Керівник органу досудового розслідування як суб’єкт кримінального процесу

Керівник органу досудового розслідування не формулює і не висуває обвинувальну тезу, не складає і не погоджує повідомлення про підозру, не затверджує обвинувальний акт. Безумовно, його діяльність є пов’язаною із реалізацією кримінального переслідування у формі підозри, оскільки він здійснює відомче процесуальне керівництво діяльністю слідчих із кримінального переслідування у тому числі, однак безпосередньо цю діяльність не здійснює. Так, якщо деякі повноваження прокурора, зокрема: повідомляти особі про підозру; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності – можна віднести до повноважень із здійснення кримінального переслідування, що дозволяє виділити цю функцію як напрямок діяльності прокурора поряд із функцією нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, то серед системи повноважень керівника органу досудового розслідування неможливо виділити повноваження, що безпосередньо спрямовані на викриття конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності або застосування інших заходів кримінально-правового впливу.

Можна зробити висновок, що керівник органу досудового розслідування у цьому статусі не є суб’єктом реалізації функції кримінального переслідування.

Слід визначити, що керівник органу досудового розслідування, за ч. 2 ст. 9 КПК України, як і слідчий та прокурор, зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що функціями керівника органу досудового розслідування є: відомче процесуальне керівництво досудовим розслідуванням; функція розслідування та кримінального переслідування – виключно у випадку особистого здійснення досудового розслідування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Визначення меж предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Серед дослідників у галузі кримінального процесу багато уваги приділяється обмеженню процесуальної незалежності слідчого компетенцією керівника органу досудового розслідування. Але й досі не визначено якою має бути компетенція керівника органу досудового розслідування щоб забезпечити ефективність досудового розслідування та не ущемити незалежність та самостійність слідчого. Серед органів, які здійснюють досудове розслідування, чільне місце займають слідчі підрозділи органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Важливість виконуваних ними завдань підкреслена у Концепції реформування кримінальної юстиції України 2008 року та обумовлює актуальність визначення меж предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Актуалізує проблему визначення меж його предмету відання набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, у якому ці межі визначені не досить чітко.

Роль, повноваження, статус керівника органу досудового розслідування досліджувалися у працях Б.В.Асрієва, В.П.Ашитка, О.В.Бауліна, А.А.Власова, Д.О.Влезька, Е.І. Вороніна, Ю.М. Грошевого, А.П.Гуляєва, П.В.Лементи, Л.М. Л.М. Лобойка, Г.Н.Меглицького, М.В.Мешкова, М.М.Михеєнка, П.І.Мінюкова, А.П.Мінюкова, М.А.Погорецького, С.Ф.Шуміліна, Н.А.Якубовича та ін.. Але в основному увага приділялася повноваженням керівника органу досудового розслідування, співвідношенню відомчого контролю з процесуальною самостійністю слідчого, до того ж більшість досліджень стосуються керівника слідчого підрозділу органів внутрішніх справ. Дослідження меж предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства не здійснювалось.

У теорії управління зазначають, що відсутність диференціації між управляючою та керованою системами може призвести до підміни виконавців управлінцями. Те ж можна сказати й щодо надмірного застосування управлінського впливу до слідчої діяльності. Надмірне застосування процесуального контролю на досудовому розслідуванні нівелює існування такого суб’єкта процесу як слідчий.

Розглянемо ряд правил застосування кримінальної процесуальної компетенції керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, за яким він буде діяти у межах свого предмету відання.

1. Уникнення дублювання під час здійснення процесуального контролю керівниками органів досудового розслідування різних рівнів.

Дублювання під час здійснення процесуального контролю виникає у вигляді дачі вказівок повторно після перевірки вищестоящим керівником слідчого підрозділу, прокурором. Відомі приклади, коли матеріали кримінального провадження можуть перебувати на перевірці спочатку у прокурора, потім у керівників слідчих підрозділів різних рівнів протягом значного терміну. Доки матеріали кримінального провадження повернуться з перевірок, то вже настає час слідчому звітувати про виконання вказівок, які були дані у результаті однієї з перших перевірок. Недоречне втручання керівників слідчих підрозділів вищого рівня призводить до втрати часу на розслідування, знижується наступальність розслідування.

32 % слідчих, при  опитуванні, одним з недоліків  вказали застосування процесуального  контролю керівниками слідчих  підрозділів різних рівнів саме  втрату часу провадження.

Зважаючи на достатньо широкі повноваження керівника органу досудового розслідування, на думку вчених існують деякі невизначені питання щодо перевірки матеріалів кримінальних проваджень: невизначеність приводів та підстав; невизначеність щодо моменту та строків перевірки; невизначеність допустимої кількості таких перевірок.

Отже, керівник слідчого підрозділу вищого рівня має здійснювати свій управлінський вплив на розслідування кримінальних правопорушень слідчими нижчого рівня у тому разі і тільки щодо тих питань, коли безпосередній керівник не спроможний здійснити свою кримінальну процесуальну функцію як керівник органу досудового розслідування. Таке правило розмежування предмету відання між керівниками різних рівнів є аналогічним до правила розмежування предметів відання між рівнями публічної влади у федеративних державних утвореннях. У розмежуванні предметів відання суб’єктів Європейського Союзу використовується принцип субсидіарності у який закладено ідею делегування вищим інститутам лише тих повноважень, які вони мають можливість виконувати ефективніше, ніж будь-який нижчий за статусом інститут.

