нижче – ринкова економіка взагалі викидає людину з виробничого процесу, і людина як учасник виробничого процесу стає не затребуваним. Таким чином, саме це і створює тим самим масове невдоволення, а також зростання числа безробітних громадян. Саме це і викликає актуальність обраної мною теми, теми - «Правовий статус безробітного», людини, яка будь - яким чином залишилася без роботи, залишилася без засобів на існування. У зв'язку із зростанням масштабів безробіття в суспільстві нагнітається напруженість: прояви масового невдоволення, що проходять акціями протесту, реалізаціями інших форм протистояння. При безробітті зростає злочинність. Разом з тим відбувається люмпенізація найбільш відсталої і знедоленої частини населення, завжди готової на будь-які, самі, здавалося б, неймовірні вчинки, які згубно впливають на суспільство.

  Але, як і у будь-якого іншого громадянина України за безробітним, так чи інакше, зберігається законне, надане законом право на захист і підтримку з боку держави. Спираючись на Державну службу зайнятості, безробітна людина має право: на перепідготовку (перенавчання) на інший вид трудової діяльності; підвищення його кваліфікації, що в майбутньому допоможе безробітному влаштуватися на роботу і уникнути такого низького для себе, ганебного і принижуючого його честь і гідність терміна, як «безробітний».

Метою даної курсової роботи є дослідження основних проблем правового статсу безробітного в Україні, для встанолення прогалин в чинному законодавстві про зайнятість населення.

 Об'єктом і предметом дослідження моєї курсової роботи є громадянин, який з певних причин втратив роботу і отримав статус «безробітного». Але, навіть не дивлячись і на це, у нього є законне, надане і конституційно закріплене право на працю і на захист від безробіття, насамперед як людини і громадянина держави, якою він є, навіть якщо ця людина - «безробітний».

  Основними завдання, які я ставлю перед собою, виходячи з обраної мною теми курсової роботи «Правовий статус безробітного», є дослідження основних елементів даної теми, а саме:

1) з'ясувати і вивчити, хто такий «безробітний»;

2) вивчити, що означає  «правовий статус безробітного»; які у безробітного законні  права та обов'язки; на які гарантії  може розраховувати людина, ставши  безробітним, в чому вони полягають; як захищений безробітний громадянин з боку держави, а також які гарантії та яку допомогу може надати йому держава.

 Українське законодавство про зайнятість населення почало формуватися в  1991 р, коли був вперше прийнятий Закон "Про зайнятість населення” від 01.03.1991. При підготовці цього Закону і надалі при його вдосконаленні враховувався досвід країн з розвиненою ринковою економікою щодо пом'якшення соціальних наслідків безробіття.

 У наступні роки Закон зазнав значних змін. Досить навести такий факт, що зміни та доповнення до нього вносилися 29 разів.

  З'являється нова правова категорія – безробітний. У різних країнах поняття «безробіття» трактується по-різному. Економічно розвинені країни під безробітними розуміють працездатну людину, що бажає працювати, але не має можливості отримати відповідну його здібностям роботу. Люди в основній своїй масі, при безробітті позбавляються необхідних засобів до існування, звичного способу життя, можливості проявляти свої здібності у праці, переносять психологічний стрес, постійно відчувають душевний дискомфорт, справедливо відносячи себе до тих, кого суспільство не потребує.

 В Законі України "Про зайнятість населення” визначена політика держави в галузі зайнятості населення, права громадян у сфері зайнятості, а також питання регулювання, організації зайнятості та створення державної служби зайнятості населення.

 Закон визначає організаційні, правові та соціально-економічні гарантії реалізації прав людини на отримання роботи в умовах ринкової економіки, рівноправності форм власності. Він створює умови, що забезпечують зайнятість населення з урахуванням норм Конституції України і міжнародного права.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття безробітного та його правовий статус

1. Поняття та зміст правового статусу безробітного

 

Перехід держави до ринкових відносин спричинив в економіці виникнення ринку праці, де робоча сила визнана специфічним товаром. На ринку праці зазвичай відбувається конкуренція робочої сили, яку витримують ті, у кого вищий рівень кваліфікації, професійної підготовки. Значна частина населення, особливо та, яка не має професійної підготовки взагалі, або володіє тими професіями і спеціальностями, що не користуються попитом на ринку праці, не може знайти собі роботу, що в свою чергу призводить до безробіття [17, c. 113].

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Як зазначалося раніше, основною причиною безробіття в Україні стали негативні явища в економіці, що призвели до різкого спаду у виробництві та пов'язаного з цим масового вивільнення «зайвих» працівників [21, c. 145].

Правовий статус безробітного в нашій країні визначений Законом України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року. Відповідно до ст. 1 цього Закону, безробітний – це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Підходящою роботою в цьому випадку вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий квартал. При пропонуванні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття [3].

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, а для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви більше одного року – робота, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання – інша оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру).

У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) після закінчення періоду виплати допомоги по безробіттю підходящою може вважатися робота, що потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей громадянина, колишнього досвіду і доступних для нього засобів навчання. За рішенням місцевих Рад можуть встановлюватися й інші критерії підходящої роботи, які посилюють соціальний захист населення.

Рішення про надання громадянам статусу безробітного з одночасним призначенням допомоги по безробіттю приймається державною службою зайнятості за особистими заявами цих громадян з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, в разі, якщо протягом семи днів з дня такої реєстрації громадянинові не було запропоновано службою зайнятості підходящої роботи. Рішення про надання громадянам статусу безробітних оформлюються наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку, з яким громадянин повинен ознайомитись під розписку [22, c. 118].

Правовий статус безробітного включає основні (статутні) права і обов'язки та їх гарантії.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" право на працю серед іншого гарантується безплатним сприянням у доборі підходящої роботи і працевлаштуванням відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом або у вільний від навчання час. Послуги служби зайнятості для громадян безкоштовні [3].

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а у разі потреби — військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють, а іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, — тільки за наявності постійної прописки.

У разі відсутності у громадянина паспорта його може замінити довідка, яка видається житлово-експлуатаційною конторою або місцевим органом внутрішніх справ із зазначенням місця постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) особи, якщо паспорт перебуває в органах внутрішніх справ на оформленні, переоформленні, а також свідоцтво про народження та довідка з житлово-експлуатаційної контори або органів місцевого самоврядування із зазначенням місця проживання (постійної або тимчасової прописки) для громадян до 16 років [4].

У разі відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, повинен пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а звільнені військовослужбовці — військовий квиток.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) у віці до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, що не потребує професійної підготовки;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Громадяни, зареєстровані на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу і відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Такі особи знімаються з обліку і їм протягом 6 місяців надаються тільки консультаційні послуги. Після закінчення шести місяців з дня зняття з обліку вони можуть зареєструватися повторно у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу [4].

Працівники, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та які зареєстровані у державній службі зайнятості згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України "Про зайнятість населення", але відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, втрачають право на отримання статусу безробітного строком на 3 місяці з подальшою перереєстрацією на загальних підставах як таких, що шукають роботу [4].

Особи, визнані безробітними, мають право на такі види грошового забезпечення та соціальні послуги на випадок безробіття: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Безробітним також надаються такі соціальні послуги: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням [21, c. 148].