Курорти як центри розвитку лікувально-оздоровчого туризму

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Сентября 2014 в 09:56, лекция

Краткое описание

1. Зміст поняття «курорт»
2. Періодизація розвитку курортної справи
3. Етапи становлення вітчизняних курортів

Скачать в ZIP архиве (56.78 Кб) Сколько стоит заказать работу?

Вложенные файлы: 1 файл

Курорти.docx

З середини 50-х років управління курортами, санаторіями і будинками відпочинку зосереджено в МОЗ УРСР, у 60-х роках госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку, курортні лікарні, поліклініки і пансіонати були передані у підпорядкування профспілок.

Із кінця 60-х років паралельно з розбудовою курортів розвивалась та вдосконалювалась медична служба профспілкових оздоровниць. Фактично проведено її реорганізацію, визначено провідний профіль кожного курорту, введено спеціалізацію санаторних відділень, що дало змогу спрямувати зусилля на раціональне використання місцевих курортних ресурсів.

Особливого розвитку курортна система профспілок набула у 70-80-х роках минулого сторіччя. У цей період розгорнуто капітальне будівництво в таких курортних місцевостях як Трускавець, Миргород, Хмільник, Бердянськ, Саки, Слов'янськ, Очаків - всього наново побудовано або капітально реконструйовано близько 30 санаторно-курортних закладів. Ці курорти були реконструйовані у світлі вимог свого часу.

У курортних регіонах тоді було створено низку профільних базових санаторіїв, які дали установам системи відповідну методичну та практичну допомогу. На деяких курортах окремі санаторні лабораторні та діагностичні служби об'єднувались, що сприяло поліпшенню їх матеріально-технічного забезпечення та впровадженню новітніх лікувально-діагностичних методик. До співпраці в санаторно-курортному лікуванні залучалися кращі представники тогочасної медичної науки. До кожного курорту була прикріплена профільна кафедра того чи іншого медичного вузу. Вчені науково-дослідних інститутів проводили дослідження та надавали допомогу з питань санаторно-курортного лікування, залучали практичних лікарів до наукової діяльності. Таким чином, в 70-80-х роках XX ст. було закладено потужну, науково обґрунтовану інтелектуальну та матеріальну лікувально-діагностичну базу тогочасних профспілкових оздоровниць.

Особливих випробувань зазнала курортна система на початку 90-х років минулого сторіччя, після розпаду Радянського Союзу, у період загальної економічної нестабільності в державі. Невикористаність великої кількості путівок в санаторно-курортні заклади, послугами яких свого часу користувалось населення всього СРСР, спад платоспроможності населення, багато інших обставин поставили курортну систему в складне становище – на межу виживання.

У 1992 р. Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України засновано акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Як показали подальші події, це дало змогу не тільки зберегти, але й зміцнити на нових засадах курортну систему. Було взято курс не на нарощування кількості санаторних ліжок, а на створення таких умов, які б заохочували приїхати на лікування та відпочинок. У складних економічних умовах акціонерне товариство спрямувало зусилля на підвищення якості обслуговування в санаторно-курортних закладах, провело відповідні структурні зміни шляхом збільшення сезонних оздоровниць та заходи з ліквідації збиткових установ, активізації дій щодо реалізації путівок тощо.

Зусиллями фахівців курортної справи в Україні збереглися близько 3 тисяч діючих санаторно-курортних установ, в яких щорічно оздоровлюється більше 3 млн. чоловік. З них найефективніше, за цілорічним графіком працює близько 800 здравниць. До провідних курортних установ слід віднести більше ста клінічних санаторіїв, що мають у своїй структурі реабілітаційні відділення різного реабілітаційного профілю. Враховуючи те, що, за попередніми оцінками Фонду соціального страхування, медичної реабілітації потребують близько 23% всіх стаціонарних хворих і близько 46% пацієнтів амбулаторно-поліклінічних установ, організаційні основи реабілітаційної медицини вимагають подальшого удосконалення та розвитку.

В останні роки в Україні проведено ряд заходів щодо поліпшення наукового опрацювання питань, пов'язаних із сучасним станом курортної справи. Виходять у світ авторитетні видання та часописи, серед яких "Медична реабілітація, курортологія і фізіотерапія", "Вісник фізіотерапії і курортології" та ін.

В Українському НДІ медичної реабілітації та курортології в Одесі та Кримському республіканському НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова у Ялті працюють спеціалізовані ради по захисту наукових дисертаційних робіт за фахом "Медична реабілітація, фізіотерапія і курортологія".

