Готельні ланцюги та тенденції розвитку їх в Україні

Найбільш активно готельна галузь розвивається у Києві (де зосереджено 150 об'єктів із загальною кількістю номерів понад 9 тис. 200), у великих індустріальних містах країни (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк), а також у рекреаційних зонах (Ялта і Крим, Одеса, Львів та Карпати в цілому). Тим не менш, навіть Київ, де показник забезпеченості готельними номерами становить близько 6–7 місць на 1 тис. жителів, далекий від європейських стандартів. Наприклад, у Відні цей показник складає 26 місць на 1 тис. жителів, а в Парижі – 35. Тому попит в нашій країні все ще перевищує пропозицію, і в святкові дні або під час проведення різних виставок знайти вільне місце дуже важко [6].

Тому збільшення номерного  фонду необхідно для України. Особливо це важливо для міст, які готуються до проведення Євро–2012. Україна повинна продемонструвати гостинність на кращому рівні, від цього залежить її імідж у світі, привабливість інвестування та подальшого розвитку.

Ще однією з основних характеристик вітчизняного готельного ринку став високий рівень цін при невисокій якості послуг. В умовах фінансової кризи в Європі вже почалося зниження тарифів у деяких готелях, але, найімовірніше, в нашій країні найближчим часом ціни будуть триматися на досить високому рівні, а їх зниження, можливо, не більше ніж на 5–15%. Причина тому – все та ж ненасиченість ринку.

Подальший розвиток готельного господарства, як в Україні, так і в світі в цілому, неможливо без сучасного обладнання та новітніх технологій. Основним напрямком можна вважати девіз Всесвітньої туристської організації в 2003 році: «Технологія і природа – два актуальних аспекти розвитку туризму на початку XXI століття».

Сектор готельних послуг залишається на сьогоднішній день одним  з найбільш динамічно розвиваються секторів економіки України. Ненасичені ринки готельних послуг різного рівня є прекрасною можливість для готельних операторів упевнено увійти на український ринок і проводити політику розширення свого впливу в галузі. Від того, наскільки вірний аналіз ринкової ситуації проведуть представники готельного бізнесу, залежатиме в майбутньому склад учасників українського ринку «індустрії гостинності». При цьому загальна кількість іноземних туристів, що відвідали нашу країну за 2010 рік, склала 23,6 млн. осіб . За перше півріччя 2009 р. – 9,7 млн. осіб, а за перше півріччя 2010 р. – 12,5 млн. іноземних туристів, що відвідали Україну [1].

Зараз у центрі столиці  важко знайти вільні майданчики під  будівництво готелів. Території, раніше зарезервовані для цих цілей  під силовим тиском зверху передані будівельним структурам, що споруджують на них дохідні бізнес-центри (строк окупності інвестицій до трьох років) і елітне житло. Українські інвестори, налагодивши контакти у верхах, легко добиваються передачі так званих «київських пустирів у центральній частині міста у своє оперативне розпорядження. Процес «тихого відходу» незайнятих майданчиків на сторону зупинити практично неможливо. І Київ залишається беззахисним перед «грошовими монстрами» (в першу чергу, сильними регіональними промислово-фінансовими групами), які діють на власний розсуд і, зрозуміло, виходячи з власних фінансових інтересів.

Також на території України  існують доки лише одна національна  мережа готелів – Premier Hotels, до складу якої входять 6 готелів: «Прем’єр Палас», «Ореанда» (Ялта), «Дністер» (Львів), «Старий» (Мукачево), «Лондонська» (Одеса), «Cosmopolit» (Харків). «Premier Hotels» - це колекція розкішних українських готелів, кожен з яких є особливим, але всі однаково гостинні та затишні. Кожен з готелів зберігає свою неповторну атмосферу, історію, дух того міста, де він розташований. Проте всі вони єдині у прагненні завжди надавати найкращий сервіс та піклуватися, насамперед, про зручність своїх гостей.

Через десять років майданчика під спорудження сучасних готельних  і розважальних комплексів доведеться шукати далеко за межами центральної частини міста. У випадку, якщо київська мерія запропонує Hyatt або Sheraton (за Marriot нібито закріплено майданчик у центрі Києва), чиї респектабельні західні клієнти (в першу чергу, бізнесмени і фінансисти) вважають за краще поселятися саме в центрі міста, розмістити свої комплекси на Борщагівці, Троєщині та Солом'янці в районах, не пов'язаних з Хрещатиком навіть лінією метрополітену.

До проблемних моментів у функціонуванні ринку готельних  послуг України слід віднести:

1. Тенденція заповнення  вітчизняних ринкових ніш іноземними  операторами.

