Туристичні ресурси України

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВО – Вінницька область

СТД – суб’єкт туристської  діяльності

СПД – суб’єкт підприємницької  діяльності

ТД – туристська діяльність

ТО – туроператор

ТА – турагент

ПЗФ – природно-заповідний фонд

І-К – історико-культурний

СНП – сільський населений  пункт

 

 

ВСТУП

 

У багатьох країнах туризм відіграє значну роль у формуванні валового внутрішнього продукту, створенні додаткових робочих місць і забезпеченні зайнятості населення, активізації  зовнішньоторговельного балансу. Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін., тобто виступає своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку.

 Невід’ємною складовою світового  туристичного процесу є вітчизняна  туристична галузь. Це й не  дивно, адже особливості географічного  розташування та рельєфу, сприятливий  клімат, багатство природного, історико-культурного  та туристично-рекреаційного потенціалу  України створюють усі можливості  для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних  потреб вітчизняних та іноземних  туристів.

Приділяючи велику увагу розвитку туризму, Верховна Рада і Кабінет  Міністрів України визнали його однією із пріоритетних галузей економіки  країни.

Для забезпечення стабільного розвитку цієї галузі Державним комітетом  молодіжної політики, спорту і туризму  України розроблено ряд заходів  спрямованих на розвиток туристичної  галузі в країні.

Стабільний розвиток туризму передбачає, перш за все, розбудову матеріально-технічної  бази, забезпечення якості обслуговування відповідно до міжнародних стандартів.

Актуальність теми визначається тим, що у наш час туризм став одним  із найприбутковіших видів бізнесу  у світі. За даними Всесвітньої туристської  організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, на туризм припадає 11% світових споживчих  витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Розвинений туризм називають одним з головних феноменів XX ст.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристських  ресурсів, а також сучасний стан і перспективи  розвитку туризму у ВО.

Для досягнення поставленої  мети в курсовому проекті  вирішувалися наступні завдання:

1. Виявлення та характеристика окремих видів туристських ресурсів;
2. Аналіз та дослідження сучасного розвиту туризму в регіоні.
3. Визначення подальших перспектив розвитку туризму в даному регіоні.
4. Розробка туристського маршруту в даній області.

 Об’єктом дослідження в курсовому проекті виступають туристські ресурси ВО, а предметом  особливості їх структури, географії розповсюдження,  потенційні запаси, сучасний та перспективний рівень використання.

Робота складається  із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних  джерел і додатків. Перший розділ присвячений характеристиці географічного положення ВО та сучасному стану розвитку туризму. У другому розділі подається розгорнута характеристика туристських ресурсів.  У третьому розділі викладено проблеми та перспективи розвитку туризму в Вінницькому регіоні. Результати дослідження в систематизованому й узагальненому вигляді представлені у заключній частині.

 

РОЗДІЛ 1

 ГЕОГРАФІЧНЕ  ПОЛОЖЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ  РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

 

1.1. Характеристика географічного положення

 

ВО була утворена 27 лютого 1932 року. Область розташована на Правобережній Україні, на заході вона межує з Чернівецькою і Хмельницькою областями, на півночі - з Житомирською, на сході - з Київською, Черкаською і Кіровоградською областями, на півдні - з Одеською областю і Молдавією (див. рис. 1.1). Площа ВО: 26.5 тис. кв. км, що складає 4.4% територій сучасної України. Населення області складає 1889.7 тис. чоловік. Центр області - м. Вінниця, в якому проживає 374 тис. чоловік. Всього у ВО 27 районів, 17 міст, у тому числі 4 міста республіканського і обласного підпорядкування, 30 селищ міського типу, 1459 населених пунктів сільського типу(Додаток А).

Рис. 1.1. Карта України

Основну частину населення ВО складають українці - 91.8%, крім того, на території області проживає близько 5.4% росіян, інші - 2.8% населення області складають білоруси, євреї, поляки та інші національності. Середня густота населення: 71.3 чол./кв.км. Найгустіше заселені придністровська частина області і Вінницький район. Не дивлячись на порівняно низький відсоток міського населення, яке складає в області 47%, в останні десятиліття спостерігається значне зростання міського населення області. Серед міських поселень переважають невеликі міста. У області виділяють 4 локальних системи розселення: Вінницьку, Могильов-Подільську, Гайсинсько-Ладижинську і Жмеринську. Найбільші міста: Вінниця, Жмеринка, Могильов-Подільський, Козатин, Гайсин, Хмільник, Тульчин, Ладижин. Основна частина трудових ресурсів ВО зайнята в галузях матеріального виробництва - більше 80%, з яких 40% зайнято в сільському господарстві.

