Порядок створення туристичного підприємства та організація його діяльності

Отже, економічна діяльність - це організована робота туристичного підприємства, під час якої використовується капітал, рекреаційні ресурси, засоби виробництва та робоча сила для виробництва  і реалізації туристичного продукту.

Говорячи про туристичне підприємство, маються на увазі ті фірми, основною діяльністю яких є надання  туристичних послуг, а всі інші види діяльності - супутні, побічні. Але  не будь-яке такс підприємство чи організацію  можна назвати туристичною фірмою, оскільки вони можуть діяти як на комерційній, так і не на комерційній основі. Комерційне туристичне підприємство має  головною метою своєї діяльності отримання прибутку за рахунок надання  різних видів туристичних послуг.

Важливою формою економічної  діяльності туристичного підприємства є франчайзинг, який у широкому розумінні  цього терміна означає передачу прав на надання послуг та виробництво  туристичного продукту, а також надання  практичної допомоги в справі організації  туристичного бізнесу.

Франчайзинг як особлива форма  господарювання полягає ось в  чому: незалежне підприємство (франчайзодавець), яке виробляє туристичний продукт або надає послуги, передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти такий самий туристичний продукт або надавати послуги. За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзодавця підприємство виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду.

Франчайзинг можна поділити на дві категорії: організація продажу  туристичного продукту чи послуг і  форма підприємництва.

Франчайзинг - договір (угода) між продавцем та покупцем, за якою продавець захищеного торговельною маркою продукту чи послуги надає  ексклюзивне право на розповсюдження та продаж даного продукту чи послуги  незалежному підприємцю на регіональному  ринку в обмін на отримання  від нього грошової винагороди за умови дотримання покупцем технологій обслуговуючих операцій.

В індустрії туризму найбільш поширена друга категорія франчайзингу, при цьому франчайзодавець створює повну концепцію підприємства або методів роботи, а франчайзоотримувач купує право використовувати наявні наробки.

Франчайзинг надає переваги обом сторонам-розширює бізнес однієї і надає можливість для підприємництва іншій стороні, яка функціонує у  відповідності зі стандартами та режимом роботи, встановленими франчайзодавцем.

 

Туроператорська та турагентська діяльність підприємств туризму

Організації, які займаються формуванням і реалізацією турів, наданням різноманітних туристичних  послуг, називаються туристично-екскурсійними.

На практиці вони можуть називатися по-різному: туристичні фірми, туристичні бюро або агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро і т. ін. Але щодо виду підприємницької  діяльності на туристичному ринку їх можна поділити на туристичних операторів (туроператор) і туристичні агентства (турагент).

Терміни "туроператор" і "турагент" визначають напрямок діяльності туристичного підприємства.

Туроператор - юридична або  фізична особа (мається на увазі  підприємець), яка здійснює на основі ліцензії діяльність по формуванню, просуванню та реалізації туристичного продукту.

Туроператорами називають:

- туристичні організації  (підприємства), які мають власні  або орендовані засоби туристичного  обслуговування і пропонують  своїм клієнтам комплекс послуг;

- оптових посередників  між турагентствами і підприємствами туристичної індустрії, до яких належать фірми і організації, зайняті обслуговуванням туристів, але не відносяться напряму до туризму, а є представниками інших галузей економіки. Це транспортні компанії, підприємства громадського харчування, страхові фірми, спортивні, культурні заклади та ін.

Основні завдання туроператора - створення туру, підкріпленого  програмою обслуговування. Програма обслуговування - план заходів, спрямованих  на задоволення інтересів подорожуючих, які визначають призначення і  вид туру.

За видом діяльності туроператори можуть бути:

- туроператорами масового  ринку-продають велику кількість  турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку;

- спеціалізованими туроператорами - це оператори, які спеціалізуються  на окремо визначеному продукті  або сегменті ринку (певна країна, певний вид туризму і т.ін.).

