Присвоєння та позбавлення статусу безробітного

- інформації про свої права та обов'язки як безробітного;

- відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальне забезпечення  на випадок безробіття та соціальні  послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону;

3) збереження права на  виплату допомоги по безробіттю  на період участі у громадських  та інших роботах тимчасового  характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема  у разі заміщення тимчасово  відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

4) оскарження, у тому числі  до суду, дій або бездіяльності  державних органів, органів місцевого  самоврядування, підприємств, установ  та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи [3].

Зареєстровані безробітні зобов'язані:

1) самостійно або за  сприяння територіальних органів  центрального органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику  у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;

2) відвідувати територіальний  орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;

3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;

4) інформувати територіальний  орган центрального органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону [3].

Відмовлено особі у наданні статусу безробітного може бути через:

1) відсутність на дату звернення до територіального органу документів, необхідних для реєстрації;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»;

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого територіальним органом направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев’ятнадцятого-двадцять першого підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу від 20 березня 2013 №198 [9].

Особам, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, а також особам, у яких відсутній страховий стаж, крім тих, що зазначені у частині другій статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не може бути надано статус безробітного [4].

У разі прийняття територіальним органом рішення про відмову у наданні статусу безробітного особа може повторно подати заяву про надання зазначеного статусу не раніше ніж через сім календарних днів з дня прийняття такого рішення.

Рішення територіального органу про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

 

2.1. Порядок реєстрації  безробітного ДСЗ

 

Реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування [9].

Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про зайнятість населення”, підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Обробка персональних даних безробітних здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Реєстрація проводиться за умови пред’явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту [9].

Громадянин, який втратив паспорт, пред’являє тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України, особа, яка не досягла 16-річного віку, свідоцтво про народження та довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування, видану центром зайнятості або підрозділом ДМС.

Інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, подає копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі наявності пред’являє індивідуальну програму реабілітації [6, 7].

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, пред’являють посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист.

Особа, яка втратила трудову книжку, пред’являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.

Громадяни України, які звільнилися з роботи (припинили інший вид зайнятості) та переселилися з тимчасово окупованої території, за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструються, отримують соціальні послуги та матеріальне забезпечення на випадок безробіття за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та припинили трудові відносини у судовому порядку, пред’являють відповідне рішення суду.

Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території та припинили інший вид зайнятості згідно з частиною шостою статті 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, пред’являють передбачені законодавством документи, що підтверджують факт припинення іншого виду зайнятості (рішення суду, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо) [8].

Крім документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, для реєстрації подаються:

1) випускниками вищих  навчальних закладів та професійно-технічних  навчальних закладів, які навчалися  за державним замовленням і  звернулися до центру зайнятості протягом одного року з дня закінчення навчання, - направлення на роботу або довідка про надання можливості самостійного працевлаштування чи довідка про самостійне працевлаштування, а ті, що навчалися на контрактній основі і звернулися до територіального органу протягом одного року з дня закінчення навчання, довідка навчального закладу про підтвердження форми навчання [13, c. 212].

Форми направлення на роботу та довідок про надання можливості самостійного працевлаштування і про самостійне працевлаштування затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 “Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням” (ЗП України, 1996 р., № 17, ст. 460) та від 27 серпня 2010 р. № 784 “Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням”; [10, 11].

2) членами особистого  селянського господарства, для яких  така робота була основною (крім  осіб, які закінчили або припинили  навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних  і вищих навчальних закладах, звільнилися із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулися для реєстрації до центру зайнятості протягом шести місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення із служби), довідка про припинення ведення особистого селянського господарства або вихід з такого господарства, видана сільською, селищною або міською радою за місцезнаходженням земельної ділянки.

Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до центру зайнятості, він провадив лише таку діяльність чи одночасно перебував у трудових відносинах або був зайнятим згідно із частиною першою статті 4 Закону України “Про зайнятість населення” менше шести місяців [3].

Громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території чи районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України та є членами особистого селянського господарства, для реєстрації за місцем свого перебування зазначену довідку не подають.

Зареєстровані безробітні, які є членами особистого селянського господарства, для яких ведення такого господарства не є основною роботою і реєстрація яких припинена у зв’язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, у разі повторного звернення до центру зайнятості після закінчення мобілізаційних заходів зазначену довідку не подають;

3) військовослужбовцями (крім  військовослужбовців строкової  служби) Збройних Сил, внутрішніх  військ МВС, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, утворених відповідно до законів, Держприкордонслужби, СБУ, Держспецтрансслужби, особами рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також особовим складом воєнізованих аварійно-рятувальних служб, утворених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), які звільнені із служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, військовий квиток, в якому зазначена дата взяття їх на облік у військовому комісаріаті відповідно до законодавства [19, c. 90].

 

2.2. Порядок, умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю

 

Законом визначено, що безробітний це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених    законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Особами працездатного віку є особи віком від 16 років, які не  досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку [5].

Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12  місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального  страхування. 

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви  зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна [20, c. 345].

Поважними причинами є: 

• навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
• строкова військова служба; 
• здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним  медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
• інші поважні причини, передбачені законодавством України.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру  загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених  статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу  по безробіттю у мінімальному розмірі [2].