Сільськогосподарська  освоєність території сягає 76,2% від  загальної площі області, із них  ріллі 1730 тис. га, а розораність – 65,6% (85,7% від площі сільськогосподарських  угідь). Для порівняння, розораність  у США становить 19%, Франції – 32, Німеччині – 32, Великій Британії – 29, Італії –31%.

ВО розташована в центральній частині України, між розвиненими промисловими і культурними центрами Києвом і Львовом, а також між крупними містами Придніпров'я і Причорномор'я. Географічне положення області сильно сприяє прискореному розвитку її господарського комплексу. ВО займає дуже вигідне транспортне положення, її територію перетинають важливі залізничні магістралі, що зв'язують південно-східні промислові райони України із Західною Україною і країнами, що межують з Україною на заході (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдавія). Через територію області проходять траси газопроводів, на її території бере початок лінія електропередачі Вінниця – Альбертирша (Угорщина).

ВО знаходиться у межах лісостепової зони. На території області поширені ліси з дубу, грабу, липи, ясеня, клену, в'язу. Клімат області – помірно - континентальний, середня температура січня: -6 0С, середня температура липня: +19 0С, річна кількість опадів: 520-590 мм з них 80% випадають в теплий період. По території області протікає 204 річки спільною протяжністю близько 10 км. Всі вони відносяться до басейнів Південного Бугу і Дніпра.

ВО багата нерудними корисними копалини. Господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменю. Найбільші з них - Глуховецке родовище каоліну, Турбовське родовище каоліну,. На території області виявлено близько 50 родовищ гранітів, гнейсів, піщанників, найбільші з них, - Витовське, Гневанське, Стрижавське. Є також родовище фосфоритів (Жванське), гіпсу, глини, піску. Паливні ресурси області обмежені і представлені торфом і бурим вугіллям. Ці ресурси мають місцеве значення. На території області відкриті джерела мінеральних вод - в Хмільнику (радонові води), с. Житники, поблизу р. Козатин і в с. Липовці. Таким чином, мінерально-сировинні ресурси ВО створюють гарну базу для швидкого розвитку її промисловості.

Найкрупніший  промисловий вузол області - Вінницький, в якому сконцентровано близько 50% промисловості області. У внутрішньообласному діленні праці він виділяється виробництвом продукції машинобудування хімічною, харчовою, легкою промисловістю, а також виробництвом будматеріалів. Перспективним є Гайсинсько - Ладижинський промисловий вузол, який формується на базі Ладижинської ГРЕС. У Могильов - Подільському промисловому вузлі розвивається машинобудування, галузі легкої і харчової промисловості. Подальший розвиток даного промислового вузла області пов'язаний з формуванням трудомістких і водоємних виробництв. Найбільшими промисловими центрами ВО є також Бар, Козятин, Тульчин, Бершадь, Немирів, Крижопіль.

Сучасний  стан навколишнього природного середовища у ВО можна охарактеризувати як відносно стабільний. В цілому, вона характеризується як порівняно благополучний регіон із значно меншим, ніж в промислових областях, рівнем забруднення атмосферного повітря. Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в 2005 р. становила 142,94 тис. т, в порівнянні з 2004 р. збільшилась на 16,59 тис. т.

Таким чином, можна зробити висновок, що  географічне положення ВО є досить сприятливим для розвитку туризму. В цьому регіоні значна кількість водних ресурсів, які можна було б використати в туристських цілях. Особливістю клімату є несприятливі погодні умови в теплий період – кількість надмірних опадів сягає 80 %, але в цілому кліматичні умови сприятливі для туризму. ВО є одним з провідних промислових та сільськогосподарських центрів України. Це може сприяти на розвиток ділового та освітнього туризму.