2. На сучасному етапі  економічного розвитку в Україні  існує тільки один національний  готельний оператор – Premiere-Hotels, до складу якого входять шість  готелів – свого роду монополіст в готельному секторі економіки України. Він створювався в розріз із загальноприйнятими стратегіями, оскільки являє собою об'єднання абсолютно різних по концепції і набору послуг готелів в крупних ділових і туристичних центрах України. За рахунок специфіки кожного окремого готелю, мережі не доводитися вирішувати проблеми, пов'язані з уніфікованість продукту. Таке своєрідне об'єднання дозволяє подвоїти конкурентну перевагу, пов'язану з позиціонуванням на ринку і впізнаваністю бренду, також, всі готелі користуються перевагами єдиної системи бронювання. Важко позначити Premiere-Hotels як повноцінного готельного оператора, адже готелі мережі позиціюють в різних сегментах і під різними торговими марками.

3. Український ринок  готельних послуг сьогодні наближається до насичення в секторі п'яти-і чотиризіркових готелів.

4. Освіта об'єднання  вищевказаного типу пояснюється  поступовим насиченням ринку  готелів вищого класу і приходом  титулованих іноземних операторів, що створило умови, в яких окремі підприємства вимушені співпрацювати і виробляти єдину бізнес-стратегію [3].

5. Сектор готелів рівня  трьох зірок і нижче залишається  в Україні незаповненим і представлений  в основному підприємствами з  украй низьким рівнем обслуговування  і невеликим набором послуг.

6. На сьогоднішній  день активізації підприємницької  діяльності в готельному секторі  України майже не спостерігається,  зволікання національних компаній  може привести до наповнення  ринку іноземними операторами.  У свою чергу, західний інвестор не бажає виходити на готельне поле України без активної присутності там українських компаній.

7. Через специфіку  конкретних ринків неможливо  дати однозначну оцінку кон'юнктурі  в галузі – необхідно деталізувати  ситуацію в окремих секторах  готельних послуг.

8. Проблема ефективного  менеджменту. Цей недолік властивий  не тільки менеджменту, але  стосується і засновників (власників)  готелів.

9. Непростими для національних  готельних компаній залишаються  питання, пов'язані із взаємодією  з державними структурами. У  розряд «небезпечних» питань можна віднести:

-  процес реєстрації готельного об'єкту;

-  відвід земельної ділянки під будівництво;

-  проходження обов'язкових процедур у відомствах пожежної охорони і сан епідеміологічного контролю;

-  отримання необхідних дозволів і сертифікатів.

10. Питання стандартизації  послуг також є проблематичним  внаслідок невідповідності української  та європейської систем стандартизації  надання готельних послуг. За  попередніми оцінками, 80% туристичної  інфраструктури, включаючи й готелі, потребують ремонту і переобладнання.

Такого роду неоднозначні ситуації ускладнюють і уповільнюють діяльність підприємства готельної  сфери, проте саме тут національний готельний оператор може реалізувати  перевагу обізнаності про подібних питаннях і знання особливостей національного законодавства.

3.2 Рекомендації та перспективи щодо створення готельних ланцюгів України

Незважаючи  на перевагу об’єднання, готельні ланцюги  на українському ринку поки ще не стали  масовим явищем, і навіть міжнародні готельні ланцюги поки що представленні поодинокими прикладами.

В Україні поки не склався клас власників, які володіють  великою кількістю готельних  об’єктів, а послуга професійного управління не сформувалася з тієї причини, що власники готелів не довіряють  найманим менеджерам. Ця ситуація швидко змінюється оскільки сучасний етап розвитку українського готельного ринку відрізняється від того стану в якому він був 15 років тому. Зараз перед учасниками українського готельного ринку, як ніколи гостро постає питання: якщо управління в рамках готельного ланцюга, то міжнародний або український оператор? А також – використовувати відомий «бренд», або намагатися створити і «розкрутити» власний?

   Необхідно відзначити, що саме сектор готелів «де-люкс» задає і визначає високу динаміку галузі в Україні. Така підвищена увага готельного бізнесу до вищої категорії готелів пояснюється тим, що у спадок від попереднього устрою України не дісталося жодного готелю, яка могла б претендувати на п'ятірку за системою зірок, вживаною в європейських країнах, а попит на послуги екстра-класу зростав внаслідок процесів перерозподілу капіталу в країні і різкого збільшення кількості іноземних туристів.

Найбільш прибутковий  сьогодні ринок готелів екстра-класу  наближається до насичення, вже найближчим часом в полі інтересів багатьох операторів з'явиться ринок середніх і малих готелів з помірним набором послуг, що надаються.

    Найбільш адекватною стратегією укріплення на ринку готельних послуг є поява готелів з рівнями 2-3 зірок. Цільовий сегмент підприємств цього сектора – представники внутрішнього туризму (відпочиваючі і перебувають в іншому місті по ділових питаннях). В умовах відсутності конкуренції представники цього сегменту готельної галузі вважають за краще недооцінювати потребу своїх клієнтів у високому рівні обслуговування.

