Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Октября 2013 в 00:36, реферат
Суспільна свідомість це дуже багатогранний і динамічний процес, що підтримується активністю кожної індивідуальної свідомості. Суспільна свідомість містить у собі стійкі уявлення, пов’язані з певною системою норм і принципів, теорії, що намагаються підсумувати та своєрідно поєднати особливості різних сторін громадського життя. Необхідно мати на увазі, що суспільна свідомість утворилася не через деякий час після виникнення громадського буття, а одночасно і в єднанні з ним. Без суспільної свідомості суспільство просто не могло б виникнути і повноцінно розвиватися.
ВСТУП 2
1. Поняття суспільної свідомості. Структура і типологія 3
2. Рівні суспільної свідомості 6
3. Форми суспільної свідомості 7
4. Маніпулювання суспільною свідомістю 10
ВИСНОВКИ 13
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14
Потреби людей у сприйнятті і створенні досконалого, піднесеного, що давало б їм духовну насолоду, викликали до життя мистецтво і естетичну свідомість. Вони виникли, як і інші відносини та форми свідомості, що їм відповідають, на основі суспільно-історичної, передусім виробничої практики людей. Специфіка естетичної свідомості визначається її предметом, художньо-образним способом відображення дійсності і функціями. Естетична свідомість включає смаки, уявлення, думки, ідеали, погляди і теорії, які відображають естетичну цінність предметів і явищ об’єктивної дійсності, а також предметів і явищ, створених самою людиною. Відображення дійсності в естетичній свідомості здійснюється через поняття прекрасного і потворного, піднесеного і підлого, комічного і трагічного. Це відображення здійснюється на ідеологічному і буденно-психологічному рівнях.
Важливу роль у духовному житті суспільства відіграє релігія і, відповідно, релігійна свідомість. Вона охоплює релігійну ідеологію і релігійну психологію. Релігійна ідеологія являє собою більш чи менш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ. Релігійна ідеологія, як правило, розробляється і розвивається теологами. Суттєве місце в побутовій релігійній свідомості посідає процес релігійного поклоніння або культ, що являє собою найбільш консервативний елемент будь-якої релігії. У ході здійснення такого поклоніння людина зазнає значного і різнобічного духовно-емоційного, психологічного впливу.
Наука як форма суспільної свідомості спрямована на відображення об’єктивних закономірностей і зв’язків природного і соціального світу. Вона систематизує об’єктивні знання про дійсність інтелектуально-понятійним (раціональним) способом. Результатом і основною її цінністю є істина. Наука має теоретичний і емпіричний (експериментально-дослідний) рівні дослідження і організації знання, спирається на спеціально розроблену систему наукових методів пізнання і доведення знань для людей. [4, с. 391]
Вочевидь, що у будь-якій державі, за існування будь-якого типу політичного режиму є одвічне і незмінне прагнення правлячої еліти — забезпечити такі думки і поведінку підданих, які вигідні і зручні для неї самої. Хоча засоби досягнення цієї мети змінюються залежно від типу політичного режиму і стратегічного напряму його трансформації, міфологічна складова присутня постійно.
У тоталітарних системах контрольованість поведінки досягається шляхом відкритого імперативного впливу, що охоплює всі можливі засоби — від насильства і прямого примушення до нав’язування. За таких умов політичні міфи виступають фундаментом панівної ідеології, сприймаються як єдино правильні суспільні орієнтири, в які суспільство «свято» вірить, тому потреба у маніпулюванні відсутня. У демократичних суспільствах способи впливу на маси є принципово відмінними. Тут збереження чи набуття владних статусів визначається вмінням не примусово, а засобами цивілізованого впливу спрямовувати в потрібне русло людські почуття, думки і бажання, не лише впровадити у масову свідомість певну сукупність політичних міфів, а й виграти своєрідну «міфологічну війну» в інформаційному полі, тому маніпуляція і виступає як домінуючий інструмент та головний засіб соціального впливу і соціального контролю. [7, с. 165]
Актуальність проблеми зумовлена тими обставинами, що в Україні паралельно із трансформацією політичного режиму відбувається перехід до нових технологій впливу і контролю за політичною поведінкою мас. Різні модифікації псевдодемократичного режиму, які маємо упродовж періоду незалежності, характеризуються різними поєднаннями прямого і прихованого примушення із чітко вираженою тенденцією до зростання частки останнього.
Основними засоби маніпуляції суспільною свідомістю на думку Ходаківського Є.І. є:
1. Мовні - використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше.
2. Немовні - блокування чи затримання "невигідної" інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.
3. Активні - насадження стереотипів і цінностей.
4. Пасивні - фрагментарність інформації.
Особливого значення маніпуляція набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик. [6, с. 458]
Сприйняття повідомлень залежить від номінативного аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів психологічного програмування масової свідомості.
Графічні засоби організації тексту сприяють його чіткій візуалізації та розставляють акценти повідомлення, підсилюючи його певні частини. Ці засоби можуть використовуватись окремо або в поєднанні з іконічними засобами, підсилюючи маніпулятивний потенціал вербальної частини повідомлення. Зображення, що супроводжують текст, посилюють вплив вербальної аргументації завдяки добору іконічних елементів, що відповідає загальній маніпулятивній інтенції адресанта. Цьому також сприяють кольорові виокремлення, які привертають увагу до повідомлення та через властивості кольорів певним чином впливати на психіку людини налаштовують її на конкретне емоційне сприйняття інформації.
Так, ЗМІ використовують мову жестів як засіб маніпулювання свідомістю адресата, розміщуючи фотографії, яким притаманне певне оцінне значення невербальної поведінки об’єкта (наприклад, усмішка, відкриті долоні, стиснуті кулаки). Як правило, невербальні елементи підтверджують оцінку, що міститься у вербальній частині повідомлення, роблячи її більш ефективною.
Проблема суспільної свідомості є однією з найскладніших і найзагадковіших у сучасній філософії. Найперші складнощі її розуміння та вивчення пов’язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явище суспільної свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Тому впродовж багатьох століть свідомість лишалася таємницею.
На сьогодні стан вивченості проблем визначення та структури суспільної свідомості неоднозначний. Вищенаведені у рефераті компоненти суспільної свідомості становлять підґрунтя для сприйняття й засвоєння основоположних понять та знань про суспільну свідомість.
Вирізняють два рівні суспільної свідомості – буденний і теоретичний. Буденний рівень - це є розрізнені і несистематизовані уявлення і знання про явища, що лежать на поверхні життя і тому не потребують обґрунтування і доведення. Теоретичний рівень проникає в саму суть явищ об’єктивної дійсності, розкрити закономірності їхнього розвитку функціонування.
У подальшому аналізі означеної проблеми були розкриті форми суспільної свідомості – політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова.
Ми також з’ясували, що у сучасному світі маніпулювання суспільною свідомістю стає головним способом підкорення мас правлячою верхівкою. З цього приводу цілком адекватний висновок формулює А. Кольєв: «Зберігається міф усім суспільством, а використовується лише спеціалізованою елітою, яка знає метод його розкодування, що формує міфологічну реальність». [8, с. 49]. За допомогою маніпулювання суспільною свідомістю влада і політики можуть забезпечувати суспільну підтримку навіть таким проектам і намірам, які прямо протилежні інтересам більшості членів суспільства, відволікати увагу від реальних і гострих проблем.