Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ і масажу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ І МАСАЖУ

 

Зміст

 

Вступ

Розділ I. Фізичне виховання школярів молодших класів з порушенням постави

1.1 Порушення постави у молодших класів

1.2 Методики корекції порушень постави

1.3 Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів

Розділ II. Обґрунтування методики корекції порушень постави школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу

2.1 Суть масажу і механізм його дії

2.2 Обґрунтування методики масажу при порушенні постави

2.3 Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують процес корекції порушень постави

 

_Вступ

 

Актуальність. Згідно з наявними статистичними даними поширеність  порушень постави серед школярів 1-3-х класів складає 40-50%

Питання порушень постави  серед дітей молодшого шкільного  віку детально описані в працях вітчизняних  і зарубіжних авторів. Проте, ця проблема залишається актуальною і в даний  час, викликаючи інтерес фахівців в області фізичної культури.

Постава має нестійкий  характер в період посиленого росту  тіла дитини, що припадає на молодший шкільний вік. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. Кістки і м'язи збільшуються у  довжині, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змін . Створення загальноосвітніх шкіл нового типу веде до перевантажень дитячого організму через збільшення тривалості занять і об'єму навчального матеріалу Сумарний об'єм знань, який отримують учні у сучасній українській школі набагато перевершує їх можливості його засвоєння, що веде до погіршення стану здоров'я дітей. Зокрема, це є причиною виникнення відхилень від нормальної постави. Вже через рік після початку навчання у школі кількість дітей з поганою поставою значно збільшується

Дефектна постава створює  умови для прояву захворювань  хребта і інших органів опорно-рухового апарату, що приводять до розладів діяльності внутрішніх органів. У дітей з  порушеннями постави понижена життєва  ємкість легенів, зменшена екскурсія  грудної клітки і діафрагми, що несприятливо відбивається на діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Порушенню  нормальної діяльності органів черевної порожнини сприяє слабкість м'язів живота. Зниження ресорної функції  хребта у дітей з плоскою спиною спричиняє постійні мікротравми  головного мозку під час ходьби, бігу і інших рухів, що негативно  позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і головними болями

У системі фізичного виховання  школярів з порушеннями постави  застосовується переважно один засіб  корекції - фізичні вправи. Разом  з тим можна вважати, що масаж  може ефективно доповнити дію  фізичних вправ, оскільки він є активним засобом оздоровлення організму  людини. Позитивний вплив масажу позначається на лімфатичній системі і системі  кровообігу, нервово-м'язовому і  зв'язковому апараті. У зв'язку з  цим є доцільним розглядати масаж  як процедуру, що створює оптимальні умови корекції постави школярів молодших класів у комплексі з  фізичними вправами. Вказане поєднання  в клінічних умовах виявилося  дуже ефективним і перенесення такого досвіду на практику роботи у лікувальній  фізичній культурі з учнями загальноосвітніх шкіл є вельми перспективним.

Школярі з порушеннями  постави мають можливість усунення їх при повному застосуванні лікувальних  заходів в умовах поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів Використання масажу в загальноосвітній школі дозволить охопити більшу кількість учнів з початковими стадіями відхилення від нормальної постави, оскільки до лікувальних установ звертаються діти вже з значно вираженими порушеннями постави.

Мета дослідження - розробити методику корекції порушень постави школярів молодших класів на основі поєднання фізичних вправ і масажу.

Об'єктом дослідження є фізичне виховання в школі дітей з функціональними відхиленнями у фізичному розвитку.

Предметом дослідження є методика корекції порушень постави в сагиттальній площині у школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу.

В основу гіпотези дослідження покладено припущення про те, що процес корекції порушень постави школярів молодших класів здійснюється ефективніше, якщо будується на основі поєднання масажу і фізичних вправ.

Завдання дослідження:

Вивчити місце і роль масажу при порушенні постави у фізичному  вихованні молодших школярів і виявити  найбільш раціональні підходи.

Теоретично обґрунтувати та розробити методику корекції порушень постави в сагиттальній площині у школярів, засновану на поєднанні фізичних вправ і масажу.

Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати доповнюють систему знань в галузі фізичного виховання молодших школярів:

Практична значення дослідження полягає в тому, що застосування розробленої методики корекції порушень постави в сагиттальній площині, заснованій на поєднанні фізичних вправ і масажу, дозволяє ефективніше покращити стан постави, фізичний розвиток і фізичну підготовленість школярів. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями фізичної культури в загальноосвітній школі для дітей молодшого шкільного віку, що мають відхилення від нормальної постави.

