Особливості методики розвитку спритності футболістів 6-10 років

Зміст

 

 

Вступ

Розділ 1. Розвиток рухових якостей  юних футболістів

 

1. Характеристика рухових якостей.

 

2. Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки та юних футболістів 6-10 років

 

 

Розділ 2. Особливості методики розвитку спритності футболістів 6-10 років

 

1. Розвиток спритності футболістів 6-10 років
2. Вправи на розвиток спритності

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Завданням початкового етапу фізичної підготовки дітей у віці від 6 до 10 років є загальне зміцнення організму дитини і розвиток основних рухових функцій, таких як гнучкість, спритність, координація. Цей етап є основою для подальшої спортивної підготовки, набуття і розвитку складніших навичок. 
 
У цьому віці діти розвиваються досить рівномірно, проте ще незміцнілий організм схильний до травматизму. Крім того, діти не здатні до тривалої концентрації уваги, вони активні і рухливі, швидко втрачають інтерес до тривалого і одноманітного заняття. На початковому етапі в програму підготовки дітей у віці 6-10 років слід включати переважно ігрові вправи, спрямовані на розвиток загальних рухових функцій і різнобічний фізичний розвиток. 
У тренувальну програму треба включити вправи, які розвивають основні рухові функції – біг, різноманітні стрибки, перекиди, кидання і лов м’ячів, тощо. Обов’язковими мають бути різноманітні естафети, рухливі ігри, у тому числі і з м’ячами. Таким чином, окрім вище перелічених основних завдань, такі ігри допомагають створити легку і невимушену атмосферу заняття. 
Однак, при достатньо вільному і творчому підході до формування тренувальних програм на цьому етапі, треба стежити, щоб техніка виконання вправ була правильною, діти дотримувалися правил ігор. Важливо на цій стадії привчати дітей до самоконтролю, означати правила спортивної етики і чесної гри. 
Етап початкової фізичної підготовки в силу особливостей розвитку дітей цього віку є найвідповідальнішим часом для розвитку гнучкості і координації рухів, тому в програму слід включити відповідні вправи. Ці вправи можна запропонувати в ігровій формі. Не слід на цьому етапі приділяти велику увагу вузькоспеціальним вправам, а включаючи ці елементи поступово і в невеликій кількості.

 

Розділ 1. Розвиток рухових якостей  юних футболістів

 

1.1 Характеристика рухових якостей.

 

 

  Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.

Фізичні якості - це розвинуті у процесі  виховання і цілеспрямованої  підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішне виконувати певну рухову діяльність. Наприклад, для подолання великими зовнішнього опору потрібна, перш за все, відповідна м'язова сила; для подолання короткої відстані за якомога менший час потрібна прудкість; для тривалого й ефективного виконання фізичної роботи потрібна витривалість; для виконання рухів з великою амплітудою необхідна гнучкість; а для раціональної перебудови рухової діяльності відповідно до зміни умов необхідна спритність. У спеціальній літературі можна зустріти терміни "фізичні якості", "рухові якості" або "фізичні можливості". Ними позначаються окремі сторони рухових можливостей людини. Не вдаючись у деталі теоретичних дискусій з приводу того чи іншого терміну, розглядаємо їх як рівнозначні. Для подальшого розгляду фізичних якостей є потреба з'ясувати ще два терміни: "розвиток фізичних якостей" та "виховання фізичних якостей". Різні автори відстоюють той чи інший варіант, маючи на увазі одні і ті ж процеси. Певно, ми не відійдемо далеко від істини, якщо під терміном "розвиток" будемо мати на увазі зміни в показниках фізичної якості, що викликані запрограмованим природою шляхом [12].

 

 Термін "виховання фізичних якостей" свідчить про зміни, причиною яких є спеціальне втручання, цілеспрямована робота з прогнозом результатів. Тобто, виховання є процесом управління розвитком тієї чи іншої фізичної якості, її вдосконалення. Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту якості або навіть спаду її показників. 

Завдання  фізичної підготовки

Цілі фізичної підготовки:

– Гармонійне розвиток фізичних і духовних сил підростаючого покоління;

– Підготовка спортивних резервів в футболі, досягнення які навчаються високих спортивних результатів.

Досягнення  вищевказаних цілей вимагає розв'язання цілого ряду завдань фізичної підготовки:

• Формування у підлітків потреби у регулярних заняттях фізичної культурою і спортом, дотримання здорового життя.

• Опанування які навчаються основам техніки і тактики сучасного футболу, послідовне підвищення рівня освоєння необхідних навичок.

