Поняття фізичного виховання дітей дошкільного віку (від 3 до 6 років)

Вступ

Актуальність теми. У дошкільному віці дитина набуває життєво необхідних знань, умінь і навичок, формує індивідуальний досвід, систему цінностей, інтересів та прагнень, і саме в цьому віці складаються її перші цілісні уявлення, її світогляд. Фізичне виховання ефективно сприяє формуванню здорового способу життя, що включає і виконання правил особистої гігієни, і режим дня, і організацію раціонального харчування. Тому важливо вчасно починати фізичне виховання дитини. Фізичний розвиток дитини у віці від 3 до 6 років дозволяє зацікавити його заняттями спортом і навчити основним навичкам і принципам фізичної культури. Заняття фізкультурою посилюють компенсаторні можливості організму, підвищують його опірність.

Нині реформування системи дошкільної освіти України зорієнтовано на впровадження у педагогічну практику цілісного підходу до розвитку особистості, формування у дошкільника цілісної картини світу. Особливе занепокоєння у фахівців різних галузей викликає погіршення функціонального та соматичного стану юного покоління на фоні малої рухової активності, порівняно з дітьми такого ж віку 70-80-х рр. ХХ ст. Варто зазначити, що саме фахівці з фізичного виховання мають найбільший арсенал інструментів щодо попередження та профілактики захворюваності.

Теоретичні онови поняття «фізичне виховання» розглядали такі вчені, як А. І. Герцен, В. Г. Белинський, Н. Г. Чернишевський, Н. А. Добролюбова, Д. І. Писарєва, К. Д. Ушинський, В. Сухомлинський, Н. К. Крупська, Ж. К. Холодов, Мішель Монтень, С.Ю. Путров, Л.Г. Соловйов та ін.

Дитячий садок повною мірою не вирішує в повній мірі проблеми фізичного виховання дітей, саме тому батьки повинні приймати активну участь у цьому процесі.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, на наш погляд, є заняття фізичними вправами вже починаючи з 3 років, які за участю батьків, вихователів з більш удосконаленою методикою принесуть свої позитивні результати.

Об’єкт дослідження: процес фізичного виховання учнів від 3 до 5 років.

Предмет дослідження: методика фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка методики фізичного виховання дітей від 3 до 6 років.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Дослідити  стан проблеми в науково-методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань фізичного виховання дітей від 3 до 6 років.

2. Проаналізувати  організацію умов фізичного виховання.

3. Розробити  та теоретично обґрунтувати основи  методики фізичного виховання  дітей дошкільного віку.

4. Проаналізувати  отримані результати, встановити вплив та ефективність на розвиток дітей.

Теоретичне значення роботи полягає:

• у комплексному дослідженні ставлення викладачів, батьків до фізичного виховання дітей від 3 до 6 років;
• у визначенні умов фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Практичне значення роботи полягає:

• у впровадженні в практику фізичного виховання дітей від 3- до 6 років методики;
• в розробці системи заходів щодо взаємодії батьків та викладачів в організації фізичного виховання.
 

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ВІД 3 ДО 6 РОКІВ

1. Поняття фізичного виховання дітей дошкільного віку (від 3 до 6 років)

Фізичне виховання є педагогічним процесом, спрямованим на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного і морально стійкого підростаючого покоління. Фізичне виховання вирішує задачі зміцнення здоров'я, всебічного розвитку фізичних і духовних сил, підвищення працездатності, подовження творчого довголіття та життя людей, задіяних у всіх сферах діяльності. У процесі фізичного виховання здійснюється морфологічне (за формою і будовою тіла) і функціональне вдосконалення організму людини, розвиток фізичних якостей, формування рухових умінь, навичок, набувається спеціальна система знань. Фізичному вихованню належить також значна роль у вдосконаленні фізичних здібностей людей. Фізичне виховання виникло разом з появою людського суспільства і було обумовлене перш за все соціальними факторами: потребами трудової та військової діяльності людей, потребами взаємних змагань, тощо.[1]

