Керівник органу досудового розслідування як суб’єкт кримінального процесу

ЗМІСТ

 

1. Вступ……………………………………………………………………… 2 – 3
2. Керівник органу досудового розслідування як суб’єкт кримінального процесу………………………………………………………………….....4 – 7
3. Визначення функціональної діяльності керівника органу досудового розслідування…………………………………………………………….8 - 11
4. Визначення меж предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства…………………………………………………………...12 - 16
5. Організаційна роль в досудовому кримінальному провадженні керівника органу досудового розслідування та розмежування його повноважень з повноваженнями прокурора. Порядок призначення та заміни прокурора, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні……………………………………………………………17 - 22
6. Висновок………………………………………………………………23 - 24
7. Література……………………………………………………………………25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ. 

 

Реформування досудового слідства як складова реформування правоохоронних органів, обумовлене як внутрішніми потребами нашої країни, так і інтеграцією України у світове співтовариство, втіленням у правоохоронну практику міжнародних правових стандартів, необхідністю дотримання вимог Ради Європи, що в цілому потребує нового погляду на діяльність органів досудового слідства, зокрема це стосується втілення сучасних підходів у моделях здійснення керівництва цими органами.

Найбільш актуальними залишаються питання визначення місця слідчого апарату в системі правоохоронних органів; відправлення чіткої системи досудового слідства і приведення її у відповідність до Конституції України та вимог сучасного суспільства, також до цього слід додати ще й проблеми правового визначення статусу і повноважень керівника органу досудового розслідування.

Особливо загострюються ці питання на рівні міжнародного співтовариства. Так, за визначенням експертів Ради Європи, керівники слідчих підрозділів та слідчі надто залежать від керівників ГУМВС-УМВС України, що впливає на самостійність прийняття рішень.

З метою пошуку шляхів удосконалення керівництва слідчими підрозділами певні функції досудового розслідування періодично корегуються. Це стосується і такої функції, як організаційна. Підтвердження тому є набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року. В ньому актуалізовано дослідження проблематики функціональної спрямованості діяльності учасників кримінального провадження, у тому числі і такого його учасника, як керівник органу досудового розслідування.

Мета роботи – визначення поняття керівника органу досудового розслідування як суб’єкта кримінального провадження, його повноважень, розгляд проблемних питань функціональної діяльності керівника органу досудового розслідування.

 

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС, КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ, КЕРІВНИК ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Керівник органу досудового розслідування як суб’єкт кримінального процесу.

 

Повноваження і статус керівника органу досудового розслідування (замість визначення за ст. 1141 «начальник слідчого відділу» у попередньому кодексі 1960 р.) закріплені ст. 39 розділу першого нового Кримінального процесуального кодексу. У цій статті конкретизуються функції  керівника органу  досудового розслідування на сучасному етапі, що полягає в організації досудового розслідування замість здійснення керівником контрольних функцій.

Керівник органу досудового розслідування – це уповноважена державою посадова особа, що очолює орган досудового розслідування. Він організовує досудове розслідування.

Під загальним визначенням керівника слід розуміти службову особу, призначену на посаду в порядку, передбаченому Законом України або іншим нормативним актом, наділену організаційними та іншими повноваженнями відповідною посадовою інструкцією. Керівники органів досудового розслідування (перелік яких наведено у п. 8 ст. 3 КПК) мають повноваження організаційні і контрольно-процесуальні. Організаційні повноваження керівника органу досудового розслідування визначаються відомчими нормативними актами. Наприклад, відповідно до відомчих нормативно-правових  актів  МВС України, начальник слідчого відділу (відділення) міськрайліноргану з метою організації досудового розслідування встановлює розпорядок роботи слідчого відділу (відділення), вимагає та контролює дотримання службової дисципліни, порушує в установленому порядку клопотання про заохочення працівників чи притягнення до дисциплінарної відповідальності; забезпечує своєчасний виїзд слідчих на місця подій за заявами та повідомленнями про злочини, які належать до підслідності слідчих органів внутрішніх справ, та якісну роботу з документування протиправних дій тощо.

Процесуальні повноваження керівника органу досудового розслідування мають відомчий контрольно-процесуальний характер і полягають у наступному:

• визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керує діями інших слідчих.

З одного боку, це організаційне рішення, яким забезпечується,  рівномірний розподіл навантаження на слідчих одного підрозділу, а з другого – процесуальне, оскільки воно є підставою для слідчого розпочати кримінальне провадження. У КПК відсутня норма, яка б встановлювала підстави і порядок створення слідчої групи, але, виходячи з повноваження керівника органу досудового розслідування щодо призначення старшого слідчої групи, слід зробити висновок, що він може прийняти рішення і про утворення слідчої групи з числа підлеглих йому слідчих.

• відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування мотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого у зв’язку із його відводом або у разі неефективного досудового розслідування;
• ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

Ознайомлення керівника органу досудового розслідування з конкретним кримінальним провадженням відбувається з метою як своєчасного виявлення процесуальних порушень, так і надання допомоги слідчому в здійсненні ефективного розслідування. Письмова вказівка керівника органу досудового розслідування, виходячи із загальних вимог глави 5 розділу 1 КПК до форми і змісту процесуальних документів, повинна містити: назву посади,  прізвище та ініціали слідчого, якому надається вказівка; назву кримінального провадження і його реєстраційний номер у ЄРДР; перелік дій, які необхідно виконати, та/або рішень, які необхідно прийняти; посилання на мету виконання вказівок; за необхідності – викладення порядку і засобів виконання процесуальних дій; строк виконання вказівки. Посилання на те, що вказівки керівника органу досудового розслідування не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора, означає, що відомчий процесуальний контроль на досудовому розслідуванні не може підміняти нагляд прокурора, тим більше, що нагляд здійснюється у формі процесуального керівництва.