• Придбання які навчаються необхідних теоретичних знань із гігієни ротової і фізіології, з основ техніки і тактики гри, організації тренувань.

• Розвиток дослідницько-експериментальної і вдосконаленняспортивно-силових і рухових якостей, здійснення загальної фізичним і спеціальної фізичної підготовки юних футболістів.

• Виховання необхідних чорт особистості спортсмена: цілеспрямованості, наполегливості, витримки, самовладання, дисципліни, працьовитості, колективізму.

Фізична підготовка спрямовано розвиток фізичних здібностей організму. Вирізняють спільний державний  та спеціальну фізичну підготовку. Загальна фізична підготовка передбачає всебічний розвиток фізичних здібностей, спеціальна – розвиток якостей і функціональних можливостей, специфічних для футболістів. Мета спеціальної фізичної підготовки – досягти виконання складних прийомів володіння м'ячем на високу швидкість, поліпшити маневреність і рухливість футболіста в іграх, підвищити рівень її морально-вольових якостей.

У цьому розділі  які навчаються отримують необхідні  дані основи техніки і тактики  гри, правил гри і основам суддівства. Практичний розділ програми включає  загальну, спеціальну фізичну, технічну підготовку, тактичну підготовку, участь у змаганнях і здачу контрольних нормативів на окремі види підготовки.

Загальна фізична  підготовка юного футболіста забезпечується вправами загальнорозвиваючого характеру  і вправами з деяких інших видів спорту: легкій атлетиці, гімнастики, лижного спорту, плавання та інших. З допомогою цих вправ досягається забезпечення всебічного розвитку рухових і швидкісно-силових якостей, зміцнюється м'язовий апарат, підвищується витривалість і загальна тренованість дітей і підлітків.

Спеціальна  фізична підготовка будується з  урахуванням особливостей ігровий  діяльності футболіста і включає  вправи, які сприятимуть розвитку спеціальних якостей юного футболіста.

Інтенсивність і тривалість вправ, співвідношення загальної економічної й спеціальної фізичної підготовки визначається віковими особливостями вихованців і низькому рівні їхньої підготовки.

У практиці підготовки юних футболістів особливо виділяють  спритність,скоростно-силовие якості, силу, швидкість, витривалість і гнучкість. Залежно від вікових особливостей в плануванні занять із фізичну підготовку наголошують на вихованні певних фізичних якостей з метою їхнього посилення чи доведення до рівня.

На етапі  початкового навчання фізична підготовка необхідна для розвитку організму дітей й у правильного формування основних рухових функцій. Експериментально показано: міцність освоєння прийомів володіння м'ячем великою мірою залежить від рівня розвитку фізичних якостей. Вікові особливості дітей молодшого шкільного віку дозволяють цілеспрямовано впливати в розвитку насамперед тих якостей, як спритність, гнучкість, швидкість іскоростно-силовие.

На етапі  спеціалізації фізична підготовка спрямовано виховання швидкості, спритності, швидкісно-силових якостей, сили та витривалості. Організм підлітка, з одного боку, дозволяє приймати значно більшу фізичні навантаження, з другого – вимагає надання йому достатнього перерви на відновлення після тривалих навантажень. Особливої уваги заслуговують навантаження, створені задля вдосконалення силових здібностей і витривалості.

На етапі  спортивного вдосконалення фізична  підготовка має як виражену спеціальну спрямованість, ніж етапах початкового  навчання дітей і спеціалізації. Завершення формування організму дозволяє значно наблизити підготовкуфутболистов-юношей до підготовки дорослих гравців високій кваліфікації. Проте функціональні можливості юнаки становить приблизно лише 70–80% можливостей дорослого. Тому підготовку юних футболістів у складі команд майстрів необхідно постійно контролювати.Возросший рівень розвитку функцій і систем дозволяє: зробити акцент у фізичній підготовці розвиток таких якостей, як витривалість і сила. У той самий час у зв'язку з зниженням у юних футболістів приросту показників швидкості, спритності, і гнучкості повинна тривати удосконалювати що цими якостями з допомогою добору адекватних коштів.

У підготовці футболістів  використовується масу різноманітних  вправ: від простих – біг, стрибки, силові вправ, удари по нерухомому м'ячу, передача м'ячі у парах, аж до складних: ігрових вправ з рішенням складних ігрових завдань, координаційних вправ аеробіки і акробатики.

Вплив кожного  з цих вправ на функціональні  системи організму футболістів  та його інтелект неоднаково, і тому терміновий тренувальний ефект вправ різняться як у величині, і за спрямованістю.