Значною подією у курортній справі стало затвердження у 1997 р. Всеукраїнської асоціації фізіотерапевтів і курортологів (ВАФК) - асоційованого члена FEMTEC (Всесвітньої федерації водолікування та кліматолікування), президентом якої протягом вже 10 років є член-кор. АМН України, проф. M.B. Лобода.

Закономірним результатом останніх років стало присудження у 2006 році щорічної Державної премії України в галузі науки і техніки праці "Наукова розробка, організація і впровадження системи санаторно-курортного оздоровлення і лікування вагітних в Україні" (член-кор. АМН, проф. M.B. Лобода, проф. O.A. Владимиров, д. мед. н. H.I. Тофан).

Нинішній курортний комплекс України – це величезна соціально орієнтована індустрія здоров'я, яка представлена великими запасами різноманітних природних лікувальних ресурсів, що не поступаються за своєю ефективністю чинникам, що вживаються на загальновідомих світових курортах. Найбільш цінними серед них є мінеральні води і лікувальні грязі практично всіх бальнеологічних типів, не кажучи вже про більш ніж тисячокілометрове узбережжя Чорного і Азовського морів та значні гірсько-лісові масиви Криму і Карпат. На українських просторах представлені практично усі (за винятком пустель та тропіків) види кліматичних курортів - гірські, лісові, лісостепові, степові, приморські.

За якісними і кількісними характеристиками лікувальні курортні ресурси України посідають провідне місце в Європі. Так, наприклад, сухий субтропічний приморський клімат Південного берега Криму за більшістю параметрів відповідає кліматичним характеристикам півдня Франції і Хорватії, північного заходу і північного сходу Італії, півночі Тунісу. Миргородська мінеральна хлоридно-натрієва вода за складом близька до вод всесвітньо відомого німецького курорту Ахен. Вуглекислі гідрокарбонатні води Закарпаття "Поляна Квасова", "Шаянська" за фізико-хімічними властивостями не поступаються кавказьким мінеральним водам - "Боржомі", "Єсентуки-17", "Нарзан". Миш'яковиста мінеральна вода закарпатського курорту Кваси відповідає джерелам Баден-Бадена. Наявність в мінеральній воді "Березівська" іонів Fе, Са, Мg дозволяє образно називати харківський курорт "Березівські мінеральні води" українським Желєзноводськом. А відома "Нафтуся" й зовсім не має світових аналогів, у зв'язку з чим відомий російський фахівець в області курортології і фізіотерапії проф. Г.М. Пономаренко обгрунтовано включивТрускавець до списку ста найкращих курортів світу.

