Суспільна свідомість, її рівні та форми

РЕФЕРАТ

на тему: Суспільна свідомість, її рівні та форми

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

Суспільна свідомість це дуже багатогранний і динамічний процес, що підтримується активністю кожної індивідуальної свідомості. Суспільна свідомість містить у собі стійкі уявлення, пов’язані з певною системою норм і принципів, теорії, що намагаються підсумувати та своєрідно поєднати особливості різних сторін громадського життя. Необхідно мати на увазі, що суспільна свідомість утворилася не через деякий час після виникнення громадського буття, а одночасно і в єднанні з ним. Без суспільної свідомості суспільство просто не могло б виникнути і повноцінно розвиватися.

У той же час з виникненням суспільства відбувається не тільки помітне ускладнення системи почуттів та емоцій, але і їх піднесення на якісно нову ступінь розвитку. У людини природні емоції, від початку успадковані від тварин, набувають олюдненого характеру. Така якісна зміна емоцій і почуттів у людини пов’язана з утворенням нових соціальних умов життя і нового, діяльно-перетворюючого ставлення людини до дійсності. Таким чином виникає суспільна свідомість.

З’ясування  особливостей і структури суспільної свідомості в умовах становлення сучасного інформаційного суспільства є необхідною передумовою формування цілісного уявлення про буття соціуму в нових реаліях сьогодення.

Основною властивістю суспільної свідомості є те, що вона у своєму впливі на буття оцінює його, розкриває його потаємну суть, прогнозує, через практичну діяльність людей перетворює його тощо. А тому суспільна свідомість певної ери може не тільки відбивати буття, але й активно сприяти його перетворенню. Саме в цьому і полягає та історично сформована функція суспільної свідомості, яка робить її необхідним і реально існуючим елементом будь-якого суспільного устрою.

 

 

1. Поняття суспільної свідомості. Структура і типологія

 

У сучасній науці  існують різноманітні точки зору на сутність, функції та особливості прояву суспільної свідомості, що дозволить нам повноцінно показати її роль у функціонуванні правового суспільства.

Так відповідно до Філософського енциклопедичний  словника, свідомість суспільна - термін, що означає сукупність всіх свідомих актів і зміст свідомості, що притаманні кожному члену людської групи (коли мова йде про групову свідомість) або взагалі всім людям (коли мова йде про «свідомість взагалі» - або «надіндивідуальну свідомість»). [1, с. 337]

Дещо інше розуміння суспільної свідомості пропонує Ю.В. Осічнюк. На його думку, суспільна свідомість — це виражене в логічній, понятійній формі і закріплене в мові усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, ставлення до нього і до себе, можливостей його пізнання і перетворення. Свідомість як усвідомлення буття є, з однієї сторони, відображенням об'єктивної дійсності в голові людини і є об'єктивною за своїй змістом, а з другої сторони - містить у собі момент суб'єктивного ставлення людини до світу, оцінку людиною тих чи інших явищ дійсності. Усвідомлення, отже, виступає як виявлення активного відношення людини до дійсності. [2, с. 112]

Більшість фахівців, що працюють з таким поняттям як суспільна свідомість, представляє її у вигляді сукупності ідеальних образів, а саме: понять, ідей, поглядів, уявлень, почуттів, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб’єктом навколишнього світу, зокрема суспільної свідомості. Інакше кажучи, суспільна свідомість – це розуміння дійсності відповідними соціальними групами або суспільством у цілому на даному етапі їх розвитку.

На переконання  О.Г. Данильяна суспільна свідомість є самостійним духовним утворенням, що існує не емпірично, а як філософська категорія, що позначає особливість соціальних суб’єктів відображати суспільне буття як реальний процес життя людей. Суспільна свідомість і суспільне буття – найбільш загальні категорії, які використовують для виявлення того, що є переважно визначальним, таким, яке визначається в суспільному житті, за цими межами їх протиставлення не має сенсу. Ідеальні, духовні компоненти невідривно вплетені, пронизують суспільне життя. Суспільна свідомість – частка суспільного буття, а саме буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість. [2, с. 263-264]

Інакше кажучи, спрямованість і характер ставлення особистості до умов свого буття зумовлено передусім спрямованістю і характером її потреб і інтересів. Потреби, що виникають як стан, що виражає протиріччя між необхідністю існування, функціонування і обмеженістю внутрішніх можливостей її забезпечення, віддзеркалюються в голові особистості в почутті незадоволеності, що у свою чергу зумовлює необхідність пошуку об’єкта, засобів, умов для вирішення цієї розбіжності.