Планування  контроль навантажень в футболі  здійснюється з використанням наступних  характеристик.

Перша їх – спеціалізованість  вправ, відповідно до якій усе ліпіди діляться на дві групи: специфічні (ігрові) і неспецифічні (неігрові). Натомість специфічні (футбольні) вправи поділяються на командні, групові і індивідуальні.

Друга характеристика – спрямованість вправ в розвитку фізичних якостей футболістів. Є  вправи змішаної спрямованості, і під  час яких вдосконалюються відразу кількох проявів різних фізичних якостей футболістів. Це відбувається, зазвичай, і під час командних і групових вправ. Є вправи виборчої спрямованості, і під час яких вдосконалюється переважно якесь одне фізичне якість. Це, зазвичай, неспецифічні вправи.

Всі ці кошти  фізичної підготовки реалізуються у  межах тренувальних занять, форма  яких то, можливо наступній:

>Разминка. Воно  складається з двох частин. Перша  частина – ігрові вправи у  поєднанні зістретчингом (3 хвилини  гра, й 2–3 хвилинистретчинг тощо.). Або вправи «школи футболу» (передачі м'ячі у парах, трійках тощо.) у поєднанні зістретчингом. Або біг підтюпцем у поєднанні зістретчингом. Або пересування полю груп гравців, узгоджені за часом і простору, у поєднанні зістретчингом. Крімстретчинга можна в усіх цих випадках використовувати махові руху. Друга частина розминки – це координаційні, бігові іприжковие вправи.

•Групповие вправи, і під час яких вирішуються конкретні ігрові завдання;

•Командние вправи, застосовувані і освоєння тактичної схеми гри;

• Вправи фізичної підготовки;

• Вправи розминки.Сенситивні періоди розвитку рухових якостей юних футболістів на різних етапах багаторічної підготовки

Є заняття, у  яких планують повний набір всіх таких  вправ. Але цілком можливі заняття, у яких крім розминки є лише вправи фізичної підготовки, чи різні вправи груповий тактики тощо.

Удосконалення фізичної підготовленості відбувається за виконаннісоревновательних і  тренувальних вправ. Кожна з цих  вправ характеризується певним тренувальним ефектом, й призначити правильне управління цимитренировочними ефектами дозволяє цілеспрямовано впливати в розвитку тих чи інших фізичних якостей.

>Соревновательние  вправи (гри) проводяться за єдиними  всім команд правилам футболу  і тому їх термінові тренувальні  ефекти можна досить точно прогнозувати заздалегідь. При великому числі ігор можна заздалегідь прогнозувати і рівень впливу навантаженнясоревновательних ігор в розвитку фізичних якостей.

Інша річ  ізтренировочними вправами. Вони величина і спрямованість термінових тренувальних ефектів (отже, і рівень на фізичні якості гравців) залежить від створення низки причин, зокрема і зажадав від методу виконання тренувальних вправ.

У практиці фізичної підготовки існує2-а методу виконання  вправ: 1) безперервний і 2) з перервами.

Безперервний метод виконання тренувальних вправ.

Безперервний  метод характеризується тим, що тренер, готує тренувальне заняття, задає  у ньому тривалість і інтенсивність  вправи, і після цього футболіст  виконує його безперервно. Наприклад, тренер плануєкроссовий біг протягом сорока чи 60 хвилин, чи гру 8 проти 8 на поля була в протягом 30–40 хвилин, і футболісти безупинно виконують його завдання. Два заздалегідь запланованих параметра компонентів навантаження вправи (її і інтенсивність) визначають величину і спрямованість термінових тренувальних ефектів.

Візьмемо, наприклад,кроссовий  біг протягом 45 хвилин, що здійснюється щодо рівномірно зі швидкістюаеробного порога (вона в футболістів дорівнює приблизно 3 м/с).

У добре підготовлених  гравців частота серцевих скорочень у тому бігу не перевищить 150уд./мин. Уже другий хвилині бігуЧСС сягає цього максимуму, і у протягом решти 43 хвилин проходитиме суто аеробна робота. Вона забезпечуєтьсяаеробними енергетичними механізмами, і протягом всієї вправи удосконалюватиметься їхньої роботи.

Зазначимо тут, що цілком рівномірна робота немає, й  у такому роботі припустимі коливання  швидкості бігу (±2%). Але завдання в рівномірних вправах завжди одна: вивести функціональні системи  організму футболістів визначений рівень кваліфікації і «потримати» їх у цьому рівні у протягом часу й. При одному рівні інтенсивності безперервного вправи це завжди будевосстановительная навантаження, за іншого – розвиває.