• вживати заходів до усунення порушень вимог законодавства, у випадку їх допущення слідчим;

Керівник органу досудового розслідування несе особисту відповідальність за стан слідчої діяльності у підпорядкованому йому підрозділі. Він не може особисто скасувати незаконне рішення слідчого, але повинен в такому випадку звернутись до відповідного прокурора із клопотанням про його скасування. Іншими процесуальними заходами керівника слідчого підрозділу щодо усунення порушень закону слідчим є відсторонення його від проведення досудового розслідування, надання письмових вказівок щодо забезпечення його законності. До організаційних повноважень керівника органу досудового розслідування щодо усунення порушень вимог закону слідчим потрібно віднести його повноваження порушувати в установленому відомчими нормативними актами порядку клопотання про притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності.

• погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення;

Керівник органу досудового розслідування наділений повноваженням ініціювати перед прокурором вищого рівня розгляд незгоди підлеглого слідчого із відмовою наглядаю чого прокурора у погодженні клопотання до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Він також має повноваження звернутися до прокурора щодо продовження у разі необхідності строку проведення слідчим негласної (розшукової) слідчої дії.

• здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

Здійснення керівником слідчого підрозділу досудового розслідування особисто має сенс тільки в тому випадку, коли злочин викликав певний суспільний резонанс і кримінальне провадження щодо нього викликає процесуальні і тактичні ускладнення.

• здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України;

З метою запобігання конкуренції на досудовому розслідуванні між наглядом прокурора та відомчим процесуальним контролем КПК передбачає обов’язковість законних доручень і вказівок прокурора, які повинні надаватись керівнику слідчого підрозділу у письмовій формі. Невиконання їх тягне за собою передбачену законом відповідальність. Другим елементом запобігання такій конкуренції є відсутність серед повноважень керівника органу досудового розслідування права на його участь у проведенні слідчими слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, а також особисто проводити у кримінальному провадженні слідчого будь-які слідчі (розшукові) дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  Визначення функціональної діяльності керівника органу  досудового розслідування.

 

Набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року актуалізувало дослідження проблематики функціональної спрямованості діяльності учасників кримінального провадження, у тому числі  і такого його учасника, як керівник органу досудового розслідування.

У літературі є різні підходи щодо визначення функціональної спрямованості діяльності керівника органу досудового розслідування, їх можна поділити на три групи:

1. Підхід, який заперечує можливість виділення кримінально-процесуальної функції у цього учасника кримінального провадження;
2. Виділення у діяльності цього учасника кримінального провадження однієї кримінально-процесуальної функції. Як правило, нею визнається функція відомчого контролю;
3. Констатування полі функціональності у діяльності цього учасника кримінального провадження.

У КПК 1960 року ст. 1141 передбачала, що начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів найбільш повного, всебічного і об’єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах. Частина 1 ст. 39 КПК 2012 року вже не містить вказівки на здійснення контролю з боку керівника органу досудового розслідування, а вказує, що керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Таким чином ми бачимо, що новий КПК зміщує акценти і конкретизує функції керівника органу досудового розслідування на сучасному етапі, що полягають в організації досудового розслідування замість здійснення керівником контрольних функцій.

Аналіз повноважень керівника органу досудового розслідування, викладених у ч. 2 ст. 39 КПК, очевидно указує, що цим суб’єктом здійснюються не тільки організаційні повноваження, а й контрольні. Елементами контролю є  відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування, давання слідчому письмових вказівок, вжиття заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим.

Організаційний і контрольний елемент характерний для процесуального керівництва. Для того, щоб відмежувати цю функцію від форми здійснення функції прокурорського нагляду у досудовому провадженні, функцію керівника органу досудового розслідування щодо організації діяльності органу досудового розслідування, на нашу думку, доцільно поіменувати як відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, що полягає у вжитті заходів управлінського та контрольного  характеру для забезпечення законного, неупередженого та ефективного розслідування кримінальних правопорушень органами досудового розслідування.

Проблемними є питання щодо того, чи здійснює керівник органу досудового розслідування за новим КПК функцію обвинувачення. Аналізуючи повноваження керівника органу досудового  розслідування, складно беззаперечно визнати, що він здійснює функцію кримінального переслідування, хоча положенням п. 19 ст. 3 КПК його віднесено до кола учасників сторони обвинувачення.

Незважаючи на те, що КПК не називає кримінальне переслідування як кримінально-процесуальну функцію, це не заважає використовувати цю категорію для позначення діяльності, спрямованої на викриття особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто кримінальне переслідування як кримінально-процесуальна функція має бути визначене у вузькому значенні, а саме як напрямок діяльності, що спрямований на викриття конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності або застосування інших заходів кримінально-правового впливу; кримінальне переслідування є завжди персоніфікованою діяльністю, що здійснюється щодо конкретної особи, яка має статус, наприклад, підозрюваного та обвинуваченого. Відповідно, формами кримінального переслідування за КПК України 2012 року є: підозра, обвинувачення, здійснення щодо особи кримінального провадження із застосуванням примусових заходів медичного характеру, здійснення щодо неповнолітнього провадження із застосування заходів виховного характеру. Як наслідок, функцію обвинувачення керівник органу досудового розслідування здійснювати не може, і слід ставити питання лише у тому аспекті, чи здійснює керівник органу досудового розслідування функцію кримінального переслідування у формі підозри.