За місцем діяльності туроператори бувають:

- внутрішні оператори  - формують турпродукт для споживання громадянами своєї країни в межах країни;

- виїзні оператори - формують  турпродукт для споживання громадянами своєї країни за кордоном;

- оператори на прийомі  - базуються в місці призначення  і обслуговують прибулих іноземних  туристів.

В більш загальному смислі туроперейтингу туроператорів прийнято поділяти на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні - це туроператори, які відправляють туристів за кордон або інші регіони за домовленістю з приймаючими операторами або  безпосередньо з туристичними підприємствами.

Рецептивні - це туроператори на прийомі, тобто ті, які комплектують тури і програми обслуговування в  місцях прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди  з постачальниками послуг.

Туроператор виконує головну  роль у туризмі, тому що саме він  розробляє туристичні маршрути, наповнює їх послугами, забезпечує функціонування турів і надання послуг, готує  рекламно-інформаційні видання по своїх  турах, розраховує ціни, передає тури агентам для їх наступної реалізації.

Турагент - це юридична або фізична особа (підприємець), яка здійснює діяльність по просуванню і реалізації сформованого туроператором туру (туристичного продукту).

Турагент у разі необхідності до придбаного туру додає вартість проїзду туристів від місця формування групи до першого на маршруті пункту розміщення і від останнього на маршруті пункту розміщення до місця формування групи.

Основне завдання турагента або турагентства:

- повне і широке висвітлення  можливостей відпочинку і подорожей  по всіх наявних турах, курортах, туристичних центрах;

- просування інформації  про власні можливості за допомогою  реклами;

- організація продажу  туристичного продукту з урахуванням  специфіки і особливостей туристичного  ринку.

З погляду спеціалізації, турагентства можуть бути багатопрофільними, тобто здійснювати комплексне обслуговування різних за запитами клієнтів, і спеціалізованими, які спеціалізуються на певних видах обслуговування (організація ділових, спортивних та інших поїздок).

Туристичне підприємство може бути одночасно і туроператором, і турагентом. Наприклад, бюро розробляє маршрути як туроператор і частково самостійно продає їх безпосередньо споживачу, а більшу частину продає турагенту, одночасно як турагент купує тури в іншого бюро (туроператора) і продає їх своїм туристам.

Турагенти і туроператори можуть мати різні форми власності. Вони можуть бути приватними, державними, акціонерними товариствами, але їх підприємницька діяльність і ринкові функції від цього не змінюються.

Різниця між туроператором  і турагентом не тільки у формуванні туристичного продукту та його реалізації, а й у системі доходів. Дуже часто туроператор купує окремі послуги, з яких потім формує комплексний туристичний продукт зі своїм механізмом ціноутворення. Водночас турагент діє як роздрібний продавець і його прибуток формується з комісійних від продажу чужого туристичного продукту; турагент реалізує туристичний продукт (часто й окремі послуги) за реальними цінами туроператора або виробника послуг.

Різниця між туроператором  і турагентом також у приналежності туристичного продукту. Туроператор завжди має запас туристичного продукту для продажу, а турагент замовляє певний продукт або послугу тільки тоді, коли клієнт проявляє зацікавленість у придбанні.

В цілому, як і будь-яка  сфера діяльності, операторська та агентська діяльність у туризмі  вимагає високої кваліфікації і  професіоналізму, глибоких знань технології, маркетингу і ринку.

Основні моменти, на які повинні  постійно звертати увагу туроператори і турагенти:

- майбутнє туристичного  підприємства залежить від того, наскільки послідовно і рішуче  воно буде боротися за своє  місце на ринку;

- ринок постійно змінюється, старі можливості можуть вичерпатися,  а нові - змінитися; необхідно  сприймати з розумінням той  факт, що якщо фірма з успіхом  продає свій туристичний продукт  певний період, то так буде  завжди. Тому необхідно шукати  нові можливості, розробляти нові  види туристичних пропозицій.