Натомість вияв і здійснення, задоволення життєвих потреб людини, їх відтворення реалізується в її безпосередньому взаємозв’язку з умовами існування. Притому, цей зв’язок виражається як щодо природи, так і щодо суспільного життя. Поряд з тим, задоволення всіх потреб зумовлюється не тільки безпосереднім зв’язком особи з дійсністю, але й опосередкуванням їх задоволення у процесі матеріального виробництва і системою складних суспільних відносин. Отже, можна сказати, що саме потреби й інтереси визначають характер і спрямованість ставлення особи до навколишнього світу, і саме той кут зору, під яким людина сприймає його. Тому усвідомлення людиною цього взаємозв’язку виявляється, з одного боку, як усвідомлення своїх потреб і інтересів, а з іншого - як усвідомлення самої дійсності, її суті, умов задоволення своїх потреб та умов забезпечення життєдіяльності.

Підсумовуючі  викладене, суспільна свідомість виникає як результат залежності життєдіяльності людини від соціальних умов життя, як реалізація потреби в новому виді орієнтації. Або інакше, свідомість – це результат, продукт суспільного буття.

Суспільна свідомість складається з надзвичайно динамічної структури, що, у свою чергу, зумовлена структурою суспільного буття.

Дуже помітне місце у структурі суспільної свідомості припадає носіям суспільної свідомості. Розділяють масову, колективну та індивідуальну свідомість. Масова свідомість — це рівень суспільної свідомості, суб’єктами якої виступають великі людські спільноти, що становлять більшість населення. Масова свідомість виникає на ґрунті єдності соціально-економічних, ідейно-політичних і культурно-етнічних умов життя багатьох людей і включає найпоширеніші, типові уявлення, погляди, прагнення, ідеали, настрої та емоції, звичаї і традиції, що формуються в процесі духовно-практичного освоєння світу і безпосередньо вплетені в повсякденну практичну діяльність. Масова свідомість є інтегруючим виявом взаємодії індивідуального і групового рівнів суспільної свідомості. Вона формується під впливом науково-теоретичної і буденної свідомості, ідеології й соціальної психології. Масова свідомість виступає безпосередньо спонукальною силою соціальних дій мас, їхньої соціально перетворюючої діяльності.

Аналізувати структуру суспільної свідомості необхідно за двома аспектами: гносеологічний (пізнавальний) та соціологічний. За гносеологічними (пізнавальними) атрибутами і властивостями відображення суспільного буття можна виокремити два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Соціологічний аспект розкриває момент діяльності суспільної свідомості, що не відокремлений від тієї системи відношень, у якій ця діяльність здійснюється. У цьому плані суспільна свідомість підрозділяється за сферами і представлена соціальною психологією та ідеологією. Крім цих елементів, особливо виділяють форми суспільної свідомості, які є формами пізнання дійсності і разом з тим духовно-практичними формами усвідомлення світу і людини.

Розглянемо  ці елементи суспільної свідомості детальніше у наступних розділах реферату.

2. Рівні суспільної свідомості

 

Як вже було зазначено, у сучасній філософії  вирізняють два рівні суспільної свідомості: буденний і теоретичний.

Буденний рівень суспільної свідомості являє собою відображення дійсності в межах повсякденного життя. Часто буденну свідомість називають здоровим глуздом. Буденна свідомість формується стихійно, в процесі безпосереднього життя. Вона включає накопичені впродовж віків емпіричні знання, норми й зразки поведінки, уявлення, традиції. Це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що лежать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведення.

Теоретичний же рівень суспільної свідомості виходить за межі емпіричних умов буття людей і виступає у вигляді певної системи поглядів. Він прагне проникнути в суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування. Тільки теоретична свідомість може виявляти закономірні тенденції і складну діалектику розвитку суспільного життя у всій його складності і багатогранності. Творцем теоретичних знань є відносно незначна професійно підготовлена частина суспільства – так звана наукова інтелігенція.

Аналізуючи вплив суспільної свідомості на розвиток сучасного правового  суспільства, слушно відповісти на питання: чи потрібна буденна свідомість при наявності теоретичної? Так, я вважаю, що потрібна. Теоретична свідомість здатна видозмінювати, модифікувати, окультурювати повсякденну свідомість. Але хоч як би не розвивалися знання, наука, буденна свідомість завжди буде необхідна. Проте абсолютизація буденної свідомості веде до виникнення ілюзій і помилок у суспільній свідомості. Важливо, щоб науки, зокрема суспільні, залишалися на теоретичному рівні, щоб наукові поняття не підмінювались буденними, спрощеними поняттями і уявленнями, оскільки в цьому разі система знань втрачає свій науковий статус.