Як будь-яке суспільне явище фізичне виховання носить історичний, а в класовому суспільстві, класовий характер. Це означає, що мета фізичного виховання визначається потребами суспільства, які витікають, насамперед, з певного способу виробництва. Провідну роль в розвитку фізичного виховання відіграє політика керуючого класу та держави. Основні ідеї та зміст фізичного виховання завжди тісно пов'язані з філософськими, педагогічними та іншими поглядами, які домінують в певному суспільстві. В реалізації своїх задач фізичне виховання базується на досягненнях біології (в тому числі вікової анатомії та фізіології), психології та інших наук. Система фізичного виховання — це сукупність ідеологічних і науково-методичних основ фізичного виховання. Система фізичного виховання спрямована на розвиток фізичних і духовних якостей людини, на підготовку її до певної діяльності в конкретних соціально-економічних умовах.[ 2, с.17]

Фізичне виховання - організований процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних заходів та деяких інших засобів з метою формування фізичних якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості. Фізичне виховання - це педагогічний процес направлений на вдосконалення морфологічних, функціональних, моральних і вольових проявів людини. Оволодіння знаннями, вміннями і навичками для досягнення певних результатів. Коли мова йде про фізичне виховання, то мається на увазі: зміцнення здоров'я, розвиток фізичних сил і виховання вольових якостей.[25,с.43]

Велике значення для розробки питань фізичного виховання дітей від 3 до 6 років мали висловлювання російських революційних демократів: А. І. Герцена, В. Г. Белинского , Н. Г. Чернишевського , Н. А. Добролюбова, Д. І. Писарєва. Вони виділяли фізичне виховання як частину всебічного виховання, показуючи його зв'язок з розумовим, трудовим, моральним і естетичним. Мету фізичного виховання вони бачили у розвитку фізичних сил і зміцненні здоров’я дитини шляхом систематичних вправ, ігор, прогулянок. Важливу роль при цьому відводили режиму, що виражається в чергуванні праці і відпочинку, нормалізації сну,харчування, вважаючи це основою для бадьорості духу , здатності до боротьби за краще майбутнє. [12, с. 11]

Чудовий педагог К. Д. Ушинський надавав великого значення грі, гімнастики, перебуванню дітей на повітрі. [12, с. 4]

Фізичне виховання пов'язане з іншими виховними аспектами, оскільки, як зауважував В. Сухомлинський, турбота про здоров'я дитини є не просто комплексом санітарно-гігієнічних норм і правил, а передусім турботою про гармонійну повноту всіх її фізичних і духовних сил. [21, с. 111]

Фізичному вихованню дитини Н. К. Крупська надавала великого значення. Вона вважала фізкультуру особливо важливою у зв'язку із завданням виховання міцного покоління. Відзначаючи корисний вплив фізичних вправ на організм дитини, виділяла ігри, які не тільки фізично зміцнюють організм, але і можуть бути використані в цілях комуністичного виховання. [12, с. 3]

Ж. К. Холодов вважав, що фізичне виховання дитини в умовах дошкільного віку є важливим і відповідальним завданням суспільного виховання, тому що всі діти, починаючи з самого раннього віку, повинні рости здоровими, міцними, гармонійно розвиненими і щоб вони добре вчилися. Саме в дошкільному дитинстві формується здоров'я, загальна витривалість, працездатність, активна життєдіяльність та інші якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями та навичками. До моменту вступу до школи діти повинні оволодіти певним запасом рухових вмінь і навичок, які дозволять їм адаптуватися до нових умов і вимог, що пред'являються до навчальної діяльності, допоможуть більш успішно засвоювати шкільну програму не тільки на перше, але і на наступних етапах навчання. Прояви інтересу до самостійних занять фізичними вправами і зокрема всієї фізкультурно-спортивної діяльності. Фізичне виховання - це вид виховання, специфічним змістом якого є навчанням рухом, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями та формування усвідомленої потреби фізкультурних занять (рис.1.1). Таким чином, фізичне виховання - це наука про загальні закони управління процесом фізичного вдосконалення людини.[ 24, с. 312]

Рис. 1.1. Фізичне виховання як педагогічний процес цілеспрямованого формування рухових умінь і навичок і розвитку фізичних якостей.[ 24, с.315]

Виховання фізичних якостей є не менш суттєвою стороною фізичного виховання. Цілеспрямоване управління прогресуючим розвитком сили, швидкості, витривалості та інших фізичних якостей зачіпає комплекс природних властивостей організму і тим самим зумовлює кількісні зміни його функціональних можливостей. Всі фізичні якості є вродженими, тобто дані дитині у вигляді природних задатків, які необхідно розвивати, удосконалювати.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку має єдиний зміст і предмет вивчення з загальною теорією фізичного виховання, разом з тим спеціально вивчає закономірності фізичного виховання дитини в усіх його вікових періодах (від народження до 6-7 років). Фізичне виховання дітей дошкільного віку - наука про загальні закономірності фізичного виховання дитини. У відповідність з цим теорія фізичного виховання дітей раннього віку пізнає загальні закономірності управління розвитком дитини в процесі виховання і навчання. [6, с. 115]

