Категорії діалектики і загально-наукові поняття

 

3. У розумінні "механізму"  розвитку, способу переходу від старої до нової якості. З точки зору метафізики, таким "механізмом" є зміна, рух як процес зменшення чи збільшення, тобто як кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, стрибкоподібним розвитком, коли виникає нова якість на основі кількісних змін.

 

4. У розумінні спрямованості  розвитку. Чи відбувається розвиток  сутнього по прямій, по колу  чи якимось іншим шляхом? Це  досить важливе філософське питання,  яке з'ясовується, тлумачиться метафізикою  і діалектикою протилежно. Діалектика, як відомо, виходить з того, що розвиток відбувається не по колу, не за прямою, а за аналогією зі спіраллю, оскільки в процесі розвитку є повтори, повернення назад, відтворення того, що було, але на вищій основі, виникнення тих елементів, яких не було і які залучаються в процесі розвитку, даючи свідчення про поступ, якісне зростання, становлення нового. Таке уявлення, звичайно, дає діалектика як сучасна методологія відображення дійсності.

 

5. У самому стилі мислення, усвідомлення  дійсності. Для метафізики  характерна однобічність, абсолютизація, прямолінійність, закостенілість, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв'язки і опосередкування. Треба розглядати предмет у його розвитку, саморусі, зміні. Практика людини має увійти в повне визначення цього предмета як критерій істини.

 

6. У розумінні суті істинного  знання. Якщо діалектика виходить  з того, що істинне знання предмета  досягається через суперечливий  синтез його протилежних визначень, то метафізика істинність такого знання обмежує принципом "або—або", "або те, або інше", синтез протилежних визначень виключається.

 

7. У розумінні самої суті  пізнання. Метафізика розглядає  його як результат, діалектика  — як процес, що дає змогу  охопити суперечливу єдність абсолютної і відносної істин, показати їхню складність, діалектику зв'язку, якісні переходи від емпіричного до теоретичного рівнів.

 

8. І, нарешті, останнє. Альтернативність  метафізики і діалектики виявляється  в тяжінні першої до побудови однозначної, статичної і умоглядної картини світу, до підміни дійсно цілісного осягнення його абстрактними конструкціями, перенесеним закономірностей розвитку окремих сфер дійсності на весь світ в цілому у спробі дати завершену і незмінну світоглядну систему, що з точки зору діалектики є недостатнім і тому неприйнятним.

 

 Розглядаючи альтернативність  метафізики і діалектики, необхідно,  однак, підкреслити, що метафізика  не є чимось нелогічним, нерозумним, безрезультатним. Метафізика —  це історично неминуча філософська теорія розвитку і метод пізнання, котрі займають певне місце в розвитку філософії, її категорійного апарату. Наприклад, метафізика дала змістовну трактовку таких важливих проблем, як співвідношення свободи і необхідності, з'ясувала природу загальних понять, істотно збагатила понятійний і термінологічний словник філософії тощо. Однак з розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.

 

 Таким чином, історично склалися дві альтернативні концепції — метафізика і діалектика. Вони є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та зміни;

 

 розумінням зв'язку старого  і нового; механізмом переходу  від старої якості до нової; спрямованістю розвитку; за розумінням суті істинного знання, суті пізнання; за стилем самого мислення, а також побудовою наукової картини світу.

 

 Діалектика як філософська  теорія розвитку, що грунтується  на розумінні його суперечливості, сама є ілюстрацією цієї теорії, бо включає в себе дві протилежні взаємодіючі позиції — позитивну (стверджувальну) і негативну (заперечувальну).

 

 Діалектика, з одного боку, виправдовує  існуючі порядки, стан, речі, однак,  для певних умов, для певного  часу. І в цьому полягає її позитивна (стверджувальна, або "консервативна") позиція. З іншого боку, діалектика виходить з абсолютної змінності, плинності речей, станів, порядків, "ліквідації" того, що є, для розвитку того, що буде. Однак ця ліквідація, негативність не може бути абсолютною, тотальною, оскільки в такому випадку розвиток став би неможливим. Ге-гель розрізняв абстрактне і конкретне заперечення. Перше має нігілістичний характер, друге, — діалектичний як “зняття”, тобто не просто знищення старого, а затримання того, що необхідне для дальшого розвитку нового.

 

Висновки

 

 

Вже у найелементарніших ситуаціях  діяння людина упевнюється у можливості вибору різних його варіантів, серед  яких є багато таких, що виключають одночасну реалізацію одне одних  через їх взаємосуперечливісгь. Легко помітити далі, що все реалізоване (як у людській діяльності, так і в природних процесах навколишнього світу) є результатом зіткнення тенденцій протиборства, суперечності протилежностей. І вже надто впадає у вічі плинність, мінливість, пластичність усього зовні стійкого і непорушного. Це було помічено багатьма мислителями вже в глибоку давнину. Так, Геракліт прямо уподібнює світ річці, в яку неможливо вступити двічі, оскільки на того, хто входить в одну й ту ж річку, течуть все нові й нові води. Водночас стародавні мислителі бачили непорушність і постійність реальності. Зокрема, сучасник Геракліта Парменід підкреслював єдність і нерухомість буття і, відповідно, ілюзорність руху, оскільки, мовляв, буття «вщерть» заповнює світ і йому просто «немає куди рухатися».

 

 Таким  чином, ще на ранніх етапах  історії філософії були сформульовані  дві протилежні позиції. Одна  стверджувала мінливість і плинність  усього сущого, друга — його  непорушність і сталість. Обидві  позиції проходять через усю  історію філософії аж до наших днів. Перша відома в історії філософії як діалектика, друга — як метафізика. І діалек­тика, і метафізика характеризують філософію з точки зору методу підходу її до пізнання і діяння на навколишній світ, відбивають діяльний методологічний аспект філософствування.

 

Список  літературних джерел

 

 

 Алексеев  П.В., Панн А.В Диалектический материализм  (общие теоретические принципы(: Учебное пособие - М.,1987

 

 Введение  в философию: Учебник для вузов:  в 2 ч. - Ч 1, - 4.2 (Фролом И.Т., Араб-Оглы  Э.А, АрефьеваГ.С. и др.). - М.,1989.

 

 Радугин  А.А. Философия. Курс лекций. - М.,1995.

 

 Філософія.  Курс лекцій. Навч. посібник (Бичко  І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І.  та ін.). - К.,1993.

 

 Философский  энциклопедический словарь. -М.,1989

 

 Філософія.  Підручник. - Львів, 1995.

 

 Философия.  Учебник для высших учебных  заведений / Ответ, редактор В.П.Кохановский. -М.,1995

 

 Філософія:  Навчальний посібник (І.Ф. Надольний,  В.П. Андрущенко та ін.). – К., 1997.