3. Форми суспільної свідомості

 

Розглянемо  тепер соціологічний аспект структури  суспільної свідомості. За цим аспектом у структурі суспільної свідомості визначають дві сфери – суспільну  психологію і ідеологію. Суспільна психологія – це сукупність соціальних настроїв і почуттів, звичаїв, традицій і громадської думки, які складаються стихійно, у процесі повсякденного життя суспільства. Суспільна психологія здійснює регулятивну функцію безпосереднього життя людей. У ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства взагалі. Можна говорити про особливості національної, класової психології, психології релігійних груп тощо.

Суспільна психологія з її емоційною забарвленістю відіграє важливу роль у суспільних рухах, спонукаючи їх до різноманітного роду дій. Тому державним діячам, політичним партіям, політикам важливо вивчати настрої людей, прогнозувати їхню реакцію на ті чи інші події.

Ідеологія – це система  поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, ідеалів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства. Ідеологія так само, як і суспільна психологія, спрямована на регулювання суспільних відносин. [3, с. 265]

Необхідно вміти відрізняти ці поняття, між ними існує єдність і взаємодоповнення. Слід зазначити, що механізм взаємодії суспільної психології та ідеології функціонує на основі закономірностей, що виявляються в якості стійких взаємозв’язків між елементами цього механізму.

У структурі суспільної свідомості провідне місце належить її формам. Форми суспільної свідомості – це відносно самостійні, більш або менш систематизовані за рівнем духовні утворення, що відображають певні сторони об’єктивного світу та суспільного буття.

Будь-яка з форм суспільної свідомості відображає світ у всій його цілісності, але відповідно до своєї специфіки і свого призначення. Виокремлюють такі форми суспільної свідомості, як: політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова тощо.

Певної ознаки, за якою можна було б відрізняти одну форму суспільної свідомості від інших, не існує. В той же час формам суспільної свідомості властиві не тільки відмінності, їм притаманні і спільні риси. Усі форми мають один об’єкт відображення – матеріальне життя суспільства, суспільне буття; всі вони виступають як окремі види єдиного духовного комплексу – суспільної свідомості; всі складаються і функціонують на обох рівнях(за винятком наукової свідомості): і буденному, і теоретичному(на теоретичному рівні вони виявляються більш виразно). Всі форми перебувають у взаємозв’язку, взаємопроникають і взаємозбагачуються. [5, с. 347-348]

У кожному сучасному  суспільстві надзвичайно важливою формою суспільної свідомості є політична свідомість. Політична свідомість – це сукупність ідей, поглядів, вчень, політичних установок, що відображають соціально-групові, класові відносини в суспільстві, центром яких є певне ставлення до влади. Саме поняття влади є ключовим для політичної свідомості. Політична свідомість включає ідеологічний та психологічний аспекти. Ідеологічний аспект пов’язаний з ідеологією як системою поглядів, ідей, що відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей, верств, груп тощо. Психологічний аспект пов’язаний з психологією, що ґрунтується на несистематизованих поглядах, почуттях, настроях певних суб’єктів політичних відносин.

О.Г. Данильян з політичною свідомістю тісно пов’язує правову свідомість. Правосвідомість – це сукупність ідей і поглядів відносно правомірності чи неправомірності дій, прав і обов’язків членів суспільства, справедливості чи несправедливості юридичних законів. Правова свідомість забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відносини, виходячи із сформульованих і утверджених правовими установами і закладами вимог належної, з точки зору закону, поведінки. Правосвідомість на рівні індивіда є усвідомленням і відстоюванням своїх прав шляхом визначення і дотримання відповідних обов’язків. [3, с. 267]

Право не може регулювати всі без винятку суспільні  відносини, воно регулює лише найважливіші, з точки зору держави, стосунки. Решта суспільних відносин регулюється мораллю (а також звичками, традиціями, ритуалами, громадською думкою, які частково входять у мораль). Моральна свідомість є сумою правил суспільно схваленої поведінки індивідів. Вона охоплює дійсність у формі моральних норм – вимог, яких повинна дотримуватися людина згідно із суспільством і власним уявленням добра і зла. Вимоги моралі не мають підтвердження в певних установах чи закладах. Вони підтримуються громадською думкою, владою звичаїв, установленими нормами, оцінками суспільства і соціальних груп. Моральна свідомість на рівні суспільства – це ті вимоги, які приписуються індивіду і які він повинен виконувати в силу соціального обов’язку.