 Створення  готельних  ланцюгів з універсальним набором  послуг і високим рівнем обслуговування  за допомогою покупки і реконструкції  існуючого готельного фонду малої  та середньої категорій може  принести компанії не тільки  статус національного оператора, але й переваги пов'язані з домінуванням на ринку [12].

 Регіональні ринки  готельних послуг в Україну  ненасичені, і характеризуються  дещо іншими показниками попиту. Готелі вищої категорії затребувані  у великих містах і курортних центрах. У більшості міст споживачі віддають переваги готелям середнього рівня, що багато в чому визначається диференціацією доходів в регіонах.

 На думку аналітиків, через три-п'ять років іноземні  компанії та міжнародні готельні  оператори запропонують свої послуги з будівництва готелів різної зірковості в найбільших містах і курортних зонах України. За попередніми розрахунками експертів, за умови, що економіка України розвиватиметься стабільно – на рівні 5-7% на рік, фінансові ін'єкції в готельне господарство країни можуть скласти сотні мільйонів доларів.

 За розрахунками  експертів Radisson SAS найближчим часом  Україна буде потрібно 40 готелів  різної зірковості, із них висококласних  - 10-11 (чотири-п'ять – у Києві,  чотири – у Криму і два  – у Дніпропетровську). Зростання доходів готельних підприємств зумовило підвищення середньої заповнюваності київських готелів з 47% у 2001 році до 70% в 2011 році (за цим параметром Київ уже досяг майже європейського рівня). Прискорився процес модернізації номерів – перетворення їх на апартаменти європейського типу.

 Австрійська компанія  «Warimpex AG» і транснаціональна готельна  корпорація "Six continents" готові інвестувати  у розвиток готельного бізнесу  в Україні 35 млн. дол Уряд  України також зацікавлений у  більш широкому залученні прямих іноземних інвестицій у розвиток готельного бізнесу. Уряд вніс відповідні зміни в законодавство України з метою поліпшення правового поля у сфері готельного бізнесу і туризму. Уряд України бореться за будівництво придорожніх готелів і мережі малих готелів (міні-готелів), які могли б забезпечити комфорт і тишу своїм клієнтам. У  2012 рр.. планується відкрити 20-30 готелів (на 25 – 30 номерів) вартістю від 0,5 до 1 млн. дол

 Крим найближчим  часом повинен збагатитися 30 –  40 новими готелями, що мають не менше трьох зірок. Хоча в Міністерстві туризму та курортів автономії вважають, що сьогодні головною проблемою є не розширення готельної та санаторно-оздоровчої бази, а збільшення курортного сезону. Багато кримських здравниць працюють не більше шести місяців на рік. Близько 642 оздоровчо-туристичні заклади можуть прийняти одночасно 150 тисяч відпочиваючих.

 У розвиток готельного  господарства щороку вкладають  кілька сотень мільйонів гривень.  Щоб вивести національне тур  господарство на середній (за європейськими мірками) рівень комфорту і якості обслуговування, потрібні багатомільярдні вливання.

На підставі вище виявлених  проблем і перспектив розвитку ринку  готельних послуг в Україні буде доречною розробка пріоритетних напрямів розвитку вітчизняних готельних ланцюгів:

По-перше, у процесі  поширення свого впливу на конкретному  ринку компанія – потенційний  готельний інвестор може вибрати  реалізацію будівельних проектів або  здобувати вже існуючі готелі з подальшою реконструкцією. Яким саме шляхом збільшувати «штат» своїх готелів національному інвестору, буде залежати від конкретних обставин - інколи реконструкція готелю і перекваліфікація персоналу можуть обійтися компанії дорожче, ніж повномасштабний проект [14].

По-друге, для можливих національних готельних інвесторів принциповим буде питання освоїти регіони. Вирішальним в даній ситуації може стати затвердження союзу Україна-Польща в якості господарів чемпіонату світу з футболу в 2012 році. У такому разі в Києві планується спорудження близько десяти готелів вищого класу і вихід на ринок буде можливий лише за допомогою злиттів і поглинань. У секторі готелів середнього класу столичні компанії проявляють активність і наводять склад наданих послуг і рівень обслуговування у відповідність з європейськими стандартами.

По-третє, визначивши цільовий сегмент ринку, потенційний національний готельний інвестор неминуче може зіткнутися з проблемами впізнанності бренду і  ефективного управління. У випадку  достатнього фінансування і розуміння  необхідності залучення професіоналів, ці питання необхідно довірити консалтинговим компаніям. У разі ж обмеженості фінансування, компанії доведеться вирішувати ці питання власними зусиллями, віддаючи їм статус пріоритетних.