 

1.2. Сучасний рівень розвитку туризму

 

У 2005 році у ВО було обслуговано 36413 туристів. Найбільш характерним для цього регіону є розвиток внутрішнього туризму, яким було охоплено 32345 осіб (88,8 %), а 1506 осіб (4,1 %) складають іноземні туристи, 2562 (7 %) – туристи, які виїжджали за кордон. За віковим складом більше половини туристів (52,3 %) складають діти, підлітки і молоді люди віком до 28 років. До екскурсійної діяльності було залучено 24509 осіб.

 

У рис. 1.1. представлені дані про загальну кількість наданих туристських послуг за 2006 – 2008 рр.  для порівняння з 2005 роком.

Рис. 1.1. Обсяг наданих туристських послуг

Основні фінансово-економічні показники  діяльності туристських організацій області характеризуються наступними даними: обсяг туристських послуг у 2005 році склав 6533,8 тис. гривень, витрати, пов’язані з наданням туристських послуг, налічують 5464,5 тис. гривень, платежі до бюджету склали 797,2 тис. гривень, балансовий прибуток, отриманий туристськими організаціями, досяг 257,3 тис. гривень ( порівняльні показники – рис.1.2.).

Рис.1.2. Платежі до бюджетів та отриманий балансовий прибуток туристських підприємств м. Вінниці

Чисельність працівників туристської  галузі області у 2005 році становила 348 осіб, з них з вищою освітою 3-4 рівня акредитації – 99 осіб (28,4%), з вищою освітою 1-2 рівня акредитації  – 111(31,9%), з загальною середньою  – 96 (27,6%), з іншою – 42 особи (12%). 

На 1 січня 2006 року в області 46 суб’єктів отримали ліцензію в Державному департаменті туризму на право займатись різними видами ТД, з них надавали туристські послуги населенню протягом 2005 року та мають певні фінансово-економічні показники 26 підприємств, що складає 63%.  Показники збільшення СТД за 2006 – 2008 рр.  представлені у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1. Кількість СПД, що отримали ліцензію на провадження туристичної діяльності в м. Вінниці у 2006-2008 рр.

	9 місяців 2006 року	9 місяців 2007 року	9 місяців 2008 року	Порівняння з  попереднім роком
К-ть СПД, що отримали ліцензію на провадження туристичної діяльності	46	60	70	+10
З них ТО	5	9	11	+2
З них ТА	41	51	59	+8

 

У порівняльній діаграмі на рис. 1.3. наведена кількість СТД, що здійснювали свою діяльність на території ВО.

 

                                        Рис. 1.3. Порівняльна діаграма за 2006-2008 рр.

 

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА  ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ

 

2.1. Природні туристські  ресурси

 

2.1.1. Кліматичні  ресурси

 

Оцінка  кліматичного потенціалу рекреаційних територій включає характеристику кліматичних умов за основними кліматичними показниками. Інтегральним показником, що характеризує кліматичні особливості територій є температура повітря. Для літніх видів відпочинку і туризму найбільш сприятливі умови в період із середньодобовими температурами +15 +20 С°. Сприятливі умови для зимових видів відпочинку створюються при наявності снігового покрову товщиною не менше 10 см і не більше 30-40 см. Температура повітря в цей період повинна забезпечувати збереженість снігового покрову, тобто бути нижче С°. При температурі нижче -20 С°, навіть в штиль, потрібен обігрів через кожні 40-50 хвилин активних занять на повітрі. Цей показник потрібно вважати порогом сприятливих умов для зимової рекреації. Верхньою межею сприятливих температур слід вважати С°.

Клімат  ВО помірно-континентальний з м’якою зимою і теплим вологим літом. Пересічна температура січня -4-6 С°, липня +18,6+20,5 С°.

Західна частина ВО належить до вологої, помірно теплої, решта території – до недостатньо вологої, теплої агрокліматичних зон. Середні коливання температури ВО розглянуті в рис. 2.1. Період з температурою вище +10° складає близько 200 днів в році. Кількість опадів вагається від 480 до 590 мм і близько 70% їх доводиться на теплий період року. Висота снігового покрову складає 5-13 мм. Серед несприятливих кліматичних явищ зареєстровані: завірюхи (6-22 днів в році), ожеледь (15-17 днів), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (1-2 дні).