Методи дослідження:

Аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз нормативної документації вищих  закладів освіти;

емпіричні: цілеспрямоване педагогічне  спостереження, анкетування, бесіди, тестування, вивчення результатів діяльності учнів;

педагогічний експеримент;

статистична обробка результатів  експериментальної роботи та інтерпретація  здійснювалася за допомогою методів  математичної статистики;

Структура та об'єм дипломної роботи. Дослідження побудоване відповідно до поставленої мети. Воно складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

 

_{Розділ I. Фізичне виховання  школярів молодших класів з порушенням постави}

_{1.1 Порушення постави у молодших класів}

 

Формування хребетного стовбура і його функціональне вдосконалення  займають вельми тривалий період онтогенезу, закінчуючись до 20-22 років. З одного боку, в процесі зростання і  розвитку дитини досягають певної зрілості такі основні функції хребетного стовбура, як опора, захист і рух. Кожна  з цих функцій здійснюється завдяки  складній взаємодії структурних  елементів хребта - хребців, міжхребетних дисків, зв'язково-суглобового апарату  і м'язів. З іншого боку, формування хребетного стовбура в період зростання  і розвитку дитини робить вплив на його поставу.

Питання характеристики постави  розглядалося в значній кількості  робіт сучасних авторів Їх думки у визначенні постави (за винятком незначних відмінностей) в основному співпадають. Постава - це звична поза людини в стані спокою і руху, яка зберігається без зайвої м'язової напруги.

Постава залежить від ряду анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників. До анатомічних чинників, що визначають поставу дитини, відносяться  форма хребта, його розташування щодо передньої серединної осі тіла, вираженість фізіологічних вигинів, наявність деформацій, розвиток мускулатури. Останній з названих чинників вважається провідним. До фізіологічних чинників, що впливають на поставу, відносяться темпи і характер індивідуального розвитку рухових навиків і статичних реакцій, застосування як тренувальна дія спеціальних фізичних вправ для постави і систематичність їх використання. Постава дитини може змінитися, не дивлячись на відносну стабільність анатомічних чинників, оскільки є динамічним стереотипом. Вона може покращитиcя в процесі спеціальних фізкультурних занять, але вона може і погіршитися при порушені стереотипу, наприклад при зміні режиму, у зв'язку зі вступом до школи, в період статевого дозрівання та ін.

Частота порушень постави  у школярів значно зростає при  недоліках педагогічної дії в  дошкільному віці, оскільки з початком навчання в школі в режимі дня  дітей, а значить, і діяльності всіх систем організму, відбувається значна перебудова.

Відповідно до вищесказаного, в ортопедії прийнято розрізняти наступні види постави:

правильна (нормальна) постава;

порушена (дефектна) постава.

Правильна постава має  свої певні характеристики, що чітко  відрізняють її від порушеної  постави. Так, З.П. Ковалькова вважає, що при правильній поставі сагиттальні вигини хребта гармонійно розподілені, голова піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті.

В.А. Гамбурцев під правильною поставою розуміє пряме положення голови, помірну вираження сагиттальних вигинів хребта при середньому куті нахилу тазу до вертикалі, середнє положення лінії остистих відростків, однаковий рівень і симетричне розташування лопаток, симетричну конфігурацію трикутників талії, деякі виступаючі вперед контури грудної клітки, відносно пряму форму живота, правильну форму нижніх кінцівок.

М.Д. Ріпа характеризує правильну поставу однаковим рівнем надпліччя, сосків, кутів лопаток, рівною довжиною шийно-плечових ліній (відстані від вуха до плечового суглоба), глибиною трикутників талії (поглиблення, що утворюється виїмкою талії і вільно опущеною рукою), прямою вертикальною лінією остистих відростків хребта сагиттальної площини, однаковим рельєфом грудної клітки і поперекової області (при нахилі вперед). У нормі глибина лордозу в шийному і поперековому відділах хребта відповідає товщині долоні обстежуваного.

Відхилення від нормальної постави виникають при наявності  захворювань хребта і інших органів  опорно-рухового апарату. У цих випадках патологія постави є симптомом  основного ортопедичного захворювання. У більшості ж випадків дефекти  постави зустрічаються у дітей  у зв'язку з порушенням умов її формування, як анатомічних, так і фізіологічних. В цьому випадку дефект постави  не може розглядатися як захворювання, проте, створює умови для прояву інших патологічних чинників.