- теперішній час більше, ніж раніше, вимагає від працівників  туристичної сфери знань, спритності, ефективності дій, тобто професіоналізму.  Формувати та продавати тури - це набагато складніше, ніж  просто приймати заявки;

- краще спеціалізуватись  на виробництві і реалізації  високодоходного і якісного туристичного продукту;

- необхідно постійно турбуватись  про оновлення свого продукту  через удосконалення послуг, диверсифікацію, урахування моди і ринкових  тенденцій. Головним завданням  як турагента, так і туроператора є зміцнення свого становища на туристичному ринку й отримання стабільного прибутку.

 

Ліцензування  туристичної діяльності

Діяльність, пов'язана з наданням послуг туроператора, підлягає ліцензуванню.

В законі України "Про  туризм" записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями.

Таким чином, згідно з законодавством, ліцензуванню підлягають наступні види туристичної діяльності:

- організація іноземного  туризму;

- організація внутрішнього  туризму;

- організація зарубіжного  туризму;

- екскурсійна діяльність.

Для отримання ліцензії у  відповідні органи подаються документи  згідно із Законом про ліцензування. А саме:

- заява встановленого  зразка про видачу ліцензії, в  якій мають бути наступні дані, про суб'єкт господарювання, вид  господарської діяльності, на здійснення  якої заявник має намір отримати  ліцензію;

- копія свідоцтва про  державну реєстрацію суб'єкта  підприємницької діяльності або  копія довідки про внесення  в Єдиний державний реєстр  підприємств і організацій України,  завірена нотаріально або органом,  який видав оригінал документа.

Органу ліцензування заборонено вимагати інші документи, не передбачені  законодавством України. Орган ліцензування повинен прийняти рішення про  видачу ліцензії або відмову в  її видачі в термін не пізніше 10 робочих  днів з дати надходження заяви  про видачу ліцензій та документів, доданих до заяви. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі направляється заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочих дні з дня надходження документу, який підтверджує оплату за видачу ліцензії. Оплата за ліцензію повинна бути внесена після прийняття рішення про видачу ліцензії.

В разі виникнення підстав  для переоформлення ліцензії суб'єкт  господарювання зобов'язаний впродовж десяти робочих днів подати в орган  ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом із ліцензією, яку  необхідно переоформити, і відповідні документи або їх нотаріально  завірені копії, що підтверджують вказані  зміни.

Підставою для переоформлення ліцензії є:

- зміна назви юридичної  особи або прізвища, ім'я та  по батькові фізичної особи  - суб'єкта підприємницької діяльності;

- зміна місцезнаходження  юридичної особи або місця  проживання фізичної особи - суб'єкта  підприємницької діяльності; - зміни,  пов'язані з розширенням певних  видів ліцензійної діяльності.

Під час переоформлення ліцензії суб'єкт господарювання може продовжувати займатись тими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню. В даному випадку право на здійснення такої  діяльності надає довідка про  прийняття заяви на переоформлення ліцензії, яка видається органом  ліцензування.

В разі втрати чи пошкодження  ліцензії суб'єкту господарювання може бути виданий дублікат. Порядок видачі дублікату такий же як і порядок  переоформлення.

Розмір оплати за ліцензію встановлений постановою Кабінету Міністрів  України № 1755 від 29.11.2000 р. і складає:

- 20 неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян (340 грн.), коли органом  ліцензування є центральний орган  виконавчої влади; -15 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян (255 грн.), коли органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади. Згідно зі ст. 14 Закону про ліцензування:

- за видачу копії ліцензії  для кожного філіалу проводиться  оплата в розмірі одного неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян (17 грн.);

- за переоформлення ліцензії  оплата береться п'ять неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян (85 грн.);

- за видачу дублікату  оплата складає в розмірі п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян (85 грн.).

Контроль за дотриманням  ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений  орган з питань ліцензування в  рамках своїх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові  перевірки дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу в рік. Позапланові  перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган  з питань ліцензування тільки на основі надходження до них в письмовій  формі повідомлення про порушення  ліцензійних умов, або з метою  перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних  умов.