Історія розвитку української курортології у цифрах і фактах

Рік	Подія
1113	Нестор в „Повести временных лет” описує словянські древні лазні
1558	Російські посли, що повернулись з цареграду до Москви через Закарпаття, доповіли царю Івану Грозному, що „многие люди приходят больными и разными недугами одержимы, кладутся в те воды, и всем приходящим бывает исцеление…”
1578	Войцек Очко публікує в Кракові книгу "Теплиці", присвячену Яворівським цілющим мінеральним джерелам, "які із земних глибин виходять і горячу пару виділяють".
1617	Видатний лікар епохи Ренесансу доктор медицини Еразм Сікст Львів'янин видає книгу "Про теплиці в Шкло" (400 стор)
1631	Зроблено запис в Ужгородській інвентарній книзі про наявність мінеральних джерел та водолікарні
1796	Професор Угорського університету П.Китайбел вперше вивчає хімічний склад мінеральних вод Закарпаття
1804	Лікар Мартин Шагин публікує докторську дисертацію "Про мінеральну воду в місті Кам'янець-Подільський" (Віденський університет, Австрія)
1807	французький хімік Фелікс де Сер проводить перший аналіз сакських лікувальних грязей
1821	Аптекар К. Штеллер вивчає хімічний склад немирівської мінеральної води
1823	Доктор медицини A.A. Черський вивчає хімічний склад сульфідних мінеральних вод Синяцького родовища
1827	Створення Сакської грязелікарні - першого грязьового курорту Відкриття хіміком-аптекарем Т. Торосевичем в Трускавці водолікарні з сірчано-солоними ваннами У Слов'янську штаб-лікар А.Я.Яковлєв використовує мінеральні води оз. Ріпне для лікування хворих солдатів Чугуївського військового шпиталю Створення дивізійним лікарем Е.С. Андрієвським у Одесі на березі Куяльницького лиману бальнеолікарні
1848	Створення за рекомендацією проф. Псгагена Чокракської грязелікарні - відділення керченського військового шпиталю
1850	Указ Святого Синоду про відкриття кіновіїта купальні біля цілющого джерела Святих Козьми і Даміана (за 18 км. від Алушти, біля підніжжя Чатир-Дагу у витоках р. Альма)
1862	Проф. І.М. Бекетов вивчає хімічний склад "Березівської мінеральної води
1876	Неврологом О.М. Мочутковським в Одесі створено перше в Україні бальнеологічне товариство
1878	Офіційне відкриття курорту Моршин на місці колишніх солеварень XIV ст
1881	Проф. В. Радзішевський вивчає хімічний склад мінеральної води джерела №1 у Моршині
1884	Лікар М.П. Огранович в Ялті відкриває Чукуларську кліматичну станцію, перший в Криму курортно-лікувальний заклад
1886	Спорудження на березі Мойнакського озера в Євпаторії першої приватної Ропо- і грязелікувальної установи лікарів С.І. Ходжаша і С.П. Цеценовського
1887	І. Болеман у Будапешті описує у книзі курорти й мінеральні води Закарпаття
1890	Нагородження ялтинського лікаря В.М Дмітрієва Срібною медаллю Російського географічного товариства за наукову працю "Кліматичні особливості Південного берега Криму"
1892	Присудження Ялті Золотої медалі "За зразковий санітарний стан" на санітарно-гігієнічній виставці в Санкт-Петербурз Вихід у світ книги лікаря-гідропата В.Б. Камінського "Короткий опис домашнього використання деяких факторів природного лікування"
1900	Відкриття в Ялті за ініціативою А.П. Чехова і СЯ. Єлпатьєвського добродійного пансіону "Яузлар" для туберкульозних хворих
1902	Відкриття першого в Європі дитячого кістково-туберкульозного санаторію зав. хірургічною клінікою МДУ, проф. A. A. Бобровим
1907	Відкриття в Києві доктором Й.М. Гарлінським інституту фізичних методів лікування (з 1918 р. - центральна фізіотерапевтична поліклініка) \|Присудження в м. Спа (Бельгія) Великої золотої медалі слов'янським грязям
1911	Відкриття на березі Сакського озера народної лікарні за ініціативою проф. С.С Налбандова і проф. M.H. Бурденка
1912	Присудження Таврійській губернській земській управі Золотої медалі Російського технічного товариства "За зразкову постановку грязелікування"
1914	1 травня в Севастополі створений Романівський інститут фізичних методів лікування - перша наукова та навчальна установа у вітчизняній фізіотерапії (директор - проф. О.Ю. Щербак
1917	Організація у Миргороді лікарем Н. Зубковським першої водолікарні
1919	Радою Народних Комісарів РРФСР видано декрет "Про лікувальні місцевості державного значення"
1920	Радою Народних Комісарів РРФСР видано декрет "Про використання Криму для лікування трудящих" 12-14 грудня в Сімферополі проходить 1-й санаторно-курортний з'їзд (голова - нарком охорони здоров'я M.O. Семашко)
1921	Радою Народних Комісарів РРФСР видано декрет "Про будинки відпочинку". 25 липня в Сімферополі відбувся 1-й Всеросийський з'їзд курортних лікарів
1922	1 січня заснований Ялтинський інститут кліматотерапії туберкульозу
1923	Створюється Головне курортне управління Наркомату охорони здоров'я на чолі з наркомом М. О. Семашком і фахівцем з курортної справи М.І.Тезяковим.
1924	Впровадження O.P. Киричинським на кафедрі нервових хвороб Київського інституту удосконалення лікарів першого курсу лекцій з клінічної фізіотерапії