С.Ю. Путров і Л.Г. Соловйов відмічають, що у процесі фізичного виховання ті, хто регулярно займаються фізичними вправами отримують «широке коло фізкультурних і спортивних знань соціологічного, гігієнічного, медико-біологічного й методичного змісту». «У процесі фізичного виховання, – вказують автори, – також розв’язуються завдання інтелектуального, етичного, естетичного та інших видів виховання; підвищується самооцінка, формується світогляд, ідейна переконаність людини. Ґрунтуючись на таких ідеях фізичне виховання характеризується як добре продуманий, спроектований, завчасно підготовлений процес, що передбачає активну діяльність учителя й відповідні засоби, методи і форми навчання, адекватні поставленим завданням; як процес, пов’язаний з подоланням труднощів, що вимагають і сприяють розвитку моральних і вольових якостей особистості; як процес свідомої й активної участі учнів у вирішенні поставлених завдань шляхом виконання фізичних вправ, формування навичок удосконалення фізичних якостей, набуття знань. При цьому він базується на фізіологічних, психологічних, загально-педагогічних закономірностях.» [19, с.21]

2. Організація умов фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Фізичне виховання в дошкільних установах - це єдність мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, спрямованих на зміцнення здоров'я та всебічного фізичного розвитку дітей. Метою фізичного виховання є формування у дітей основ здорового способу життя. У процесі фізичного виховання здійснюються оздоровчі, освітні та виховні завдання.

Серед оздоровчих завдань особливе місце займає охорона життя і зміцнення здоров'я дітей, і всебічний фізичний розвиток, вдосконалення функцій організму, підвищення активності і загальної працездатності. Враховуючи специфіку віку, оздоровчі завдання визначаються в більш конкретній формі: допомагати формуванню вигину хребта, розвитку склепінь стопи, зміцненню зв'язкового - суглобового апарату; сприяти розвитку всіх груп м'язів, особливо м'язів - розгиначів; правильному співвідношенню частин тіла; вдосконаленню діяльності серцево - судинної та дихальної системи.

Крім того, важливо підвищувати загальну працездатність у дітей враховуючи особливості розвитку дитячого організму, завдання визначаються в більш конкретній формі: допомагати правильному і своєчасному окостеніння, формуванню вигинів хребта, сприяти правильному розвитку терморегуляції. Удосконалювати діяльність центральної нервової системи: сприяти врівноваженості процесів збудження і гальмування, їх рухливості, а також вдосконаленню рухового аналізатора , органів чуття.

Освітні завдання передбачають формування у дітей рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей; ролі фізичних вправ в його життєдіяльності, способах зміцнення власного здоров'я. Завдяки пластичності нервової системи у дітей рухові навички формуються порівняно легко. Більшість їх (повзання, біг, ходьба, ходьба на лижах, катання на велосипеді та ін.) діти використовують в повсякденному житті як засіб пересування. Рухові навички полегшують зв'язок з навколишнім середовищем і сприяють її пізнанню: дитина, повзаючи сама, наближається до тих предметів, які її цікавлять, і знайомиться з ними. Правильне виконання фізичних вправ ефективно впливає на розвиток м'язів, зв'язок, суглобів, кісткової системи. Рухові навички, сформовані у дітей дошкільного віку, складають фундамент для їх подальшого вдосконалення в школі і дозволяють надалі досягати високих результатів у спорті. У процесі формування рухових навичок у дітей виробляється здатність легко опановувати складнішими рухами і різними видами діяльності, що включають ці рухи (трудові операції). У дошкільнят необхідно сформувати навички виконання стройових , загальнорозвиваючих вправ, основних рухів , спортивних вправ. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні ігри і виконувати елементи спортивних ігор. У цьому віці набуває важливого значення прищеплення первинних навичок особистої та громадської гігієни (миття рук). Отримані знання дозволяють дітям займатися фізичними вправами більш усвідомлено і більш повноцінно, самостійно використовувати засоби фізичного виховання в дитячому садку і сім'ї .