Існують різні думки щодо питання про види порушення постави. У справжній роботі ми приймаємо  загальновизнану точку зору у  визначенні дефектів постави. Дефекти  постави можуть бути як в сагиттальній, так і у фронтальній площинах. У сагиттальній площині розрізняють наступні варіанти порушення постави.

I. Дефекти постави із збільшенням  фізіологічних вигинів хребта.

1) Сутулуватість. При цьому  дефекті постави є збільшення  грудного кіфозу при одночасному  згладжуванні поперекового лордозу.  Для сутулуватості (на відміну від круглої спини) характерне збільшення кіфотичної дуги у верхніх відділах. Плечі при цьому зведені вперед, лопатки виступають.

2) Кругла спина. Цей  варіант порушення постави характеризується  дугоподібно збільшеним грудним  кіфозом, рівномірно посиленим  на всьому участку грудного відділу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути дещо згладжений. Плечі опущені і приведені, лопатки не прилягають до спини. При круглій спині голова нахилена вперед. При тотальному кіфозі дитина зберігає стійке положення тіла при зігнутих в колінах ногах. Для круглої спини характерні западання грудної клітки і сплющення сідниць. М'язи тулуба ослаблені, ухвалення правильної постави можливе лише на короткий час.

3) Кругло-увігнута спина.  При кругло-увігнутій спині збільшуються  всі вигини хребта, кут нахилу  тазу вищий за фізіологічну  норму. Коліна максимально розігнуті, може спостерігатися рекурсація (надмірне розгинання) колінних суглобів. М'язи задньої поверхні стегон, що прикріпляються до сідничого горба, сідничні м'язи розтягнуті і виснажені.

П. Дефекти постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Плоска спина. Цьому  виду порушення постави властиве  згладжування всіх вигинів хребта. Поперековий лордоз ледве помічається  та зміщений догори, нахил тазу  зменшений. Грудний кіфоз виражений  погано, грудна клітка зміщена  наперед. Живіт в нижній частині  виступає вперед. Скелетна мускулатура  погано розвинута, м'язи тулуба  і спини виснажені.

2) Плоско-ввігнута спина.  Даний дефект супроводжується  зменшенням грудного кіфозу при  нормальному або декілька збільшеному  лордозі. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені. Кут  нахилу тазу збільшений.

Сідниці виступають назад, живіт  виступає і звисає донизу.

У фронтальній площині  дефекти постави не поділяються  на окремі види. Для них характерні порушення серединного розташування лінії остистих відростків хребта і  зсув її у вертикальному положенні  дитини вправо або вліво. При дефекті  постави в бічному напрямі  порушується симетричне розташування тіла і кінцівок щодо хребетного стовбура: голова нахилена вправо або вліво, плечі  встановлені на різній висоті. Пояс верхніх кінцівок весь розташований асиметрично - лопатки на різних рівнях, трикутники талії асиметричні. При  функціональних порушеннях постави  у фронтальній площині є асиметрія  м'язового тонусу на правій і лівій половинах тулуба, зниження загальної і силової витривалості м'язів.

Порушення постави в сагиттальній площині є наслідком зміни фізіологічних вигинів хребта. До змін такого типу відносяться: збільшений шийний лордоз, збільшений грудний кіфоз, збільшений поперековий лордоз, посилений нахил тазу. При зміні вигинів хребта (їх збільшенні або посиленні) відповідно міняється розподіл м'язових Сил, що впливають на поставу. У зв'язку з цим, представляється правомірним охарактеризувати детальніше зміни фізіологічних вигинів хребта.

Збільшений шийний лордоз. Важливим чинником в статиці тіла є тяжкість голови, яку необхідно  постійно тримати в рівновазі  над точкою опори сили тяжіння. Це полегшується утворенням помірного  шийного лордозу. При напрузі  м'язів з боку угнутості шийного  вигину збільшується лордоз. Збільшення шийного лордозу зменшує висоту шийного відділу хребта і довжину  м'язів, які прикріплюються на шийних хребцях і до підстави черепа. Прикріплення сходовою, грудино-ключично-сосцевидних м'язів і частково верхній частині трапецієвидного м'язу з обох боків зближується і м'язова сила зменшується. Як наслідок ослаблення цих м'язів верхня частина грудної клітки ззаду западає, а вся передня частина опускається вниз, внаслідок чого верхні точки прикріплення м'язів живота (зовнішня коса і внутрішня коса м'язи живота, поперечний м'яз живота), особливо прямого м'язу живота, опускаються. Місця початку прикріплення м'язів живота наближаються один до одного, діяльність м'язів живота погіршується, вони не утримують переднього краю тазу, який нахиляється.