1925	16 квітня у Гурзуфі відкрито піонертабір санаторного типу "Артек" 28 травня в царському Лівадійському палаці відкрито перший селянський санаторій Відкриття в ДІФМЛ ім. І.М. Сеченова в Севастополі перших учбових курсів з фізіотерапії і курортології для лікарів і медсестер
1927	Організація кафедри фізіотерапії при Харківському інституті удосконалення лікарів (проф. Є.О. Черніков), нині – кафедра фізіотерапії і курортології ХМАПО (зав. кафедри, проф. Л.Д. Тондій)
1928	Створення в Одесі бальнеофізіотерапевтичного інституту (з 1992 р. - Український НДІ мед. реабілітації і курортології)
1929	Затвердження на актінологічному конгресі в Парижі системи дозування сонячних опромінювань, запропонованої в Ялті професором П.Г. Мезерніцьким
1930	Створення в Одесі кафедри фізіотерапії інституту удосконалення лікарів в НДІ курортології (зав.каф. - М.С Беленький)
1933	Передача будинків відпочинку у відання професійних спілок СРСР
1944	Організація проф. O.P. Киричинським кафедри фізіотерапії при Київському ІУВ (нині кафедра фізіотерапії і курортології кмАПО ім.ПЛ.Шулика, зав. кафедри - проф. 1.3. Самосюк)
1956	Підпорядкування MОЗ УРСР Управління курортами, санаторіями і закладами відпочинку
1958	Присудження на Всесвітній виставці в Брюсселі Срібної медалі проекту ялтинського санаторію "Чорномор'я" (архітектор Л. Інбер)
1959	У Києві відбулася 1-а Всеукраїнська конференція фізіотерапевтів і курортологів Вихід книги O.P. Кирічинського "Рефлекторна фізіотерапія"
1960	Госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку, курортні лікарні, поліклініки і пансіонати передані в підпорядкування профспілок СРСР
1963	У Ялті до 100-ліття з дня народження проф. О.Ю. Щербака відбувся 1 -й республіканський з'їзд фізіотерапевтів і курортологів УРСР
1965	Створення в Криммедінституті, вперше серед медвузів СРСР, кафедри фізіотерапії і курортології, зав. кафедри, доц. М.М. Богданов
1966	Вихід в Одесі республіканської міжвідомчої збірки "Фізичні і курортні чинники і їх лікувальне застосування" (з 1977 р. - "Курортологія і фізіотерапія")
1976	Створення при Одеському медінституті кафедри фізіотерапії і курортології, зав., проф. B.B. Кенц (з 2000 р. - проф. І.П. Шмакова)
1978	У Євпаторії відкрито Всесоюзний НДІ дитячої курортології (з 1991 р. - Укр. НДІ дитячої курортології і фізіотерапії, директор проф. М.П. Дриневский, нині - д.м.н. Т.Ф. Голубова) Створення в Одесі при Українському НДІ курортології Спеціалізованої Ради із захисту кандидатських (з 1993 р. - докторських) дисертацій за фахом "Курортологія і фізіотерапія". Створення факультету удосконалення лікарів в Криммедінституті (декан - проф. М.П. Буглак) і кафедри фізіотерапії і курортології (зав.кафедри - доц. Б.В. Богуцький, нині - кафедра фізіотерапії ФПО КДМУ ім. СІ. Георгіевського (зав.каф. - проф. B.B. Єжов)
1980	Створення в Євпаторії кафедри фізіотерапії і курортології дитячого віку ФУВ кмі (нині - кафедра педіатрії з курсом фізіотерапії ФПО КДМУ ім. С.І. Георгіевського, зав, кафедри - проф. М.М. Каладзе)
1991	Відкриття Полтавського бішофіту-лікувального природного мінералу, який широко використовують у сучасний курортній практиці
1992	Федерацією профспілок України, Фондом соціального страхування України та Українською республіканською радою з управління курортами профспілок на базі курортних закладів профспілок України засновано акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Створено Український державний центр стандартизації і контролю якості природних і преформованих ресурсів та геологічну службу ЗАТ"Укрпрофоздоровниця"
1993	Реорганізація Ялтинського НДІ ім. І.М. Сеченова в Крим. респ. НДІ фіз. методів лікування і мед. кліматології ім. І.М. Сеченова (директор проф. СС. Солдатченко)
1994	Випуск в Евпаторії 1-го номера журналу "Вісник фізіотерапії і курортології" (головний редактор - проф. М.М. Каладзе) Випуск в Одесі 1-го номера журналу "Мед. реабілітація, курортологія і фізіотерапія" (головний редактор - проф. К.Д. Бабов
1997	26 листопада Установчим з'їздом була затверджена Всеукраїнська асоціація фізіотерапевтів і курортологів (ВАФК) - асоціативний член FEMTEC (Всесвітня федерація водолікування та кліматолікування).
1998	У Хмільнику пройшов Перший національний конгрес ВАФК
2000	Верховною Радою України прийнято "Закон України про курорти"
2001	Створена Проблемна комісія МОЗ і АМН України "Санаторно-курортне лікування" \| 26-28 квітня в Євпаторії відбувся І Республіканський конгрес курортологів і фізіотерапевтів Криму
2003	Першим членом-кореспондентом АМН України за фахом "Курортологія і фізіотерапія" обрано президента ВАФК проф. M.B. Лобод
2005	Введення ВАК України наукової медичної спеціальності "Медична реабілітація, фізіотерапія і курортологія" (шифр - 14.01.33)
2006	Присуджено щорічну Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу "Наукова розробка, організація і впровадження системи санаторно-курортного оздоровлення і лікування вагітних в Україні" (чл.-кор. АМН, проф., д.мед.н., M.B. Лобода, проф., д.мед.н. O.A. Владимиров, д.мед.н. Н.І, Тофан)

Информация о работе Курорти як центри розвитку лікувально-оздоровчого туризму