Кримінально-процесуальне представництво, здійснюване законними представниками

Права, якими потерпілий наділяється протягом всього кримінального провадження, мають загальний і наскрізний характер і можуть бути реалізовані на всіх етапах кримінального провадження.

Права, якими наділяється потерпілий під час досудового і судового провадження, можуть бути реалізовані лише на відповідних стадіях провадження і визначаються специфікою цих стадій.

Зокрема, протягом кримінального провадження потерпілий має такі права:

1) бути повідомленим про  свої права та обов'язки, передбачених  Кримінально-процесуальним Кодексом;

2) знати сутність підозри  і звинувачення, бути поінформованим  про обрання, зміну або скасування  щодо підозрюваного, обвинуваченого  запобіжного забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;

3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

4) заявляти відводи і  клопотання;

5) за наявності відповідних  підстав - на забезпечення безпеки  щодо себе, близьких родичів або членів своєї сім'ї, майна та житла;

6) давати пояснення, показання  або відмовитися їх давати;

7) оскаржувати рішення, дії  або бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

8) мати представника та  в будь-який момент кримінального  провадження відмовитися від його послуг;

9) давати пояснення, показання  рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, безкоштовно  за рахунок держави користуватися  послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною  мовою або мовою, якою ведеться кримінальне провадження;

10) на відшкодування заподіяної  кримінальним правопорушенням шкоди (матеріального і морального);

11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються  вчиненого щодо нього кримінального  правопорушення;

12) застосовувати з дотриманням вимог кримінально-процесуального кодексу України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, що містять охоронювану законом таємницю або стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) мотивовану постанову ( визначення);

13) одержувати копії процесуальних  документів та письмові повідомлення  у випадках, передбачених кримінально-процесуальним  кодексом України;

14) користуватися іншими  правами, передбаченими КПК України.

Під час досудового розслідування потерпілий має право:

1) на негайне прийняття  і реєстрацію заяви про кримінальне  правопорушення, визнання його потерпілим;

2) одержувати від уповноваженого  органу, до якого він подав  заяву, документ, що підтверджує  його прийняття і реєстрацію;

3) подавати докази на  підтвердження своєї заяви;

4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних  діях, під час їх проведення  задавати питання, подавати свої  зауваження та заперечення щодо  порядку проведення дії, які заносяться  до протоколу, а також знайомитися  з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;

5) одержувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються  вчиненого щодо його кримінального  правопорушення, після закінчення  досудового розслідування.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:

1) бути заздалегідь поінформованим  про час і місце судового  розгляду;

2) брати участь у судовому  провадженні;

3) брати участь у безпосередній  перевірці доказів;

4) підтримувати обвинувачення  в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

5) висловлювати свою думку  при вирішенні питання про  призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою  думку при вирішенні питання  про застосування примусових  заходів медичного або виховного характеру;

6) ознайомлюватися з судовими  рішеннями, журналом судового засідання  та технічним записом кримінального  провадження в суді;

7) оскаржувати судові  рішення на порядку, передбаченому  цим Кодексом.

На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для припинення кримінального провадження [3, c. 36-37].

Надаючи потерпілому широкі права, закон покладає на нього і певні обов'язки. Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, до суду, а в разі неможливості своєчасної явки - заздалегідь повідомити про це, а також про причини неможливості явки; не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, що стали йому відомими у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять охоронювану законом таємницю.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою. Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням йому необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

У разі коли потерпілий не може своєчасно прибути на виклик, він зобов'язаний завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.

Поважними причинами неприбуття потерпілого на виклик вважаються:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик та ін.

У разі якщо потерпілий, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення.

За злісне ухилення від явки потерпілий несе відповідальність тягне за собою накладення штрафу. Злісне ухилення потерпілого від явки в суд тягне за собою адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду і накладення або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (ст. 1853 КУпАП).

На потерпілого покладається обов'язок не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення. Це положення покликане унеможливити зловживання потерпілого своїми правами, а також вчинення ним інших дій, що можуть в тій чи іншій формі перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Перешкоджання з боку потерпілого у встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення може проявлятися, зокрема, у:

- неправдивому повідомленні про вчинення злочину;

- наданні неправдивих показань, поданні неналежних чи недопустимих доказів;

- перешкоджанні з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.

У встановлених законом випадках вчинення потерпілим вказаних дій тягнуть за собою юридичну відповідальність. Так, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину становить склад злочину, передбаченого ст. 383 КК; завідомо неправдиве показання - склад злочину, передбаченого ст. 384 КК; перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку - склад злочину, передбаченого ст. 386 КК.

На потерпілого покладається обов'язок зберігати від розголошення відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Це положення закріплене на виконання таких засад кримінального провадження, як таємниця спілкування, невтручання у приватне життя, гласність.

Охоронювана законом таємниця може міститися в речах і документах, бути повідомлена потерпілому усно, письмово або за допомогою засобів зв'язку. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця.

Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого поширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здійснюються щодо нього чи інших осіб, тощо.

Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, допускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць [4, c. 115-116] .

Таким чином, знання своїх прав і обов'язків потерпілим, а також процедури реалізації цих прав, може забезпечити найбільш ефективний захист особам, які постраждали від злочинів.

 

2. Підстави і процесуальний порядок визнання особи потерпілою у кримінальному процесі.

 

Для успішного розслідування справи важливим є своєчасність виявлення осіб, потерпілих від злочину, та визнання їх потерпілими. Визнання особи  потерпілою необхідне і для повнішого забезпечення прав і законних інтересів постраждалго. Тому важливе значення має питання про те, за наявності яких даних особа підлягає визнанню потерпілою. Визнання особи потерпілою не залежить від її віку, фізичного або психічного стану.

Як було сказано раніше  особа визнається потерпілою у разі подачі нею заяви про вчинення відносно її кримінального правопорушення або заяви про притягнення її до виробництва в якості потерпілого.

Підставою для визнання особи потерпілим є підстава про те, що йому безпосередньо злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 55 КПК).

Моральна шкода може бути виражений в образі, приниженні честі та гідності, заподіянні моральних страждань, викликаних вчиненням злочину. Це може бути дискредитація, підрив авторитету якої установи, організації (юридичної особи).