Таким чином, можна зазначити, що розмежування предметів відання між керівниками слідчих підрозділів різних рівнів має відбуватися за принципом субсидіарності.

2. Перевірка матеріалів кримінального провадження на предмет виконання вказівок, наданих безпосереднім керівником слідчого підрозділу, вищестоящим керівником слідчого підрозділ, прокурором.

За кримінальним процесуальним законодавством вказівки прокурора є обов’язковими для керівника органу досудового розслідування, а отже на нього покладається забезпечення їх обов’язкового виконання. Тому перевірка їх виконання слідчим є здійснення керівником органу досудового розслідування свого безпосереднього обов’язку.

3. Здійснення процесуального контролю з урахуванням ступеня складності кримінального провадження.

Здійснювати процесуальний контроль необхідно вибірково, враховуючи ступінь складності кримінального провадження. До категорії складних відносяться провадження щодо кримінальних правопорушень, вчинені організованим злочинним угрупуванням, що пов’язане з подоланням протидії розслідуванню зі сторони злочинного угрупування, з латентністю злочинів. Також під складним розуміють таке, що стосується багатьох епізодів злочинної діяльності (однорідних чи різних за складом) та версій, які необхідно перевірити; якщо притягуються до кримінальної відповідальності велика кількість осіб – співучасників злочину; або коли ці злочини вчинені у декількох місцях, іноді відділених один від одного. Кримінальним провадженням, що пов’язане з великим обсягом роботи, вважається таке, яке для повного і всебічного дослідження всіх обставин потребує проведення великої кількості слідчих (розшукових) дій.

Під час проведення опитування слідчих органів внутрішніх справ більшість з них до кримінальних правопорушень, які набули суспільного резонансу, віднесли ті, у яких потерпілий або особа, що вчинила злочин, є відомими публічними особами, та матеріали щодо злочинів , які вчинені у зв’язку з професійною діяльністю потерпілого (працівник правоохоронних органів, ЗМІ, депутат).

Створення слідчої та слідчо-оперативної групи пов'язують з виконанням однієї слідчої (розшукової) дії, яка за своїм змістом є дуже трудомісткою, одному слідчому її виконати не під силу у встановлені законом строки, наприклад: огляд великих територій, особливо на підприємствах та ін.; з подоланням протидії розслідуванню зі сторони злочинного угрупування, особливого його лідера; з великою латентністю злочинів, які вчиняються у сфері економіки, або пов’язані з діяльністю організованих злочинних груп.

Отже, процесуальний контроль керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, має поширюватись на розслідування слідчим:

1). Складних кримінальних  проваджень (злочин вчинено організованим злочинним угрупуванням; пов’язаних з подоланням протидії розслідуванню; багато епізодів злочинної діяльності; притягується до кримінальної відповідальності велика кількість осіб; злочини вчинені у декількох місцях, віддалених один від одного; потребує проведення великої кількості слідчих (розшукових) дій);

2). Резонансних кримінальних  правопорушень (пов’язаних з відомими  публічними особами, їх професійною  діяльністю).

Визначення предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, під час застосування  повноваження щодо створення слідчих та слідчо-оперативних груп має відбуватись з огляду:

• чи під силу виконати у встановлені законом строки одному слідчому слідчу (розшукову) дію, яка за своїм змістом є дуже трудомісткою;
• чи пов’язане розслідування з подолання протидії за сторони злочинного угрупування, особливо його лідера;
• на велику латентність кримінальних правопорушень, які вчиняються у сфері економіки, або пов’язаних з діяльністю організованих злочинних груп.

В результаті наведеного можна зробити наступні висновки:

1. підставами для перевірки керівником органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, матеріалів кримінальних проваджень мають бути:

• особлива складність провадження;

• невеликий стаж роботи слідчого;
• перевірка виконання попередніх вказівок у цьому провадженні;
• вчинення слідчим порушень під час розслідування.

2. Визначення меж предмету відання керівника органу досудового розслідування, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, має відбуватися з урахуванням певних правил;

3. Розмежування предметів відання між керівниками органів досудового розслідування, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, різних рівнів має відбуватися за принципом субсидіарності.

 

5. Організаційна  роль в досудовому кримінальному  проваджені керівника органу  досудового розслідування та  розмежування його повноважень  з повноваженнями прокурора. Порядок  призначення та заміни прокурора, який здійснюватиме повноваження  у конкретному кримінальному  проваджені.

 

Прокурор, який здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури (Генеральним прокурором України, прокурором Автономної республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонним прокурором, прокурором міста, району, прирівняним до них прокурорам, та їх заступникам, які діють у межах своїх повноважень (п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України)) після початку досудового розслідування.

У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

У відповідності з ч. 2 ст. 37 КПК України призначений прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише в таких випадках:

1. Скасування рішення або визнання незаконними вчинених дій чи бездіяльності службовою особою органу прокуратури вищого рівня (має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність – ч. 3 ст. 313 КПК України).
2. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні ( ч. 3 ст. 37 КПК України);
3. Неефективного здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування (у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені на іншого прокурора цього органу прокуратури – ч. 3 ст. 37 КПК України).